Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №440/9492/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

. 18 вересня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/9492/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просив:

визнати протиправним та скасувати висновок ІНФОРМАЦІЯ_1 , викладений в Акті перевірки сімейного стану від 26.06.2026 щодо військовослужбовця ОСОБА_1 ;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно провести перевірку сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 та скласти новий Акт перевірки сімейного стану із зазначенням правильних відомостей щодо проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , правильних анкетних даних родичів позивача, а також зафіксувати факт підтвердження необхідності здійснення постійного стороннього догляду військовослужбовцем ОСОБА_1 за його матір`ю ОСОБА_2 ;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 направити належним чином засвідчений Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 .

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що має матір інваліда першої групи, який потребує постійного стороннього догляду. Відповідно, позивач звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 з відповідним рапортом, у якому просив провести перевірку сімейного стану з метою звільнення з військової служби на підставі підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” та абзацу 14 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” та за результатами якої надати акт перевірки сімейного стану. Актом перевірки сімейного стану військовослужбовця від 26.06.2026 встановлено: факт необхідності здійснення постійного догляду – не підтверджено. Проте позивач, зазначає, що надані ним документи, підтверджують, що його мати потребує постійного його догляду, виходячи з того, що інших осіб, які могли б здійснювати догляд, немає. Крім того, звертає увагу суду, що у спірному акті були допущені суттєві помилки, а саме, у зазначенні номеру військової частини, в якій проходить службу позивач та в особистих даних родичів позивача, зазначених у відповідному акті.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

04.08.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив у їх задоволенні відмовити. Вказував на те, що законодавець визначив, що військовослужбовець може бути звільнений з військової служби з підстави необхідності здійснювати догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, за наявності однією з двох умов: 1. У такої особи відсутні інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення; 2. У особи наявні члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, але вони самі потребують постійного догляду. Інших вимог, які б розширювали чи навпаки, звужували перелік осіб, яким надається право на звільнення з військової служби під час мобілізації, законодавець не визначив, тобто, наведені умови є конкретизованими, вичерпними та не підлягають розширеному тлумаченню. Встановлено наявність родичів, які можуть здійснювати догляд та щодо яких не було підтверджено належним чином факт неможливості здійснювати догляд за ОСОБА_2 . Так, донька ОСОБА_3 має можливість брати участь у догляді за матір`ю. Нею подано заяву про неможливість здійснювати догляд, в якій в якості обґрунтування неможливості виконувати свій обов`язок, ОСОБА_4 вказала виховання неповнолітнього сина та віддаленість місця проживання. Однак, як зазначає відповідач, сину ОСОБА_4 , станом на дату виникнення спірних правовідносин, виповнилось повних 16 років, він не є малолітньою особою, проживає ОСОБА_4 в межах Полтавської області, як і її мати, тобто має можливість відвідувати матір. Також у наявних матеріалах міститься довідка добровольчого підрозділу « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 07.01.2026 року, відповідно до якої ОСОБА_5 перебуває в складі відповідного добровольчого підрозділу та бере участь у бойових діях. Однак зазначена довідка складена більше ніж 6 місяців тому, позивачем не було надано актуальної інформації щодо місця служби та фактичного перебування ОСОБА_5 . При цьому, відповідно до інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, ОСОБА_5 є заброньованою особою. До того ж, здійснення постійного догляду може бути делеговано особі, яка здійснює його на професійній основі, а родичами ОСОБА_2 не надано доказів неможливості оплатити відповідні послуги.

07.08.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, в якому представник позивача повністю підтримував позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Позивач є військовослужбовцем та проходить військову службу у військовій частина НОМЕР_1 , що підтверджується даними військового квитка позивача.

ОСОБА_2 , матері позивача, з 04.01.2021 було встановлено І групу інвалідності “Б” групи безстроково із зазначенням про потребу у постійному сторонньому догляді, що підтверджується довідкою МСЕК Серії 12ААВ №106215.

Відтак, мати позивача звернулась до начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 з відповідною заявою у якому просила провести перевірку сімейного стану з метою звільнення з військової служби позивача на підставі підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” та абзацу 14 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” та за результатами якої надати акт перевірки сімейного стану.

Згідно акту від 26.06.2026 року встановлено, що ОСОБА_2 довідкою МСЕК Серії 12ААВ від 07.04.2021 встановлено групу інвалідності (І) група «Б», безстроково, інформація про призначення особі, за якою здійснюється/ здійснюватиметься постійний догляд, допомоги, компенсації за здійснення догляду чи про звернення до органів захисту населення за такими виплатами чи за отриманням соціальної послуги з догляду вдома - відсутні. Встановлено: факт необхідності здійснення постійного догляду-не підтверджено.

Проте, позивач вказує, що ним надано повний пакет документів, що підтверджує необхідності здійснення постійного догляду за матір`ю позивача ОСОБА_2 .

Відтак, не погодившись з висновком відповідача, викладеному в акті від 26.06.2026, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 “Про введення воєнного стану в Україні” (далі - Указ № 64/202), затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні”, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому, Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024, від 28.10.2024 № 740/2024, від 14.01.2025 № 26/2025, від 15.04.2025 № 235/2025, від 14.07.2025 № 478/2025, від 20.10.2025 № 793/2025 продовжено строк дії воєнного стану в Україні.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 “Про загальну мобілізацію” оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Відповідно до статті 1 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII “Про правовий режим воєнного стану” (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Спеціальним нормативним-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби є Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ “Про військовий обов`язок і військову службу” (далі - Закон № 2232-ХІІ в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частина друга статті 1 Закону № 2232-ХІІ).

Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

У частині першій статті 3 Закону № 2232-XII визначено, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України “Про оборону України”, “Про Збройні Сили України”, “Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію”, інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Абзацом першим частини третьої статті 24 Закону № 2232-XII визначено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до підпункту г) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

В абзаці першому частини сьомої статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

З наведених вище правових норм слідує, що військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, має право під час дії воєнного стану звільнитися з військової служби, зокрема у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи.

При цьому необхідність здійснення постійного догляду підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Також необхідною є наявність однієї з таких умов:

- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;

- інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Згідно з п. 14.30 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України № 170 від 10 квітня 2009 року під час дії особливого періоду, періоду проведення мобілізації та дії воєнного стану, за наявності підстав для звільнення з військової служби через сімейні обставини або інших поважних причин, визначених абзацами дванадцятим, чотирнадцятим, п`ятнадцятим пункту 2 та абзацами тринадцятим, чотирнадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, військовослужбовець особисто, за підпорядкованістю, подає на ім`я командира (начальника) військової частини або керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання/перебування особи, за якою здійснює або здійснюватиме постійний догляд, рапорт (заяву) за формою, визначеною у додатку 22 до цієї Інструкції. До рапорту (заяви) додаються документи, що підтверджують право на звільнення (зазначені в підпунктах 22, 25-28 пункту 5 додатку 19 до цієї Інструкції), або копії таких документів, засвідчених в установленому порядку.

Відповідно до підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю”, “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю”, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.

Як встановлено матеріалами справи, до заяви про здійснення обстеження матеріально-побутових проживання матері позивача ОСОБА_2 з метою видачі акту встановлення факту потреби останньої у постійному сторонньому огляді, було додано: копію паспорта ОСОБА_2 , копію довідки МСЕК, копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 , довідка про склад сім`ї.

Актом перевірки сімейного стану військовослужбовця від 26.06.2026 встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована за місцем проживання: АДРЕСА_1 (довідка ЦНАПу (виконком) Ланнівської сільської ради Nє0213-16/36 від 27.04.2026). Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12AAB номер 106215 від 07.04.2021 року, номер рішення 251/26/284/Р, встановлена група інвалідності перша (I) група «Б» по зору, безстроково. Інформація про призначення особі, за якою здійснюється/здійснюватиметься постійний догляд, допомоги, компенсації за здійснення догляду чи про звернення до органів соціального захисту населення за такими виплатами чи за отриманням соціальної послуги з догляду вдома - відсутня. Родинний зв`язок між військовослужбовцем, який здійснює/здійснюватиме постійний догляд, та особою, за якою здійснюється/здійснюватиметься постійний догляд: перша ступінь споріднення: батько ОСОБА_6 (помер ІНФОРМАЦІЯ_5 ), мати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , чоловік ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (інвалід 3 групи, згідно висновку Карлівської ЛКК від 13.01.2026 р. № 23 від 13.01.2026 р. за станом здоров?я не може здійснювати догляд за особою з інвалідністю, донька ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (інвалід 3 групи, згідно висновку Берестинського центру первинної медико-санітарної допомоги № 52 від 29.01.2026 р. визначено потребу особи в постійному сторонньому догляді), син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (військовослужбовець в/ НОМЕР_2 призваний за мобілізацією), донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , друга ступінь споріднення брат ОСОБА_10 (помер ІНФОРМАЦІЯ_12 ), онука ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , онука ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , онук ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_15 . Перевірку проведено за адресою: АДРЕСА_1 . Інші документи крім зазначених вище не надавалися. Встановлено: факт необхідності здійснення постійного догляду - не підтверджено.

При цьому довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ №106215 від 07.04.2021, номер рішення 251/26/284/Р, ОСОБА_2 встановлено інвалідність I групи «Б» по зору безстроково. Крім того, з наданого суду документа вбачається, що в ньому прямо зазначено потребу ОСОБА_2 у постійному сторонньому догляді.

Отже, наявність у матері позивача інвалідності I групи та потреби у постійному сторонньому догляді була підтверджена документом, виданим компетентним медичним органом, який був поданий відповідачу під час проведення перевірки.

Водночас, в акті перевірки сімейного стану військовослужбовця від 26.06.2026 відповідач зазначив, що «факт необхідності здійснення постійного догляду» не підтверджено.

Такий висновок не відповідає змісту наданої відповідачу довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, оскільки остання містить відомості, які безпосередньо підтверджують не лише встановлення ОСОБА_2 інвалідності I групи, а й потребу у постійному сторонньому догляді.

Таким чином, відповідач, здійснюючи перевірку сімейного стану позивача, не надав належної оцінки документу, який мав безпосереднє значення для встановлення однієї з юридично значимих обставин, передбачених абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

При цьому суд зауважує, що встановлення потреби ОСОБА_2 у постійному догляді та встановлення інших передбачених законом умов для звільнення з військової служби є різними за своїм змістом обставинами. Тому наявність медичного документа про потребу у постійному догляді сама по собі не звільняє уповноважений орган від обов`язку перевірити наявність або відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення та встановити, чи відповідають конкретні сімейні обставини вимогам абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII.

Разом із тим, саме з огляду на необхідність встановлення усіх передбачених законом умов відповідач був зобов`язаний повно та всебічно дослідити подані документи і фактичні обставини сімейного стану позивача, а зроблений ним висновок мав ґрунтуватися на достовірних та належно оцінених відомостях.

За приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, зокрема, перевіряє, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а також добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності у разі їх оскарження покладається на відповідача. При цьому суб`єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У цьому випадку відповідач, відображаючи результати перевірки в акті від 26.06.2026, фактично ототожнив відсутність, на його думку, належного підтвердження всіх необхідних для звільнення обставин із відсутністю підтвердження самої потреби ОСОБА_2 у постійному сторонньому догляді. Водночас остання обставина прямо підтверджується медичним документом, наданим відповідачу.

Більше того, зміст акта свідчить про наявність у відповідача відомостей про членів сім`ї ОСОБА_2 першого та другого ступеня споріднення, однак наведені у ньому відомості містять істотні неточності щодо окремих осіб. Зокрема, у акті помилково зазначено військову частину, в якій проходить службу позивач, а також неправильно вказано імена та дати народження окремих членів його сім`ї, що підтверджується документами, наявними в матеріалах справи.

Такі помилки самі по собі не є безумовною підставою для скасування акта, однак у сукупності з неправильним висновком про непідтвердження потреби ОСОБА_2 у постійному догляді свідчать про те, що під час проведення перевірки та оформлення її результатів відповідач не забезпечив належного, повного та достовірного встановлення обставин, які мають значення для вирішення питання щодо наявності у позивача підстав для звільнення з військової служби за сімейними обставинами.

Суд також враховує, що акт перевірки сімейного стану не є документом, яким самостійно встановлюється право військовослужбовця на звільнення з військової служби. Водночас такий акт є документом, на підставі якого компетентний орган оцінює наявність передбачених законом сімейних обставин, а тому його зміст має достовірно та повно відображати встановлені під час перевірки фактичні дані.

За наведених обставин суд доходить висновку, що спірний акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 26.06.2026 складений без повного та всебічного дослідження поданих документів і фактичних обставин, містить висновок, який не відповідає змісту наявного у відповідача медичного документа, а також неточні відомості щодо членів сім`ї позивача.

Відтак спірний акт не відповідає критеріям обґрунтованості, повноти та достовірності встановлення обставин, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, у зв`язку з чим підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно провести перевірку сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 та скласти новий Акт перевірки сімейного стану із зазначенням правильних відомостей щодо проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , правильних анкетних даних родичів позивача, а також зафіксувати факт підтвердження необхідності здійснення постійного стороннього догляду військовослужбовцем ОСОБА_1 за його матір`ю ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно провести перевірку сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 та скласти новий акт перевірки сімейного стану суд зазначає таке.

Як встановлено судом, акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 26.06.2026 складений відповідачем без належного та повного дослідження поданих позивачем документів і фактичних обставин, що мають значення для вирішення питання щодо наявності сімейних обставин, які можуть бути підставою для звільнення з військової служби. Зокрема, відповідачем не надано належної оцінки довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, якою підтверджено встановлення матері позивача ОСОБА_2 інвалідності І групи та потребу в постійному сторонньому догляді, а також допущено неточності у відомостях щодо військової частини та анкетних даних окремих членів сім`ї позивача.

За таких обставин скасування спірного акта як протиправного саме по собі не забезпечує повного та ефективного відновлення порушеного права позивача, оскільки питання щодо фактичного сімейного стану військовослужбовця, наявності передбачених законом обставин та оформлення результатів відповідної перевірки залишилося невирішеним.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

При цьому, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, під час перевірки рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а також добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Таким чином, судовий контроль за діяльністю суб`єкта владних повноважень полягає не у підміні такого суб`єкта, а у перевірці законності здійснення ним своїх повноважень та, у разі встановлення порушення прав особи, у застосуванні ефективного способу їх захисту.

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2019 року у справі №509/1350/17, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача лише у разі, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Якщо ж закон наділяє суб`єкта владних повноважень дискреційними повноваженнями, суд не може перебирати на себе повноваження такого органу та визначати конкретний зміст рішення, яке має бути прийняте за результатами реалізації відповідної компетенції.

У спірних правовідносинах відповідач наділений повноваженнями щодо проведення перевірки сімейного стану військовослужбовця та документального оформлення її результатів. Така перевірка передбачає встановлення фактичних обставин, дослідження наданих документів, перевірку відомостей про членів сім`ї військовослужбовця та оцінку їх відповідності вимогам законодавства.

Отже, за результатами повторної перевірки відповідач повинен самостійно встановити фактичні обставини, що мають значення для вирішення питання, та відобразити їх у відповідному акті. При цьому зміст такого акта безпосередньо залежатиме від результатів проведеної перевірки, повноти наданих документів, актуальності відомостей про сімейний стан позивача на момент її проведення та інших обставин, які можуть бути встановлені під час повторного розгляду.

Водночас суд не може наперед визначати, який саме висновок має міститися у новому акті перевірки сімейного стану, а також зобов`язувати відповідача зафіксувати в ньому конкретний результат перевірки, оскільки це означало б фактичне здійснення судом повноважень, віднесених законодавством до компетенції відповідного суб`єкта владних повноважень, та втручання у його дискреційні повноваження.

Зокрема, суд не може на цій стадії зобов`язати відповідача безумовно зазначити у майбутньому акті саме факт підтвердження необхідності здійснення позивачем постійного стороннього догляду за його матір`ю, оскільки під час повторної перевірки можуть бути встановлені інші фактичні обставини, можуть бути подані додаткові або оновлені документи, а також може виникнути необхідність у перевірці інших юридично значимих обставин, передбачених законодавством для підтвердження відповідної підстави звільнення з військової служби.

Разом з тим встановлена судом протиправність попереднього акта зумовлює необхідність повторного розгляду відповідачем питання щодо сімейного стану позивача із належним урахуванням усіх документів та обставин, які мають значення для його вирішення, у тому числі висновків цього судового рішення щодо оцінки наданої позивачем довідки до акта огляду МСЕК, відомостей про членів сім`ї та інших юридично значимих обставин.

Такий спосіб захисту відповідає завданню адміністративного судочинства, оскільки, з одного боку, забезпечує реальне поновлення порушеного права позивача шляхом повторного розгляду його питання компетентним органом, а з іншого — не підміняє відповідача та не позбавляє його можливості здійснити передбачену законом перевірку і самостійно визначити її результат відповідно до встановлених під час такої перевірки обставин.

Відтак суд доходить висновку, що позовна вимога про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно провести перевірку сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 та скласти за її результатами відповідний акт підлягає задоволенню.

Водночас вимога в частині зобов`язання відповідача заздалегідь визначити конкретний зміст такого акта, зокрема зафіксувати в ньому факт підтвердження необхідності здійснення ОСОБА_1 постійного стороннього догляду за його матір`ю ОСОБА_2 , задоволенню не підлягає, оскільки визначення результатів повторної перевірки належить до компетенції відповідача та залежить від фактичних обставин і документів, встановлених та досліджених під час її проведення.

Отже, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача у цій частині є зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно провести перевірку сімейного стану ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та скласти за результатами такої перевірки відповідний акт.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору загальному розмірі 665,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В АЛ И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Акт перевірки сімейного стану від 26.06.2026 щодо військовослужбовця ОСОБА_1 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно провести перевірку сімейного стану ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та скласти за результатами такої перевірки відповідний акт.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.О. Чеснокова