Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №440/4911/25 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/4911/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області), у якій позивач просить: 1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії в разі втрати годувальника, як матері, яка виховує дитину до восьмирічного віку, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію в разі втрати годувальника, як матері, яка виховує дитину до восьмирічного віку, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 24 січня 2024 року по 02 жовтня 2024 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вчасно звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника як мати, яка виховує дитину до восьмирічного віку. Проте, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області відмовлено в призначенні пенсії в разі втрати годувальника, чим порушено вимоги Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/4911/25. У задоволенні клопотання позивача про залучення третіх осіб - відмовлено. Розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

05 червня 2025 до суду надійшов відзив відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на позовну заяву /а.с. 68/, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області ґрунтуються на вимогах законодавства України.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

08.11.2014 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб, прізвище після державної реєстрації шлюбу дружини - ОСОБА_5 , про що 08.11.2014 складено відповідний актовий запис №1035, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Кам`янець-Подільському реєстраційної служби Кам`янець-Подільського міськрайонного управління юстиції у Хмельницькій області 08.11.2014, копія якого наявна у матеріалах справи /зворот а.с. 81/.

ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_6 ; батьки: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що 04.10.2016 складено відповідний актовий запис №1356, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 04.10.2016 Київським районним у місті Полтаві відділу державної реєстрації актів цивільного Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 80/.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Миргородським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 30.01.2024, копія якого наявна у матеріалах справи / а.с. 82/.

ОСОБА_1 подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області через ІНФОРМАЦІЯ_5 заяву про призначення пенсії в разі втрати годувальника від 26 серпня 2024 року на доньку ОСОБА_6 за загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька військовослужбовця старшого солдата ОСОБА_2 /а.с. 75/.

Заява зареєстрована за №К-158 від 26.08.2024, документи сформовані та направлені до ІНФОРМАЦІЯ_6 за вих. №1/6862 від 27.08.2024, що підтверджується листом ІНФОРМАЦІЯ_7 від 04.12.2024 №1/11483 /а.с. 22/.

22 жовтня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_8 оформлено подання №УЧ-61389 про призначення пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 у зв`язку із смертю (загибеллю) ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 /а.с. 74/.

Подання про призначення пенсії від 22.10.2024 №УЧ-61389, заява про призначення пенсії від 21.08.2024 та пакет документів, доданих до подання, були прийняті Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області 07.11.2024 і зареєстровані за №4194/1600-0203-11 /а.с. 76/

Розпорядженням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №4195/1600-0203-11 від 20.11.2024 відмовлено гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії в разі втрати годувальника загиблого чоловіка ОСОБА_2 згідно подання ІНФОРМАЦІЯ_6 від 22.10.2024 №УЧ-61389 /а.с. 20/. Вказане розпорядження вмотивовано тим, що відповідно до статті 30 Закону №2262 дружина (чоловік) або один з батьків чи бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (віна зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює. Дружина (чоловік) годувальника, померлого внаслідок причин, зазначених у пунктах "а" статті 20 цього Закону, має право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до пункту "д" частини четвертої цієї статті незалежно від того, працює (проходить військову службу) вона (він) чи ні. Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку пенсій відповідно до Закону №2262, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 02.03.2023 №10-1) (далі-Порядок №10-1), передбачено, що днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення уповноваженим органом/структурним підрозділом. В ході здійснення правової експертизи встановлено, що на момент надходження Головного управління документів для призначення пенсії в разі втрати годувальника згідно подання ІНФОРМАЦІЯ_6 від 22.10.2024 №УЧ-63189 (дата реєстрацій 07.11.2024) дочці померлого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , виповнилось 8 років.

Позивач не погодився з діями Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії в разі втрати годувальника, як матері, яка виховує дитину до восьмирічного віку, та звернувся до суду з позовом у цій справі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV) визначаються принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Статтею 5 Закону №1058-IV визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону № 1058-IV передбачено право вибору пенсійних виплат - особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до приписів частини 3 статті 45 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Пунктом 3 частини 2 статті 36 Закону №1058-IV встановлено, що члени сім`ї, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника: чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII (далі - Закон №2262-XII) члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Статтею 29 Закону №2262-XII передбачено, що пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

За приписами частини 1 статті 30 Закону №2262-XII право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Відповідно до пункту "д" частини 5 статті 30 Закону №2262-XII непрацездатними членами сім`ї вважаються: дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Дружина (чоловік) годувальника, померлого внаслідок причин, зазначених у пункті "а" статті 20 цього Закону, має право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до пункту "д" частини четвертої цієї статті незалежно від того, працює (проходить військову службу) вона (він) чи ні.

Статтею 36 Закону № 2262-XII передбачено, що пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах:

а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім`ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім`ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім`ї (крім батьків, дружини (чоловіка) - у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків;

б) сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї.

Статтею 41 Закону №2262-XII передбачено, що пенсія в разі втрати годувальника призначається кожному непрацездатному члену сім`ї, який має право на таку пенсію.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 02 березня 2023 року № 10-1) (далі по тексту - Порядок №3-1, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №3-1 заява про призначення пенсії за вислугу років, по інвалідності подається військовослужбовцем, звільненим зі служби, та особою, яка має право на пенсію згідно із Законом або відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (заява про призначення/перерахунок пенсії), до органу, що призначає пенсію, через уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Міністерства юстиції України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Служби судової охорони, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України, Національної поліції України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Управління державної охорони України (далі - уповноважений орган (структурний підрозділ)), за останнім місцем служби.

Заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника подається членом сім`ї військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію згідно із Законом, якому на дату смерті не було призначено пенсію, до органів, що призначають пенсії, через уповноважений орган (структурний підрозділ). У такому самому порядку подається заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника членом сім`ї померлого годувальника, який має право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, а також у разі відсутності в органах, що призначають пенсії, пенсійної справи померлого годувальника.

Уповноваженим органом (структурним підрозділом) заява про призначення пенсії з необхідними документами до органу, що призначає пенсію, може надсилатись поштою.

Пунктом 11 розділу І Порядку №3-1 встановлено, що днем звернення за призначенням пенсії є день подання до органу, що призначає пенсію, заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення уповноваженим органом (структурним підрозділом).

Якщо заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника членом сім`ї померлого пенсіонера подається через вебпортал або засобами Порталу Дія, днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику (посадовій особі уповноваженого органу (структурного підрозділу)) роз`яснюється, які документи необхідно подати додатково. При поданні цих документів до закінчення тримісячного строку з дня отримання роз`яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів уповноваженим органом (структурним підрозділом) поштою, або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 розділу ІІІ Порядку №3-1 уповноважений орган (структурний підрозділ) у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і подання про призначення пенсії і направляє до органу, що призначає пенсії.

Уповноважений орган (структурний підрозділ) надає допомогу особі в одержанні необхідних для призначення пенсії документів.

У разі якщо підготовлено не всі необхідні документи для призначення пенсії, то подаються наявні, а документи, яких не вистачає, подаються додатково.

Копії документів, необхідних для призначення пенсії, що подаються уповноваженим органом (структурним підрозділом) до органу, що призначає пенсію, мають бути завірені цим уповноваженим органом (структурним підрозділом) або органом, в якому особа проходила військову службу (службу), в установленому порядку.

Пунктом 1 розділу ІV Порядку №3-1 встановлено, що заяви, які подаються відповідно до цього Порядку, реєструються в журналі обліку заяв про призначення пенсій згідно із Законом органу, що призначає пенсію. Заяви (крім заяви про призначення пенсії) приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Згідно з пунктом 6 розділу ІV Порядку №3-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів приймається органом, що призначає пенсію за місцем фактичного проживання особи, не пізніше 10 днів з дня надходження заяви. Рішення за результатами розгляду заяви засвідчується підписом керівника органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в пенсійній справі. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 5 днів з дня прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії видає або направляє особі повідомлення із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Системний аналіз наведених норм Закону №2262-ХІІ, Порядку №3-1 дає підстави для висновку, що ними розрізняються поняття органу, до якого особа звертається за призначенням пенсії та органу, який здійснює призначення такої пенсії.

Для призначення пенсії в разі втрати годувальника на підставі Закону № 2262-ХІІ подається членом сім`ї військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію згідно із Законом, якому на дату смерті не було призначено пенсію, до органу, що призначає пенсії, через уповноважений орган (структурний підрозділ), який за результатом розгляду такої заяви і доданих до неї документів складає подання про призначення пенсії та направляє його до органу, що здійснює призначення пенсії.

Як встановлено судом, 26 серпня 2024 року ОСОБА_1 подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області через ІНФОРМАЦІЯ_5 заяву про призначення пенсії в разі втрати годувальника від 26 серпня 2024 року на доньку ОСОБА_6 за загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька військовослужбовця старшого солдата ОСОБА_2 /а.с. 75/.

Заява зареєстрована за №К-158 від 26.08.2024, документи сформовані та направлені до ІНФОРМАЦІЯ_6 за вих. №1/6862 від 27.08.2024, що підтверджується листом ІНФОРМАЦІЯ_7 від 04.12.2024 №1/11483 /а.с. 22/.

22 жовтня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_8 оформлено подання №УЧ-61389 про призначення пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 у зв`язку із смертю (загибеллю) ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 /а.с. 74/.

Подання про призначення пенсії від 22.10.2024 №УЧ-61389, заява про призначення пенсії від 21.08.2024 та пакет документів, доданих до подання, були прийняті Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області 07.11.2024 і зареєстровані за №4194/1600-0203-11 /а.с. 76/

Таким чином, позивач ОСОБА_1 , яка є дружиною загиблого у період проходження служби ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , звернулася 26 серпня 2024 року за призначенням пенсії у разі втрати годувальника, як зайнята доглядом за дитиною померлого годувальника ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка не досягла 8-річного віку на день звернення із заявою від 26 серпня 2024 року, позивач звернулася із заявою про призначення цього виду пенсії не пізніше 12 місяців з дня смерті годувальника, а тому позивач має право на призначення пенсії у разі втрати годувальника, як дружина ОСОБА_2 , зайнята доглядом за дитиною померлого годувальника ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка не досягла 8-річного віку, з 24 січня 2024 року (з дня, що настає за днем смерті годувальника) по 02 жовтня 2024 року.

Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №4195/1600-0203-11 від 20.11.2024, яким відмовлено гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії в разі втрати годувальника прийняте ГУ ПФУ в Полтавській області не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законодавством України, а також без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття цього розпорядження, тому є протиправним.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 2 частини 2 статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

З огляду на викладене вище, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, враховуючи, що оскаржувані у цій справі дії виразилися у прийнятті розпорядження, яким порушено право позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог про визнання протиправними дій, натомість, визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №4195/1600-0203-11 від 20 листопада 2024 року, яким відмовлено гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії в разі втрати годувальника та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію у разі втрати годувальника, як дружині померлого ОСОБА_2 , зайнятій доглядом за дитиною померлого годувальника - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка не досягла 8-річного віку, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 24 січня 2024 року по 02 жовтня 2024 року.

Отже, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп., що підтверджується копією платіжної інструкції №0.0.4302329409.1 від 11.04.2025 на суму 1211 грн. /а.с. 50/, копією платіжної інструкції на переказ готівки №15-19318043/С від 15.04.2025 на суму 20 коп. /а.с. 60/ та виписками про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с. 53, 60/.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, при задоволенні позову ОСОБА_1 суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп.

Позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22 000 грн.

Частиною 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

У пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Частинами 1, 2, 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частинами 4, 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представництво інтересів позивача ОСОБА_1 у цій справі здійснювалося адвокатом Нестеренко Наталією Миколаївною на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВІ №1288832 /а.с. 49/.

Позивачем надано до суду:

- копію договору про надання правничої допомоги №09/02/25НА від 05.02.2025 /а.с. 38-41/, укладеного між ОСОБА_1 (клієнт) та адвокатом Нестеренко Наталією Миколаївною, за умовами якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надати правничу допомогу щодо оскарження розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №4195/1600-0203-11 від 20.11.2024 про відмову в призначенні пенсії в разі втрати годувальника. (пункт 1 договору). Адвокат має право складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку (пункт 2 договору). За виконання предмету даного договору клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 20000,00 грн. (підпункт 4 пункту 3 договору);

- детальний опис робіт та наданих послуг адвокатом Нестеренко Н.М. по договору №09/02/25НА від 05.02.2025 /а.с. 44/;

- акт наданих послуг від 11.04.2025, згідно якого загальна вартість послуг склала 20000 грн. /а.с. 43/;

- платіжної інструкції від 02.05.2025 про сплату гонорару по договору 09/02/25НА у розмірі 20000 грн. /а.с. 42/.

З наданих до суду документів встановлено, що гонорар адвоката становить 20000 грн., а не 22000 грн., як зазначено у позовній заяві.

Частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Водночас суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 26.01.2023 №280/3242/19.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 26.01.2023 у справі №1740/1900/18.

У пункті 269 Рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Ця справа відноситься до справ незначної складності, призначена до розгляду та розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відтак, сума витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 22000 грн., є завищеною щодо іншої сторони, враховуючи такі критерії як складність справи та витрачений адвокатом час.

Керуючись критерієм реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних робіт (наданих послуг), обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, враховуючи час необхідний для виконання адвокатом відповідних робіт (надання послуг), співмірність послуг категорії складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, значенню справи для сторони, а також враховуючи задоволення позову ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн. (50% від установленого статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" у 2025 році розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі з 1 січня - 8000 гривень), тобто 50% мінімального місячного розміру заробітної плати в Україні станом на час виконання певних робіт (надання послуг).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 132, 134, 139, 229, 243-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 13967927) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №4195/1600-0203-11 від 20 листопада 2024 року, яким відмовлено гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії в разі втрати годувальника.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію у разі втрати годувальника, як дружині померлого ОСОБА_2 , зайнятій доглядом за дитиною померлого годувальника - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка не досягла 8-річного віку, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 24 січня 2024 року по 02 жовтня 2024 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн. (чотири тисячі гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Сич