Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №380/14541/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 рокусправа № 380/14541/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 : місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернулася до суду з позовом до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради (місцезнаходження: 79040, м.Львів, вул.Городоцька, 299, код ЄДРПОУ 26526811), в якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про відмову в проведенні реєстраційних дій № 85137628 від 02.06.2026 року.

-зобов`язати Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради в особі державного реєстратора прав на нерухоме майно провести реєстраційні дії з реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт нерухомого майна - житловий будинок за адресою: квартира за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка вважає спірне рішення протиправним, оскільки воно порушує її права та інтереси.

Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 20.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якій заперечив позовні вимоги. Вважає, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог законодавства.

На переконання відповідача будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей про речові права, обтяження речових прав, що містяться в цьому реєстрі. Відповідно до інформаційної довідки 479996172 від 02.06.2026 за адресою об`єкта нерухомого майна: АДРЕСА_3 зареєстровано право власності за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; Відповідно до інформаційної довідки 479996395 від 02.06.2026 за суб`єктом ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 право власності не зареєстровано. З цих підстав державним реєстратором, як вважає відповідач, прийнято рішення про відмову у вчиненні реєстраційних дій на підставі п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Відповідач також вважає безпідставною і вимогу зобов`язального характеру. Прость у позові відмовити.

Суд встановив такі обставини справи.

28.05.2026 позивачка, ОСОБА_1 , подала заяву за реєстраційним номером 73346057 про державну реєстрацію набуття права власності на квартиру АДРЕСА_4 .

До поданої заяви заявником долучено договір купівлі-продажу: серія та номер документа: 2-437, дата документа: 10.04.2008, видавник: Колонтай О. Я., державний нотаріус Четвертої макіївської державної нотаріальної контори.

За результатами розгляду заяви державний реєстратор, 02.06.2026, прийняв рішення за №85137628 про відмову у проведенні реєстраційних дій, оскільки встановив обставини, які є підставою для відмови у проведенні реєстраційних дій, а саме, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Так, у спірному рішенні вказано, що заявниця, ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , подала заяву про державну реєстрацію права власності за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно з інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно, за вказаною адресою, право власності зареєстровано за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , що не відповідає поданій заяві.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор відмовив у вчиненні реєстраційних дій.

Позивачка вважає, що цим рішенням відповідач порушив її права та інтереси, оскільки у її номері РНОКПП допущено помилку: замість НОМЕР_2 має бути НОМЕР_1 . Така помилка, на переконання позивачки не впливає на реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_4 , яку вона отримала у власність на підставі договору купівлі-продажу від 10.04.2008.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.

Спірні правовідносини у цій справі стосуються того чи відповідач правомірно Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав здійснюється у порядку визначеному Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1952-ІV від 01.07.2004 (далі - Закон №1952-ІV) та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 (далі - Порядок №1127).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону №1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 4 Закону №1952-IV державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва; 2) речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; право довірчої власності (крім права довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов`язань); інші речові права відповідно до закону.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

Пунктом 2 вказаної норми визначено, що державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Згідно з частиною другою статті 12 Закону №1952-IV відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1952-ІV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Частиною другою статті 18 Закону №1952-ІV передбачено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Підстави для відмови в державній реєстрації прав визначені частиною першою статті 24 Закону № 1952-IV, а саме:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;

12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці;

13) відсутність згоди заставодержателя (іпотекодержателя) на дострокове припинення дії договору емфітевзису, суперфіцію щодо державної реєстрації припинення таких прав, що перебувають у заставі (іпотеці).

Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1952-IV за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Згідно з частиною п`ятою статті 24 Закону № 1952-IV відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 27 Закону №1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 затверджений порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з пунктом 12 Порядку №1127 під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід`ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав.

Пунктом 23 Порядку №1127 порядку передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

Приймаючи спірне рішення, відповідач відмовив у проведенні реєстраційних дій з урахуванням статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах.

При цьому суд зауважує, що з аналізу зазначених норм висновується, що Державний реєстратор не встановляє прав і обов`язків для суб`єктів і не проводить реєстраційні дії від власного імені, а лише засвідчує факт на підставі поданих документів, а реєстраційні дії проводяться державним реєстратором тільки на підставі визначеного законодавством переліку документів.

Як встановив суд, позивачкою, РНОКПП: НОМЕР_1 , подано заяву про державну реєстрацію права власності за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно, за вказаною адресою, право власності зареєстровано за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , що не відповідає поданій заяві.

Тобто, підставою для відмови у проведенні реєстраційних дій у цьому спорі є невідповідність заявленого позивачкою права на квартиру за вказаною адресою та поданими нею документами, а саме, РНОКПП, - вимогам законодавства.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що встановлених судом обставин достатньо для встановлення правомірності спірного рішення.

Згідно з вимогами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Закону.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень покладений на нього обов`язок доказування виконав.

Отже, підстави вважати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про відмову в проведенні реєстраційних дій № 85137628 від 02.06.2026 протиправним - відсутні.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необгрунтовані, відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати, відповідно до ст.139 КАС України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

вирішив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 : місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради (місцезнаходження: 79040, м.Львів, вул.Городоцька, 299, код ЄДРПОУ 26526811) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 18.09.2026

Суддя Лунь З.І.