Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №140/8702/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 вересня 2026 року м. Рівне№140/8702/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період з 29.01.2020 року до 31.12.2020 року включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704; 2) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення за період з 29.01.2020 року до 31.12.2020 року включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2020 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 з урахуванням раніше виплачених сум, а також компенсацію податку з доходів фізичних осіб, утриманого з нарахованих належних мені вищезгаданих сум, відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44; 3) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період з 01.01.2021 року до 31.12.2021 року включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704; 4) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення за період з 01.01.2021 року до 31.12.2021 року включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2021 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 з урахуванням раніше виплачених сум, а також компенсацію податку з доходів фізичних осіб, утриманого з нарахованих належних мені вищезгаданих сум, відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44; 5) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період з 01.01.2022 року до 31.12.2022 року включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704; 6) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення за період з 01.01.2022 року до 31.12.2022 року включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2022 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 з урахуванням раніше виплачених сум, а також компенсацію податку з доходів фізичних осіб, утриманого з нарахованих належних мені вищезгаданих сум, відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44; 7) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період з 01.01.2023 року до 31.12.2023 року включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704; 8) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення за період з 01.01.2023 року до 31.12.2023 року включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2023 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 з урахуванням раніше виплачених сум, а також компенсацію податку з доходів фізичних осіб, утриманого з нарахованих належних мені вищезгаданих сум, відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44; 9) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період з 01.01.2024 року до 31.12.2024 року включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704; 10) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення за період з 01.01.2024 року до 31.12.2024 року включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2024 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 з урахуванням раніше виплачених сум, а також компенсацію податку з доходів фізичних осіб, утриманого нарахованих належних мені вищезгаданих сум, відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44; 11) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період з 01.01.2025 року до 03.11.2025 року включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2025 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704; 12) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення за період з 01.01.2025 року до 03.11.2025 року включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2025 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 з урахуванням раніше виплачених сум, а також компенсацію податку з доходів фізичних осіб, утриманого з нарахованих належних мені вищезгаданих сум, відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44; 13) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у здійсненні перерахунку виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 та 2025 роки ОСОБА_1 , з урахуванням посадового окладу та окладу військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року і 01 січня 2025 року відповідно та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704; 14) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 , грошову допомогу для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 та 2025 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року і 01 січня 2025 року відповідно та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 з урахуванням раніше виплачених сум, а також компенсацію податку з доходів фізичних осіб, утриманого з нарахованих належних мені вищезгаданих сум, відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44; 15) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021 та 2022 роки ОСОБА_1 , з урахуванням окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року та 01 січня 2022 року відповідно та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704; 16) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 , матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021 та 2022 роки з урахуванням окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року та 01 січня 2022 року відповідно та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 з урахуванням раніше виплачених сум, а також компенсацію податку з доходів фізичних осіб, утриманого з нарахованих належних мені вищезгаданих сум, відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44; 17) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати підйомної допомоги у зв`язку із службовим переміщенням ОСОБА_1 , які були виплачені у 2022, 2024 та 2025 роках, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2024 року, та 01 січня 2025 року відповідно, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704; 18) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 , підйомну допомогу у зв`язку із службовим переміщенням, які були виплачені мені у 2022, 2024 та 2025 роках, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2024 року та 01 січня 2025 року відповідно, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 з урахуванням раніше виплачених сум, а також компенсацію податку з доходів фізичних осіб, утриманого з нарахованих належних мені вищезгаданих сум, відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у спірний період відповідач здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення позивача, визначаючи посадовий оклад та оклад за військовим званням із застосуванням розрахункової величини у вигляді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018. Позивач вважає такий порядок обчислення неправомірним та зазначає, що після скасування постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, яким було внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, розміри посадового окладу та окладу за військовим званням мали визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. На підтвердження своєї позиції позивач посилається на висновки Верховного Суду, зокрема викладені у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, та на положення частини третьої статті 7 КАС України щодо пріоритету нормативно-правового акта вищої юридичної сили. Просить позов задовольнити.

Відповідач у відзиві проти задоволення позову заперечив. Зазначив, що після внесення постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 змін до пункту 4 постанови № 704 розрахунковою величиною для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням був прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 01.01.2018. На думку відповідача, скасування пункту 6 постанови № 103 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 саме по собі не поновило дію попередньої редакції пункту 4 постанови № 704 та не створило підстав для щорічного перегляду розрахункової величини. Відповідач також наголошує, що примітки до додатків 1, 12, 13 і 14 постанови № 704 мають виключно інформаційний характер та не містять самостійних норм права. В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на пункт 3 розділу II Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII, відповідно до якого мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та інших виплат, а також на висновки Верховного Суду, викладені у постановах у справах № 200/3757/20-а, № 240/11952/19 та № 480/5496/20. На цій підставі відповідач вважає відсутніми правові підстави для обчислення грошового забезпечення позивача з урахуванням прожиткового мінімуму на 1 січня кожного календарного року. Щодо періоду після 20.05.2023 відповідач зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 пункт 4 постанови № 704 викладено у редакції, якою прямо встановлено розрахунок посадових окладів та окладів за військовими званнями виходячи з фіксованої величини 1762 грн. Відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24, в якій, за його твердженням, підтверджено наявність у Кабінету Міністрів України повноважень установлювати таку базову величину, та вважає, що після набрання чинності постановою № 481 правові підстави для застосування іншої розрахункової величини відсутні. Похідні вимоги про перерахунок допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та підйомної допомоги відповідач також вважає безпідставними, оскільки вони були розраховані виходячи з фактично встановлених на момент їх нарахування посадового окладу та окладу за військовим званням. Окремо відповідач зазначив, що підйомна допомога за 2025 рік позивачу не нараховувалась і не виплачувалась. Крім того, у відзиві відповідач заявив про пропуск позивачем строку звернення до суду. Посилаючись на статті 122 КАС України та 233 Кодексу законів про працю України у редакції після 19.07.2022, відповідач вважає, що спірне грошове забезпечення є щомісячною регулярною виплатою, розмір якої був відомий позивачу під час її отримання, а тому перебіг строку звернення до суду мав розпочинатися з моменту відповідної виплати. У зв`язку із цим просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду адміністративну справу № 140/8702/26 було передано до Рівненського окружного адміністративного суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2026 головуючим суддею визначено Комшелюк Т.О.

Ухвалою суду від 06.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Розглянувши заяви по суті, з`ясувавши обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив таке.

ОСОБА_1 у спірному періоді проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 31.10.2025 № 847 позивача переміщено для подальшого проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_5 , у зв`язку із чим наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 03.11.2025 № 290 його виключено зі списків особового складу та направлено до нового місця проходження військової служби.

Отже виключення позивача зі списків особового складу було пов`язане не зі звільненням з військової служби, а з його службовим переміщенням.

27.03.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив повідомити, чи здійснювалося нарахування та виплата його грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а в разі нездійснення такого розрахунку - провести відповідний перерахунок основних, додаткових щомісячних та одноразових видів грошового забезпечення.

Листом від 15.04.2026 відповідач повідомив позивача, що під час обчислення його грошового забезпечення застосовувався розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом станом на 01.01.2018, та заперечив наявність правових підстав для визначення посадового окладу й окладу за військовим званням із застосуванням прожиткового мінімуму на 1 січня 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 та 2025 років. До відповіді долучено картки особового рахунку позивача за 2020-2025 роки.

З матеріалів справи також встановлено, що упродовж спірного періоду позивачу щомісячно нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення. Крім того, йому виплачувалася грошова допомога для оздоровлення, а у 2020, 2021 та 2022 роках - матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та підйомна допомога у зв`язку зі службовими переміщеннями.

Водночас карткою особового рахунку за 2025 рік не підтверджено нарахування та виплату позивачу підйомної допомоги. Цю обставину відповідач окремо зазначив і у відзиві на позовну заяву.

Не погоджуючись із застосованою відповідачем розрахунковою величиною при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням і, як наслідок, інших залежних від них виплат, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби.

До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно, зокрема, від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби та виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію наведених законодавчих приписів Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704), якою затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та схему тарифних коефіцієнтів за військовими званнями.

У редакції пункту 4 Постанови № 704 на час її прийняття передбачалося, що розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Водночас ще до набрання Постановою № 704 чинності постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 пункт 4 Постанови № 704 викладено в іншій редакції, якою розрахункову величину фактично зафіксовано на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018. Відповідно посадові оклади та оклади за військовими званнями визначалися шляхом множення цієї величини на відповідний тарифний коефіцієнт.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, яким, серед іншого, було змінено пункт 4 Постанови № 704. Відомості про це судове рішення безпосередньо відображено в офіційній історії Постанови № 704.

Правові наслідки такого скасування неодноразово були предметом оцінки Верховного Суду.

Так, у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 Верховний Суд виходив з того, що з 01.01.2020 використання для визначення посадових окладів незмінної розрахункової величини станом на 01.01.2018 не відповідало правовим актам вищої юридичної сили, якими прожитковий мінімум як базовий державний соціальний стандарт установлювався на відповідний календарний рік. Верховний Суд застосував положення частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначив про необхідність використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

При цьому встановлене пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини не перешкоджало використанню прожиткового мінімуму для працездатних осіб як розрахункової величини відповідно до пункту 4 Постанови № 704. Тобто після 29.01.2020 для відповідних розрахунків застосуванню підлягала не мінімальна заробітна плата та не прожитковий мінімум, установлений на 01.01.2018, а прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 № 1038 було внесено зміни до Постанови № 704, зокрема до приміток її додатків. Проте такі зміни не встановили іншої самостійної розрахункової величини для визначення посадових окладів і окладів за військовими званнями. Примітки до додатків мають пояснювальний характер щодо механізму обрахунку, тоді як відповідне нормативне правило визначається саме пунктом 4 Постанови № 704.

Отже, у період з 29.01.2020 правове регулювання передбачало визначення посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, та відповідного тарифного коефіцієнта.

Надалі Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, яка набрала чинності 20.05.2023, абзац перший пункту 4 Постанови № 704 викладено в редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями розраховуються виходячи з розміру 1762 грн та визначаються шляхом множення цієї величини на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Водночас сама обставина чинності підзаконного нормативно-правового акта не звільняє суд від необхідності вирішити питання про його застосовність до конкретних правовідносин з урахуванням ієрархії нормативно-правових актів.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Саме питання застосування цієї норми у співвідношенні з пунктом 4 Постанови № 704 у редакції Постанови № 481 було предметом безпосередньої оцінки судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

У постанові від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24 судова палата дійшла висновку, що з огляду на визначені частиною третьою статті 7 КАС України засади пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами пункт 2 Постанови № 481 у частині внесення змін до пункту 4 Постанови № 704, яка суперечить нормативно-правовому акту вищої юридичної сили - закону про Державний бюджет України на відповідний рік, застосуванню не підлягає. Натомість Верховний Суд визнав застосовним пункт 4 Постанови № 704 у первісній редакції, який передбачав використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року.

Суд враховує, що предметом справи № 520/5814/24 було оформлення довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Водночас наведений висновок Верховного Суду стосується безпосередньо визначення розрахункової величини посадового окладу та окладу за військовим званням відповідно до Постанови № 704, співвідношення Постанови № 481 з актами вищої юридичної сили та застосування частини третьої статті 7 КАС України. Тому правова природа такого висновку не обмежується виключно пенсійними правовідносинами, оскільки розмір відповідної довідки є похідним саме від установленого законодавством розміру грошового забезпечення військовослужбовця.

Суд також враховує постанову Верховного Суду від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24. У цій справі предметом судового контролю були безпосередньо дії Кабінету Міністрів України щодо прийняття пункту 2 Постанови № 481 та вимога про скасування цього нормативного положення. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у такому позові, виходячи, зокрема, з наявності у Кабінету Міністрів України передбачених законом повноважень встановлювати розміри грошового забезпечення та відповідну базову величину.

Разом з тим предмет цієї справи є іншим. Суд у межах цього спору не вирішує питання законності, чинності чи скасування Постанови № 481 як нормативно-правового акта. Завданням суду є визначення норми права, яка підлягає застосуванню до конкретних правовідносин щодо нарахування грошового забезпечення позивача.

Висновок Верховного Суду від 16.07.2026 щодо наявності в Уряду компетенції приймати відповідне нормативне рішення сам по собі не усуває передбаченого частиною третьою статті 7 КАС України обов`язку суду при вирішенні конкретного спору застосувати норму вищої юридичної сили у разі встановлення відповідної нормативної колізії. Натомість у постанові судової палати від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24 Верховний Суд безпосередньо вирішив саме питання застосування частини третьої статті 7 КАС України до співвідношення пункту 4 Постанови № 704 та змін, внесених Постановою № 481.

За таких обставин суд застосовує до спірних правовідносин положення пункту 4 Постанови № 704 в частині, яка передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення позивача за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 відповідач повинен був застосувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2020; за 2021 рік - на 01.01.2021; за 2022 рік - на 01.01.2022; за 2023 рік - на 01.01.2023; за 2024 рік - на 01.01.2024; за період з 01.01.2025 по 03.11.2025 - на 01.01.2025, із множенням відповідної величини на установлені додатками до Постанови № 704 тарифні коефіцієнти.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що відповідач такого розрахунку не здійснював, позовні вимоги щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 03.11.2025 є обґрунтованими.

Щодо грошової допомоги для оздоровлення.

Відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (надалі за текстом - Порядок № 260), військовослужбовцям один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Розмір такої допомоги визначається з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням та інших передбачених Порядком № 260 складових місячного грошового забезпечення.

Матеріалами справи підтверджено нарахування позивачу грошової допомоги для оздоровлення у 2020-2025 роках. При цьому під час визначення складових місячного грошового забезпечення, з яких обраховувалася зазначена допомога, відповідач виходив із посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих із застосуванням неналежної розрахункової величини.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність у позивача права на визначення посадового окладу та окладу за військовим званням виходячи з прожиткового мінімуму на 1 січня відповідного календарного року за весь спірний період, грошова допомога для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 та 2025 роки також підлягає перерахунку з урахуванням правильного розміру складових місячного грошового забезпечення.

Щодо матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Відповідно до розділу XXIV Порядку № 260 військовослужбовцям один раз на рік може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення, а її конкретний розмір та порядок виплати встановлюються рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення.

З матеріалів справи встановлено, що у 2020, 2021 та 2022 роках така матеріальна допомога була виплачена позивачу в розмірі окладу за військовим званням.

Оскільки оклад за військовим званням у ці роки мав визначатися із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року, вимоги позивача про перерахунок матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021 та 2022 роки в заявлених ним межах є обґрунтованими.

Щодо підйомної допомоги.

Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги затверджено наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 № 45.

Підйомна допомога у зв`язку з переїздом на нове місце військової служби визначається виходячи з місячного грошового забезпечення військовослужбовця за новим місцем служби, а тому її розмір безпосередньо залежить, зокрема, від правильного визначення посадового окладу та окладу за військовим званням.

Факт службових переміщень позивача у 2022 та 2024 роках і виплати у зв`язку з ними підйомної допомоги підтверджений матеріалами справи. Отже, така допомога підлягає перерахунку з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених із прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом відповідно на 01.01.2022 та 01.01.2024.

Іншого висновку суд доходить щодо заявленої позивачем вимоги про перерахунок підйомної допомоги за 2025 рік.

Так, карткою особового рахунку позивача за 2025 рік нарахування та виплату такої допомоги не підтверджено. Відповідач також прямо заперечує факт її нарахування та виплати.

При цьому предметом заявленої позивачем вимоги є саме перерахунок підйомної допомоги, яку, за його твердженням, було виплачено, а не визнання права на первинне нарахування такої допомоги у зв`язку з конкретним службовим переміщенням.

За відсутності доказів фактичного нарахування та виплати підйомної допомоги у 2025 році відсутній і об`єкт такого перерахунку. Виходити за межі заявленого способу захисту та вирішувати питання про первинне нарахування позивачу підйомної допомоги за 2025 рік суд підстав не має. Тому у цій частині позов задоволенню не підлягає.

Щодо компенсації податку з доходів фізичних осіб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.

Оскільки за результатами виконання цього рішення відповідач має здійснити донарахування та виплату позивачу належних сум грошового забезпечення та пов`язаних із ним виплат, із таких сум підлягає утриманню податок з доходів фізичних осіб з одночасною виплатою передбаченої Порядком № 44 компенсації. Тому відповідна вимога позивача є похідною від задоволених вимог та також підлягає задоволенню.

Щодо строку звернення до суду.

Доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду суд відхиляє, з огляду на таке.

Суд звертає увагу, що до 19.07.2022 частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України передбачала право працівника у разі порушення законодавства про оплату праці звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, статтю 233 Кодексу законів про працю України було викладено в новій редакції, частиною першою якої встановлено тримісячний строк звернення до суду.

Однак Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025 частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат визнано такою, що не відповідає Конституції України.

Позивач звернувся до суду у 2026 році, тобто після втрати чинності зазначеним обмеженням.

Крім того, положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України щодо звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівнику при звільненні, до спірних правовідносин не застосовуються, оскільки матеріалами справи встановлено, що позивач не був звільнений з військової служби. Виключення його 03.11.2025 зі списків особового складу відповідного територіального центру відбулося у зв`язку з переведенням для подальшого проходження військової служби в іншому територіальному центрі. Отже підстав для висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду немає.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведених обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено в повній мірі правомірність своєї позиції з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, натомість доводи позивача є частково обґрунтованими, тому позовна заява підлягає до часткового задоволення.

Підстави для відшкодування судового збору в порядку ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 03.11.2025 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 03.11.2025 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нездійснення перерахунку грошової допомоги для оздоровлення, виплаченої ОСОБА_1 за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 та 2025 роки, з урахуванням належних розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 та 2025 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, та відповідних тарифних коефіцієнтів згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нездійснення перерахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої ОСОБА_1 за 2020, 2021 та 2022 роки.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021 та 2022 роки з урахуванням окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нездійснення перерахунку підйомної допомоги, виплаченої ОСОБА_1 у 2022 та 2024 роках.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підйомної допомоги за 2022 та 2024 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01.01.2022 та 01.01.2024, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 18 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Суддя Т.О. Комшелюк