Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №460/9831/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 вересня 2026 року м. Рівне№460/9831/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доВійськової частини НОМЕР_1 Військова частина НОМЕР_2

про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №129 від 08 травня 2026 року в частині зарахування до особового складу та призначення на посаду водія.

Ухвалою суду від 08.06.2026 відкрито спрощене провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 08.07.2026 року залучено Військову частину НОМЕР_2 як співвідповідача, розгляд справи розпочато спочатку та витребувано додаткові докази.

Ухвалою суду від 01.09.2026 року витребувано додаткові докази по справі, зокрема, серед іншого, рапорт старшого солдата ОСОБА_2 від 08 травня 2026 року № 1283, який зазначено як підставу в наказі командира військової частини НОМЕР_1 № 129 від 08.05.2026.

Ухвалою суду від 01.09.2026 року у задоволенні клопотання позивача про призначення в адміністративній справі №460/9831/26 судової почеркознавчої експертизи – відмовлено.

Згідно з позовною заявою, вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на тому, що він проходить військову службу у Збройних Силах України та відповідно до довідки Гарнізонної військово-лікарської комісії №1 «Військова частина НОМЕР_3 » від 04.03.2026 №2026-0304-1524-2058-3 визнаний придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, вищих військових навчальних закладах, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення та охорони, з установленими обмеженнями щодо проходження військової служби. Розпорядженням начальника штабу – заступника командира Військової частини НОМЕР_2 від 04.05.2026 №501/3/2/1185 позивача призначено на посаду водія у Військовій частині НОМЕР_1 , після чого на підставі зазначеного розпорядження та рапорту від 08.05.2026 №1283 командиром Військової частини НОМЕР_1 видано наказ від 08.05.2026 №129, відповідно до якого ОСОБА_1 з 08.05.2026 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення і визначено таким, що прийняв справи та посаду і приступив до виконання службових обов`язків. Позивач вважає, що проходження ним військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія не відповідає встановленій постановою ВЛК категорії придатності та визначеним обмеженням щодо місця проходження військової служби, у зв`язку із чим стверджує про протиправність наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 08.05.2026 №129 у спірній частині та просить його скасувати.

Відповідач, Військова частина НОМЕР_1 , подав до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування заперечень зазначив, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 08.05.2026 №129 позивача не призначено на посаду водія, оскільки таке призначення здійснено розпорядженням начальника штабу – заступника командира Військової частини НОМЕР_2 від 04.05.2026 №501/3/2/1185, тоді як спірним наказом позивача лише зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення і визначено таким, що з 08.05.2026 прийняв справи та посаду та приступив до виконання службових обов`язків. Вважає, що наказ №129 виданий на виконання зазначеного розпорядження та має похідний характер, при цьому Військова частина НОМЕР_1 не наділена повноваженнями щодо призначення військовослужбовців на штатні посади, їх переведення чи звільнення з військової служби. Також відповідач заперечує твердження позивача про те, що Військова частина НОМЕР_1 є окремим протитанковим батальйоном, зазначаючи, що відомості про дійсні найменування військових частин та зміст виконуваних ними завдань належать до інформації з обмеженим доступом, а наведені позивачем загальнодоступні відомості не підтверджують організаційно-штатну належність та характер завдань Військової частини НОМЕР_1 . Поряд із цим відповідач зазначає, що до складу військових формувань, які виконують бойові завдання, можуть входити медичні підрозділи, підрозділи логістики, зв`язку, оперативного забезпечення та охорони, проходження служби в яких військовослужбовцями з визначеною у довідці ВЛК позивача категорією придатності не заборонено. З огляду на те, що рішення про призначення ОСОБА_1 на посаду прийнято Військовою частиною НОМЕР_2 , а спірним наказом Військової частини НОМЕР_1 лише оформлено його зарахування до списків особового складу та на всі види забезпечення, відповідач вважає заявлені до нього позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідач, Військової частини НОМЕР_2 , правом надати відзив на позов не скористався.

Згідно з ч.2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.12.2025 позивача було направлено на проходження військово-лікарської комісії, за результатами якої його визнано придатним до військової служби та призвано на військову службу під час мобілізації.

Не погоджуючись із діями та рішеннями, пов`язаними з його призовом на військову службу, позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_4 про визнання протиправними та скасування довідки військово-лікарської комісії, наказу про призов на військову службу та наказу про зарахування до списків особового складу військової частини.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 по справі №460/23600/25 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_4 про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити певні дії – відмовлено повністю.

Судом встановлено, що 04.03.2026 Гарнізонною військово-лікарською комісією №1 «Військова частина НОМЕР_3 » проведено медичний огляд ОСОБА_1 , за результатами якого складено довідку військово-лікарської комісії від 04.03.2026 №2026-0304-1524-2058-3.

Відповідно до зазначеної довідки ВЛК, на підставі статей 40а, 30б, 31б, 23в, 39в, 61в, 64в графи II Розкладу хвороб ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, вищих військових навчальних закладах, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення та охорони. Згідно з цією ж довідкою визначено обмеження щодо проходження позивачем військової служби у підрозділах спеціального призначення, Десантно-штурмових військах, морській піхоті, на підводних човнах, надводних кораблях та у спеціальних спорудах.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням начальника штабу – заступника командира Військової частини НОМЕР_2 від 04.05.2026 №501/3/2/1185 ОСОБА_1 призначено на посаду водія у Військовій частині НОМЕР_1 .

З матеріалів справи судом встановлено, що на підставі розпорядження начальника штабу – заступника командира Військової частини НОМЕР_2 від 04.05.2026 №501/3/2/1185 та рапорту від 08.05.2026 №1283 командиром Військової частини НОМЕР_1 видано наказ від 08.05.2026 №129.

Відповідно до пункту 1.17 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 08.05.2026 №129 ОСОБА_1 , призначеного розпорядженням начальника штабу – заступника командира Військової частини НОМЕР_2 від 04.05.2026 №501/3/2/1185 на посаду водія, з 08.05.2026 зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення, а також визначено таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.

Відомості щодо проходження позивачем військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 та займаної ним посади також відображені у пункті НОМЕР_5 військового квитка позивача «Проходження військової служби», копія відповідної сторінки якого міститься в матеріалах справи.

При цьому, як вбачається з довідки військово-лікарської комісії від 04.03.2026 №2026-0304-1524-2058-3, на час видання розпорядження від 04.05.2026 №501/3/2/1185 та наказу від 08.05.2026 №129 щодо позивача була чинною постанова ВЛК про його придатність до військової служби у визначених цією довідкою військових частинах, установах та підрозділах з установленими обмеженнями щодо проходження військової служби.

Не погоджуючись із наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 08.05.2026 №129 у частині зарахування його до списків особового складу військової частини та проходження військової служби на посаді водія, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частинами 1-4 статті 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.

Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

У зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який діє досі.

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» (далі - Указ № 69/2022) постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

За приписами п. 2 Указу № 64/2022 військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII від 21.10.1993.

Згідно з статтею 1 Закону № 3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону № 3543-ХІІ, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу"№ 2232-XII від 25.03.1992.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно з частиною сьомою статті 1 Закону № 2232-XII виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

За змістом частини дев`ятої статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

За приписами частини чотирнадцятої статті 2 Закону №2232-XII виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 (затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX) в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан надалі неодноразово продовжувався та діє донині.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 (затверджений Законом від 03 березня 2022 року №2105-IX) оголошено провести загальну мобілізацію (строк проведення загальної мобілізації продовжувався).

У статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII від 21.10.1993 визначено, що мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Спір виник під час дії воєнного стану в Україні та оголошення й проведення загальної мобілізації у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Пунктом 14 розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України (затверджена наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року №280, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 14 листопада 2022 року за №1407/38743), встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини. Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

Отже, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Таке зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Отже, під час вирішення цієї справи суд повинен перевірити не лише наявність у відповідного суб`єкта владних повноважень формальних повноважень на видання спірного наказу, а й наявність належних фактичних та правових підстав для включення до нього кожного із оспорюваних щодо позивача положень.

Правове регулювання порядку проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України здійснюється, зокрема, Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, та Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170.

Пунктом 4.1 розділу IV Інструкції №170 передбачено, що військовослужбовці Збройних Сил України призначаються на посади, передбачені штатами (штатними розписами) військових частин, а призначення військовослужбовців на посади і переміщення по службі здійснюються на підставі відповідних кадрових та службових документів. В умовах особливого періоду підставами для видання наказів по особовому складу про призначення і переміщення військовослужбовців є документи, визначені цією Інструкцією.

Крім того, пунктом 4.56 Інструкції №170 визначено взаємозв`язок кадрового рішення про призначення військовослужбовця на посаду та подальшого оформлення його проходження служби за новим місцем наказом по стройовій частині. Таким чином, нормативне регулювання розмежовує рішення про призначення військовослужбовця на відповідну військову посаду та організаційне оформлення прибуття військовослужбовця до військової частини, зарахування його до списків особового складу і фактичного вступу у виконання обов`язків за посадою.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 04.03.2026 Гарнізонною військово-лікарською комісією №1 «Військова частина НОМЕР_3 » проведено медичний огляд ОСОБА_1 , за результатами якого складено довідку ВЛК №2026-0304-1524-2058-3.

Відповідно до зазначеної довідки на підставі статей 40а, 30б, 31б, 23в, 39в, 61в, 64в графи II Розкладу хвороб позивача визнано придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, вищих військових навчальних закладах, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення та охорони.

Разом з тим, предметом оскарження у цій справі є наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 08.05.2026 №129, а не розпорядження посадової особи Військової частини НОМЕР_2 , яким було прийнято кадрове рішення про призначення позивача на конкретну військову посаду.

Як вбачається з дослідженого судом наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 08.05.2026 №129, ним щодо старшого солдата ОСОБА_1 зазначено, що останній призначений розпорядженням начальника штабу – заступника командира Військової частини НОМЕР_2 від 04.05.2026 №501/3/2/1185 на посаду водія 2 відділення протитанкових ракетних комплексів окремого взводу протитанкових ракетних комплексів Військової частини НОМЕР_1 , прибув із Військової частини НОМЕР_4 та з 08.05.2026 підлягає зарахуванню до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення.

Цим же наказом ОСОБА_1 визначено таким, що з 08.05.2026 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 2820 грн на місяць, тарифним розрядом 5, штатно-посадовою категорією «солдат», ВОС-790037А, а також визначено відповідні виплати за посадою.

Підставами для видання наказу №129 безпосередньо у його тексті зазначені розпорядження начальника штабу – заступника командира Військової частини НОМЕР_2 від 04.05.2026 №501/3/2/1185 та рапорт старшого солдата ОСОБА_2 від 08.05.2026 №1306.

Отже, зі змісту самого спірного наказу вбачається, що ним фактично оформлено декілька юридично значимих обставин: прибуття позивача до Військової частини НОМЕР_1 та його зарахування до списків особового складу і на відповідні види забезпечення на виконання раніше прийнятого кадрового рішення, а також окремо констатовано прийняття позивачем справ і посади та початок виконання ним службових обов`язків за конкретною військовою посадою.

Суд вважає, що зазначені складові наказу підлягають окремій правовій оцінці, оскільки вони ґрунтуються на різних юридичних фактах та породжують для позивача різні правові наслідки.

Щодо зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 суд враховує, що відповідною підставою для такого зарахування було розпорядження начальника штабу – заступника командира Військової частини НОМЕР_2 від 04.05.2026 №501/3/2/1185, яким позивача призначено на посаду водія 2 відділення протитанкових ракетних комплексів окремого взводу протитанкових ракетних комплексів Військової частини НОМЕР_1 .

При цьому зазначене розпорядження Військової частини НОМЕР_2 від 04.05.2026 №501/3/2/1185 позивачем у межах цієї адміністративної справи не оскаржено, вимог про визнання його протиправним та скасування не заявлено, а тому питання його правомірності не становить предмета судового розгляду в цій справі.

За таких обставин суд не наділений підставами в межах заявленого предмета спору фактично нівелювати юридичні наслідки чинного кадрового рішення про призначення позивача на посаду шляхом скасування виданого на його виконання наказу в частині зарахування військовослужбовця до списків особового складу військової частини.

Сам по собі факт наявності у позивача довідки ВЛК від 04.03.2026 №2026-0304-1524-2058-3 не свідчить про протиправність наказу №129 у частині його зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , оскільки рішення про призначення ОСОБА_1 на конкретну посаду прийнято розпорядженням Військової частини НОМЕР_2 від 04.05.2026 №501/3/2/1185, яке залишається чинним та не є предметом оскарження у цій справі.

Суд також враховує, що доводи позивача про невідповідність проходження ним військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 встановленій постановою ВЛК категорії придатності обґрунтовані, зокрема, посиланням на те, що Військова частина НОМЕР_1 є окремим протитанковим батальйоном, а тому, на переконання позивача, проходження служби у такому військовому формуванні саме по собі суперечить визначеним довідкою ВЛК від 04.03.2026 №2026-0304-1524-2058-3 обмеженням.

Разом з тим, такі доводи позивача не знаходять підтвердження матеріалами справи. Як вбачається з наданого відповідачем витягу з Положення про НОМЕР_6 окремий протитанковий батальйон 18 армійського корпусу оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сухопутних військ Збройних Сил України від 21.06.2026 №28, матеріали містять визначені для посади водія-електрика функціональні обов`язки, відповідно до яких водій-електрик у мирний і воєнний час відповідає за постійну готовність закріпленої машини до використання, дотримання правил дорожнього руху, команд і сигналів регулювання та управління, проведення технічного обслуговування, поточного ремонту та доукомплектування машини. До його безпосередніх обов`язків віднесено знання устрою, технічних можливостей та правил експлуатації закріпленої машини, підтримання її у справному стані та постійній готовності до використання, проведення технічного обслуговування і поточного ремонту, перевірку технічного стану машини перед виїздом та під час руху, її заправлення, чистку, миття і постановку на стоянку, оформлення дорожніх листів, дотримання правил дорожнього руху, техніки безпеки та протипожежних вимог. При цьому з наведеного переліку посадових обов`язків не вбачається покладення на водія-електрика функцій, які за своїм характером безпосередньо належать до служби у підрозділах спеціального призначення, Десантно-штурмових військах, морській піхоті, на підводних човнах, надводних кораблях чи у спеціальних спорудах, тобто у тих підрозділах та умовах служби, щодо яких постановою ВЛК для позивача встановлено пряму непридатність.

Відтак, саме по собі найменування військового формування як окремого протитанкового батальйону не є достатньою підставою для висновку про невідповідність проходження позивачем служби встановленій йому категорії придатності. Вирішальне значення у цьому контексті має не лише загальне найменування військової частини чи її призначення, а характер конкретної військової посади, зміст покладених на військовослужбовця функціональних обов`язків та умови їх фактичного виконання. Доказів того, що безпосередні посадові обов`язки позивача за посадою водія-електрика передбачають виконання функцій або проходження служби в умовах, які прямо протипоказані йому відповідно до постанови ВЛК від 04.03.2026 №2026-0304-1524-2058-3, позивачем суду не надано, а зі змісту дослідженого судом витягу з Положення таких обставин не вбачається.

Таким чином, посилання позивача виключно на належність Військової частини НОМЕР_1 до окремого протитанкового батальйону не підтверджує саме по собі невідповідності займаної ним посади визначеним військово-лікарською комісією обмеженням щодо проходження військової служби.

Поряд із цим суд враховує, що наведені позивачем доводи щодо невідповідності проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 висновку ВЛК фактично стосуються передусім правомірності призначення його на конкретну посаду та відповідності цієї посади встановленим військово-лікарською комісією обмеженням. Однак оцінка правомірності самого кадрового рішення Військової частини НОМЕР_2 про призначення позивача на посаду виходила б за межі предмета заявлених у цій справі позовних вимог.

Поряд із цим суд не може погодитися з доводами відповідача про правомірність наказу №129 у повному обсязі.

Так, окремою підставою спірного наказу зазначено рапорт старшого солдата ОСОБА_2 від 08.05.2026 №1306.

Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України затверджено наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 №531.

Згідно з пунктом 1 розділу III Порядку №531 у паперовому рапорті військовослужбовець зазначає, зокрема, найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт, заголовок « ІНФОРМАЦІЯ_3 », суть порушеного питання, найменування займаної посади, військове звання, власне ім`я та прізвище, дату та особистий підпис військовослужбовця.

Отже, особистий підпис військовослужбовця є обов`язковим реквізитом рапорту, складеного у паперовій формі. Саме підпис засвідчує волевиявлення відповідного військовослужбовця та дає можливість ідентифікувати його як особу, від якої походить такий службовий документ.

Судом досліджено наданий відповідачем рапорт від 08.05.2026 №1306, який у наказі №129 прямо зазначений однією з підстав його видання.

Разом з тим, зазначений рапорт не містить особистого підпису ОСОБА_1 .

Матеріали справи також не містять доказів того, що відповідний рапорт був поданий позивачем в електронній формі з дотриманням вимог розділу IV Порядку №531 та підписаний кваліфікованим чи удосконаленим електронним підписом або створений із застосуванням передбачених цим Порядком засобів електронної ідентифікації, які дозволяють однозначно встановити особу військовослужбовця.

За таких обставин наданий відповідачем документ не підтверджує факту особистого звернення ОСОБА_1 із відповідним рапортом та не може розцінюватися судом як належним чином оформлений рапорт військовослужбовця у розумінні Порядку №531.

Відповідно до статей 72–76 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

При цьому відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме на відповідача покладається обов`язок доказування правомірності свого рішення.

За правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; жодні докази не мають для суду наперед установленої сили, а суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи наданий Військовою частиною НОМЕР_1 рапорт від 08.05.2026 №1306 у сукупності з іншими матеріалами справи, суд зазначає, що відсутність на ньому особистого підпису ОСОБА_1 унеможливлює встановлення того, що цей документ дійсно складений та поданий позивачем і відображає його волевиявлення чи підтвердження ним зазначених у ньому обставин.

Сам факт присвоєння документу реєстраційного номера №1306 не усуває відсутності обов`язкового реквізиту паперового рапорту та сам по собі не підтверджує належності позивачу.

Водночас відповідачем, на якого покладено процесуальний обов`язок доведення правомірності спірного рішення, не надано інших належних та достатніх доказів, які б достовірно підтверджували, що саме 08.05.2026 ОСОБА_1 фактично прийняв справи та посаду водія 2 відділення протитанкових ракетних комплексів окремого взводу протитанкових ракетних комплексів та приступив до виконання службових обов`язків за цією посадою.

Суд наголошує, що факт видання вищим органом військового управління розпорядження про призначення військовослужбовця на посаду та факт фактичного прийняття ним справ і посади і приступлення до виконання службових обов`язків не є тотожними за своїм змістом обставинами.

Розпорядження Військової частини НОМЕР_2 від 04.05.2026 №501/3/2/1185 підтверджує прийняття компетентною посадовою особою кадрового рішення про призначення ОСОБА_1 на відповідну військову посаду. Водночас саме по собі це розпорядження не підтверджує фактичного прийняття позивачем справ та посади 08.05.2026 і початку виконання ним з цієї дати службових обов`язків.

Саме тому у спірному наказі поряд із розпорядженням від 04.05.2026 №501/3/2/1185 як окрему підставу зазначено рапорт ОСОБА_1 від 08.05.2026 №1306.

Таким чином, включивши до наказу №129 положення про те, що ОСОБА_1 з 08.05.2026 «справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків», відповідач констатував конкретний юридичний факт, який повинен бути підтверджений належними та достовірними доказами.

Проте документ, на який відповідач безпосередньо послався як на підставу встановлення цієї обставини, не містить підпису позивача, а інших доказів, достатніх для підтвердження факту прийняття ним справ і посади та приступлення до виконання службових обов`язків саме з 08.05.2026, відповідачем суду не надано.

За наведених обставин суд доходить висновку, що Військовою частиною НОМЕР_1 не доведено наявності належних фактичних підстав для включення до наказу від 08.05.2026 №129 положення про те, що ОСОБА_1 з 08.05.2026 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Тому наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 08.05.2026 №129 у частині слів «вважати таким, що з 08 травня 2026 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 2820 гривень на місяць, тарифний розряд – 5, шпк “солдат”, ВОС-790037А» не відповідає критерію обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки відповідна частина наказу прийнята за відсутності належного документального підтвердження обставини, покладеної в її основу.

Поряд із цим суд не встановив підстав для скасування наказу №129 у частині зарахування ОСОБА_1 з 08.05.2026 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення.

Зазначена частина наказу ґрунтується на розпорядженні начальника штабу – заступника командира Військової частини НОМЕР_2 від 04.05.2026 №501/3/2/1185 про призначення позивача на посаду у Військовій частині НОМЕР_1 . Це розпорядження у межах спірних правовідносин позивачем не оскаржується, доказів його скасування чи втрати ним чинності матеріали справи не містять.

Відтак, за наявності чинного розпорядження про призначення позивача до Військової частини НОМЕР_1 саме по собі його зарахування до списків особового складу цієї військової частини не може бути визнане протиправним виключно з тих мотивів, якими позивач обґрунтовує цей позов.

Так само суд не вбачає підстав у межах цієї справи надавати правову оцінку правомірності призначення ОСОБА_1 саме на посаду водія 2 відділення протитанкових ракетних комплексів окремого взводу протитанкових ракетних комплексів з огляду на постанову ВЛК від 04.03.2026, оскільки відповідне кадрове рішення прийнято розпорядженням начальника штабу – заступника командира Військової частини НОМЕР_2 від 04.05.2026 №501/3/2/1185, вимог про скасування якого у цій справі позивач не заявив.

Скасування наказу Військової частини НОМЕР_1 №129 у частині зарахування позивача до списків особового складу фактично створило б ситуацію, за якої чинне та не оскаржене у цій справі розпорядження про призначення ОСОБА_1 на посаду залишалося б нереалізованим шляхом скасування акта, виданого для оформлення прибуття військовослужбовця та його зарахування до списків відповідної військової частини. Такий спосіб судового захисту не відповідав би предмету спірних правовідносин.

При цьому суд відхиляє твердження позивача про необхідність скасування наказу №129 у повному обсязі з посиланням на характер та завдання Військової частини НОМЕР_1 , оскільки сам по собі статус військового формування як окремого протитанкового батальйону не свідчить про те, що кожна передбачена його штатною структурою посада за змістом функціональних обов`язків є несумісною з установленою позивачу категорією придатності.

Навпаки, з наданого відповідачем витягу з Положення про НОМЕР_6 окремий протитанковий батальйон та визначених у ньому посадових обов`язків водія-електрика не вбачається покладення на такого військовослужбовця обов`язків, які безпосередньо суперечили б установленим щодо ОСОБА_1 постановою ВЛК обмеженням. Доказів протилежного позивачем суду не надано.

Більше того, зі змісту самого наказу №129 вбачається конкретне найменування посади позивача – водій 2 відділення протитанкових ракетних комплексів окремого взводу протитанкових ракетних комплексів. Водночас вирішення питання про відповідність призначення на цю посаду постанові ВЛК без перевірки правомірності розпорядження від 04.05.2026 №501/3/2/1185 означало б фактичну оцінку судом кадрового рішення, яке не становить предмета позову.

Отже, доводи сторін та надані ними докази свідчать про необхідність розмежування правових наслідків окремих положень наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 08.05.2026 №129.

У частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення наказ виданий на виконання чинного розпорядження начальника штабу – заступника командира Військової частини НОМЕР_2 від 04.05.2026 №501/3/2/1185, яке в межах цієї справи не оскаржено, а тому підстав для визнання цієї частини наказу протиправною судом не встановлено.

Натомість у частині визначення ОСОБА_1 таким, що з 08.05.2026 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою, відповідач не виконав встановленого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку щодо доказування правомірності свого рішення, оскільки рапорт від 08.05.2026 №1306, на який безпосередньо посилається наказ №129, не містить особистого підпису позивача, а інших належних та достатніх доказів фактичного прийняття ним справ та посади і початку виконання службових обов`язків з указаної дати матеріали справи не містять.

Таким чином, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 08.05.2026 №129 у частині, якою старшого солдата ОСОБА_1 визначено таким, що з 08.05.2026 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 2820 грн на місяць, тарифним розрядом 5, штатно-посадовою категорією «солдат», ВОС-790037А.

Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Підстав для розподілу судових витрат немає, позаяк позивач звільнений від сплати судового збору в силу Закону, а доказів понесення інших витрат не подавав.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №129 від 08 травня 2026 року в частині "вважати ОСОБА_1 таким, що з 08 травня 2026 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 2820 гривень на місяць, тарифний розряд – 5, шпк "солдат", ВОС-790037А."

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 18 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_7 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_8 ) Відповідач - Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_9 )

Суддя Н.В. Друзенко