Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №520/25999/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

18 вересня 2026 року №520/25999/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 01 липня 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки та премії визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 рік на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 , здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01 липня 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки та премії визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 рік на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , щодо не підговки та не направленні до уповноваженого органу, через який було подано заяву про призначення пенсії за вислугою років оновлених грошового атестату та довідки на ім`я ОСОБА_1 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 видати оновлених грошового атестату та довідки на ім`я ОСОБА_1 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в спірний період проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка обчислювала розміри його посадового окладу та окладу за військовим званням виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року. На думку позивача, після визнання протиправним та скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 підлягав застосуванню у первісній редакції, яка передбачала обчислення окладів виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а тому грошове забезпечення та похідні від нього виплати нараховані та виплачені йому не в повному розмірі. Позивач також зазначив, що 19 червня 2026 року звертався до відповідача із заявою про перерахунок грошового забезпечення та про видачу оновлених грошового атестату і довідки для призначення пенсії, проте в задоволенні заяви йому відмовлено.

Ухвалою суду від 24 серпня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі № 520/25999/26, поновлено позивачу строк звернення до суду з цим позовом, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), відповідача зобов`язано надати суду належним чином засвідчені копії всіх наявних у нього доказів, що стосуються предмета спору, та встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

25 серпня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_2 на позовну заяву, підписаний представником відповідача Шаповаловим Олексієм Юрійовичем, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що розміри посадового окладу та окладу за військовим званням позивача мали визначатися виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року. Відповідач вказав, що під час розв`язання колізії між пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 перевага надається закону як акту вищої юридичної сили; що примітки до додатків до постанови № 704 мають пояснювальний характер, а їх недоліки виправлено постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2020 року № 1038; що пункт 4 постанови № 704 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, прямо посилався на прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року. Відповідач послався на постанови Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі № 200/3775/20-а, від 11 лютого 2021 року у справі № 200/3757/20-а та постанову Верховного Суду у справі № 520/2781/2020, а також зазначив, що з 20 травня 2023 року застосовується розрахункова величина 1762 грн, встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481, а визнання її пункту 2 нечинним у справі № 320/29450/24 з урахуванням постанови Верховного Суду від 30 червня 2025 року у справі № 280/8605/24 не має наслідків для періоду до набрання відповідним рішенням законної сили. Крім того, відповідач послався на те, що позивач щомісяця дізнавався про розмір грошового забезпечення, отримуючи його на свій картковий рахунок, і дійшов висновку про відсутність у нього правових підстав для обчислення грошового забезпечення з іншого ніж 1762 грн розміру розрахункової величини. Заперечень щодо вимог про грошовий атестат та довідку для призначення пенсії відзив не містить.

Ухвалою суду від 28 серпня 2026 року у Військової частини НОМЕР_2 витребувано довідку про розмір грошового забезпечення позивача за період з 01 липня 2022 року по 19 травня 2023 року з помісячною деталізацією за всіма розрахунковими елементами, відомості про нарахування та виплату позивачу у цьому періоді грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні відпусток і премії, витяги з наказів щодо проходження позивачем служби, грошовий атестат і довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії за останні 24 календарні місяці служби разом з доказами їх направлення до уповноваженого органу, а також заяву представника позивача та лист Військової частини НОМЕР_2 від 27 червня 2026 року. Витребуваних доказів відповідач суду не надав і про неможливість їх подання не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 . Згідно з посвідченням офіцера НОМЕР_4 , виданим командиром Військової частини НОМЕР_2 03 жовтня 2022 року, позивач обіймав посаду начальника відділення сил підтримки штабу Військової частини НОМЕР_2 , на яку призначений наказом командира військової частини НОМЕР_5 від 05 вересня 2022 року № 176.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 11 лютого 2025 року № 51 підполковника ОСОБА_1 , начальника інженерної служби служб сил підтримки Військової частини НОМЕР_2 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) від 27 січня 2025 року № 32 у відставку відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», 11 лютого 2025 року виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення. Цим же наказом позивачу визначено до виплати грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за 2022 рік у кількості 25 діб, за 2023 рік - 10 діб, за 2024 рік - 15 діб, за 2025 рік - 3 доби, грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2023, 2024 та 2025 роки по 14 днів, одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за повний календарний рік служби (всього за 2 роки), а також щомісячну премію та надбавку за особливості проходження служби за період з 01 по 11 лютого 2025 року.

Позивач є отримувачем пенсії за вислугу років, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_6 , виданим Пенсійним фондом України 25 лютого 2011 року.

Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_7 від 04 травня 2023 року, виданим військовою частиною НОМЕР_5 .

Заявою від 19 червня 2026 року, поданою в інтересах позивача до Військової частини НОМЕР_2 , порушено питання про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01 липня 2022 року по 19 травня 2023 року та про видачу оновлених грошового атестату і довідок для призначення пенсії. Листом від 27 червня 2026 року № 1553/ВихЗВГ/242 Військова частина НОМЕР_2 повідомила, що нараховувала та виплачувала позивачу грошове забезпечення відповідно до діючого законодавства, у зв`язку з чим відсутні підстави для його перерахунку та відповідно для видачі оновленого грошового атестату та довідок для призначення пенсії.

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5), сформованими засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 28 травня 2026 року, Військова частина НОМЕР_2 (код НОМЕР_3 ) нараховувала позивачу грошове забезпечення, з якого сплачено єдиний внесок, починаючи з серпня 2022 року. За липень 2022 року у відомостях щодо Військової частини НОМЕР_2 зазначено 12 днів служби без сплати єдиного внеску та заробіток 0,00 грн, тоді як грошове забезпечення позивача за цей місяць нараховане іншими страхувальниками з кодами 08301764, 26623709 та 26629577.

Обставину обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача у спірний період виходячи з розрахункової величини 1762 грн, яка відповідає прожитковому мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 01 січня 2018 року, відповідач у відзиві визнав, обстоюючи правомірність такого обчислення.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців визначено постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 704).

Пунктом 4 постанови № 704 у первісній редакції було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - постанова № 103) до пункту 4 постанови № 704 внесено зміни, якими розрахункову величину визначено на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Пункт 6 постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови № 704, визнано протиправним та скасовано судовим рішенням, яке набрало законної сили 29 січня 2020 року. Зазначене судове рішення залишено без змін постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року у справі № 826/6453/18.

Отже, з дня набрання законної сили зазначеним судовим рішенням пункт 4 постанови № 704 підлягав застосуванню у первісній редакції, яка передбачала обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Ця редакція застосовувалася по 19 травня 2023 року включно.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481, яка набрала чинності 20 травня 2023 року, пункт 4 постанови № 704 викладено в редакції, за якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24, ухваленій у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, відповідно до якої під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року.

Спірний період у цій справі - з 01 липня 2022 року по 19 травня 2023 року - повністю припадає на час, коли пункт 4 постанови № 704 діяв у первісній редакції. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено з 1 січня 2022 року у розмірі 2481 гривня, а статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року - у розмірі 2684 гривні. Саме ці величини є розрахунковими для обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача відповідно у 2022 та 2023 роках.

Доводи відповідача про те, що під час розв`язання колізії між пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пунктом 4 постанови № 704 перевага надається закону, суд оцінює таким чином. Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій.

Відповідно до частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

З огляду на це пункт 4 постанови № 704 у первісній редакції не підлягає застосуванню лише в частині обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з розміру 50 відсотків мінімальної заробітної плати. Натомість розрахунковою величиною залишається прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, застосуванню якого пункт 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIII не перешкоджає. Жодного припису про застосування як розрахункової величини прожиткового мінімуму на 01 січня 2018 року цей Закон не містить, а тому висновку відповідача про застосування такої величини він не підтверджує.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 та від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21.

Доводи відповідача про те, що примітки до додатків до постанови № 704 мають пояснювальний характер, суд відхиляє, оскільки правовою підставою для висновку суду є не примітки до додатків, а пункт 4 постановляючої частини постанови № 704, який містить безпосереднє нормативне положення про порядок визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням і на час спірних правовідносин діяв у первісній редакції. Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2020 року № 1038 внесено зміни до додатків до постанови № 704, проте сам пункт 4 постанови № 704 цією постановою не змінювався, а тому посилання відповідача на неї висновків суду не спростовує.

Довід відповідача про те, що пункт 4 постанови № 704 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, прямо посилався на прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, суд також відхиляє. Відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Припис, яким до пункту 4 постанови № 704 було внесено посилання на прожитковий мінімум станом на 01 січня 2018 року, визнано протиправним та скасовано судовим рішенням, яке набрало законної сили 29 січня 2020 року, а тому з цього моменту такий припис не міг визначати зміст пункту 4 постанови № 704 незалежно від того, в якому вигляді цей пункт відтворювався в текстах постанови. Посилання відповідача на практику Європейського суду з прав людини щодо якості закону цього висновку не змінюють.

Посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі № 200/3775/20-а, від 11 лютого 2021 року у справі № 200/3757/20-а та у справі № 520/2781/2020 суд відхиляє, оскільки правовий висновок щодо застосування пункту 4 постанови № 704 сформульовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24, тобто пізніше, і саме цей висновок підлягає врахуванню при вирішенні цієї справи.

Посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 суд до уваги не бере, оскільки внесені нею зміни до пункту 4 постанови № 704 застосовуються з 20 травня 2023 року, тобто після закінчення спірного періоду, який завершується 19 травня 2023 року.

Довід відповідача про те, що позивач щомісяця дізнавався про розмір грошового забезпечення, суд також відхиляє. Обізнаність позивача з розміром виплаченого йому грошового забезпечення не звільняла відповідача від обов`язку нараховувати грошове забезпечення у розмірі, визначеному чинною у відповідний період редакцією пункту 4 постанови № 704. Питання дотримання позивачем строку звернення до суду вирішене ухвалою суду від 24 серпня 2026 року, якою цей строк поновлено.

Грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та премія обчислюються виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням. Зокрема, згідно з пунктом 6 розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260), розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги. Тому обчислення відповідачем зазначених виплат, нарахованих позивачу у спірний період, виходячи з розрахункової величини, яка не підлягала застосуванню, також є протиправним.

При цьому перерахунку підлягають лише ті виплати, які фактично були нараховані та виплачені позивачу Військовою частиною НОМЕР_2 у спірний період, оскільки за відсутності нарахованої виплати відсутня і сума, яка підлягала б перерахунку. Суд надає оцінку правомірності застосування відповідачем розрахункової величини, тоді як визначення розмірів (сум) посадового окладу, окладу за військовим званням і похідних від них виплат належить до виключної компетенції відповідача.

Щодо вимог за липень 2022 року суд зазначає таке. З індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) вбачається, що за липень 2022 року Військова частина НОМЕР_2 грошового забезпечення позивачу не нараховувала (заробіток 0,00 грн), а грошове забезпечення за цей місяць нараховане іншими страхувальниками, які не є відповідачами у цій справі. Перерахунок полягає у зміні розміру виплат, уже нарахованих відповідачем із застосуванням неналежної розрахункової величини. Оскільки за липень 2022 року Військова частина НОМЕР_2 нарахування грошового забезпечення позивачу не здійснювала, а доказів протилежного ні сторони, ні витребувані судом матеріали не містять, бездіяльність відповідача щодо перерахунку грошового забезпечення за цей місяць відсутня, а в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 6 розділу XXXI Порядку № 260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Згідно з пунктом 5 розділу XXXII Порядку № 260 одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.

Як встановлено судом, одноразову грошову допомогу у разі звільнення та грошову компенсацію за невикористані дні щорічної і додаткової відпусток, у тому числі за 2022 та 2023 роки, визначено до виплати позивачу наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 11 лютого 2025 року № 51 у зв`язку з виключенням його зі списків особового складу частини 11 лютого 2025 року. Отже, ці виплати не нараховувалися і не виплачувалися позивачу в період з 01 липня 2022 року по 19 травня 2023 року, а їх розмір обчислюється з грошового забезпечення за останньою займаною посадою станом на день звільнення, тобто на лютий 2025 року. На цю дату пункт 4 постанови № 704 діяв у редакції пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481, яка передбачає розрахункову величину 1762 гривні. Судове рішення у справі № 320/29450/24, яким пункт 2 постанови № 481 визнавався протиправним та нечинним, на той час законної сили не набрало, а постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 його скасовано.

За таких обставин перерахунок посадового окладу та окладу за військовим званням позивача за період з 01 липня 2022 року по 19 травня 2023 року на розмір одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні відпусток не впливає, а ці виплати не є виплаченими за вказаний позивачем період. Тому в задоволенні позовних вимог у частині перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки належить відмовити.

Щодо вимоги про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб суд зазначає, що відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок № 44), грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 4 Порядку № 44 встановлено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення, а пунктом 5 - що грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, виплата позивачу сум перерахованого грошового забезпечення має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку № 44, у тому числі з огляду на те, що на час виплати позивач звільнений з військової служби.

Щодо вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непідготовки та ненаправлення до уповноваженого органу оновлених грошового атестату та довідки і про зобов`язання відповідача видати ці документи суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 розділу I Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 (далі - Порядок № 3-1), заява про призначення пенсії за вислугу років подається до органу, що призначає пенсію, через уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій. Згідно з підпунктом 4 пункту 2 розділу II Порядку № 3-1 до заяви про призначення пенсії за вислугу років додаються грошовий атестат та довідка про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Для виплати пенсії пенсіонерам з урахуванням загальної (додаткової) вислуги відповідно до частин другої-четвертої статті 2 Закону подаються документи, передбачені підпунктами 1-7 цього пункту.

Зміст оновлених грошового атестату та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію залежить від результатів перерахунку грошового забезпечення позивача, який відповідач має провести на виконання цього рішення і визначення розмірів якого, як зазначено вище, належить до виключної компетенції відповідача. До проведення такого перерахунку у відповідача відсутні дані, які могли б бути відображені в оновлених документах, а тому бездіяльність щодо їх непідготовки, ненаправлення та невидачі на час розгляду справи не може вважатися протиправною. Спірні правовідносини щодо видачі оновлених документів можуть виникнути між сторонами лише після виконання відповідачем цього рішення і лише у разі невчинення ним відповідних дій. Лист Військової частини НОМЕР_2 від 27 червня 2026 року № 1553/ВихЗВГ/242 цього висновку не змінює, оскільки відмова у видачі оновлених документів у ньому є наслідком відмови у перерахунку грошового забезпечення, правомірність якої суд оцінив вище, а самих перерахованих сум, які підлягали б відображенню в оновлених документах, на час звернення позивача не існувало.

Крім того, матеріали справи не містять відомостей про те, коли і через який уповноважений орган позивач подавав заяву про призначення (перерахунок) пенсії, які саме грошовий атестат і довідку відповідач видавав позивачу у зв`язку зі звільненням і куди їх направляв, тобто суд позбавлений можливості встановити, які документи підлягають оновленню та до якого органу їх належить направити.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Захист прав особи на майбутнє, тобто від порушення, яке ще не відбулося, цією нормою не передбачений, а тому позовні вимоги щодо оновлених грошового атестату та довідки є передчасними і задоволенню не підлягають. Відмова в їх задоволенні не позбавляє позивача права звернутися до відповідача після проведення перерахунку грошового забезпечення, а в разі порушення його прав - до суду.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 9 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами. З огляду на неподання відповідачем витребуваних доказів суд розглядає справу за наявними в ній доказами.

Правомірності обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача у період з 01 серпня 2022 року по 19 травня 2023 року виходячи з розрахункової величини 1762 грн відповідач не довів.

Відповідно до частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Решта доводів та аргументів сторін, наведених у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовує. Суд ураховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України», та в пункті 29 рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), згідно з якою обов`язок суду обґрунтовувати рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент, а міра, до якої суд має виконати цей обов`язок, може бути різною залежно від характеру рішення. Згідно з пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення, а також виплачених за період з 01 серпня 2022 року по 19 травня 2023 року грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, є протиправною, а відповідні вимоги підлягають задоволенню; в частині вимог за липень 2022 року, вимог щодо одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні відпусток, а також вимог щодо оновлених грошового атестату та довідки в задоволенні позову належить відмовити.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Судові витрати зі сплати судового збору позивачем не понесені, у зв`язку з чим розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в період з 01 серпня 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених Військовою частиною НОМЕР_2 за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії, визначивши розмір грошового забезпечення та зазначених виплат, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01 серпня 2022 року по 19 травня 2023 року, а також виплачених Військовою частиною НОМЕР_2 за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії, визначивши розмір грошового забезпечення та зазначених виплат, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 18 вересня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар