Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №520/26229/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

18 вересня 2026 року №520/26229/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса проживання, АДРЕСА_2 ), грошового забезпечення за період служби з 04 березня 2022 року по 12 лютого 2025 року включно з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня кожного календарного року (а саме станом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 та 01.01.2025 років), як розрахункової величини для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса проживання, АДРЕСА_2 ), грошового забезпечення за період служби з 04 березня 2022 року по 12 лютого 2025 року включно з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня кожного календарного року (станом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 та 01.01.2025років), та виплатити різницю між перерахованими і фактично виплаченими сумами грошового забезпечення, із обов`язковим одночасним нарахуванням та виплатою щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб (ПДФО) відповідно до Порядку № 44;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), провести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса проживання, АДРЕСА_2 ), перерахунок матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення за період з 04 березня 2022 року по 31 грудня 2024 року включно відповідно до перерахованих посадових окладів з урахування прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 1 січня 2022 року, на 1 січня 2023 року та на 1 січня 2024 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса проживання, АДРЕСА_2 ), матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення за період з 04 березня 2022 року по 31 грудня 2024 року включно відповідно до перерахованих посадових окладів з урахування прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 1 січня 2022 року, на 1 січня 2023 року та на 1 січня 2024 року та виплатити різницю між перерахованими і фактично виплаченими сумами грошового забезпечення, із обов`язковим одночасним нарахуванням та виплатою щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб (ПДФО) відповідно до Порядку № 44.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 04 березня 2022 року по 12 лютого 2025 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 (наказ про зарахування № 52 від 04.03.2022, наказ про виключення у зв`язку з переведенням до Військової частини НОМЕР_4 № 43 від 12.02.2025). У спірний період позивач обіймав такі посади: з 04.03.2022 по 20.04.2022 - механік-радіотелефоніст (оклад 2910 грн, наказ № 52 від 04.03.2022); з 21.04.2022 по 13.12.2022 - стрілець-зенітник (оклад 2820 грн, наказ № 104 від 21.04.2022); з 14.12.2022 по 31.12.2022 - командир зенітного ракетного відділення (оклад 3170 грн, наказ № 343 від 14.12.2022). Позивач стверджує, що під час проходження військової служби розміри посадового окладу та окладу за військовим званням обчислювалися відповідачем виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, тоді як пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 передбачає обчислення таких окладів виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року. Внаслідок цього, на думку позивача, грошове забезпечення та похідні від нього виплати нараховані і виплачені не в повному розмірі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі № 520/26229/26, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також роз`єднано позовні вимоги: у цій справі залишено вимоги за період з 04 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року, а вимоги за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року та за період з 01 січня 2025 року по 12 лютого 2025 року виділено в окремі провадження - справи № 520/26682/26, № 520/26683/26 та № 520/26684/26 відповідно.

Отже, предметом розгляду у цій справі є вимоги позивача за період з 04 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року.

06 вересня 2026 року Військовою частиною НОМЕР_2 подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав повністю та просив відмовити в задоволенні позову, а в разі задоволення - зарахувати раніше виплачені суми та зменшити заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу до 2 000 грн. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що: грошове забезпечення позивачу за спірний період нараховувалося та виплачувалося щомісяця, у зв`язку з чим склад протиправної бездіяльності відсутній; грошова допомога на оздоровлення (15 357,40 грн, вересень 2022 року) та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (5 450,37 грн, грудень 2022 року) за спірний період уже нараховані й виплачені; позивачем не надано індивідуалізованого помісячного розрахунку заявлених до стягнення сум за трьома посадами, які він обіймав у спірному періоді; додаткова винагорода за постановою Кабінету Міністрів України № 168 та індексація грошового забезпечення мають самостійну правову природу і не є похідними виплатами від тарифного коефіцієнта; компенсація податку з доходів фізичних осіб є похідною виплатою, яка вже застосовувалася до фактично виплачених сум; практика Верховного Суду, на яку посилається позивач, у тому числі постанова від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24, стосується інших фактичних обставин; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн визначені актом наданих послуг, що охоплює весь первісний (нероз`єднаний) спір за період з 04 березня 2022 року по 12 лютого 2025 року, а тому стягнення цієї суми в повному обсязі в кожній з чотирьох справ, на які цей спір розділено ухвалою від 26 серпня 2026 року, призвело б до багаторазової компенсації однієї і тієї самої роботи.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 у період з 04 березня 2022 року по 12 лютого 2025 року, у тому числі у спірний період з 04 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року обіймав посади механіка-радіотелефоніста, стрільця-зенітника та командира зенітного ракетного відділення. Ця обставина сторонами не оспорюється.

Обставина, що розміри посадового окладу та окладу за військовим званням позивача за період з 04 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року обчислювалися відповідачем виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, відповідачем визнана: у відзиві на позовну заяву Військова частина НОМЕР_2 прямо зазначила, що при визначенні окладів позивача застосовано розрахункову величину 1 762,00 грн і тарифні коефіцієнти додатків до постанови Кабінету Міністрів України № 704.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Порядок обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців визначено постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Пунктом 4 зазначеної постанови у первісній редакції встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» до пункту 4 постанови № 704 внесено зміни, якими розрахункову величину визначено на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, визнано протиправним та скасовано судовим рішенням, яке набрало законної сили 29 січня 2020 року. Зазначене судове рішення залишено без змін постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року у справі № 826/6453/18.

Отже, з 29 січня 2020 року пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 підлягає застосуванню у первісній редакції, яка передбачає обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Спірний період у цій справі - з 04 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року - повністю припадає на час після 29 січня 2020 року. Відтак до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 у первісній редакції, а розрахунковою величиною є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2022 року. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року № 1928-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2022 року встановлено у розмірі 2 481,00 грн. Отже розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача у спірний період є 2 481,00 грн.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24, ухваленій у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, відповідно до якої під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року.

Довід відповідача про те, що грошове забезпечення позивачу за спірний період нараховувалося та виплачувалося щомісяця, а тому склад протиправної бездіяльності відсутній, суд відхиляє. Предметом спору є не сам факт нарахування та виплати грошового забезпечення, а протиправність його обчислення виходячи з розрахункової величини, яка не підлягала застосуванню у спірний період; невиконання відповідачем обов`язку нарахувати та виплатити грошове забезпечення в розмірі, визначеному законом, є протиправною бездіяльністю незалежно від того, що виплати за заниженою ставкою здійснювалися регулярно.

Довід відповідача про те, що грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за спірний період вже нараховані та виплачені, а тому задоволення позову призведе до подвійного стягнення, суд відхиляє. Позивач просить не повторну виплату вже здійснених сум, а перерахунок цих виплат з урахуванням належної розрахункової величини та виплату різниці між перерахованими і фактично виплаченими сумами; раніше виплачені суми при цьому враховуються і повторному стягненню не підлягають.

Довід відповідача про відсутність індивідуалізованого помісячного розрахунку заявлених до стягнення сум суд відхиляє. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доказування правомірності обчислення грошового забезпечення позивача покладається на відповідача, який станом на час розгляду справи такого розрахунку не надав, хоча відповідні докази - картки особового рахунку позивача за спірний період - витребувані ухвалою суду від 26 серпня 2026 року і перебувають у розпорядженні відповідача; конкретний розмір сум, що підлягають виплаті на виконання цього рішення, обчислюється відповідачем самостійно за формулою, визначеною в резолютивній частині.

Доводи відповідача про самостійну правову природу додаткової винагороди за постановою Кабінету Міністрів України № 168 та індексації грошового забезпечення суд до уваги не бере, оскільки позовні вимоги у цій справі стягнення зазначених виплат не стосуються.

Довід відповідача про похідний характер компенсації податку з доходів фізичних осіб не спростовує позовних вимог, оскільки позивач просить не стягнення цієї компенсації як самостійної виплати, а її нарахування одночасно з перерахунком грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, що відповідає пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Довід відповідача про те, що правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24, стосується інших фактичних обставин, суд відхиляє, оскільки ця постанова ухвалена судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду саме з питання застосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, і відповідний правовий висновок покладено в основу мотивування цього рішення.

Згідно з нормами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оскільки грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань обчислюються виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, обчислення відповідачем зазначених виплат за спірний період виходячи з розрахункової величини, яка не підлягала застосуванню, також є протиправним.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною 6 цієї статті передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а частиною 7 - що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заявив клопотання про зменшення заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, обґрунтувавши його тим, що договір про надання правничої допомоги та акт приймання-передачі послуг на суму 8 000,00 грн стосуються всього первісного (нероз`єднаного) спору позивача з відповідачем за період з 04 березня 2022 року по 12 лютого 2025 року, який ухвалою суду від 26 серпня 2026 року розділено на чотири самостійні провадження - справи № 520/26229/26, № 520/26682/26, № 520/26683/26 та № 520/26684/26. Суд визнає це клопотання обґрунтованим: із матеріалів справи не вбачається, що надана адвокатом правнича допомога окремо стосувалася саме періоду з 04 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року, який є предметом розгляду в цій справі, а стягнення всієї суми 8 000,00 грн у кожній з чотирьох справ, виділених з одного й того самого спору за одним і тим самим договором про надання правничої допомоги, не відповідає критеріям співмірності, визначеним частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, і призвело б до багаторазового відшкодування однієї і тієї самої роботи адвоката за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. За таких обставин розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню в цій справі, підлягає пропорційному зменшенню до 2 000,00 грн, що становить одну четверту частину заявленої суми відповідно до кількості проваджень, на які розділено первісний спір.

Решта доводів та аргументів сторін, наведених у заявах по суті справи, на висновки суду не впливають.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

За наведених обставин суд доходить висновку, що бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 04 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року у розмірах, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, є протиправною, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Судові витрати зі сплати судового збору позивачем не понесені, у зв`язку з чим розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6-17, 19-20, 72-78, 90, 134, 139, 143, 241, 243, 245, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 04 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 04 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок).

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 18 вересня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар