Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №440/15906/25 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/15906/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Головка А.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання – Гаврильєва С.С.,

представника позивача – Чуба С.В.,

представника відповідача – Гуляєвої Ю.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №00168950702 від 22.11.2024 року та № 00168940702 від 22.11.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що не згоден з висновками акту документальної позапланової виїзної перевірки № 14456/16-31-07-02-04/38667449 від 14.10.2024 року про заниження податку на прибуток на загальну суму 180 477,00 грн., та податку на додану вартість на загальну суму 200 530,00 грн., оскільки спірні господарські операції з ТОВ "Флауртехноторг" підтверджені первинними бухгалтерським документами, за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджують право позивача на формування податкового кредиту. Крім того, зазначав про помилковість висновків податкового органу щодо заниження податку на додану вартість в сумі 1 717 131 грн. у зв`язку з відсутністю запасів згідно проведеної платником інвентаризації, оскільки матеріали інвентаризації складались попереднім власником, а згідно з доводами ліквідатора Саутенко С.О. матеріальні цінності не були ліквідовані за самостійним рішенням платника податків, а були викрадені.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 року позовну заяву залишено без руху, у зв`язку із невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.01.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/15906/25. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 року замінено первинного позивача у справі № 440/15906/25 ОСОБА_1 на належного позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3".

Від представника Головного управління ДПС у Полтавській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування відзиву зазначав, що в ході перевірки встановлено, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "Флауртехноторг" по постачанню борошна пшеничного здійснювалась поза межами правового поля без досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, та свідчить про нереальний характер здійснення господарських операцій. Крім того, платником проведено інвентаризацію, листом від 03.10.2024 №02/30 надано підписані посадовою особою копії: наказу про проведення інвентаризації; акт інвентаризації за розрахунками; протокол інвентаризаційної комісії; інвентаризаційний опис; інвентаризаційний опис необоротних активів. Вивченням інвентаризаційного опису встановлено наявність ТМЦ за даними бухгалтерського обліку та їх фактичну відсутність. Графи фактична наявність містять прочерки у колонках кількість та сума. Результати проведеної інвентаризації свідчать про відсутність запасів у платника. Інвентаризаційний опис, що підтверджує відсутність запасів у розмірі 8585657,08 грн. Сума ПДВ - 8585657,08 *20%=1717131 грн.) Пунктом 189.9 ст. 189 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації. Таким чином, на порушення п 189.1 , 189.9 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п. 201.1 і 201.10 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України занижено суму ПДВ на 1 717 131 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, а представник відповідача проти позову заперечував з підстав, зазначених у заявах по суті справи.

Заслухавши вступне слово учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" зареєстроване як юридична особа (код ЄДРПОУ 38667449) та є платником податку на додану вартість.

У період з 17.09.2024 року по 07.10.2024 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" з питань податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за результатами якої складений акт № 14456/16-31-07-02-04/38667449 від 14.10.2024 року.

Перевіркою встановлено порушення:

1. пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 № 318 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 180 477 грн., в тому числі за 2021 рік на 180 477 грн.

2. п.189.1 ст.189. п. 198.5, ст. 198 , п.201.1, п 201.10 ст. 201 ПК України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено: - завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за серпень 2024 на суму 33871 грн. - заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму - 1 883 790 грн.,

3. п.189.1 ст.189. п. 198.5, ст. 198 , п.201.1, п 201.10 ст. 201 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення податку на додану вартість за серпень 2024 на суму 34411 грн.

4. п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами та доповненнями встановлено не реєстрацію податкових накладних у ЄРПН в терміни, встановлені пунктом 201.1 статті 201 ПКУ на суму ПДВ 1717200 грн.

5. п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами та доповненнями встановлено порушення термінів реєстрації податкових накладних у ЄРПН у грудні 2019, грудні 2022, квітні 2023, серпні 2023 на суму 527232,1 грн.

6. п. 85.2, 85.4 ст. 85 ПК України №2755-VI від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями) відповідь не надано, платником податків не надано посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, не надано належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

На підставі акту перевірки № 14456/16-31-07-02-04/38667449 від 14.10.2024 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області прийняті податкові повідомлення - рішення від 22.11.2024 року, зокрема:

- № 00168940702 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 225596,25 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 180477 грн., за штрафними санкціями в сумі 45119,25 грн.;

- № 00168950702 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2354737,50 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 1 883 790 грн., за штрафними санкціями в сумі 470 947,50 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначено нормами Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14.1 ПК України визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.179, 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту а) пункту 185.1. статті 185 розділу V ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з пунктом 198.1. статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Водночас пунктом 201.1. статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами пункту 200.1. статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4. статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У свою чергу статтею 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі – Закон № 996-XIV) передбачено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на таких принципах: превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

За приписами частин 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Зі змісту акту перевірки слідує, що відповідачем встановлено заниження грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням в сумі 200 530,00 грн. та з податку на прибуток за податковим зобов`язанням в сумі 180 477,00 грн.

Вказані висновки ґрунтуються на доводах відповідача щодо нереальності господарських операцій з ТОВ "Флауртехноторг" у зв`язку з реалізацією вищевказаним контрагентом товару невідомого походження, введеного в обіг шляхом оформлення недостовірних документів.

Із матеріалів справи судом встановлено, що 12.04.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Флауртехноторг" (Постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" (Покупцем), укладений договір поставки №12/04/1Б (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця (поставити) товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість на умовах Договору.

Специфікаціями № 1-4 до Договору сторонами узгоджена поставка товару - борошна пшеничне вищого сорту, борошна пшеничного першого сорту.

Базис поставки: EXW самовивіз - ДП "Полтавський компбінат хлібопродуктів", м. Полтава, вул. Небесної сотні 69.

На підтвердження виконання умов Договору позивач надав суду копії договору, видаткових накладних, податкових накладних, товарно - транспортних накладних, договорів оренди транспортного засобу, актів приймання - передачі транспортного засобу.

Суми ПДВ за податковими накладними включені позивачем до складу податкового кредиту звітних періодів.

Дослідивши копії податкових накладних, суд встановив, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Зауваження відповідача щодо змісту та форми видаткових та податкових накладних в акті перевірки відсутні.

Також, контролюючим органом не спростовано того, що на момент складення згаданих вище податкових накладних контрагент позивача мав статус платникв податку на додану вартість та був зареєстрованим як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Надані суду первинні документи підтверджують факт придбання позивачем у ТОВ "Флауртехноторг" товару та є підставою для віднесення спірних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Враховуючи викладені обставини, з наданих позивачем первинних документів встановлено, що діяльність позивача відповідає умовам укладених договорів, свідчить про наявність господарських цілей при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.

Таким чином, на підставі наведених доказів, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентом фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими та іншими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану підприємства, що підтверджує наявність руху його активів.

Контрагент позивача під час здійснення господарської операції та складення первинних документів був зареєстрований як юридична особа, на момент проведення фінансово-господарських операцій був платниками податків, а тому мав право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів.

Крім того, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальником правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Зважаючи на підтвердження позивачем фактів отримання товарів, їх оприбуткування та використання у власній господарській діяльності, суд вважає доведеною реальність спірних господарських операцій.

Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об`єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Суд зазначає, що платник податків, в даному випадку позивач не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни своїх контрагентів, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення ними податкового законодавства.

При цьому суд відмічає, що обов`язок контролю за правильністю нарахування та сплати податків покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальником товарів (послуг) по ланцюгу.

Аналізуючи доводи податкового органу щодо відсутності у контрагентів позивача, на думку податкового органу, необхідної кількості штатних та найманих працівників та власного та/або орендованого спеціального обладнання та техніки для виконання такого роду поставок, суд враховує, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (замовником).

Суд зазначає, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Проаналізувавши наведені обставини й надавши їм оцінку в контексті вищенаведених норм податкового законодавства, суд приходить до висновку, що внаслідок неврахування відповідачем первинних документів, поданих позивачем у встановлений пунктом 44.7 статті 44 та пунктом 86.7 статті 86 ПК України строк, порушено його права на доведення правильності задекларованих показників податкової звітності.

В той же час, дослідивши подані позивачем первинні документи, суд визначив, що вони складені у відповідності до приписів ПК України та Закону №996-XIV, тобто відповідають вимогам щодо надання документу юридичної сили і доказовості. Відповідність цих документів вимогам законодавства відповідачем не спростовано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок фіскального органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства по операціям позивача з контрагентом ТОВ "Флауртехноторг" здійснено при помилковому розумінні норм діючого законодавства України та фактичних обставин справи.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 31.08.2023 року по справі №815/4925/16.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок щодо доказування, не довів правомірності власних рішень у вказаній частині, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог у вказаній частині.

Враховуючи вищевикладене суду вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 22.11.2024 року № 00168940702; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 22.11.2024 року № 00168950702 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням в розмірі 200 530,00 грн., за штрафними санкціями в розмірі 50 133,00 грн.

З приводу іншої частини позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Постачанням товарів також вважається ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника.

Положеннями пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/ виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 189.9 статті 189 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Наведені приписи пункту 189.9 статті 189 Податкового кодексу України свідчать про те, що для можливості застосування саме положень частини другої пункту 189.9 статті 189 Податкового кодексу України, платником податку повинен подаватися документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням. За відсутності факту подання такого документу, основні виробничі або невиробничі засоби вважаються такими, що ліквідовані за самостійним рішенням платника податку.

Визнаючи ліквідацію основних засобів за ініціативою платника податків підставою для виникнення податкового зобов`язання з обсягу їх умовного постачання, законодавець мав на меті виключити можливість виведення основних засобів з активів платника податків (їх відчуження) в обхід установленому правилу щодо оподатковування операцій з поставки.

Таким чином, обставини, які склалися не за рішенням платника повинні бути чітко визначені та підтверджені документально відповідно до чинного законодавства (обставини непереборної сили, викрадення, інше, які не залежали від самостійного, поточного, планового рішення платника).

Як слідує з акту перевірки та матеріалів справи платником проведено інвентаризацію, листом від 03.10.2024 №02/30 надано підписані посадовою особою копії: наказу про проведення інвентаризації; акт інвентаризації за розрахунками; протокол інвентаризаційної комісії; інвентаризаційний опис; інвентаризаційний опис необоротних активів. Вивченням інвентаризаційного опису встановлено наявність ТМЦ за даними бухгалтерського обліку та їх фактичну відсутність. Графи фактична наявність містять прочерки у колонках кількість та сума. Результати проведеної інвентаризації свідчать про відсутність запасів у платника. Інвентаризаційний опис, що підтверджує відсутність запасів у розмірі 8585657,08 грн. Сума ПДВ - 8585657,08 *20%=1717131 грн.).

Платником під час перевірки не надавались пояснення та їх документальне підтвердження стосовно іншого способу ліквідації ТМЦ.

Суд відхиляє доводи представника позивача про те, що матеріальні цінності не були ліквідовані за самостійним рішенням платника податків, а були викрадені, оскільки вони не підтверджуються належними доказами.

Таким чином, податковий орган дійшов правомірного висновку про порушення платником положень Податкового кодексу України у зв`язку з не нарахуванням податкових зобов`язань з податку на додану вартість внаслідок умовного продажу ТМЦ.

Суд зазначає, що позовна заява позивача з приводу вказаних порушень не містить належних обґрунтувань, а також не надано доказів, які б доводили правомірність декларування платником показників податкової звітності, а тому у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" у вказаній частині позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" (вул. Польська, 10а, м. Полтава, 36008; код ЄДРПОУ 38667449) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 44057192) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 22.11.2024 року № 00168940702.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 22.11.2024 року № 00168950702 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням в розмірі 200 530,00 грн., за штрафними санкціями в розмірі 50 133,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 471,75 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18 вересня 2026 року.

Головуючий суддя А.Б. Головко