Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №380/14707/24 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року

справа №380/14707/24

провадження № П/380/4070/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої-суддіЧаплик І.Д.

секретар судового засіданняТимоць М.А.

за участю:

представників позивача Гобечія І.Т., Петько Н.Я.,

представника відповідача Думич І.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м.Львові за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства “Фільварок” до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень, -

в с т а н о в и в

Приватне підприємство “Фільварок” (адреса місцезнаходження: 79053, м. Львів, вул. В. Великого, 39/56; ЄДРПОУ: 25231120) звернулось до суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (адреса місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35; ЄДРПОУ: 43968090), у якому просить суд визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №18362/13-01-24-10 від 15.08.2023 на суму 1020 грн;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №18358/13-01-24-10 від 15.08.2023 на суму 1 053 303,41 грн;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №18361/13-01-24-10 від 15.08.2023 на суму 71975,70 грн;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №18303/13-01-07-05 від 15.08.2023 на суму 692 670,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №18308/13-01-07-05 від 15.08.2023 на суму 340 грн;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №18306/13-01-07-05 від 15.08.2023 на суму 26 325,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №18310/13-01-07-05 від 15.08.2023 на суму 10 530 грн;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №18309/13-01-07-05 від 15.08.2023 на суму 1020 грн.

Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що між Приватним підприємством “Фільварок” та фізичною особою ОСОБА_1 27.11.2017 укладено Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, відповідно до п. 1, п. 3 якого Приватне підприємство “Фільварок” продало, а гр. ОСОБА_1 купила нерухоме майно – нежитлове приміщення. Продаж приміщень вчинений за домовленістю сторін за 117 870,23грн. Згідно з п. 4 Договору відповідно до відомостей, викладених у Звіті про оцінку майна №AS27-171123-008, виконаного ТОВ “ІНЕО ПЛЮС” від 23.11.2017, ринкова вартість предмету договору становить 117 870,23 грн. Отже, ПП “Фільварок” продало фізичній особі ОСОБА_1 нерухоме майно за ринковою вартістю таких приміщень – 117 870,23грн, яка визначена суб`єктом оціночної діяльності у встановленому законом порядку. У зв`язку з цим позивач вважає, що у разі якщо продаж нерухомого майна здійснюється юридичною особою фізичній особі за звичайними цінами, то об`єкт оподаткування ПДФО у фізичної особи не виникає, оскільки фізична особа фактично несе витрати на придбання майна. Суб`єкти господарювання реалізують товари за цінами, самостійно визначеними сторонами договору. Така ціна, якщо не доведено зворотнє, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін. Відповідно до п.39.14 ст.39 ПК України обов`язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби. Однак, в Акті перевірки відповідачем не наведено жодних належних правових обґрунтувань визначення звичайної ціни, не визначено джерел походження інформації про ринкові ціни і не зазначено, яким чином такі ціни розраховано. Також не визначено, які саме застосувались методичні підходи, методи оцінки, адреси інтернет-сайтів та розміщених на них оголошень, не описано інформацію, яка використовувалась для розрахунку. Перед продажом об`єкта нерухомості проведено оцінку їх ринкової вартості для продажу суб`єктом оціночної діяльності ТОВ “ІНЕО ПЛЮС”. Відповідно до Звіту про оцінку майна №AS27-171123-008, виконаного ТОВ “ІНЕО ПЛЮС” від 23.11.2017, експертом проведено аналіз відповідного сегментного ринку в частині пропозицій на продаж нерухомості та вже реалізованих угод, враховано усі характеристики об`єкта нерухомості, що підлягає продажу, в тому числі непридатний стан такого приміщення та у встановленому законом порядку визначено ринкову вартість майна – 117 870,23грн, за якою і здійснено продаж такого об`єкта. За таких обставин продаж позивачем об`єктів нерухомості, що є предметом договору купівлі-продажу нерухомості з фізичною особою ОСОБА_1 , здійснювався за їх справедливою вартістю, і цінами, що були ринковими, а, отже, звичайними. Відтак, посилання відповідача на те, що ціна реалізації ПП “Фільварок” комерційного приміщення за ціною 1332 грн за 1 кв. м. значно нижча від рівня справедливої вартості (ринкових цін) комерційної нерухомості по м. Львову станом на 2017 рік – 33 642грн, внаслідок чого позивач занизив дохід від реалізації комерційного приміщення за 2017 рік в сумі – 2 859 435грн є незаконним, необґрунтованим та не відповідає положенням податкового та іншого законодавства, чинними протягом періоду, що перевірявся.

Також позивач зазначає, що оскільки ПП “Фільварок” є платником єдиного податку, то таке підприємство не є платником податку на прибуток. Більше того, позивач не занижував дохід від реалізації комерційного приміщення за 2017 рік в ціні 2 859 435 грн, а тому відсутні підстави для донарахування підприємству 514 698 грн (2859435*18%) податку на прибуток.

Позивач також вважає незаконними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, про те, що ПП “Фільварок” не підтвердило первинними документами понесення інших операційних витрат, що призвело до розбіжностей між показниками фінансового результату підтвердженого первинними документами та даними бухгалтерського обліку і задекларованими показниками фінансового результату декларації податку на прибуток, внаслідок чого безпідставно занижений фінансовий результат за 2017 рік в сумі 219 000 грн.

Не відповідають дійсності твердження відповідача, викладені в акті перевірки, про те, що ПП “Фільварок” не підтвердило отримання та використання ТМЦ від фізичних осіб підприємців, яким перераховані кошти, а саме: ФОП ОСОБА_2 в сумі 12 000грн; ФОП ОСОБА_3 в сумі 73 840 грн; ОСОБА_4 в сумі 105 300 грн, а також те, що, нібито позивач не надав документи про використання основних засобів (документів, що підтверджують реалізацію чи актів списання, документів на утилізацію та ін.) внаслідок чого ПП “Фільварок” не підтверджено списання з балансу основних засобів на суму 105 300грн. Відповідачу надавались відповідні накладні, що підтверджують поставку ТМЦ, а також акти і рішення керівника щодо утилізації і списання відповідних ТМЦ, у тому числі на суму 105 300грн, у зв`язку з непридатним станом.

Відповідач 09.08.2024 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Відзив мотивований тим, що в ході перевірки позивач надав договір купівлі продажу нежитлових приміщень від 27.11.2017, укладений ПП "Фільварок" з ОСОБА_1 , проте не надав звіт про оцінку майна, пояснення та документальне обґрунтування рівня ціни реалізації нежитлового приміщення на відповідність до справедливих (ринкових) цін на комерційну нерухомість. Також позивач не надав до перевірки документів про облік основних засобів, інвентарних карточок, документів про придбання як і не надав інформації про балансову та залишкову вартість нежитлового приміщення. Відповідно до пункту 85.2 статті 85 розділу ІІ Податкового кодексу України складено Акт, який засвідчує факт ненадання у визначений строк посадовими особами ПП "Фільварок" посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документів, що підтверджують показники податкової звітності. Враховуючи викладене, позивач не обґрунтував ціну реалізованого майна рівню справедливої вартості активу, не довів проведення господарської операції з розумною економічною причиною (діловою метою). Перевіркою використано наявні у відкритих джерелах інтернету пропозиції реалізації комерційної нерухомості по м.Львову за 2017 рік та встановлено, що ціна реалізації ПП "Фільварок" комерційного приміщення за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 -1332 грн за 1м.кв. значно нижча від рівня справедливої вартості (ринкових цін) комерційної нерухомості по м.Львову станом на 2017рік – 33 642 грн. Внаслідок чого позивач занизив дохід від реалізації комерційного приміщення за 2017 рік в сумі – 2 859 435 грн (88,5м.кв *32310грн (33642-1332). Крім цього, позивач не надав документів про використання основних засобів (документів, що підтверджують реалізацію чи актів списання, документів на утилізацію та.інш.) внаслідок чого не підтвердженого списання з балансу основних засобів. Відповідач також встановив реалізацію основних засобів на загальну суму -105 300грн невстановленим особам. В ході проведення перевірки позивачу надавалася письмова вимога про надання до перевірки документів №21335/6/13-01-07-05-16 від 17.07.2023, та повторно №1/13- 01-07-05 від 20.07.2023 про надання інформації та документів, що підтверджують отримання та використання ТМЦ від фізичних осіб підприємців, яким здійснено перерахування коштів, а саме: ФОП ОСОБА_2 в сумі 12 000 грн; ФОП ОСОБА_3 в сумі 73 840грн; ФОП ОСОБА_4 в сумі 105 300грн; звіти про фінансові результати за період з 01.01.2017 по 16.07.2023; оригінали документів первинного бухгалтерського обліку, що стали підставою для складання звітів; оригінали документів первинного бухгалтерського обліку, що стали підставою для складання бухгалтерського обліку; головні книги, оборотно-сальдові відомості, журнали-ордери, аналізи рахунків, відомості по всіх рахунках, які задіяні в бухгалтерському обліку підприємства з 01.01.2017 по 16.08.2022, в тому числі по рахунках: 10, 11, 12, 13, 15, 20, 22, 23,25, 26, 28, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 40, 46, 50, 60, 63, 64, 65, 66, 68, 70, 71, 73, 74, 75, 90, 91, 92, 93, 94, 95, 97, 98 та інші (із врахуванням субрахунків).

Під час проведення перевірки позивач надав виписки банку, що підтверджують рух коштів за розрахунковим рахунком, оборотно-сальдову відомість по рах. 31, фінансову та податкову звітність. Проте позивач не надав даних бухгалтерського обліку про формування витрат, оригіналів документів первинного бухгалтерського обліку, що стали підставою для складання бухгалтерського обліку. З таких підстав відповідач вважає, що оскаржені рішення є правомірними.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 у задоволенні позову Приватного підприємства “Фільварок” до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень відмовлено повністю.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025 апеляційну скаргу Приватного підприємства “Фільварок” на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 в адміністративній справі № 380/14707/24 залишено без задоволення, а вказане рішення суду – без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.02.2026 касаційну скаргу Приватного підприємства “Фільварок” задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025 у справі №380/14707/24 скасовано. Справу №380/14707/24 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За висновками Верховного Суду відсутність доказів звернення податкового органу до уповноваженого державного органу про отримання необхідної інформації свідчить про порушення відповідачем процедури з`ясування рівня звичайних цін. Необхідність урахування саме офіційної інформації можна пояснити тим, що органи державної влади, які проводять статистичні дослідження та аналіз ринку, можуть надати узагальнену інформацію щодо середньої ціни продажу тих чи інших товарів усіма учасниками ринку. У даній справі відповідач застосував порівняльний аналіз, виходячи з цінових пропозицій щодо продажу кафе/ресторанів, вказаних у трьох оголошеннях з мережі Інтернет, що не є офіційною інформацією уповноваженого органу про рівень ринкових цін щодо реалізації у 2017 році адміністративних приміщень у м. Львові. Спростування презумпції ринкової ціни угоди, яка у даному випадку відповідає оціночній вартості об`єкта продажу, розрахованій уповноваженим органом на здійснення такої оцінки, не може відбуватися на підставі будь-якої інформації і без застосування національних стандартів та інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна і майнових прав. Таким чином, суд касаційної інстанції зазначив, що доводи контролюючого органу, з якими погодились суди попередніх інстанцій, про реалізацію нерухомості за заниженою ціною лише на підставі висновків, що сформовані у результаті аналізу пропозицій з відкритих джерел інтернету, без попереднього застосування інших процесуальних умов є безпідставними та необґрунтованими.

Матеріали справи направлено до Львівського окружного адміністративного суду супровідним листом від 03.03.2026 №380/14707/24/6490/26 та зареєстровано судом 09.03.2026. Протоколом автоматизованого розподілу від 09.03.2026 визначено суддю для розгляду справи – Чаплик І.Д.

Ухвалою від 13.03.2026 суд прийняв справу до свого провадження за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 15.04.2026.

30.03.2026 позивач подав додаткові пояснення, в яких звертає увагу на те, що спростування презумпції ринкової ціни угоди, яка закріплена у підпункті пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України, має здійснюватись тією особою, яка вважає рівень договірної ціни нижчим за ринковий, і саме ця особа (у даному випадку контролюючий орган) має довести невідповідність ціни договору рівню ринкових цін. При цьому, з`ясування рівня звичайних цін має здійснюватись відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація повинна надаватись уповноваженим державним органом. Натомість, відсутність доказів звернення податкового органу за отриманням офіційної інформації про ринкові ціни до уповноваженого органу (Міністерства економіки України чи органів державної статистики) на етапі проведення перевірки свідчить про порушення ним процедури з`ясування рівня звичайних цін та не спростування презумпції ринкової ціни угоди. Однак, при проведенні перевірки відповідач застосував власний порівняльний аналіз, виходячи з цінових пропозицій щодо продажу кафе/ресторанів, вказаних у трьох оголошеннях з мережі Інтернет, що не є офіційною інформацією уповноваженого органу про рівень ринкових цін щодо реалізації у 2017 р. адміністративних приміщень у м. Львові та не може вважатися об`єктивним способом визначення відповідності договірної ціни ринковій. Крім того, спростування презумпції ринкової ціни угоди, яка у даному випадку відповідає оціночній вартості об`єкта продажу, розрахованій уповноваженим органом на здійснення такої оцінки, не може відбуватися на підставі будь-якої інформації, зокрема – трьох оголошень з мережі Інтернет і без застосування національних стандартів. За таких обставин, у позивача не виникло обов`язку надавати додаткові докази чи обґрунтування відповідності ціни, що визначена сторонами в нотаріально посвідченому договорі купівлі-продажу на підставі Звіту про оцінку майна, рівню ринкових, з огляду на дію презумпції ринкової ціни угоди, яка не була у належний спосіб спростована податковим органом під час проведення перевірки. Позивач також наголошує на недопустимості доказів, які використані контролюючим органом як підстави для визначення «звичайних цін», оскільки оголошень з мережі Інтернет не є офіційною інформацією про рівень ринкових цін та стосуються об`єктів іншого функціонального призначення. Будь-яке порівняння без застосування Національних стандартів оцінки майна є суб`єктивним припущенням податкового органу, на якому не можуть базуватись результати перевірки платника податку

У відзиві на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 10.04.2026, представник податкового органу наголошує, що на вимогу контролючого органу позивачем не надано до перевірки звіт про оцінку майна, пояснення та документальне обґрунтування рівня ціни реалізації зазначеного об`єкта нерухомості, а також документи бухгалтерського обліку основних засобів, інвентарні картки, документи щодо придбання об`єкта та інформацію про його балансову і залишкову вартість, а отже платником податків не доведено відповідність ціни реалізації об`єкта нерухомості рівню його справедливої (ринкової) вартості, а також не підтверджено здійснення відповідної господарської операції з розумною економічною причиною (діловою метою). Вважає, що ненадання платником податків первинних документів під час проведення перевірки, а також подання їх лише на стадії судового розгляду, не може вважатися належним підтвердженням правомірності формування податкових показників, що, у свою чергу, свідчить про обґрунтованість висновків контролюючого органу.

У додаткових поясненнях, які надійшли до суду 14.04.2026, представник позивача спростовує доводи контролюючого органу щодо неможливості подання та врахування доказів, поданих на стадії судового розгляду, оскільки суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. Вважає, що оскільки обов`язок позивача щодо доведення обґрунтованості ціни продажу об`єкта виникає виключно за умови належного виконання відповідачем на стадії проведення податкової перевірки свого обов`язку щодо спростування презумпції ринкової ціни договору належними доказами (статистичними даними, отриманими від уповноваженого органу), чого ним не дотримано, то податковий орган протиправно перекладає тягар доказування на ПП «Фільварок». У поясненнях представник позивача просив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.

Підготовче засідання 15.04.2026 відкладено до 10.06.2026 у зв`язку з неявкою представника позивача, до 08.07.2026 за клопотанням представника відповідача про наданння можливості подати додаткові докази, а в подальшому оголошено перерву до 05.08.2026 для надання можливості подати суду здійснені на виконання вимог касаційного суду запити до уповноважених органів про з`ясування ринкової ціни та відповіді на них.

У додаткових поясненнях, які надійшли до суду 21.07.2026, представник податкового органу зазначив, що на виконання висновків, викладених у постанові Верховного Суду, Головним управлінням ДПС у Львівській області з метою повного, всебічного та об`єктивного встановлення обставин справи направлено запити до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, Державної служби статистики України та Фонду державного майна України та отримано відповіді на них, зі змісту яких вбачається відсутність у вказаних органах інформації про ринкову ціну подібних об`єктів, а тому на переконання податкового органу, враховуючи відсутність у контролюючого органу відомостей про проведення незалежної оцінки спірного об`єкта, ненадання позивачем під час проведення перевірки звіту про оцінку майна, а також неможливість отримання інформації про середньоринкову вартість комерційної нерухомості з офіційних державних джерел, Головне управління ДПС у Львівській області правомірно здійснило дослідження ринкового рівня цін із використанням інформації щодо вартості аналогічних комерційних об`єктів нерухомості, які перебували у вільному продажу на ринку міста Львова у відповідний період, оскільки таке дослідження ґрунтувалося на реально існуючих ринкових умовах, що склалися на момент відчуження спірного об`єкта нерухомості, та було обумовлене об`єктивною відсутністю інших офіційних джерел інформації для визначення його ринкової вартості. До пояснень представником долучено вказані запити та відповіді на них.

У додаткових поясненнях, які надійшли до суду 03.08.2026, представник позивача наголошує, що у даній справі контролюючий орган не заперечує, що на стадії перевірки не вживав заходів для отримання переліку офіційних джерел, які містять інформацію про ринкові ціни. При цьому звернення податкового органу через два роки після проведення перевірки (під час нового розгляду даної судової справи) до Державної служби статистики України та Фонду державного майна України, які повідомили про відсутність саме у них даних про ринкові ціни на об`єкти нерухомого майна станом на 2017 р., не свідчить про дотримання процедури та про те, що інтернет-оголошення, на підставі яких позивачу визначено конкретну суму донарахування податкових зобов`язань, - є належними доказами. Більше того, про те, що вказані оголошення не є офіційною інформацією щодо рівня ринкових цін безпосередньо зазначено Верховним Судом у постанові від 26.02.2026. Жодних інших належних доказів (одержаних під час перевірки) на спростування презумпції ринкової ціни угоди, які б підтвердили саме ту суму податкових зобов`язань, яку визначив податковий орган в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, використовуючи, як джерело інформації про ринкові ціни виключно три інтернет оголошення, - не надано, що свідчить про протиправність цих рішень, адже такі не можуть базуватись на відомостях, отриманих без застосування національних стандартів у сфері оцінки майна і майнових прав. Вважає звіт належним джерелом отримання інформації про ринкову ціну об`єкта, про що у своєму листі № 10 66-14086 від 22.05.2026 зазначив і Фонд державного майна України. Також не погоджується з доводами податкового органу про відсутність Єдиної бази даних звітів про оцінку майна та механізму їх реєстрації у 2017 році, оскільки 27.06.2013 набрав чинності наказ Фонду державного майна України від 10.06.2013 № 795 «Про затвердження Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства», згідно з пунктами 1.3, 1,4, 3.3 якого: адміністратором Єдиної бази є відповідний структурний підрозділ Фонду державного майна України, який здійснює накопичення, зберігання і захист даних Єдиної бази та контроль за доступом до них. Метою ведення Єдиної бази є в тому числі забезпечення взаємодії суб`єктів оціночної діяльності, замовників оцінки, нотаріусів, Фонду державного майна України, Міністерства доходів і зборів України, Державного агентства земельних ресурсів України під час проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів; забезпечення можливості користувачам Єдиної бази оперативно (у режимі он-лайн) перевіряти достовірність інформації зі звітів про оцінку майна, майнових прав для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства. Для внесення даних звітів про оцінку для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, до Єдиної бази суб`єктом оціночної діяльності присвоюється реєстраційний номер для кожного виконаного звіту. Більше того, оскільки у 2017 році, тобто при посвідченні Договору купівлі продажу від 27.11.2017, нотаріус мала доступ до Єдиної бази даних звітів, то жодних підстав ставити під сумнів ринкову ціну відповідної угоди, посвідченої нею, у податкового органу не було. Таким чином, оскільки відповідач під час проведення перевірки належних та допустимих доказів невідповідності договірної ціни ринковим цінам не здобув, презумпцію ринкової ціни угоди (ч. 14.1.71 ст. 14 ПК України) не спростував, а надані ним під час нового розгляду справи листи Фонду державного майна України та Державної служби статистики України, датовані травнем 2026 року, лише підтверджують відсутність офіційної інформації про ціни у цих державних органах станом на 2017 рік, то податковий орган не виконав покладений на нього обов`язок щодо доведення відповідних обставин, адже не підтвердив саме ту суму податкових зобов`язань, яку він визначив в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях.

Протокольною ухвалою від 05.08.2026 суд ухвалив долучити вказані пояснення з поданими доказами до матеріалів справи, закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 09.09.2026.

У додаткових поясненнях, які надійшли до суду 06.09.2026, представник податкового органу наголошує, що посилання ПП «Фільварок» на те, що Єдина база даних звітів про оцінку функціонувала ще з 2013 року, саме по собі не підтверджує доводів позивача про те, що Головне управління ДПС у Львівській області на момент проведення документальної позапланової виїзної перевірки мало фактичну можливість отримати з такої бази звіт про оцінку № AS27-171123-08 від 23.11.2017 та ознайомитися з його змістом. Зазначає, що відповідно до механізму функціонування Єдиної бази, який діяв у відповідний період, користувачам надавався доступ, зокрема, до визначеної інформації про звіт, а пошук конкретного звіту здійснювався за його реєстраційним номером. Однак, відсутність звіту на момент проведення та відповідно наявність у податкового органу його реєстраційного номеру позбавляло можливості податковий орган ознайомитися з його змістом і висновками оцінювача. Вказує, що отримані у 2026 році відповіді з офіційних джерел фактично підтверджують, що Головне управління ДПС у Львівській області на момент проведення перевірки не мало об`єктивної можливості отримати від державних органів офіційні дані про ринкову вартість нежитлової нерухомості у м. Львові станом на 2017 рік, оскільки відповідні державні статистичні та аналітичні дані такими органами не формувалися та не обліковувалися. Вважає, що відсутність у Державної служби статистики України чи Фонду державного майна України інформації про середньоринкову ціну одного квадратного метра нежитлової нерухомості у м. Львові за 2017 рік сама по собі не означає, що питання відповідності конкретної договірної ціни рівню ринкових цін є таким, що не може бути встановлене на підставі інших належних та допустимих доказів. Головне управління ДПС у Львівській області не заперечує, що саме на контролюючий орган покладається обов`язок належним чином обґрунтувати висновок про невідповідність договірної ціни ринковому рівню. Разом з тим, така презумпція не може тлумачитися як звільнення платника податків від виконання встановлених Податковим кодексом України обов`язків щодо ведення податкового обліку та надання документів, пов`язаних із предметом перевірки.

У додаткових поясненнях, які надійшли до суду 07.09.2026, представник позивача спростовує твердження податкового органу про відсутність в нього технічної можливості отримати інформацію про продаж спірного майна у 2017 році, покликаючись на передбачене п. 2.5 та абз. 3, 4 п. 4.1 Порядку ведення Єдиної бази даних звітів про оцінку, затв. наказом Фонду державного майна України від 10.06.2013 № 795, право користувача інформації звернутися з письмовим запитом до Фонду для одержання підтвердження достовірності та наявності інформації зі звіту про оцінку. В підтвердження вказаного просить долучити до матеріалів справи адвокатський запит № 17 від 11.08.2026 до Фонду державного майна України з проханням надати інформацію про те, чи внесено Звіт про оцінку майна № AS27-171123-008 від 23.11.2017 до Єдиної бази даних звітів про оцінку, а також лист відповідь Фонду державного майна України від 14.08.2026 № 10-66-22430, у якому за результатами аналізу даних офіційно повідомив, що в Єдину базу внесено інформацію зі Звіту про оцінку майна від 23.11.2017, виконаного ТОВ «ІНЕО ПЛЮС» (оцінювач ОСОБА_5 ), щодо об`єкта нерухомості за адресою: м. Львів, вул. Генерала Чупринки, буд. 84 та повідомив про дію Єдиної бази звітів станом на 23.11.2017 (тобто на дату укладення спірного Договору). До відповіді ФДМУ долучено інформаційний витяг з Єдиної бази (документ № 2429845_23112017_AS27-171123-008), в якому зафіксовано характеристики об`єкта, дату оцінки (23.11.2017) та оціночну вартість у розмірі 117 870,23 грн (1 331,87 грн за 1 кв.м). Відтак вважає, що Єдина база звітів функціонувала у 2017 році, Звіт № AS27 171123-008 був належним чином до неї внесений суб`єктом оціночної діяльності, а контролюючий орган мав усі законні підстави та технічні можливості шляхом направлення запиту до ФДМУ перевірити наявність та достовірність даного Звіту як під час перевірки, так і після неї. Бездіяльність податкового органу щодо реалізації своїх прав не може перекладати тягар доказування на платника податків.

Окрім цього, зазначає, що будь-яких належних доказів (одержаних під час перевірки чи навіть після такої), крім трьох інтернет-оголошень, щодо яких Верховний Суд зазначив, що такі не є офіційною інформацією , - на спростування презумпції ринкової ціни угоди, які б підтвердили саме ту суму податкових зобов`язань, яку визначив податковий орган в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, - не надано, що свідчить про протиправність цих рішень, адже такі не можуть базуватись на відомостях, отриманих без застосування національних стандартів у сфері оцінки майна і майнових прав, на чому також наголосив Верховний Суд.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

Суд перейшов до стадії ухвалення рішення та визначив, що рішення буде ухвалено 18.09.2026.

Суд, заслухавши думку представників сторін з їх участю на засіданні, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

Відповідно до підпункту 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.7 п.78.1 ст. 78, п.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ,,Перехідні положення” Податкового кодексу України (надалі за текстом – ПК України), на підставі наказу ГУ ДПС у Львівській області 17.07.2023 №2688- ПП ,,Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки”, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП "Фільварок", код ЄДРПОУ 25231120 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2017 по 16.07.2023 за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 26.07.2023 №19390/13-01-07-05/25231120.

Документальною позаплановою виїзною перевіркою ПП “Фільварок” встановлені порушення:

- п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 135.1 ст.135 ПК України, пунктів 5, 7, 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 “Дохід”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29.11.1999 та п.5, п.6., п.7 П(С)БО 16 “Витрати”, затвердженим наказом Мінфіну України від 31.12.1999 №31, позивач занизив податок на прибуток за 2017рік на суму - 554 136 грн.;

- п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України від 02.12.2010 №2755- VІ із змінами і доповненнями позивач занизив податок на додану вартість за червень 2023 на суму ПДВ - 21060 грн;

- п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ із змінами і доповненнями позивач не склав та не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну за червень 2023 року у сумі 126360 грн, з них ПДВ – 21 060 гривень;

- п.46.1 ст. 46, п.49.1 п.49.2 ст.49, п.202.1 ст.202 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами і доповненнями), в результаті чого позивач не подав до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2023 року;

- п.44.6, ст.44 ПК України від 02.12.10 №2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями) ненадання до перевірки документів в повному обсязі;

- пп. "г" 164.2.17 п.164.2, п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, п.п.168.1.1 п.168.1, ст.168 ПК України в результаті чого занижено суму податку на доходи фізичних осіб у вигляді отриманого додаткового блага у листопаді 2017 року в сумі 627 680,80 гривень;

- п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176, п.п.1.5 п.п.1.6 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України донараховано військового збору за листопад 2017року в сумі 42 891,50 гривень;

- п.51.1 ст.51, п.176.2 “б” ст.176 ПК України не відображено додаткове благо отримане ОСОБА_1 у вигляді безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеного за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарiв, індивідуально призначеної для такого платника податку, а саме: продаж нерухомого майна за заниженою вартістю, за ознакою доходу “126”.

Так, за висновками податкового органу платник до перевірки не надав: звіт про оцінку майна, пояснення та документальне обґрунтування рівня ціни реалізації нежитлового приміщення за адресою: м.Львів вул.Чупринки,84 площею 88,5м.кв на відповідність до справедливих (ринкових) цін на комерційну нерухомість; документів про облік основних засобів, інвентарних карточок, документів про придбання як і не надано інформації про балансову та залишкову вартість нежитлового приміщення. Такий факт підтверджується актом про ненадання документів від 21.07.2023 №1032/13-01-07-05/34659519. Отже, платник не обґрунтував ціну реалізованого майна рівню справедливої вартості активу, не довів проведення господарської операції з розумною економічною причиною (діловою метою). Перевіркою встановлено, що ціна реалізації ПП "Фільварок" комерційного приміщення за адресою м.Львів вул.Чупринки,84 ОСОБА_1 -1332 грн. за 1м.кв. значно нижча від рівня справедливої вартості (ринкових цін) комерційної нерухомості по м. Львів станом на 2017рік -33 642 грн.

ПП “Фільварок” не надало даних бухгалтерського обліку про формування витрат, оригіналів документів первинного бухгалтерського обліку, що стали підставою для складання бухгалтерського обліку, що підтверджується актом про ненадання документів від 21.07.2023 №1032/13-01-07-05/34659519. Отже, ПП “Фільварок” не підтверджено первинними документами понесення інших операційних витрат, що призвело до розбіжності між показниками фінансового результату підтвердженого первинними документами та даними бухгалтерського обліку і задекларованими показниками фінансового результату декларації з податку на прибуток, внаслідок чого безпідставно занижений фінансовий результат за 2017 рік в сумі 219 100 грн.

Перевіркою правильності за період з 01.01.2017 по 16.07.2023 визначення бази оподаткування під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі встановлено порушення, а саме позивач занизив вартість, за якою реалізовано комерційні нежитлові приміщення у листопаді 2017 року на суму – 2 859 435,0 грн. (88,5м.кв *32310 грн. (33642-1332)), фізична особа ОСОБА_1 отримала додаткове благо від ПП “Фільварок” у вигляді суми знижки індивідуально призначеної для платника податку – рiзницi мiж продажною вартістю нерухомого майна згідно з нотаріально оформленим договором купівлі-продажу, укладеного з фізичною особою, та його ринковою вартістю, що призвело до заниження бази оподаткування податку на доходи фізичних осіб на суму 2 859 435,0грн. Відповідно занижена вартість нерухомого майна становить 2 859 435,0грн (2977317,0-117870,23), з врахуванням коефіцієнта (1,219512) - 3487115,30 грн. Сума не утриманого та не перерахованого ПДФО за ставкою 18% становить 627 680,80грн., що свідчить про порушення пп.14.1.11, пп.14.1.47 п.14.1 ст.14, абз “г”, “е” пп. 164.2 ст.164, п.164.5, ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України.

Перевіркою правильності визначення бази оподаткування військовим збором та повноти нарахування військового збору встановлено, що позивач згідно з даними податкового та бухгалтерського обліку протягом листопада 2017 року здійснив продаж нерухомого майна фізичній особі ОСОБА_1 за заниженою вартістю на загальну суму 2 859 435,0грн. Відповідно не утримана та не перерахована сума військового збору за продаж нерухомого майна за заниженою вартістю у формі додаткового блага за ставкою 1,5% становить 42 891,50 грн (2859435,0*1,5%).

Крім цього, порушуючи п.51.1 ст.51, п.176.2 “б” ст.176 ПК України позивач не відобразив додаткове благо отримане ОСОБА_1 у вигляді безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеного за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарiв, індивідуально призначеної для такого платника податку, а саме: продаж нерухомого майна за заниженою вартістю, за ознакою доходу “ 126”.

Враховуючи порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України, п.п. 5, 7, 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 “Дохід”, № 290 та п.5, п.6., п.7 П(С)БО 16 “Витрати” №31 позивач занизив дохід, визначений за правилами бухгалтерського обліку за 2017 рік в сумі – 2859435 грн.

Враховуючи викладене, загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню перевищує 1 000 000 гривень. Відповідно до п.181.1 ст.181 ПК України якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статею 183 ПК України, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи. ПП “Фільварок” не зареєструвалося з грудня 2017 року платником податку на додану вартість та, відповідно, не подавало податкові декларації з податку на додану вартість за період з грудня 2017 року по липень 2023 року. Отже, в порушення вимог п.46.1 ст. 46 п.49.1 п.49.2 ст.49, п.202.1 ст.202 ПК України ПП "Фільварок" не подано до ГУ ДПС у Львівській області (Львівська ДПІ, Франківський район м.Львова) податкових декларації з податку на додану вартість за період з грудня 2017 року по липень 2023 року відповідно. В порушення вимог п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України, позивач занизив податкове зобов`язання з податку на додану вартість у зв`язку з не нарахуванням податкових зобов`язань при реалізації товарів невстановленим особам за червень 2023 року на загальну суму ПДВ 21060грн.

В ході проведення перевірки підприємству надавалася також письмова вимога про надання до перевірки документів №21335/6/13-01-07-05-16 від 17.07.2023, та повторно №1/13 01-07-05 від 20.07.2023 про надання інформації та підтверджуючих документів.- що підтверджують отримання та використання ТМЦ від фізичних осіб підприємців, яким здійснено перерахування коштів, а саме:- ФОП ОСОБА_2 (код платника НОМЕР_1 ) в сумі 12 000 грн.;- ФОП ОСОБА_3 (код платника НОМЕР_2 ) в сумі 73840 грн.; - ОСОБА_4 (код платника НОМЕР_3 ) в сумі – 105300 грн.;- звіти про фінансові результати за період з 01.01.2017 по 16.07.2023, оригінали документів первинного бухгалтерського обліку, що стали підставою для складання звітів.- оригінали документів первинного бухгалтерського обліку, що стали підставою для складання бухгалтерського обліку.- головні книги, оборотно-сальдові відомості, журнали-ордери, аналізи рахунків, відомості по всіх рахунках, які задіяні в бухгалтерському обліку підприємства з 01.01.2017 по 16.08.2022, в тому числі по рахунках: 10, 11, 12, 13, 15, 20, 22, 23,25, 26, 28, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 40, 46, 50, 60, 63, 64, 65, 66, 68, 70, 71, 73, 74, 75, 90, 91, 92, 93, 94, 95, 97, 98 та інші (із врахуванням субрахунків). Проте, таких документів не подано.

На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДПС у Львівській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №18362/13-01-24-10 від 15.08.2023 на суму 1020грн - штрафні санкції за не відображення додаткового блага отриманого ОСОБА_1 у 2017 р., а саме: продаж нерухомого майна за заниженою вартістю за ознакою доходу « 126»;

- податкове повідомлення-рішення №18358/13-01-24-10 від 15.08.2023 на суму 1053303,41грн, яким донараховано суму ПДФО в розмірі 627 680,80 грн. за листопад 2017 р. з наданого додаткового блага ОСОБА_1 , у зв`язку з реалізацією майна на її користь за заниженою вартістю та штрафні санкції;

- податкове повідомлення-рішення №18361/13-01-24-10 від 15.08.2023 на суму 71975,70 грн., яким донараховано військовий збір у розмірі 42 891,50 грн. за листопад 2017 р. з наданого додаткового блага ОСОБА_1 , у зв`язку з реалізацією майна на її користь за заниженою вартістю та штрафні санкції;

- податкове повідомлення-рішення №18303/13-01-07-05 від 15.08.2023 на суму 692670,00 грн., яким збільшено податок на прибуток за 2017 р. від реалізації майна на користь ОСОБА_1 на 554 136,00 грн. та штрафні санкції,

- податкове повідомлення-рішення №18308/13-01-07-05 від 15.08.2023 на суму 340 грн - штрафні санкції за неподання до контролюючого органу податкової декларації з ПДВ за червень 2023 р. (похідне від нездійснення реєстрації позивача платником ПДВ, у зв`язку з заниженням вартості реалізації майна на користь ОСОБА_1 );

- податкове повідомлення-рішення №18306/13-01-07-05 від 15.08.2023 на суму 26 325,00грн, яким донараховано суму грошового зобов`язання з ПДВ за червень 2023 р. (похідне від стверджуваного невиконання позивачем обов`язку зареєструватися платником ПДВ з 2017 року, у зв`язку з заниженням вартості реалізації майна на користь ОСОБА_1 , що призвело до ненарахування ПДВ та неподання відповідної податкової звітності при здійсненні господарських операцій з 2017 року) на 21 060,00 грн. та штрафні санкції;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №18310/13-01-07-05 від 15.08.2023 на суму 10 530 грн - – штраф за нескладення та нездійснення реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної за червень 2023 р. з визначенням суми ПДВ (похідне від нездійснення реєстрації Позивача платником ПДВ, у зв`язку з заниженням вартості реалізації майна на користь ОСОБА_1 );

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №18309/13-01-07-05 від 15.08.2023 на суму 1020 грн.- – штрафні санкції за неподання до перевірки документів в повному обсязі, на спростування порушень, викладених в Акті (окреме порушення, яке не стосується реалізації майна на користь ОСОБА_1 ).

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та спірними рішеннями суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі – ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно по пункту 23.1 статті 23 ПК України базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об`єкта оподаткування. База оподаткування – це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об`єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов`язання.

Відповідно до підпунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1. статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами; - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, основною ознакою господарської діяльності у податковому обліку є її мета, а саме - отримання доходу. Якщо ж така мета не ставилася, то з метою оподаткування діяльність підприємства визнається негосподарською, тобто звичайною діяльністю, не пов`язаною безпосередньо з виробництвом продукції або реалізацією товарів (робіт, послуг). Разом з тим, у цьому контексті слід зазначити, що збільшення витрат платника податку за наявності об`єктивної можливості до їх скорочення свідчить про позбавлення розумної економічної причини операції.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а також створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Поняття ділової мети закріплене у ПК України означає, що обов`язково має бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція, принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань), має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості. Плануючи господарську діяльність, платник повинен прагнути до отримання економічного ефекту за рахунок приросту (збереження) активів, а не від мінімізації податкових платежів. Тому мотивація суб`єкта господарювання при вступі у господарські правовідносини повинна ґрунтуватися на тому, що розмір очікуваного доходу від господарської операції повинен бути істотним у порівнянні з розміром очікуваної податкової вигоди.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1. статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємства є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 135.1. статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень згаданого Кодексу.

Порядок визначення бази оподаткування податком на додану вартість в разі постачання товарів/послуг передбачений статтею 188 ПК України.

Так, згідно з абзацом першим пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

За змістом абзацу другого пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

Підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. У разі якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання. Це положення не поширюється на випадки, коли встановлюється мінімальна ціна продажу або індикативна ціна. У такому разі звичайною ціною вважається ціна, визначена сторонами договору, але не нижче за мінімальну або індикативну ціну.

Відповідно до підпункту 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах. Крім того, правовідносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення регулюються Законом України "Про ціни і ціноутворення" від 21.06.2012 №5007-VI (надалі за текстом - Закон №5007-VI).

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону №5007-VI суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни. Вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін (стаття 11 зазначеного Закону).

Аналіз зазначених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що звичайною ціною для здійснення розрахунку бази оподаткування є визначена зацікавленими сторонами у цивільно-правовому договорі, яка водночас повинна відповідати ринковій ціні. При визначенні цін у господарських зобов`язаннях сторони мають враховувати економічні чинники та рівень ринкових цін, виходячи з яких і визначається звичайна ціна для цілей оподаткування.

Отже, при визначенні бази оподаткування враховується рівень звичайних цін. База оподаткування не може бути нижче звичайних цін, що відповідають ринковим. При цьому, суб`єкти господарювання здійснюють реалізацію за цінами, самостійно визначеними сторонами договору. Така ціна, якщо не доведено зворотне, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.

Суд встановив, що ПП “Фільварок” отримав дохід від реалізації комерційного приміщення площею 88,5м.кв. за адресою: м.Львів вул.Чупринки,84 на суму 117870,23грн за ціною - 1332грн за 1м.кв. на користь ОСОБА_1 .

Під час проведення перевірки позивач надав відповідачу договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.11.2017, укладений ПП "Фільварок" з ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Грищенко Н.О., зареєстрований у реєстрі 27.11.2017 за №4373, витяг з державного реєстру речових прав про нерухоме майно від 27.11.2017, виписки банку, що підтверджують поступлення коштів в оплату за реалізоване приміщення.

Позивач як на підставу для обґрунтування ринкової ціни продажу об`єкта нерухомості посилається на договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.11.2017 та Звіт про оцінку майна №AS27-171123-08, об`єкт оцінки: нежитлові приміщення загальною площею 88,5 кв.м., за адресою: Львівська обл., м.Львів, вул.Ген.Чупринки, 84, виконавець звіту ТОВ “НЕОПЛЮС”, складений 23.11.2017 (надалі за текстом - Звіт).

Із Звіту вбачається, що оцінювач проаналізував відповідний сегмент ринку в частині пропозицій на продаж нерухомості та вже реалізованих угод купівлі-продажу нерухомості, яка найбільш подібна до оцінюваного об`єкта. Аналіз базувався на вивченні 4 пропозицій на продаж нерухомості за ціною від 40,91 USD до 66,16 USD. Так об`єкт порівняння №1: приміщення по вул. Чупринки, площею 110 кв.м., вартість 5000 USD вартість дол./кв.м. 45.45; об`єкт порівняння №2: нежитлове приміщення в житловому будинку ЖК “Фамілія”, вул. Кульпарківська, 230А, площею 61 кв.м., вартість 3000 USD, вартість дол./кв.м. 49,18; об`єкт порівняння №3: адреса відсутня, площа 90 кв.м., вартість 5000 USD, вартість дол./кв.м. 55,56; об`єкт порівняння №4: нежитлове приміщення, за адресою м.Львів, вул. Пасічна, 21, площею 40 кв.м., вартість 3000 USD, вартість дол./кв.м.75. За результатами проведеного дослідження оцінювач дійшов висновку, що вартість оцінюваного об`єкта становить 117 870,23грн, у тому числі вартість 1 м.кв. становить 1331,87грн.

Разом з тим, за доводами податкового органу, ціна реалізації ПП "Фільварок" комерційного приміщення за адресою м.Львів вул.Чупринки,84 ОСОБА_1 -1332 грн. за 1м.кв. значно нижча від рівня справедливої вартості (ринкових цін) комерційної нерухомості по м. Львів станом на 2017рік -33 642 грн. Такі доводи грунтуються на аналізі відомостей щодо реалізації комерційної нерухомості у місті Львові за 2017 рік, з відкритих джерел інтернету(а.с. 91, 93-95), а саме приміщення кафе 1 поверх, комерційна пропозиція станом на 15.12.2017, сайт “duo/com/ua” площа 70 м.кв. ціна реалізації - 1925000грн або 55000 USD, ціна 1м.кв.- 27500грн або 785,71USD); - приміщення під кафе (ресторану) 1 поверх, комерційна пропозиція станом на 19.07.2017 сайт “duo/com/ua” площа 107 м.кв. ціна реалізації – 3500000грн або 100000 USD, ціна 1м.кв.-32710 грн або 934,58 USD; - приміщення кафе (ресторану) 1 поверх, комерційна пропозиція станом на 13.11.2017, сайт “real-estate.lviv.ua” площа 160 м.кв. ціна реалізації - 6515000грн або 175000 USD, ціна 1м.кв. – 40718грн. Виходячи з таких даних, відповідач визначив звичайну ціну договору у розмірі 33 642грн (27500грн+32710грн+40718грн)/3).

За висновками Верховного Суду у постаноаі від 26.02.2026, скасовуючи рішення місцевого та апеляційного судів про відмову в позові, касаційний суд зазначив, що доводи контролюючого органу, з якими погодились суди попередніх інстанцій, про реалізацію нерухомості за заниженою ціною лише на підставі висновків, що сформовані у результаті аналізу пропозицій з відкритих джерел інтернету, без попереднього застосування інших процесуальних умов є безпідставними та необґрунтованими. Зокрема, касаційний суд вказав на необхідність врахування саме офіційної інформації для визначення ринкових цін, оскільки відсутність доказів звернення податкового органу до уповноваженого державного органу про отримання необхідної інформації свідчить про порушення відповідачем процедури з`ясування рівня звичайних цін. Необхідність урахування саме офіційної інформації пояснює тим, що органи державної влади, які проводять статистичні дослідження та аналіз ринку, можуть надати узагальнену інформацію щодо середньої ціни продажу тих чи інших товарів усіма учасниками ринку. У даній справі відповідач застосував порівняльний аналіз, виходячи з цінових пропозицій щодо продажу кафе/ресторанів, вказаних у трьох оголошеннях з мережі Інтернет, що не є офіційною інформацією уповноваженого органу про рівень ринкових цін щодо реалізації у 2017 році адміністративних приміщень у м. Львові. Спростування презумпції ринкової ціни угоди, яка у даному випадку відповідає оціночній вартості об`єкта продажу, розрахованій уповноваженим органом на здійснення такої оцінки, не може відбуватися на підставі будь-якої інформації і без застосування національних стандартів та інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна і майнових прав.

Як з`ясовано судом, зважаючи на такі висновки касаційного суду і на їх виконання під час нового розгляду справи Головним управлінням ДПС у Львівській області з метою повного, всебічного та об`єктивного встановлення обставин справи направлено запити до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, Державної служби статистики України та Фонду державного майна України.

У зазначених запитах контролюючий орган просив надати інформацію, яка перебуває у володінні відповідних органів та їх територіальних підрозділів, зокрема щодо середньоринкової вартості одного квадратного метра нежитлових приміщень комерційного призначення у місті Львові станом на 2017 рік, наявних статистичних, аналітичних чи довідкових матеріалів стосовно ринкових цін на об`єкти нежитлової нерухомості, а також відомостей про методики, підходи чи офіційні джерела визначення ринкової вартості нерухомого майна, які застосовувалися у 2017 році.

У відповідь листом від 27.05.2026 №09.4-01/139 Державна служба статистики України повідомила, що відповідно до Плану державних статистичних спостережень та Методологічних положень державного статистичного спостереження «Зміни цін на ринку житла» розрахунок індексів цін на житло здійснюється щоквартально в цілому по Україні, починаючи з 2019 року, щодо первинного та вторинного ринків житла, а з 2016 року – із деталізацією за видами квартир (однокімнатні, двокімнатні та трикімнатні). Водночас формування статистичної інформації щодо середньоринкової вартості одного квадратного метра нежитлових приміщень комерційного призначення у місті Львові жодним державним статистичним спостереженням не передбачено. Також Держстат повідомив про відсутність статистичних, аналітичних чи довідкових матеріалів щодо ринкових цін на об`єкти нежитлової нерухомості.

Також листом за №18149/5 від 25.05.2026 Фонд державного майна України повідомив, що чинним законодавством не наділений повноваженнями щодо збирання, узагальнення та надання інформації про середньоринкову вартість об`єктів нерухомості, зокрема розташованих у місті Львові, а тому надати інформацію щодо середньоринкової вартості одного квадратного метра нежитлових приміщень комерційного призначення у місті Львові станом на 2017 рік не має можливості. Крім того, Фонд роз`яснив, що визначення ринкової вартості конкретного об`єкта здійснюється суб`єктами оціночної діяльності відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та національних стандартів оцінки майна. При цьому згідно з пунктом 9 розділу ІІ Порядку ведення єлиної бази даних звітів про оцінку, затвердженого наказом Фонду від 17.05.2018 №658, зареєстрованого в Мініерстві юстиції України 05.06.2018 за №677/32129, Фонд надає іншим особам, які цим Порядком не визнаються суб`єктами Єдиної бази, загальні відомості з Єдиної бази за умови дотримання вимог Закону України «Про захист персональних даних», Фонд надає інформацію в паперовій формі за умови дотримання відповідного письмового запиту від зазначених осіб, у якому зазначається унікальний номер звіту про оцінку, пароль пошуку або інформації про поштову адресу об`єкта нерухомості. У разі відсутності унікального номера або повної інформації про поштову адресу об`єкта нерухомості у запиті на отримання інформації з Єдиної бази Фонд відмовляє у відповіді на такий запит.

При цьому, на запит контролюючого органу від 12.05.2026 до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України про надання такої інформації відповіді не надійшло.

Надаючи оцінку вказаним доводам сторін та проаналізувавши подані ними докази з врахуванням висновків касаційного суду в даній справі суд зазначає таке.

Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2019 року у справі № 200/12345/18-а зазначив, що у справах, в яких спір стосується визначення бази оподаткування щодо звичайних цін як мінімального рівня, якому повинна відповідати база оподаткування, особливо важливе значення має факт доведення реалізації товарів/послуг за цінами, які не відповідають ринковим. Цей факт має доводити особа, яка вважає, що ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, не відповідає ринковим.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 200/14542/19-а, від 17 липня 2023 року у справі № 640/16890/20, від 03 жовтня 2023 року у справі № 300/15635/22.

Також у постанові від 25 травня 2023 року у справі № 200/465/21-а Верховний Суд висловив позицію про те, що відсутність доказів звернення податкового органу до уповноваженого державного органу про отримання необхідної інформації свідчить про порушення відповідачем визначеної процедури з`ясування рівня звичайних цін. Використання іншої інформації до встановлення відсутності офіційних статистичних даних про рівень цін на окремі товари свідчить про передчасність використання результатів досліджень, використаних податковим органом для визначення звичайної ціни у межах спірних відносин.

Верховний Суд зауважує, що з`ясування рівня звичайних (ринкових) цін має здійснюватися із дотриманням визначеної процедури, а необхідна для цього інформація повинна підтверджуватися даними, отриманими від уповноважених державних органів, які здійснюють статистичні спостереження та аналіз відповідного ринку.

Відтак відсутність доказів звернення контролюючого органу до уповноваженого державного органу з метою отримання необхідної інформації щодо рівня звичайних цін свідчить про порушення відповідачем порядку їх з`ясування, що унеможливлює висновок про доведеність невідповідності договірної ціни рівню ринкових у порівнюваних економічних (комерційних) умовах.

Необхідність урахування саме офіційної інформації пояснюється тим, що органи державної влади, які проводять статистичні дослідження та аналіз ринку, можуть надати узагальнену та об`єктивну інформацію щодо середнього рівня цін реалізації відповідних товарів усіма учасниками ринку, що забезпечує перевірюваність висновків контролюючого органу.

Як слідує з поданих контролюючим органом відповідей у Державній службі статистики України відсутні статистичні, аналітичні чи довідкові матеріали щодо ринкових цін на об`єкти нежитлової нерухомості, а Фонд державного майна України чинним законодавством не наділений повноваженнями щодо збирання, узагальнення та надання інформації про середньоринкову вартість об`єктів нерухомості, зокрема розташованих у місті Львові, а тому надати інформацію щодо середньоринкової вартості одного квадратного метра нежитлових приміщень комерційного призначення у місті Львові станом на 2017 рік не має можливості. Наведене свідчить про те, що на момент проведення перевірки контролюючий орган був позбавлений можливості отримати інформацію від вказаних органів щодо середньоринкової вартості одного квадратного метра нежитлових приміщень комерційного призначення у місті Львові станом на 2017 рік.

Листом за №18149/5 від 25.05.2026 Фонд державного майна України також роз`яснив, що надає інформацію в паперовій формі за умови дотримання відповідного письмового запиту від зазначених осіб, у якому зазначається унікальний номер звіту про оцінку, пароль пошуку або інформації про поштову адресу об`єкта нерухомості. У разі відсутності унікального номера або повної інформації про поштову адресу об`єкта нерухомості у запиті на отримання інформації з Єдиної бази Фонд відмовляє у відповіді на такий запит. Отже, за відсутності в контролюючого органу Звіт про оцінку майна №AS27-171123-08, в якому вказано унікальний номер та відсутність такого номеру, податковий орган був позбавлений можливості отримати інформацію про наявність чи зміст звіту про оцінку майна із будь-якого офіційного державного реєстру.

Суд також погоджується з доводами контролюючого ргану про те, що з доданих відповідачем скріншотів (а.с. 91, 93-95), використаних при визначенні звичайної ціни пропозицій комерційної нерухомості вбачається чітка інформація про дату пропозиції, місцезнаходження об`єкта нерухомості, його опис, призначення, площа, поверховість, стан, загальна вартість об`єкта нерухомості та вартість за один квадратний метр. Водночас в об`єктах порівняння, використаних у Звіті, не зазначено станом, на яку дату актуальна ціна продажу, відсутні детальні характеристики всіх об`єктів, не зазначено чи такі об`єкти реалізовані. Отже, відомості про вартість нежитлових приміщень, використаних у Звіті, та використаних відповідачем під час проведення перевірки, істотно відрізняються.

Суд також враховує те, що під час проведення перевірки з метою з`ясування всіх обставин продажу приміщення за відповідною ціною відповідач звернувся до позивача з письмовою вимогою про надання до перевірки документів №21335/6/13-01-07-05-16 від 17.07.2023 та з повторною вимогою №1/13-01-07-05 від 20.07.2023 про надання інформації та підтверджуючих документів, що підтверджують реалізацію нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 площею 88,5м.кв. (договір, акт прийому передачі, звіт про оцінку майна та інш.) на користь ОСОБА_1 ; пояснення та документальне обґрунтування рівня ціни реалізації нежитлового приміщення за адресою: м.Львів вул.Чупринки,84 площею 88,5м.кв на відповідність до звичайних (ринкових) цін на комерційну нерухомість.

Проте ПП "Фільварок" під час проведення перевірки не надало Звіт, пояснення та документальне обґрунтування рівня ціни реалізації нежитлового приміщення за адресою: м.Львів, вул.Чупринки,84 площею 88,5м.кв на відповідність до справедливих (ринкових) цін на комерційну нерухомість. Позивач не надав до перевірки також документи про облік основних засобів, інвентарних карточок, документи про придбання як і не надав інформації про балансову та залишкову вартість нежитлового приміщення. Такі обставини позивач не заперечив.

У зв`язку з цим, відповідно до пункту 85.2 статті 85 розділу ІІ ПК України, перевіряючими складено Акт, який засвідчує факт ненадання у визначений строк посадовими особами ПП "Фільварок" посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документів, що підтверджують показники податкової звітності від 21.07.2023 №1032/13-01-07-05/34659519.

Водночас суд наголошує, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 березня 2024 року у справі № 200/773/20-а підтримав правову позицію про те, що суб`єкти господарювання реалізують продукцію за цінами, самостійно визначеними сторонами договору. Відповідно до тлумачення норм ПК України звичайною ціною для здійснення розрахунку бази оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг є ціна, визначена зацікавленими сторонами у цивільно-правовому договорі, яка, своєю чергою, відповідає ринковій ціні (ціні, що склалася на ринку товарів/послуг). Факт доведення реалізації самостійно виготовлених товарів/послуг за цінами, які не відповідають ринковим, покладається на особу, яка вважає, що ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, не відповідає ринковим. Тобто, обов`язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на контролюючий орган.

Суд зазначає, що процедура з`ясування контролюючим органом рівня звичайних цін окремими нормами податкового законодавства не визначена.

Водночас у листі від 08.04.2025 № 350/2/99-00-24-01-02-02 ДПС України надала роз`яснення, що з метою отримання переліку офіційних джерел, які містять інформацію про ринкові ціни необхідно звертатися до Міністерства економіки України, як до головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, зокрема, формування та реалізацію державної цінової політики та формування державної політики з контролю за цінами, а також до органів державної статистики (такі ж роз`яснення містив лист ДФС України від 13.10.2016 № 22286/6/99-99-15-03-02-15, що застосовується в практиці Верховного Суду, сформованій у подібних правовідносинах).

Однак на момент проведення перевірки контролюючий оргвн не звертався з метою отримання інформації про ринкові ціни до уповноважених органів, як і не звертався до Міністерства економіки України, як до головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, зокрема, формування та реалізацію державної цінової політики та формування державної політики з контролю за цінами з метою отримання переліку офіційних джерел, які містять інформацію про ринкові ціни, про що вказано листами ДПС України від 08.04.2025 № 350/2/99-00-24-01-02-02 та від 13.10.2016 № 22286/6/99-99-15-03-02-15. Відсутня така інформація і на момент розгляду справи при новому розгляді.

З наведеного суд констатує, що висновок контролюючого органу про заниження договірної вартості приміщення грунтується виключно на доказах, отриманих з відкритих джерел інтернету(а.с. 91, 93-95), що не є офіційною інформацією уповноваженого органу про рівень ринкових цін щодо реалізації у 2017 році адміністративних приміщень у м. Львові та відповідно свідчить про порушення відповідачем визначеної процедури з`ясування рівня звичайних цін, оскільки використання іншої інформації до встановлення відсутності офіційних статистичних даних про рівень цін на окремі товари свідчить про передчасність використання результатів досліджень, використаних податковим органом для визначення звичайної ціни у межах спірних відносин.

Суд зазначає, що спростування презумпції ринкової ціни угоди, яка у даному випадку відповідає оціночній вартості об`єкта продажу, розрахованій уповноваженим органом на здійснення такої оцінки, не може відбуватися на підставі будь-якої інформації і без застосування національних стандартів та інших нормативно правових актів з питань оцінки майна і майнових прав.

Як з`ясовано судом, з пункту 4 укладеного 27.11.2017 між позивачем та фізичною особою ОСОБА_1 договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченого приватним нотаріусом Грищенко Н.О., зареєстрованого у реєстрі за № 4373, ринкова вартість предмета договору визначена згідно Звіту про оцінку майна № AS27-171123-008, розробленого суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «ІНЕО ПЛЮС». Зі Звіту прослідковується, що він внесений до Єдиної бази даних звітів про оцінку Фонду державного майна за № 2429845_23112017_AS27-171123-008 та розроблявся з наступною метою: «Для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства». Так, за правилами п. 172.3 ст. 172 ПК України, дохід від продажу об`єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об`єкта, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону. При цьому згідно з підпунктами 1, 2, 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства» № 358 від 21.08.2014 базою оцінки для визначення оціночної вартості для передбачених Податковим кодексом України цілей є ринкова вартість, розрахована відповідно до національних стандартів та інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна і майнових прав; інформація із звіту про оцінку майна, звіту про експертну грошову оцінку земельних ділянок, що складений для цілей оподаткування, вноситься безперешкодно та безоплатно до єдиної бази даних звітів про оцінку; визначення оціночної вартості здійснюється: суб`єктами оціночної діяльності.

Отже, спростування презумпції ринкової ціни угоди, яка закріплена у підпункті пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України, має здійснюватись тією особою, яка вважає рівень договірної ціни нижчим за ринковий, і саме ця особа (у даному випадку контролюючий орган) має довести невідповідність ціни договору рівню ринкових цін, що в спірному випадку відсутнє.

Щодо доводів контролюючого органу про те, що при розгляді даної справи не має братись до уваги Звіт про оцінку майна № AS27-171123-008, оскільки такий не був наданий під час перевірки, суд оцінює критично з огляду на сформовану Верховним Судом у даній справі позицію, відповідно до якої суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Отже, висновок контролюючого органу про заниження позивачем договірної вартості приміщення не знайшов свого належного документального підтвердження та спростовано в ході судового розгляду.

Суд наголошує, що в даній справі превалюючим є неподання та відсутність на момент перевірки Звіту про оцінку майна № AS27-171123-008, що позбавило податковий орган можливості встановити ринкову ціну об`єкта продажу, а порушення процедури з`ясування контролюючим органом рівня звичайних цін шляхом отримання інформації про ринкові ціни від уповноважених органів. Суд зазначає, що сума податкових зобов`язань, яка донарахована позивачу в оскаржуваних рішнннях, не може грунтуватися на доказах, отриманих з неофіційних джерел, а будь-яких належних доказів (одержаних під час перевірки чи навіть після такої), крім трьох інтернет-оголошень, на спростування презумпції ринкової ціни угоди контролюючим органом не надано, що свідчить про протиправність цих рішень, адже такі не можуть базуватись на відомостях, отриманих без застосування національних стандартів у сфері оцінки майна і майнових прав, на чому також наголосив Верховний Суд.

За таких обставин, винесені податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №18362/13-01-24-10 від 15.08.2023 на суму 1020 грн.; №18358/13-01-24-10 від 15.08.2023 на суму 1 053 303,41 грн.; №18361/13-01-24-10 від 15.08.2023 на суму 71975,70 грн.; №18303/13-01-07-05 від 15.08.2023 на суму 692 670,00 грн.; №18308/13-01-07-05 від 15.08.2023 на суму 340 грн.; №18306/13-01-07-05 від 15.08.2023 на суму 26 325,00 грн.; №18310/13-01-07-05 від 15.08.2023 на суму 10 530 грн. є безпідставними та необґрунтованими, не відповідають критеріям правомірності (ч. 2 ст. 2 КАС України), а тому підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №18309/13-01-07-05 від 15.08.2023 на суму 1020 грн., яким до позивача застосовано штрафні санкції за неподання до перевірки документів в повному обсязі, на спростування порушень, викладених в Акті, то позивачем не спростовано вказане порушення, про що зроблено висновок і Верховним Судом в постанові від 26.02.2026, а тому в задоволенні позовних вимог про визнання його протиправним та скасування підстави відсутні.

За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, встановлені у цій справі обставини спростовують висновки податкового органу, що висловлені у акті перевірки та слугували підставою для прийняття спірних рішень суб`єктом владних повноважень, з огляду на що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витра, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Приватного підприємства “Фільварок” підлягає стягненню сплачений судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 114 154,15 грн. (27857,76 грн. за подання позовної заяви до суду першої інстанції, 41786,70 грн. за подання апеляційної скарги, 44 572,42 грн за подання касаційної скарги пропорційно задоволеним вимогам).

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 19-21, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

вирішив:

адміністративний позов Приватного підприємства “Фільварок” (адреса місцезнаходження: 79053, м. Львів, вул. В. Великого, 39/56; ЄДРПОУ: 25231120) до Головного управління ДПС у Львівській області (адреса місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35; ЄДРПОУ: 43968090) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати:

податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №18362/13-01-24-10 від 15.08.2023 на суму 1020 грн.;

податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №18358/13-01-24-10 від 15.08.2023 на суму 1 053 303,41 грн.;

податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №18361/13-01-24-10 від 15.08.2023 на суму 71975,70 грн.;

податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №18303/13-01-07-05 від 15.08.2023 на суму 692 670,00 грн.;

податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №18308/13-01-07-05 від 15.08.2023 на суму 340 грн.;

податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №18306/13-01-07-05 від 15.08.2023 на суму 26 325,00 грн.;

податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №18310/13-01-07-05 від 15.08.2023 на суму 10 530 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (адреса місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35; ЄДРПОУ: 43968090) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства “Фільварок” (адреса місцезнаходження: 79053, м. Львів, вул. В. Великого, 39/56; ЄДРПОУ: 25231120) судовий збір у розмірі 114 154 (сто чотирнадцять тисяч сто п`ятдесят чотири) грн 15 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чаплик І.Д.