Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №400/5842/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 р. № 400/5842/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаКорабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Одеса), вул. Океанівська, 1А,м. Миколаїв,54052,

провизнання протиправними та скасування постанов від 16.04.2026, від 30.04.2026,

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 (далі по тексту – Позивач) звернулася до суду з позовною заявою до Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі по тексту – Відповідач) з вимогами про:

- визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 16.04.2026 року у виконавчому провадженні №80645459, постановлену заступником начальника Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шкляренко Світланою Валеріївною;

- визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 30.04.2026 року у виконавчому провадженні №80645459, постановлену головним державним виконавцем Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Вівсяною Любов`ю Іванівною.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16.04.2026 та 30.04.2026 у виконавчому провадженні №80645459 Відповідачем винесено постанови про накладення на Позивача штрафів в розмірі 5100,00 грн і 10200,00 грн відповідно за невиконання рішення суду у справі № 400/3405/25. Позивач стверджує, що невиконання вказаного рішення суду обумовлене не протиправною бездіяльністю, а відсутністю фінансування, що виключає можливість притягнення його до відповідальності. Виконання рішень судів, пред`явлених до військової частини НОМЕР_1 , якими задоволенні майнові вимоги та результатом виконання яких є виплата грошових коштів, перебуває у прямій залежності від здійснення надходження коштів на відповідні рахунки військової частини від Державної казначейської служби України. При цьому, Позивач не здійснює прибуткової господарської діяльності, тому не має альтернативних джерел фінансування. При набранні законної сили рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 року у справі № 400/3405/25 (набрало законної сили 29.12.2026 року), військовою частиною невідкладно направлено заяву про дозвіл на виконання рішення суду. Дозвіл від органу військового управління надійшов телеграмою від 01.02.2026 року №723/147/2/318/пс. Після надання дозволу на добровільне виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду Позивачем невідкладно подана заявка на виділення коштів для виконання судового рішення. Військовою частиною НОМЕР_1 здійснювалась робота в повному обсязі по належному виконанню рішення суду, а тому оскаржувані постанови про накладення штрафу є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 03.06.2026 року поновлено строк звернення до суду та відкрито провадження в адміністративній справі. Судом визначено, що справа розглядатиметься суддею одноособово з особливостями розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ відповідно до ст. 287 КАС України. Суд встановив Відповідачу строк для подання до суду відзиву з одночасним направленням його копії іншим учасникам справи до 10.06.2026 р.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 03.06.2026 року надіслано Відповідачу з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався, жодних заяв до суду від Відповідача не надходило.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, судом встановлено наступне.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 року у справі № 400/3405/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково, зокрема:

визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у визначенні розміру посадового окладу та окладу за військовим званнями ОСОБА_1 , шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14, за період 29.01.2020 по 19.05.2023;

зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 р. по 19.05.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням раніше виплачених сум.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2026 рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 у справі № 400/3405/25 залишено без змін.

На підставі рішення по справі №400/3405/25 11.03.2025 Миколаївським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи.

Постановою від 01.04.2026 року головним державним виконавцем Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Вівсяною Любов`ю Іванівною відкрито виконавче провадження №80645459 про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 р. по 19.05.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням раніше виплачених сум.

Постановою про накладення штрафу від 16.04.2026 року заступником начальника Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шкляренко Світланою Валеріївною постановлено стягнути з військової частини НОМЕР_1 штраф на користь держави у розмірі 5100 грн за невиконання Боржником рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії, без поважних причин.

Постановою про накладення штрафу від 30.04.2026 року головним державним виконавцем Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Вівсяною Любов`ю Іванівною постановлено стягнути з військової частини НОМЕР_1 штраф на користь держави у розмірі 10200 грн за повторне невиконання рішення суду без поважних причин.

Вважаючи постанови про накладення штрафу протиправними, Позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами 1-2 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року (надалі - Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Стаття 4 Закону №1404-VIII визначає вимоги до виконавчого документа.

Згідно зі статтею 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно частин 1, 2 статті 15 Закону №1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Статтею 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини 6 статті 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно положень статті 27 Закону №1404-VIII у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Частиною 1 статті 28 Закону №1404-VIII встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

За приписами статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Відповідно до частини 1 статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Згідно частини 2 статті 75 Закону №1404-VIII у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі.

Аналізуючи визначені норми Закону України «Про виконавче провадження», суд дійшов висновку, що законодавство встановлює відповідальність Боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання за невиконання рішення, а саме: накладення штрафу, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Водночас для накладення зазначеного штрафу, законодавство передбачає встановлення факту невиконання судового рішення без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Отже, невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Застосовуючи ці приписи до обставин справи суд зазначає, що підставою позову є твердження Позивача, що невиконання рішення суду від 24.06.2025 року у справі № 400/3405/25 відбулось за наявності поважних причин, а саме відсутності фінансування з державного бюджету, адже .

В підтвердження вжиття належних заходів для виконання рішення суду у справі № 400/3405/25 Позивач посилається на отриманий дозвіл від органу військового управління надійшов телеграмою від 01.02.2026 року №723/147/2/318/пс і невідкладне подання заявки на виділення коштів для виконання судового рішення.

Оцінюючи доводи Позивача, суд звертає увагу, що за виконавчим провадженням №80645459 на Позивача покладено обов`язок здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 р. по 19.05.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням раніше виплачених сум.

При цьому, доказів виконання виконавчого листа хоча б в частині перерахунку грошового забезпечення матеріали справи не містять.

Разом з тим, такий перерахунок не потребує додаткового фінансування і повністю залежить від Позивача.

Що стосується виконання рішення суду в частині виплати перерахованого грошового забезпечення, суд погоджується з Позивачем, що фінансування військової частини здійснюється з дотриманням вимог бюджетного законодавства і виплати є можливими після збільшення відповідних бюджетних призначень.

Проте, Позивачем не надано доказів вжиття достатніх заходів для отримання такого фінансування.

Так, наданий Позивачем дозвіл підтверджує, що Позивачу було надано право на включення коштів, які потрібні для виконання рішення суду, у заявку на виплату.

Позивач зазначає, що така заявка була подана невідкладно, але доказів на підтвердження цього до суду не надає.

Також, Позивачем не підтверджено, що в період після відкриття виконавчого провадження №80645459 (01.04.2026) і до винесення спірних постанов (16.04.2026, 30.04.2026) ним було повідомлено державного виконавця про заходи, які здійснюються на виконання рішення суду для оцінки їх органом виконання на предмет поважності.

Суд зауважує, що зміст судового рішення передбачав досягнення конкретного результату, а саме фактичне отримання стягувачем належних йому грошових коштів, а не лише направлення звернень щодо фінансування.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на дату винесення постанови про накладення штрафу рішення суду у частині виплати грошових коштів виконано не було, а стягувач належних сум не отримав.

Посилання Позивача на відсутність достатнього бюджетного фінансування не може бути безумовною підставою для звільнення від обов`язку виконати судове рішення, оскільки питання планування, розподілу та отримання бюджетних асигнувань належать до сфери внутрішньої організації діяльності самого боржника та не можуть покладатися на особу, право якої підтверджене судовим рішенням, що набрало законної сили.

Суд враховує, що Позивач є суб`єктом владних повноважень та юридичною особою публічного права, на яку покладено обов`язок діяти добросовісно та забезпечувати належне виконання судових рішень, у тому числі шляхом своєчасного вжиття необхідних організаційних і фінансових заходів.

Саме по собі направлення запитів чи звернень щодо виділення коштів, за відсутності фактичного виконання рішення суду, не свідчить про належне виконання обов`язку, встановленого виконавчим документом, та не усуває наслідків невиконання рішення у встановлений строк.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2023 у справі №500/5748/21 зазначає, що відсутність бюджетних коштів не може розглядатися як універсальна підстава для невиконання судового рішення суб`єктом владних повноважень.

Суд також бере до уваги, що рішення у даній справі стосувалося виплати грошового забезпечення військовослужбовцю, тобто коштів, які мають соціальний характер та є джерелом матеріального забезпечення особи, а тому їх невиплата безпосередньо порушує майнові права стягувача.

Верховний Суд у постанові від 13.11.2025 у справі №260/9788/23 зазначає, що умовою для накладення штрафу у виконавчому провадженні є невиконання боржником судового рішення без поважних причин, а поважними можуть визнаватися лише обставини, які об`єктивно унеможливили виконання рішення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, суд дійшов висновку про правомірність постанов державних виконавців Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про накладання штрафу від 16.04.2026, 30.04.2026 в виконавчому провадженні № 80645459 та про відсутність підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що у разі відмови у задоволені позову судовий збір не відшкодовується.

Керуючись ст. 2, 19, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Океанівська, 1А, м. Миколаїв,54052, ідентифікаційний код 34993136) про визнання протиправними та скасування постанов від 16.04.2026, від 30.04.2026 у виконавчому провадженні № 80645459 – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 17.09.2026 р.

Суддя Н.В. Лісовська