Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №440/6331/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/6331/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Удовіченка С.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області в якому просить:

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втраченої частини доходів внаслідок порушення термінів виплати грошового забезпечення у вигляді компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2017, 2018, 2019, 2020 роки залишок яких складає 69 дні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2015,2016,2019 роки.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втраченої частини доходів внаслідок порушення термінів виплати частини грошового забезпечення у вигляді компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2017, 2018, 2019, 2020 роки залишок яких складає 69 дні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2015,2016,2019 роки.

Позов обґрунтований тим, що при звільненні відповідачем не здійснено повного розрахунку. Враховуючи зазначене позивач вважає, що наявні правові підстави для зобов`язання Головного управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2017, 2018, 2019, 2020 роки залишок яких складає 69 дні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2015,2016,2019 роки за весь час затримки виплати - за період з 11.04.2020 по день фактичної виплати компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2017, 2018, 2019, 2020 роки залишок яких складає 69 дні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2015,2016,2019 24.04.2026.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, а також вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву заперечував проти його задоволення. Вказував, що нормами чинного законодавства чітко врегульовано, що грошова компенсація за невикористані дні відпустки є одноразовою виплатою, на яку не поширюються норми Закону № 2050-III.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 та частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд установив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до витягу з наказу начальника Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 07.04.2020 №149о/с майора поліції ОСОБА_1 , старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування особливо важливих злочинів слідчого управління ГУНП звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням), 10.04.2020.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 у справі №440/1997/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо непроведення повного розрахунку після звільнення зі служби в Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2015, 2016, 2019 роки. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2015, 2016, 2019 роки: щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час 2015 року 02 календарних днів; щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2016 року у кількості 08 календарних днів; щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2019 року у кількості 13 календарних днів. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2026 у справі № 440/1997/24 апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області - залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 8 жовтня 2024 року по справі № 440/1997/24 - скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Полтавській області, що полягає у непроведенні повного розрахунку після звільнення зі служби та невиплаті позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2017, 2018, 2020 роки залишок яких складає 69 днів та зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій. Ухвалено постанову, якою в скасованій частині позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Полтавській області, що полягає у не проведенні повного розрахунку після звільнення зі служби та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2017, 2018, 2020 роки залишок яких складає 69 днів. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2017, 2018,2019, 2020 роки залишок яких складає 69 днів. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 8 жовтня 2024 року по справі №400/1997/24 залишено без змін.

Згідно платіжної інструкції № 972 (внутрішній номер 503074134) від 23.04.2026 згідно із рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 у справі № 440/1997/24 та постановою Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 440/1997/24 позивачу виплачено грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за 2015,2016, 2019 в кількості 23 календарних дні та додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2017, 2018, 2019, 2020 роки у сумі 32994,73 грн.

Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо непроведення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 11.04.2020 по день фактичної виплати компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2017, 2018, 2019, 2020 роки залишок яких складає 69 дні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2015,2016,2019 роки 24.04.2026, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, які мають значення для правильного вирішення цього спору, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати визначене Законом № 2050-III (далі - Закон 2050-ІІІ).

Відповідно до змісту статті 1 цього Закону підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Зміст цієї норми свідчить, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Статтею 2 Закону № 2050-ІІІ установлено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону).

Використане у статтях 3, 4 Закону №2050-ІІІ формулювання доводить, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, та означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 відступив від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2021, від 17.11.2021, від 27.07.2022, від 11.05.2023 (справи №№ 240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20, 460/786/20), та зазначив, що аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» затвердив відповідний Порядок (далі - Порядок №159).

Згідно з нормою пункту 3 Порядку № 159 компенсації підлягають грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:

- пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

- соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);

- стипендії;

- заробітна плата (грошове забезпечення);

- сума індексації грошових доходів громадян;

- суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

- суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Таким чином, Порядок № 159 порівняно із Законом № 2050-III деталізував види соціальних виплат як доходів громадян.

Враховуючи доводи апелянта у контексті спірних правовідносин та видів грошових доходів, які підлягають компенсації відповідно до наведених нормативно-правових актів, варто з`ясувати чи підпадає компенсація за невикористані дні відпусток під розуміння Закону №2050-ІІІ та Порядку №159.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 8-рп/2013 дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

До «усіх виплат» (заробітна плата, виплата вихідної допомоги, інші виплати) також належить і компенсація за невикористані дні відпустки.

В аспекті спірних правовідносин, Суд дійшов висновку, що поняття «оплата праці» і «заробітна плата», які використовуються у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір у цій справі в частині вимог стосується ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, на яку працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством є належною працівнику заробітною платою.

Враховуючи наведене, суд вказує, що компенсація за невикористані дні відпустки є належною працівнику заробітною платою, тому підлягає компенсації у розумінні Закону № 2050-III, що спростовує доводи відповідача у вказаній частині.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексі інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Верховний Суд у постанові від 13.01.2020 у справі №240/11882/19 дійшов висновку, що зміст і правова природа спірних правовідносин, у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Тому, у випадку ненарахування та невиплати відповідачем сум грошового забезпечення, позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови покладення на відповідача відповідним нормативно - правовим актом або судовим рішенням обов`язку здійснити виплату належних сум.

Таким чином, враховуючи наявність факту несвоєчасної невиплати позивачу сум, які стягнуті на виконання рішення суду у справі №440/1997/24 суд ввжає, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати компенсації за невикористані дні відпустки.

При цьому, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи, у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Так, у постановах від 05.05.2022 у справі № 380/8976/21, від 26.11.2023 у справі № 560/11895/23 та від 14.12.2023 у справі № 600/4606/23-а, від 27.02.2024 у справі № 560/11405/23 Верховний Суд зауважував, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини є складовими заробітної плати.

В аспекті спірних правовідносин поняття "грошове забезпечення" і "заробітна плата", які використано у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що неодноразово була висловлена, зокрема, у постанові від 25.04.2019 у справі №804/496/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №360/3359/19.

Як встановлено судовим розглядом на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2026 у справі № 440/1997/24 відповідач 24.04.2026 року здійснив виплату позивачу грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за 2015,2016, 2019 в кількості 23 календарних дні та додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2017, 2018, 2019, 2020 роки у сумі 32994,73 грн.

Суд враховує, що моментом неправомірної невиплати відповідачем позивачу компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткових відпусток грошового забезпечення, що встановлено судовим рішенням у справі №440/1997/24, є саме з 11.04.2020, тому право на компенсацію втрати частини доходу у встановлені строки його виплати пов`язується саме настанням такого юридичного факту (події) як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати, тобто зі звільнення позивача 11.04.2020.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки відповідачем проведено позивачеві нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за 2015,2016, 2019 в кількості 23 календарних дні та додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2017, 2018, 2019, 2020 роки лише 24.04.2026, у зв`язку із чим порушено строки її виплати, відповідач зобов`язаний здійснити нарахування позивачеві компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" за весь час затримки виплати, а саме за період з 11.04.2020 по 24.04.2026 - день фактичної виплати грошового забезпечення.

Беручи до уваги вищевикладене, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Даних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 при розгляді справи 200/14113/18-а.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до позовних вимог ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Так, на підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано: копію акту наданих послуг № 4 від 15.05.2026 до договору про надання правової допомоги від 01.09.2023, копію ордера серії ВІ № 1112705, копію квитанції № 2 від 15.05.2026.

Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України виходить із наступного:

- дана справа відноситься до незначної складності;

- розгляд справи проведено без участі сторін, в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши надані документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, що розмір витрат сплачених адвокату Кіящко Т.М., яка здійснювала підготовку та складання позовної заяви у заявленому розмірі 7000 грн не є співмірним із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг) за наведеним у звітах переліком.

Враховуючи вищезазначене, та те, що позовні вимоги задоволено частково суд дійшов висновку, що обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 3000 грн.

Керуючись статтями 139, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Юліана Матвійчука, 83, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 40108630) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втраченої частини доходів внаслідок порушення термінів виплати грошового забезпечення у вигляді компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2017, 2018, 2019, 2020 роки залишок яких складає 69 дні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2015,2016,2019 роки.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої грошової компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2017, 2018, 2019, 2020 роки залишок яких складає 69 дні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2015,2016,2019 роки за весь час затримки виплати - за період з 11.04.2020 по день фактичної виплати індексації 24.04.2026.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Удовіченко