Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №400/5895/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 р. № 400/5895/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Бульби Н.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

доІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ,

провизнання протиправними та скасування наказу від 25.02.2026 № 442 в частині, наказу від 17.03.2026 № 78 в частині; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації до військової частини НОМЕР_2 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.03.2026 № 78 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_3 від 02.05.2023, виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 – ОСОБА_1 виключений з військового обліку як засуджений 17.08.2000 на підставі ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу». Проте, був зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_1 та проходить військову службу за призовом під час мобілізації. Позивач зазначає, що призов на військову службу є незаконним.

Ухвалою від 28.05.2026 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 проти задоволення позовних вимог заперечує, просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Заперечення мотивовані тим, що вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 08.06.1998 р. у справі № 1-230/1998 ОСОБА_1 засуджений за статтями 140 ч. 2, 17, 215-3 ч. 1, 215-3 ч. 2, 145 ч. 1 КК України 1960 року (у редакції, чинній на той час) до 5 (п`яти) років позбавлення волі. Вирок набрав законної сили 16.06.1998. Строк покарання обчислюється з 25.12.1997 з урахуванням часу перебування під вартою. Якщо позивач відбув повний строк покарання (5 років) і звільнився орієнтовно у 2002– 2003 роках, то судимість автоматично погашена не пізніше 2007– 2008 рр. Водночас, відповідно до ст. 88– 91 КК України 2001 року, погашення або зняття судимості анулює всі правові наслідки, пов`язані із засудженням. Тобто, починаючи з 2007– 2008 рр. ОСОБА_1 юридично вважається особою, яка ніколи не була судимою. Факт відновлення позивача у Тимчасовому посвідченні № 1408 від 02.05.2023 р. є підтвердженням того, що компетентний орган визнав поновлення його статусу військовозобов`язаного після погашення судимості. Оскаржуваний призов здійснено у відповідності з цим поновленим статусом.

Від відповідача - Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив, заперечує проти задоволення позову. Зазначає, що наказом командира військової частини НОМЕР_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) №208-РС від 11.03.2026 солдат ОСОБА_1 зарахований на посаду оператора безпілотних літальних апаратів 2 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 1 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 . На виконання наказу вищого командира наказом командира військової частини НОМЕР_1 №78 від 17.03.2026 солдат ОСОБА_1 зарахований у списки частини та приступив до виконання обов`язків військової служби. Підстави для звільнення позивача під час дії воєнного стану, визначені у ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на даний час відсутні.

Розглянувши позовну заяву, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 був засуджений та отримав покарання у вигляді позбавлення волі згідно з вироком Заводського районного суду від 08.06.1998.

З 17.08.2000 був виключений з військового обліку відповідно до п.п. "г" п. 5 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".

Згідно з відомостями у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_3 від 02.05.2023 ОСОБА_1 призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 зарахований у запас.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.02.2026 ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації та відправлено до ВЧ НОМЕР_2 .

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 17.03.2026 № 78 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу.

Не погоджуючись із наказами про призов та проходження військової служби позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон № 2232-ХІІ) військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону № 2232-ХІІ).

Частиною першою статті 2 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України – у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом (частина перша статті 4 Закону № 2232-ХІІ).

Відповідно до абзацу третього частини шостої статті 2 Закону № 2232-ХІІ до видів військової служби належить військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Абзацом четвертим статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон № 3543-ХІІ) встановлено, що мобілізація – комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту – на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ (далі – Указ № 65/2022, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Статтею 3 Указу № 65/2022 встановлено, що мобілізація проводиться протягом 90 днів із дня набрання чинності цим Указом. Строк проведення загальної мобілізації продовжено згідно з Указом Президента України від 17.05.2022 № 342/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2264-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 № 574/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2501-ІХ, та Указом Президента України від 07.11.2022 № 758/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 № 2739-ІХ, відповідно з 25.05.2022 на 90 діб, з 23.08.2022 на діб та з 21.11.2022 на 90 діб і в подальшому також продовжено.

Згідно зі статтею 4 Указу № 65/2022 постановлено призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Таким чином, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 направив ОСОБА_1 для проходження військової служби до ВЧ НОМЕР_2 , як призваного під час загальної мобілізації.

Щодо посилання позивача на те, що він не підлягає взяттю на військовий облік, як особа, що була засудження до позбавлення волі за вчинення злочину, суд зазначає таке.

Згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 з 17.08.2000 виключено з військового обліку згідно з п.п. "г" п.5 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ.

Відповідно до п.п. "г" п. 5 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ (в редакції станом на 24.05.2000) виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни, які були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" № 3633-IX від 11.04.2024 внесені зміни до Закону № 2232-ХІІ.

Так, відповідно до частини 5 статті 37 Закону № 2232-ХІІ (в редакції із змінами, внесеними Законом України № 3633-ІХ від 11.04.2024 року) зняттю з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України з військового обліку військовозобов`язаних: - які вибули в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України і стали на військовий облік за новим місцем проживання; - які призвані чи прийняті на військову службу або навчання у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; - які направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру; - які зараховані до військового оперативного резерву; - в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Отже, після внесення змін до Закону № 2232-ХІІ з 11.04.2024 особи, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину не підлягають виключенню з військового обліку.

Тому позивач перебуває на обліку військовозобов`язаних відповідно до вимог чинного законодавства.

Оскільки позивач станом на 25.02.2026 - день призову на направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби під час мобілізації, відповідно до вимог чинного законодавства мав чинний висновок ВЛК про придатність до військової служби та не мав підстав для отримання відстрочки від призову відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», був призваний на військову службу за мобілізацією та направлений до ВЧ НОМЕР_2 , а в подальшому до ВЧ НОМЕР_1 .

Отже підстави для визнання оскаржуваного наказу щодо призову на військову службу протиправним, відсутні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

З огляду на те, що позивачу відмовлено у задоволенні позову, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) та до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення складено в повному обсязі 17.09.2026.

Суддя Н.О. Бульба