Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №380/17715/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 рокусправа № 380/17715/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови.

в с т а н о в и в :

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) звернулося до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 79000, м.Львів, пл.Шашкевича, 1, код ЄДРПОУ 45813957), в якому просить скасувати постанову від 10.08.2026 ВП № 81464050 державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Обґрунтовуючи позов, позивач вказав, що постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 10.08.2026 ВП № 81464050 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду є протиправною, оскільки при її винесенні державним виконавцем належним чином не перевірено факт виконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області. Позивач зазначає, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду справі №380/1414/26 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області було здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 . З 01.01.2026 підсумок пенсії з надбавками становить 50255,65 грн. Доплата у сумі 63086.54грн. (відкладена заборгованість за період з 01.01.2026 по 24.04.2026), у сумі 53125.5 грн. (поточна заборгованість за період з 25.04.2026 по 31.07.2026) разом 116212,04 грн. та у сумі 18892.77 грн. (поточна заборгованість за період з 01.08.2026 по 31.08.2026), виплата якої здійснюється за окремою бюджетною програмою. Отже, Головним управлінням виконано в добровільному порядку, в межах своїх повноважень, рішення суду у справі №380/1414/26. Позивач покликається на те, що умовами для накладення на боржника у виконавчому провадженні штрафу є невиконання судового рішення та відсутність поважних причин невиконання судового рішення. Просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 02.09.2026 призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Також, вказаною ухвалою витребувано у Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №81464050, для встановлення обставин справи.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову, також до нього долучив належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №81464050. Зокрема, відзив обґрунтований тим, що на виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження №81464050, з примусового виконання виконавчого листа № 380/1414/26, виданого 11.05.2026 Львівським окружним адміністративним судом, про: «зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.01.2026 без обмеження максимальним розміром та без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану" з урахуванням фактично проведених виплат». 10.07.2026 державним виконавцем, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон), винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку скеровано сторонам до відома та виконання за вихідним №16092. Також, 10.07.2026 державним виконавцем, керуючись статтею 42 Закону, винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадженнята постанову про стягнення виконавчого збору. Боржника зобов`язано виконати рішення суду протягом десяти робочих днів. 22.07.2026 на адресу Відділу надійшов лист-відповідь від 21.07.2026 за № 1300- 0303-5/114813, яким повідомлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2026 без обмеження максимальним розміром та без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» з урахуванням фактично проведених виплат. Нараховано доплату за період з 01.01.2026 по 31.07.2026 у розмірі 116212,04 грн. Водночас, 06.08.2026 на адресу Відділу надійшла заява стягувача ОСОБА_1 від 06.08.2026, якою повідомляється, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 у справі №380/1414/26 не виконується боржником. З огляду на вказане, державним виконавцем скеровано вимогу боржнику невідкладно надати вичерпну інформацію про стан виконання рішення суду в справі № 380/1414/26, із наданням документального підтвердження виконання, а також зобов`язано повідомити суми, які були виплачені стягувачу на виконання рішення суду та залишок заборгованості на доплату та надати інформацію, чи перераховано поточна пенсія відповідає новому розміру згідно з рішенням суду в справі №380/1414/26. У випадку невиконання рішення суду станом на день отримання вимоги, повідомити причини та вжиті заходи спрямовані на повне виконання рішення суду. Враховуючи вищевикладене, 10.08.2026 державним виконавцем, керуючись статтями 63, 75 Закону, винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 5100,00грн. та зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів, зокрема попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення. Станом на сьогодні рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 у справі №380/1414/26, що набрало законної сили 27.04.2026,залишається невиконаним.Таким чином відповідач вважає, що постанова про накладення штрафу від 10.08.2026 ВП №81464050 відповідає критеріям правомірності рішення суб`єктів владних повноважень а вимоги позовної заяви є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини 7 статті 262 КАС України від учасників справи не надходило.

Суд встановив таке.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 у справі №380/ 380/1414/26 позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення ОСОБА_1 основного розміру пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки від 18.03.2025 №165 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, виданої Львівським державним університетом безпеки життєдіяльності ДСНС України, виходячи з розміру 90% сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат.Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження з 01.01.2026 розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром та з урахуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.01.2026 без обмеження максимальним розміром та без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» з урахуванням фактично проведених виплат.. Рішення суду набрало законної сили 27.04.2026.

11.06.2026 Львівським окружним судом видано виконавчі листи №380/1414/26 про зобов`язання вчинити дії.

11.07.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження ВП №81464050 з примусового виконання виконавчого листа №380/1414/26 від 11.05.2026. Згідно п.2 постанови, боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Того ж дня, керуючись статтями 3, 27, 40, 42 Закону, винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору

Листом від 21.07.2026 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило державного виконавця про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 у справі №380/1414/26 та надано відповідне підтвердження.

Крім того, з вказаного листа встановлено, що стягувачу здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 пенсію з 01.01.2026 без обмеження максимальним розміром та без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» з урахуванням фактично проведених виплат.

З 01.01.2026 підсумок пенсії з надбавками становить 50255,65 грн.

Доплата пенсії по рішенню суду у сумі 63086.54грн. (відкладена заборгованість за період з 01.01.2026 по 24.04.2026), у сумі 53125.5 грн. (поточна заборгованість за період з 25.04.2026 по 31.07.2026) разом 116212,04 грн. та у сумі 18892.77 грн. (поточна заборгованість за період з 01.08.2026 по 31.08.2026) та буде виплачена після виділення додаткових коштів з Державного бюджету України.

06.08.2026 на адресу Відділу надійшла заява стягувача ОСОБА_1 від 06.08.2026, щодо не виконання позивачем рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 у справі № 380/1414/26.

10.08.2026 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про накладення штрафу, згідно якої за невиконання без поважних причин рішення суду, що зобов`язує боржника виконати певні дії, накладено на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується зі спірною постановою, оскільки така, на його думку, винесена з порушенням норм чинного законодавства, не у спосіб та не в порядку, які встановлені Законом України «Про виконавче провадження», а тому звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).

Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами ст.3 Закону №1404-VIII, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

Пунктами 1, 16, 22 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII передбачено, що державний виконавець має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з ч.6 ст.26 Закону №1404-VIII, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч.3 ст.63 Закону №1404-VІІІ, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ст.75 Закону № 1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Системний аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до ст.75 Закону №1404-VIII.

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення. Водночас поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 10.09.2019 по справі №840/3476/18, від 19.09.2019 по справі №686/22631/17, від 07.11.2019 по справі №420/70/19 та від 20.05.2021 по справі №420/5465/18.

Як встановлено зі змісту матеріалів справи та матеріалів виконавчого провадження, на виконанні у державного виконавця Тарабан Олени, перебуває виконавче провадження №81464050 з примусового виконання виконавчого листа №380/1414/26 від 11.05.2026 виданого Львівським окружним адміністративним судом про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.01.2026 без обмеження максимальним розміром та без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» з урахуванням фактично проведених виплат.

10.07.2026 державним виконавцем, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку скеровано сторонам до відома та виконання.

Того ж дня, керуючись статтями 3, 27, 40, 42 Закону, винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору.

Судом у свою чергу встановлено, що на виконання рішення суду від 25.03.2026 у справі №380/1414/26 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області здійснено нарахування та виплату перерахунок пенсії ОСОБА_1 пенсію з 01.01.2026 без обмеження максимальним розміром та без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» з урахуванням фактично проведених виплат.

З 01.01.2026 підсумок пенсії ОСОБА_1 з надбавками становить 50255,65 грн. Доплата пенсії по рішенню суду у сумі 63086.54грн. (відкладена заборгованість за період з 01.01.2026 по 24.04.2026), у сумі 53125.5 грн. (поточна заборгованість за період з 25.04.2026 по 31.07.2026) разом 116212,04 грн. та у сумі 18892.77 грн. (поточна заборгованість за період з 01.08.2026 по 31.08.2026), виплата якої здійснюється за окремою бюджетною програмою та буде виплачена після виділення додаткових коштів з Державного бюджету України.

Однак, 10.08.2026 головним державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у ВП№81464050, згідно якої за невиконання без поважних причин рішення суду, що зобов`язує боржника виконати певні дії, накладено на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн.

Крім цього, суд враховує, що визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.

У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 360/3573/20, від 13.10.2021 у справі № 360/4705/20 та у справі № 360/4708/20, від 31.05.2022 у справі № 360/940/20 та відповідно до ч. 5 с. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Отже, на момент прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником рішення суду у встановлений законодавством строк, з приводу якого здійснюються заходи на його виконання. При цьому обов`язковою умовою накладення державним виконавцем штрафу є невиконання судового рішення боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього. Поважними причинами невиконання рішення суду в розумінні норм України «Про виконавче провадження» можуть вважатися обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій. Крім цього, встановлення таких обставин як: - невиконання судового рішення; - наявність поважних причин такого невиконання, необхідно здійснювати в кожному конкретному випадку індивідуально. Обов`язок з`ясування цих обставин покладено на державного виконавця.

Притягаючи боржника до відповідальності за невиконання рішення у виконавчому провадженні і накладаючи на нього штраф, виконавець зобов`язаний ретельно дослідити всі обставини справи, зокрема належним чином перевірити факт невиконання боржником його обов`язків та встановити причини їх невиконання або неналежного виконання.

Верховний Суд у постанові від 07.11.2019 по справі № 420/70/19 зазначив, що умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. В залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

У постанові Верховного Суду від 21.01.2020 по справі № 640/9234/19 суд дійшов висновку про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Проте, як вбачається з оскаржуваної постанови про накладення штрафу, її винесено лише у зв`язку з фактичним невиконанням судового рішення та без з`ясування і оцінки причин цього невиконання, якщо таке встановлено.

Зокрема, відповідач не врахував наявність об`єктивних обставин, які унеможлювали негайне виконання судового рішення боржником, а саме щодо факту черговості та пріоритетності виділення бюджетних коштів відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 902 від 26.08.2021.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Крім цього, встановлення таких обставин як: - невиконання судового рішення; - наявність поважних причин такого невиконання, необхідно здійснювати в кожному конкретному випадку індивідуально. Обов`язок з`ясування цих обставин покладено на державного виконавця.

Суд наголошує, що приписами статей 63 та 75 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії на боржника може бути накладено штраф.

Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладених у постановах від 10.09.2019 у справі № 0840/3476/18, від 19.09.2019 у справі № 686/22631/17 та від 07.11.2019 у справі № 420/70/19.

Як зазначено вище, причиною невиплати спірних коштів за рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 у справі №380/1414/26 була відсутність відповідного фінансового забезпечення.

Невиконання рішення суду не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, позаяк саме відсутність бюджетного фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат.

Отже, державний виконавець зобов`язаний був провести перевірку виконання судового рішення боржником, перед прийняттям оскаржуваної постанови про накладення штрафу, однак останню винесено лише у зв`язку з фактичним невиконанням судового рішення та без з`ясування і оцінки причин цього невиконання.

Тобто, така постанова може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

А накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Зважаючи на викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для накладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області штрафу за невиконання судового рішення.

При цьому суд зазначає, що вказане не виключає існування принципу обов`язковості виконання судового рішення.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положення частини 1 статті 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 79000, м.Львів, пл.Шашкевича, 1, код ЄДРПОУ 45813957) про скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 10.08.2026 ВП №81464050 про накладення штрафу в розмірі 5100,00грн.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 18.09.2026.

Суддя Лунь З.І.