Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №520/26033/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

18 вересня 2026 року №520/26033/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), в якому просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення (у тому числі надбавок та премій), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення за період проходження військової служби з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, в розмірі 1762,00 грн;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення: посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (із збереженням розміру відсоткових показників щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які були застосовані під час фактичної виплати грошового забезпечення); одноразових додаткових видів грошового забезпечення: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення за період проходження військової служби з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2020 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 29 січня 2020 року по 12 серпня 2021 року проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) і в цей період розміри посадового окладу та окладу за військовим званням обчислювалися відповідачем виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, тоді як пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 передбачає обчислення таких окладів виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року. Внаслідок цього, на думку позивача, грошове забезпечення та похідні від нього виплати нараховані і виплачені не в повному розмірі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі № 520/26033/26, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), встановлено, що строк звернення до адміністративного суду позивачем не пропущено, а також роз`єднано позовні вимоги: у цій справі залишено вимоги за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, а вимоги за період з 01 січня 2021 року по 12 серпня 2021 року, а також вимоги щодо одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій - виділено в окремі провадження.

Отже, предметом розгляду у цій справі є вимоги позивача за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року.

04 вересня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав повністю.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що визнання протиправним та скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 не поновлює автоматично дії попередньої редакції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, оскільки визнання нормативно-правового акта таким, що втратив чинність, або його скасування не поновлює дію актів, ним скасованих чи змінених, відповідно до пункту 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06 вересня 2005 року № 870, постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року у справі № 120/1114/21-а та постанов Верховного Суду, зокрема у справах № 826/17934/18, № 807/1332/17, № 804/8510/16. Також відповідач зазначив, що станом на теперішній час пункт 4 постанови № 704 діє в редакції, яка передбачає розрахункову величину в розмірі 1762,00 грн, і що застосування зазначеної норми в іншій редакції суперечило б статті 58 Конституції України щодо неприпустимості зворотної дії нормативно-правових актів у часі, з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 та постанову Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 700/668/16-а. Відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) до 12 серпня 2021 року. Ця обставина сторонами не оспорюється.

Обставина, що розміри посадового окладу та окладу за військовим званням позивача обчислювалися відповідачем виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, відповідачем визнана: у відзиві на позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) прямо зазначило, що станом на теперішній час пункт 4 постанови № 704 діє в редакції, яка передбачає розрахункову величину в розмірі 1762,00 грн, і що дії посадових осіб територіального управління щодо визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням у такий спосіб були правомірними.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Порядок обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців визначено постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Пунктом 4 зазначеної постанови у первісній редакції встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» до пункту 4 постанови № 704 внесено зміни, якими розрахункову величину визначено на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, визнано протиправним та скасовано судовим рішенням, яке набрало законної сили 29 січня 2020 року. Зазначене судове рішення залишено без змін постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року у справі № 826/6453/18.

Доводи відповідача про те, що визнання протиправним і нечинним пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 не поновлює автоматично первісної редакції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, суд відхиляє з таких підстав.

Пункт 6 постанови № 103, яким було внесено зміни до пункту 4 постанови № 704, визнано протиправним і нечинним судовим рішенням, яке набрало законної сили 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 і залишене без змін постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року. Визнання припису нормативно-правового акта протиправним і нечинним у судовому порядку за своїми наслідками не тотожне скасуванню акта органом, який його видав. Припис, визнаний судом протиправним, не може далі визначати зміст акта, до якого його було внесено, а тому з 29 січня 2020 року пункт 4 постанови № 704 діє в тій редакції, якої визнаний протиправним припис не торкнувся, тобто в первісній.

Посилання відповідача на пункт 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06 вересня 2005 року № 870, і на практику, сформовану щодо цієї норми, суд відхиляє, оскільки наведені положення регулюють нормопроєктувальну техніку і порядок внесення змін до актів, а не наслідки визнання припису протиправним за рішенням суду.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили з дати її прийняття, а нормативно-правовий акт відповідно до частини 2 статті 265 цього Кодексу втрачає чинність з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Оскільки постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 прийнято 29 січня 2020 року і того самого дня вона набрала законної сили, первісна редакція пункту 4 постанови № 704 підлягає застосуванню починаючи з 29 січня 2020 року включно. Саме з цієї дати заявлено вимоги у цій справі, а тому вони розглядаються судом у повному заявленому обсязі.

Довід відповідача про недопустимість зворотної дії нормативно-правових актів у часі з посиланням на статтю 58 Конституції України суд відхиляє.

Стаття 58 Конституції України закріплює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Наведений припис стосується випадків поширення нового регулювання на відносини, що виникли до набрання ним чинності, і не перешкоджає застосуванню судом тієї редакції норми, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

Спірний період у цій справі розпочався 29 січня 2020 року, тобто з дня, з якого пункт 4 постанови № 704 діє в первісній редакції. Отже про зворотну дію нормативного акта в часі не йдеться: суд застосовує норму в тій редакції, яка була чинною саме у спірному періоді. Рішення Конституційного Суду України, на які посилається відповідач, сформульовані щодо зворотної дії законів, які встановлюють або посилюють юридичну відповідальність, і до порядку обчислення розмірів грошового забезпечення не застосовуються.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24, ухваленій у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, відповідно до якої під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року.

Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач правомірності обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, не довів.

Згідно з нормами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та грошова допомога на оздоровлення обчислюються виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, а щомісячні надбавки та премії є складовою щомісячного грошового забезпечення, обчислення відповідачем зазначених виплат за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року виходячи з розрахункової величини, яка не підлягала застосуванню у цей період, також є протиправним.

Решта доводів та аргументів сторін, наведених у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовує.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, пункт 29).

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За наведених обставин суд доходить висновку, що дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року щомісячного грошового забезпечення (у тому числі надбавок та премій), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, є протиправними, а позовні вимоги за цей період підлягають задоволенню. Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 набрала законної сили з дати її прийняття (частина перша статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України), а пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 втратив чинність з моменту набрання цим судовим рішенням законної сили (частина друга статті 265 цього Кодексу), тобто 29 січня 2020 року включно. Підстав для виключення цього дня зі спірного періоду немає. Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Судові витрати зі сплати судового збору позивачем не понесені, у зв`язку з чим розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-78, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року щомісячного грошового забезпечення (у тому числі надбавок та премій), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, в розмірі 1762,00 грн.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення: посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (із збереженням розміру відсоткових показників щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які були застосовані під час фактичної виплати грошового забезпечення); одноразових додаткових видів грошового забезпечення: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення за період проходження військової служби з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 18 вересня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар