Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №420/500/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/500/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі-відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 155350025340 від 02.10.2025 р. про відмову в призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком, відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 24.09.2025 та зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 02.11.1992 року по 07.09.1995 рік, згідно записів 19-20 трудової книжки НОМЕР_1 , а також період навчання з 01.09.1982 по 01.03.1984 рр. "Одеського вищого професійного училища сфери послуг", згідно атестата від 01.03.1984 №21194.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 24.09.2025 р. звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком. За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення № 155350025340 від 02.10.2025 р. про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідач не зарахував до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1982 р. по 01.03.1984 р. та період роботи з 02.11.1992 р. по 07.09.1995 р., унаслідок чого визначив страховий стаж у розмірі 15 років 3 місяців 15 днів. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки період роботи підтверджується записами у трудовій книжці, які є послідовними, чіткими, містять підписи, печатки та реквізити наказів. Відсутність назви підприємства в одному із записів, виправлення не може бути підставою для неврахування стажу, оскільки працівник не повинен нести негативні наслідки через неналежне оформлення трудової книжки роботодавцем. Період навчання підтверджується також архівною довідкою. У зв`язку з цим просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 02.10.2025 р., зарахувати спірні періоди до страхового стажу та повторно розглянути питання про призначення пенсії за віком.

Ухвалою від 09.01.2026 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачам п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.

22.01.2026 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що рішення про відмову у призначенні пенсії № 155350025340 від 02.10.2025 р. прийнято у зв`язку з відсутністю у позивача необхідного страхового стажу. На момент звернення вік позивача становив 60 років 1 місяць 12 днів, тоді як необхідний страховий стаж відповідно до ст.26 Закону України № 1058-IV становив 32 роки. Страховий стаж позивача визначено у розмірі 15 років 3 місяців 15 днів. До страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1982 р. по 01.03.1984 р. внаслідок виправлення дати початку навчання та відсутністю підпису голови екзаменаційної комісії. Для зарахування цього періоду необхідно надати уточнюючу довідку, видану на підставі первинних документів. Також не зараховано період роботи з 02.11.1992 р. по 07.09.1995 р., оскільки у записі трудової книжки про прийняття на роботу відсутня назва підприємства. Для підтвердження цього періоду відповідач вказує на необхідність подання уточнюючої довідки про період роботи та документів щодо реорганізації підприємства. Крім того, звертає увагу на невідповідність по батькові позивача у довідці ДПС в Одеській області від 24.07.2025 р. паспортним даним. Таким чином, за наданими документами необхідний страховий стаж для призначення пенсії у 60 років відсутній, а тому рішення про відмову у призначенні пенсії прийнято з урахуванням вимог законодавства. Водночас право на пенсію може виникнути у позивача після досягнення 63 років за наявності відповідного страхового стажу або 65 років за наявності не менше 15 років страхового стажу.

З урахуванням вимог п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 24.09.2025 р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком, згідно ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-1V від 09.07.2003 р.

За принципом екстериторіальності заява позивача розглянута Головним управлінням у Львівській області.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення № 155350025340 від 02.10.2025 р. про відмову у призначення пенсії.

У рішенні, зокрема, зазначено: "за доданими документами до страхового стажу не зараховано: період навчання з 01.09.1982 р. по 01.03.1984 р., згідно атестата від 01.03.1984 р. № 21194, оскільки дата початку навчання виправлена, а також відсутній підпис голови екзаменаційної комісії. Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період, форму навчання та відомості про присвоєну кваліфікацію, видану на підставі первинних документів; період роботи з 02.11.1992 р. по 07.09.1995 р. згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 09.04.1984 р., оскільки в записі про прийняття на роботу відсутня назва підприємства. Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період роботи видану на підставі первинних документів та довідку з інформацією про реорганізацію підприємства. Додатковий коментар: в довідці від 24.07.2025 р. № 33999/6/15-32-24-07-06 виданій ДПС в Одеській області по батькові ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним".

Згідно записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 :

- міститься запис - до вступу до Одеської швейної фабрики трудовий стаж 1,5 р. навчання в ТУ Одеського обласного управління господарського обслуговування. Підстава: атестат;

- 02.11.1992 р. була прийнята на посаду кухонного працівника (наказ №50 від 02.11.1992р.) та 07.09.1995 р. звільнена за власним бажанням (наказ №48 від 07.09.1995р).

Згідно архівної довідки НУ"ОЮА" № 1506-23 від 28.10.2025 р. наявні накази №92 від 01.09.1982 р., в якому зазначено, що позивач зарахована на денну форму навчання за спеціальністю "кравець легкого одягу" з 01.09.1982 р., №21 від 01.03.1984 р. позивач відрахована зі складу учнів денної форми навчання у зв`язку із закінченням строку навчання з 01.03.1984 р., отримала кваліфікацію "кравець жіночого легкого одягу".

Згідно атестата від 01.03.1984 р. № 21194 позивач в період з 01.09.1982 р. по 01.03.1984 р. проходила навчання в Одеському професійно-технічному училищі Одеського обласного (міського) управління побутового обслуговування населення 1,5 р. по спеціальності кравець жіночого легкого одягу ІІІ ступеня.

Відповідно:

- довідки НУ "ОЮА" №001147, в якій зазначено, що у 1946 р. було створено навчально-виробничий комбінат (наказ Одеської обласної кооперації інвалідів від 25.01.1946 р. № 20). Згідно з наказом Міністерства побутового обслуговування населення України від 27.10.1972 р. № 305 навчально-виробничий комбінат реорганізований у професійно-технічне училище Одеського управління побутового обслуговування населення. Спільним наказом Міністерства побутового обслуговування населення України і Державного комітету з професійно-технічної освіти від 04.10.1985 р. № 272/244 училище передано у підпорядкування Одеському обласному управлінню професійно-технічної освіти та 26.04.1986 р. перейменовано у середнє професійно-технічне училище № 35. Наказом обласного управління професійно-технічної освіти від 29.12.1988 р. № 505 СПТУ № 35 реорганізовано в ПТУ № 35. В 2002 р. наказом Міністерства освіти і науки України від 18.12. 2002 р. № 719 з 02.01.2003 року ПТУ № 35 реорганізовано у Вище професійне училище сфери послуг м. Одеси. За наказом Міністерства освіти і науки України від 23.10.2009 р. за № 973 "Про реорганізацію ДПТНЗ "Одеське вище професійне училище сфери послуг" реорганізовано в структурний підрозділ Одеської національної юридичної академії. На виконання Указу Президента України від 02 вересня 2010 р .№ 893 "Про Національний університет "Одеська юридична академія", розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 року № 1564 "Про реорганізацію Одеської національної юридичної академії" та наказу Міністерства освіти і науки України від 06 жовтня 2010 року № 932 "Питання реорганізації Одеської національної юридичної академії" Одеське вище професійне училище сфери послуг Одеської національної юридичної академії наказом Одеської національної юридичної академії від 11 жовтня 2010 року за № 1921-26 як Відокремлений структурний підрозділ перейменоване в "Одеське вище професійне училище сфери послуг Національного університету "Одеська юридична академія". Наказом Національного університету "Одеська юридична академія" від 08 квітня 2016 року за № 1285-26 Відокремлений структурний підрозділ «Одеське вище професійне училище сфери послуг Національного університету "Одеська юридична академія" реорганізовано в Відокремлений підрозділ "Об`єднане вище професійно-технічне училище сфери послуг Національного університету "Одеська юридична академія";

- довідки ГУ ДПС в Області від 27.10.2025 р., в якій зазначено, що позивач перебувала на обліку з 03.02.2009 р. по 30.12.2016 р.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернулася до суду з позовною заявою про його скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст.ст.22, 64 Конституції України).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996 р., ратифікована Законом України від 14.09.2006 р. № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 р. (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.

Згідно з п.1 ч.1 ст.45 Закону № 1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.

Згідно ч.1 ст.26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років.

Частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У законодавстві, що діяло раніше (до 1 січня 2004 року), зокрема, в Законі України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення", йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж). Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "страховий стаж", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов`язковому соціальному страхуванню.

За змістом ст.56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудова книжка ведеться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів, тобто перебувають у трудових відносинах. На позаштатних працівників трудова книжка ведеться за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Також за приписами ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Суд вказує, що на час заповнення належної позивачу трудової книжки була чинною Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 р. № 162 (далі - Інструкція № 162).

Підпунктом 2.2. пункту 2 Інструкції № 162 передбачалося, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.

Пунктом 2.3 Інструкції № 162 визначено, що всі записи у трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, також по нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, кульковою або з пером ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

Згідно з підпунктами 2.10 та 2.11 пункту 2 Інструкції №162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома). Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіті також може бути проведена лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу і т. п.). Професія або спеціальність записується у трудовій книжці на підстав документа про освіту або іншого належним чином оформленого документа. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 р. № 656 "Про трудові книжки робітників та службовців", трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 постанови "Про трудові книжки робітників та службовців" передбачено, що при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно до пункту 18 вказаної постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

У подальшому діяли норми Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 р. № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 р. за № 110 (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до п.2.2 Інструкції № 58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

Згідно п.2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 р. № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.

В постанові Верховного Суду від 21.02.2018 р. у справі № 687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 р. у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні відповідача, підставою відмови зарахування до страхового стажу позивача є: "виправлення дата початку навчання", "відсутній підпис голови екзаменаційної комісії", "відсутність назви підприємства" та "по батькові не відповідає паспортним даним".

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 :

- до вступу до Одеської швейної фабрики трудовий стаж 1,5 р. навчання в ТУ Одеського обласного управління господарського обслуговування. Підстава: атестат;

- 02.11.1992 р. позивач була прийнята на посаду кухонного працівника (наказ №50 від 02.11.1992р.) та 07.09.1995 р. звільнена за власним бажанням (наказ №48 від 07.09.1995р).

Згідно архівної довідки НУ"ОЮА" №1506-23 від 28.10.2025 р. наявні накази №92 від 01.09.1982 р., в якому зазначено, що позивач зарахована на денну форму навчання за спеціальністю "кравець легкого одягу" з 01.09.1982 р., №21 від 01.03.1984 р. позивач відрахована зі складу учнів денної форми навчання у зв`язку із закінченням строку навчання з 01.03.1984 р., отримала кваліфікацію "кравець жіночого легкого одягу".

Необхідно зазначити, що недоліки трудової книжки не можуть бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист з огляду на те, що позивач жодним чином не впливала на дотримання роботодавцем порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі її недоліки, а підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Крім того такі недоліки не спростовують достовірність інших відомостей.

Такі недоліки заповнення трудової книжки позивача при дотриманні усіх інших вимог щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про роботу (прийняття на роботу, звільнення з роботи тощо) скріплені печатками, не є достатньою підставою для незарахування періодів роботи особи до страхового стажу, адже визначальним є підтвердження факту виконання роботи, а не правильність заповнення трудової книжки.

Верховний Суд у постановах від 11.11.2020 р. у справі № 677/831/17 та від 06.03.2018 р. у справі №754/14898/15-а зазначив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Суд звертає увагу, що обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу в позивача за спірний період.

Суд звертає увагу, що записи в трудовій книжці, які підтверджують трудовий стаж позивача, є чіткими, перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст не містять, мають реквізити наказів.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці (неправильними чи неточними) щодо спірних періодів роботи відповідачем суду не надано. При цьому, при вирішенні спору суд враховує, що позивач жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених у ній записах.

Щодо періоду навчання позивача в період з 01.09.1982 р. по 01.03.1984 р. в "Одеського вищого професійного училища сфери послуг", суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що "дата початку навчання виправлена" та "відсутній підпис голови екзаменаційної комісії" не може бути безумовною підставою для неврахування відповідного періоду до страхового стажу, оскільки працівник не може нести відповідальність за недоліки в оформленні.

Окрім того, відповідні записи навчання зазначені в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 від 09.04.1984 р., атестаті від 01.03.1984 р. № НОМЕР_4 та архівній довідці Національного університету "Одеська юридична академія" від 28.10.2025 р. №1506-23.

Суд не погоджується із доводами відповідача щодо невідповідності паспортних даних позивача в довідці 24.07.2025 р., виданої ДПС в Одеській області, оскільки прізвище, по батькові, рік народження особи, на ім`я якої видано трудову книжку серії НОМЕР_3 від 09.04.1984 р., атестаті від 01.03.1984 р. №21194, архівна довідка НУ "ОЮА" від 28.10.2025 р. №1506-23, відповідає прізвищу, імені та роком народження позивача, які зазначені в паспорті позивача.

При цьому відмінності у написанні по батькові позивача, не викликають у суду обґрунтованих сумнівів у належності виданої довідки саме позивачу.

Суд враховує й те, що відповідно до ч.3 ст.44 Закону № 1058-IV органи пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до відповідних підприємств, установ та організацій з метою надання необхідних додаткових документів, а також здійснення відповідної перевірки достовірності поданих позивачем та відображених у його трудовій книжці відомостей щодо періодів роботи та страхового (трудового) стажу.

З огляду на вищенаведене, підлягають зарахуванню позивачу до страхового стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 09.04.1984 р., а саме з 02.11.1992 р. по 07.09.1995 р., а також період навчання з 01.09.1982 р. по 01.03.1984 р., а тому позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню.

За таких обставин, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 155350025340 від 02.10.2025 р. про відмову в призначенні пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах “Проніна проти України” (пункт 23) і "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, керуючись ч.2 ст.9 КАС належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 24.09.2025 р. та зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 02.11.1992 р. по 07.09.1995 р., згідно трудової книжки НОМЕР_1 , а також період навчання з 01.09.1982 р. по 01.03.1984 р. згідно атестата від 01.03.1984 р.№21194 й прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, то з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 1064,96 грн.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, мЛьвів, вул.Митрополита Андрея, буд.10, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, буд.10, ЄДРПОУ 13814885) № 155350025340 від 02.10.2025 р. про відмову в призначенні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) пенсії за віком, відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, буд.10, ЄДРПОУ 13814885) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) періоди роботи з 02.11.1992 р. по 07.09.1995 р. згідно трудової книжки НОМЕР_1 , а також період навчання з 01.09.1982 р. по 01.03.1984 р. згідно атестата від 01.03.1984 р. №21194 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 24.09.2025 р. і прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, буд.10, ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) судовий збір в сумі 1064 (одна тисячі шістдесят чотири) грн. 96 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко