Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №480/7181/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року м. Суми Справа № 480/7181/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Сидорука А.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідачів: 1. Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області; 2. Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області; про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Суть спору, позиція сторін. Заяви сторін. Процесуальні дії суду.

Позивачем до ПФУ було подано заяву із документами для призначення пенсії за вислугу років, як працівнику охорони здоров`я. Було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії. Підставою для відмови стала відсутність у позивача необхідного страхового стажу роботи станом на 11.10.2017. Позивач не погодився з таким рішенням та звернувся до суду з позовною заявою.

Позивач просить суд просить: визнати протиправним та скасувати рішення другого відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугу років з 23.06.2025 відповідно до п. ''е`ст.55 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'' від 05.11.1991 № 1788-XII; зобов`язати першого відповідача прийняти рішення про призначення позивачу такої пенсії, зарахувавши до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, період з 11.10.2017 до дати звернення за пенсією, та забезпечити виплату призначеного розміру пенсії.

Судом було відкрито провадження 09.10.2025.

Перший відпрвідач подав клопотання про долучення доказів. Суд долучив докази до матеріалів справи.

Відповідачі про відкриття провадження у справі повідомлені належним чином, правом подання відзиву не скористались. Тому суд на підставі норми ч. 6 ст .162 Кодексу адміністративного судочинства України вирішує справу за наявними матеріалами.

Встановлені судом обставини справи.

Позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується інформацією у паспорті.

Відповідно до записів у трудовій книжці позивач у період з 09.11.2004 до 09.03.2025 позивач працювала у закладі освіти заступником директора з виховної роботи, а з 10.03.2025 до 23.06.2025 - викладачем українсьї мови та літератури у цьому ж закладі.

Період роботи позивача з 26.01.1998 до 26.01.1998 на педагогічних посадах також підтверджується довідкою Відокремленого структурного підрозділу ''Сумський фаховий коледж Національного університету харчових технологій'' від 23.05.2025 № 840.

23.06.2025 позивач звернувся до органу ПФУ із заявою про призначення пенсії.

За результатами розгляду заяви другим відповідачем прийнято рішення від 02.07.2025 № 183450036975 (від 02.07.2025 № 10814/03-16) про відмову в призначенні позивачу пенсії за вислугу років. Рішення мотивовано відсутністю у позивача станом на 11.10.2017 необхідного стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, а саме 26 років 6 місяців. Загальний стаж роботи позивача становить 39 років 4 місяці 5 днів.

Висновки суду та їх мотиви.

Відповідно до п. ''е'' ст. 55 Закону № 1788-ІV право на пенсію за вислугу років мають, зокрема працівники освіти після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01.04.2015 - не менше 25 років та після цієї дати, з 01.04.2024 або після цієї дати - не менше 30 років.

Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 у справі № 1-13/2018 (1844/16, 3011/16) норму пункту ''е'' ст.55 Закону № 1788-ІV зі змінами, внесеними Законами від 02.03.2015 № 213-VIII та від 24.12.2015 № 911-VIII, визнано неконституційною.

Пунтом ''е'' ст. 55 Закону № 1788-ІV, а саме в редакції до внесення змін Законами № 213-VIII та № 911-VIII передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

03.10.2017 прийнято Закон України № 2148-VIII, яким з 11.10.2017 розділ XV Прикінцеві положення Закону України ''Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування'' від 09.07.2003 № 1058-ІV доповнено пунктом 2-1.

Згідно з пунктом 2-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону № 1788-ІV, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом № 1788-ІV.

Також Законом № 2148-VIII були внесені зміни до п.16 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, після внесених яких вказаний пункт викладений у наступній редакції: "До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1058-IV застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії".

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ІV, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 з одного боку, та Законом № 1058-IV з іншого, в частині обмеження права на пільговий стаж, здобутий після 11.10.2017.

Таким чином, у даній справі підлягають застосуванню норми Закону № 1788-ІV, а саме до внесення змін Законами № 213-VIII та № 911-VIIІ, яким передбачено право на пенсію за вислугу років для працівників освіти за наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. При цьому стаж розраховується саме на момент звернення із заявою про призначення пенсії, а не станом на 11.10.2017.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.11.2023 у справі № 240/24/21, постанові ДААС від 07.03.2025 по справі № 480/8682/24.

Суд звертає увагу, що факт наявності у позивача станом на 23.06.2025 спеціального стажу для призначення пенсії на підставі норми п.''е'' ст.55 Закону № 1788-ІV підтверджується записами у трудовій книжці позивача та довідкою Відокремленого структурного підрозділу ''Сумський фаховий коледж Національного університету харчових технологій'' від 23.05.2025 № 840.

Проте другим відповідачем не було прийнято рішення з урахуванням норми Закону № 1788-ІV, а саме до внесення змін Законами № 213-VIII та № 911-VIIІ, в тому числі не вирішено питання щодо зарахування до спеціального стажу позивача періоду роботи з 11.10.2017 до 23.05.2025.

Тому спірне рішення не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України.

Отже, суд задовольняє позовні вимоги частково, однак з виходом за їх межі. Суд визнає протиправним і скасовує спірне рішення другого відповідача та зобов`язує його повторно розглянути заяву позивача від 23.05.2025, прийнявши рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні вимоги щодо зобов`язання призначити пенсію суд відмовляє, у зв`язку з її передчасністю. На момент ухвалення рішення другий відповідач не розглядав питання щодо признаечння позивачу пенсії, з урахуванням норм Закону № 1788-ІV до внесення змін Законами № 213-VIII та № 911-VIIІ, а суд не підміняє відповідного суб`єкта, на якого законом покалдено обов`язки пенсійного забезпечення громадян, в тому числі розрахунок спеціального стажу особи.

Перший відповідач прав позивача не порушував, а тому у задоволенні вимог до нього суд відмовляє, у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Таким чином, суд задовольняє вимоги частково.

Судові витрати.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, але даний спір виник внаслідок неправомірного рішення другого відповідача, той факт, що в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем інших судових витрат, окрім судового збору у сумі 1211,20 грн, то суд стягує його з другого відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 02.07.2025 № 183450036975 (від 02.07.2025 № 10814/03-16).

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (Київський майдан, 6, м. Луцьк, 43027, код ЄДРПОУ 13358826) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 23.05.2025 про призначення пенсії та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (Київський майдан, 6, м. Луцьк, 43027, код ЄДРПОУ 13358826) за рахунок бюджетних асигнувань 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 (двадцять) коп. витрат судового збору.

6. Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

7. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

8. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.І. Сидорук