Вирок від 15 вересня 2026 р. у справі №522/17227/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/17227/26

Провадження №1-кп/522/3185/26

ВИРОК

Іменем України

16 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретарів – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026162510000725 від 20.06.2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Одеса, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за призовом під час мобілізації, майстра 1-го відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «матрос», раніше судимого: 02.10.2025 року, вироком Київського районного суду міста Одеси за статтею 263 ч.2 КК України до штрафу у розмірі 17000 гривень,

- у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого статтею 122 ч.1 КК України,

За участю сторін кримінального провадження:

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

Захисника – адвоката ОСОБА_7 ,

Обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи майстром 1 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос», 19 червня 2026 року, приблизно о 23-й годині 30 хвилин, перебував за адресою: місто Одеса, вулиця Мечникова, 55, парк «Преображенський», де в нього в ході розмови з ОСОБА_8 , раптово виник конфлікт на побутовому ґрунті. В ході конфлікту, ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, спрямованим на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, почав агресивно рухатися в напрямку ОСОБА_8 та здійснювати хаотичні махи руками перед його обличчям, чим змусив ОСОБА_8 відступати назад.

Продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, ОСОБА_4 застосував до ОСОБА_8 фізичне насильство, шляхом завдання удару кулаком в тулуб, поваливши таким чином потерпілого ОСОБА_8 на землю спиною доверху та відразу після цього умисно завдав потерпілому ОСОБА_8 один удар лівою ногою в ділянку щелепи потерпілого зліва, унаслідок чого потерпілому ОСОБА_8 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому кута нижньої щелепи зліва, без зміщення кісткових фрагментів, який не був небезпечним для життя та спричинив тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день і за цим критерієм, згідно п.п. 2.2.2 та 4.6 «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 винним себе визнав повністю, підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті та пояснив суду наступне. Він 19 червня 2026 року, у вечірній час, сидів разом зі своїм другом у кафе. В цей час, до них підійшли три невідомі особи, почали висловлюватись лайкою та в них стався конфлікт. В ході конфлікту, в нього почалась бійка із ОСОБА_8 в ході якої, він його ударив кулаком в живіт, після чого ОСОБА_8 впав та він завдав йому удару ногою у ліву частину обличчя. У в чиненні злочину щиро розкаявся та визнав, що вчинив не правильно.

Потерпілий ОСОБА_8 в судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності

Оскільки обвинувачений визнав себе винним у скоєнні вищезазначеного кримінального правопорушення, передбаченого статтею 122 ч.1 КК України, підтвердивши обставини, викладені в обвинувальному акті, фактичні обставини ніким з учасників судового провадження не оспорювались, то суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ч. 3 статті 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому судом з`ясовано, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини справи та упевнився у добровільності їх позиції. Їм було роз`яснено про те, що якщо докази не будуть досліджені, у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржувати фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що дійсно мали місце діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 .

Вказанні діяння ОСОБА_4 містять склад кримінального правопорушення та вірно кваліфіковані за статтею 122 ч.1 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.

Приймаючи до уваги вищевказане, суд має підстави зробити висновок, що ОСОБА_4 дійсно винний у вчинені вищезазначеного кримінального правопорушення, передбаченого статтею 122 ч.1 КК України та підлягає кримінальній відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення.

Призначаючи покарання обвинуваченому за вчинене кримінальне правопорушення, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 65 КК України та роз`яснень, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого.

ОСОБА_4 раніше судимий, на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу.

Відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України суд вважає обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 - щире каяття.

Відповідно до статті 67 Кримінального кодексу України судом не встановлено обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 .

Призначення особі, визнаній винуватою у вчиненні кримінального правопорушення відповідного покарання, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність відноситься до дискреційних повноважень суду.

Судова дискреція (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості і законності обраного покарання тощо.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі.

Відповідно до статті 75 Кримінального кодексу України, враховуючи тяжкість злочину, особу обвинуваченого, суд вважає можливим виправлення засудженого без відбування покарання і вважає можливим звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням.

Суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_4 на користь Комунальної установи «Центр інтегрованої системи відеоспостереження та відеоаналітики міста Одеси («Центр-077»)» вартість послуг з надання користувачу та запитувачу інформації захищеного водяним знаком (watermark) інформаційного продукту на компакт-диску №01.1-13/215з від 15.07.2026 року, в сумі 240 гривень 99 копійок, згідно акту.

Речовий доказ – CD-R диск «Verbatim» об`ємом 700 мб., який знаходиться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження – суд вважає необхідним зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Керуючись статтями 368, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 122 ч.1 Кримінального Кодексу України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

Відповідно до статей 75, 76 Кримінального Кодексу України, ОСОБА_4 від відбування покарання звільнити з випробуванням на 1 (один) рік, за умови, якщо протягом вказаного часу він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Комунальної установи «Центр інтегрованої системи відеоспостереження та відеоаналітики міста Одеси («Центр-077»)» вартість послуг з надання користувачу та запитувачу інформації захищеного водяним знаком (watermark) інформаційного продукту на компакт-диску №01.1-13/215з від 15.07.2026 року, в сумі 240 гривень 99 копійок, згідно акту.

Речовий доказ – CD-R диск «Verbatim» об`ємом 700 мб., який знаходиться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Одеського Апеляційного суду через Приморський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.

Суддя Приморського

районного суду міста Одеси ОСОБА_1