Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №380/9243/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/9243/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Львівської міської ради (далі – відповідач, ЛМР), в якому просить:

- визнати протиправною відмову Комісії з питань проведення безоплатного капітального ремонту власних житлових будинків і квартир осіб, що мають право на таку пільгу, Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо проведення позачергового безоплатного капітального ремонту власної квартири особи з інвалідністю першої групи внаслідок війни ОСОБА_1 розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

???- зобов`язати Львівську міську раду провести позачерговий безоплатний капітальний ремонт власної квартири особи з інвалідністю першої групи внаслідок війни ОСОБА_1 розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що є особою з інвалідністю 1 групи внаслідок війни, постійно проживає на території м. Львова та відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 №565 «Про затвердження Порядку проведення безоплатного капітального ремонту власних житлових будинків і квартир осіб, що мають право на таку пільгу, а також першочерговий поточний ремонт житлових будинків і квартир осіб, які мають на це право» має право на проведення позачергового безоплатного капітального ремонту власної квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Однак відповідач листом від 31.12.2025 відмовив у реалізації його права, передбаченого Постановою №565, оскільки позивач зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 . Вважає поведінку відповідача протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою від 11.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Відповідно до довідок про доставку електронного листа, до електронного кабінету ГУ ПФУ у Львівській області в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі доставлено: 09.05.2026 - позовну заяву з копіями доданих до позовної заяви документів (тобто на наступний день надходження позову до суду) та 12.05.2026 - ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі без виклику сторін від 11.05.2026 (тобто на наступний день постановлення ухвали судом).

Відповідачу роз`яснено право подання відзиву на позов з посиланням на докази, якими такий обґрунтовується.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.

У відповідності до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного суду України (далі – КАС України) неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Ухвалою від 07.07.2026 витребувано у Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Клінічний центр дитячої медицини» належним чином завірені копії усіх документів, які стали підставою відмови ОСОБА_2 у продовженні інвалідності.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 262 КАС України судом вирішено справу на підставі наявних у ній доказів.

Суд, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до посвідчення Департаменту гуманітарної політики ЛМР серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є інвалідом І групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни.

Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №3329091 від 16.09.2026 зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 .

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру речових прав №361776061 ОСОБА_1 є власником квартири загальною площею 73,4 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач 04.12.2025 звернувся до відповідача із заявою про проведення безоплатного капітального ремонту квартири за адресою: АДРЕСА_1 , як особі, яка має право на таку пільгу, передбачену Порядком проведення безоплатного капітального ремонту власних житлових будинків і квартир осіб, що мають право на таку пільгу, а також першочерговий поточний ремонт житлових будинків і квартир осіб, які мають на це право, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 №565.

Департамент гуманітарної політики ЛМР листом від 31.12.2025 №2603-вих-187665 повідомив про те, що за результатами розгляду звернення від 04.12.2025 Комісією з питань проведення безоплатного капітального ремонту власних житлових будинків і квартир осіб, що мають право на таку пільгу, прийнято рішення про відмову позивачу у проведенні капітального ремонту цієї квартири, оскільки відповідно до пункту 2 Порядку №565 безоплатний капітальний ремонт власних житлових будинків і квартир проводиться за місцем постійного проживання і реєстрації особи, що має праву на таку пільгу. Однак, за інформацією з Реєстру Львівської територіальної громади, місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .

Вважаючи протиправною відмову у проведенні безоплатного капітального ремонту, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII) визначено, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України. Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Місцеві ради, підприємства, установи та організації мають право за рахунок власних коштів і благодійних надходжень встановлювати додаткові гарантії щодо соціального захисту ветеранів війни (частина 4 статті 2 Закону № 3551-XII).

Поняття і зміст статусу ветеранів війни та осіб, на яких поширюється чинність цього закону, наводиться в Розділі II Закону №3551-XII.

Так, статтями 5 та 6 Закону №3551-XII визначено коло осіб, які є учасниками бойових дій та осіб, які належать до учасників бойових дій (визнаються такими).

У статті 7 Закону №3551-XII наведено перелік осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Статтями 8 та 9 Закону №3551-XII закріплено коло осіб, які визнаються учасниками війни та інших осіб, які вважаються учасниками війни.

У статті 10 Закону №3551-XII визначено осіб, на яких поширюється чинність цього Закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом І групи і має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни, що підтверджується посвідченням Департаменту гуманітарної політики ЛМР серії НОМЕР_1 , виданим 04.07.2013.

Право на позачерговий безоплатний капітальний ремонт власних жилих будинків і квартир та першочерговий поточний ремонт жилих будинків і квартир у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, надано особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7), про що зазначено у пункті 8 частини 1 статті 13 Закону № 3551-XII.

Згідно до норм статті 17 Закону № 3551-XII фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Порядок проведення безоплатного капітального ремонту власних житлових будинків і квартир осіб, що мають право на таку пільгу, а також першочерговий поточний ремонт житлових будинків і квартир осіб, які мають на це право, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 565 (далі - Порядок № 565).

За приписами підпункту 1 пункту 1 Порядку № 565 встановлено, що відповідно до цього Порядку проводиться безоплатний капітальний ремонт житлових будинків і квартир тих осіб, що мають право згідно із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»:

- на безоплатний капітальний ремонт власних житлових будинків і квартир (пункт 8 частини першої статті 13 Закону № 3551-XII) - осіб з інвалідністю внаслідок війни та прирівняних до них осіб;

- на безоплатний капітальний ремонт власних житлових будинків (пункт 8 частини першої статті 15) - осіб, на яких поширюється чинність зазначеного Закону № 3551-XII;

- на безоплатний капітальний ремонт житлових будинків і квартир, що перебувають у їх власності (пункт 10 частини першої статті 16 Закону № 3551-XII), - осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 565 для проведення безоплатного капітального ремонту особа, що має право на пільгу, подає до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за місцем свого постійного проживання і реєстрації письмову заяву за формою згідно з додатком 1.

Пунктом 5 Порядку № 565 визначено, що для вирішення питання щодо проведення безоплатного капітального ремонту орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування утворює комісію у складі спеціалістів житлово-експлуатаційних і ремонтно-будівельних організацій, представників органу, що фінансує виконання ремонтних робіт (є головним розпорядником коштів місцевого бюджету), органу технічної інвентаризації та інших уповноважених осіб.

Співголовами комісії призначаються заступник керівника органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування та керівник органу, що є головним розпорядником коштів місцевого бюджету.

Рішення про проведення безоплатного капітального ремонту приймається у місячний строк після подання заяви особою, що має право на пільгу, на підставі результатів обстеження комісією будинку, квартири. Обстеження проводиться у присутності особи, яка подала заяву.

За змістом пункту 7 Порядку № 565 комісія після обстеження будинку, квартири складає перелік, визначає види і обсяги робіт, які необхідно виконати, з урахуванням строку проведення останнього капітального ремонту та виходячи з переліку основних робіт згідно з додатками 3 і 4, орієнтовної тривалості ефективної експлуатації елементів будинку, квартири, визначеної правилами утримання житлових будинків та прибудинкових територій.

За результатами обстеження будинку, квартири складаються дефектний акт, кошторисний розрахунок і визначається загальна вартість капітального ремонту. На підставі визначеної загальної вартості капітального ремонту розраховується вартість капітального ремонту 1 кв. метра будинку, квартири. Вартість безоплатного капітального ремонту визначається як добуток вартості капітального ремонту 1 кв. метра будинку, квартири та площі, яка належить особі, що має право на пільгу, на праві приватної, зокрема спільної, власності у таких будинку, квартирі. При цьому площа не може перевищувати 21 кв. метра загальної площі будинку, квартири (пункт 8 Порядку №565).

Відповідно до пункту 9 Порядку № 565 за заявою особи, щодо якої прийнято рішення про проведення безоплатного капітального ремонту, комісія приймає рішення про виконання в межах вартості безоплатного капітального ремонту одного чи кількох видів ремонтних робіт, визначених за результатами обстеження (перекриття всієї площі покрівлі, заміна віконних рам, перекриття всієї площі підлоги будинку тощо).

Пунктами 10 та 11 Порядку №565 визначено, що кошторисний розрахунок і вартість безоплатного капітального ремонту затверджуються рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за поданням комісії і не підлягають зміні.

При розгляді справи судом встановлено такі обставини.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру речових прав №361776061 ОСОБА_1 є власником квартири загальною площею 73,4 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач 04.12.2025 звернувся до відповідача із заявою про проведення безоплатного капітального ремонту квартири за адресою: АДРЕСА_1 , як особа яка має право на таку пільгу, передбачену Порядком №565.

Натомість, відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №3329091 від 16.09.2026 зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 .

Саме цю адресу позивач вказав і в позовній заяві, підтвердивши місце реєстрації і свого фактичного проживання.

Пунктом 2 Порядку №565 визначено, що безоплатний капітальний ремонт власних житлових будинків і квартир (далі - безоплатний капітальний ремонт) проводиться за місцем постійного проживання і реєстрації особи, що має право на зазначені у п. 1 цього Порядку №565 пільги (далі - особа, що має право на пільгу).

Аналіз положень пункту 2 Порядку №565 свідчить, що право на передбачену цим Порядком пільгу по безоплатному капітальному ремонту власних житлових будинків і квартир законодавець обумовив наявністю одночасно двох умов: особа повинна бути зареєстрованою та проживати у цьому будинку/квартирі.

Як встановлено на підставі належних та допустимих доказів, ОСОБА_1 , будучи власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований та проживає у кв. АДРЕСА_3 , що не відповідає вимогам пункту 2 Порядку №565.

Вказане зумовлює висновок суду про правомірність відмови на підставі пункту 2 Порядку №565 у проведенні безоплатного капітального ремонту за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи оскаржувану відмову, суд доходить висновку, що така відповідає критеріям до такого роду рішень суб`єкта владних повноважень, встановлених частиною 2 статті 2 КАС України, а відповідач при прийнятті такого діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності суд висновує про безпідставність позовних вимог, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до положень статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Львівської міської ради (вул. Галицька, буд. 21, м. Львів, 79008, код ЄДРПОУ 26256754) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, – відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Хома О.П.