Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №380/158/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 рокусправа № 380/158/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: майдан Свободи, 5, Держпром., 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022; код ЄДРПОУ 14099344), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області О/Р 913180131725 від 15.12.2025 про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 , з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка працювала на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і яка на дату виходу на пенсію не перебуває на державній службі №255 від 08.12.2025 та довідки про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №256 від 08.12.2025, виданих Яворівською районною радою Львівської області, з часу звернення - 09.12.2025.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зазначає, що 09.12.2025 звернувся до пенсійного органу зі заявою про переведення на інший вид пенсії, а саме - за віком відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889), як державному службовцю, який на день набуття чинності даного закону мав стаж державної служби понад 20 років. Однак, у відповідь отримав відмову, викладену у спірному рішенні О/Р 913180131725 від 15.12.2025, мотивовану тим, що у позивача відсутній необхідний стаж державної служби, передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889.

Окрім того, у рішенні про відмову у призначенні пенсії державного службовця зазначено, що стаж державної служби позивача становить лише 5 років 6 місяців 23 дні та зарахований за період з 01.09.1999 по 23.03.2005.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач повідомляє, що у період з 01.06.1985 по 19.09.1990 працював на виборній посаді секретаря парткому заводу ПО «Електрон», а з 01.09.2005 по 11.09.2015 на посадах в Мостиській районній раді, а саме: радник з питань промисловості тепло та енергозбереження організаційно-кадрового відділу, радник з питань освіти, культури та соціального захисту організаційно-кадрового відділу, завідуючий відділом з питань приватизації та управління комунальним майно, начальник відділу з питань приватизації та управління комунальним майном, які, на його переконання, належать до категорії посад державної служби.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, позивач просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді від 12.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Посилається на те, що в позовній заяві позивач безпідставно вважає що період роботи на посаді секретаря парткому заводу ПО «Електрон» з 01.06.1985 по 19.09.1990 (5 років 3 місяці 19 днів) необхідно зарахувати до стажу державної служби, оскільки робота в КПРС, КПУ (в т.ч. секретарем парткому) розглядається як громадська, а не державна служба.

Також, вважає, що позивач безпідставно в позовній заяві вказує на зарахування до стажу державної служби період роботи з 01.09.2005 по 11.09.2015 на посадах в Мостиській районній раді, а саме радник з питань промисловості, культури та енергозбереження організаційно-кадрового відділу, завідуючий відділом з питань приватизації та управління комунальним майном, оскільки згідно записів в трудовій книжці позивача за вказаний період позивачу не присвоювалися передбачені переліком ранги, тобто ця посада була не віднесена до категорій посадових осіб ОМС, а відносилась до технічних службовців, тому не зараховується до стажу держслужби.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

09.12.2025 позивач звернувся зі заявою до пенсійного органу про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Вказана заява відповідно до екстериторіального розподілу єдиної черги завдань, розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області О/Р 913180131725 від 15.12.2025 відповідач відмовив позивачу в переведенні на інший вид пенсії, зокрема вказав, що станом на 01.05.2016 заявник не займав посади державної служби та не мав 20 років стажу державної служби.

Стаж державної служби відповідачем зараховано лише за період роботи позивача з 01.09.1999 по 23.03.2005 на посаді заступника голови Мостиської районної державної адміністрації (5 років 6 місяців 23 дні).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пенсійне забезпечення державних службовців до 01.05.2016 року було врегульованим Законом України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 року.

З 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року, згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями якого втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року встановлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до положень п. 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року передбачено, що за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 року, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 року після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 вказаного Закону та Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Тобто, після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 року лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 вік і страховий стаж.

Аналогічні правові позиції викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року по справі № 822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року по справі № 676/4235/17.

Пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII регламентовано, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Отже, стаж державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.

Стаж державної служби до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283), та додатку до нього (були чинними до 01 травня 2016 року).

Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення стажу державної служби» від 03 травня 1994 року № 283, якою затверджено Порядок обчислення стажу державної служби, передбачено, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

Пунктом 1 Порядку № 283 встановлено, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Відповідно до пункту 2 Порядку 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком.

У Додатку до Порядку №283 наведено Перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби.

Порядком обчислення стажу державної служби передбачено зарахування до стажу державної служби періоду роботи в організаціях, передбачених абзацом 4 пункту 3 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1993 №1049 (далі - Положення №1049).

Так, відповідно до абзацу 4 пункту 3 Положення №1049 до стажу роботи, який дає право на одержання надбавки за вислугу років, зараховується, стаж роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених у статті 118 Кодексу законів про працю України.

За змістом статті 118 КЗпП України працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Згідно з роз`ясненням Міністерства юстиції України від 03.06.1994 №4-5-1156, погодженими з Кабінетом Міністрів України, до стажу державної служби зараховують період роботи в цих органах лише на виборних та відповідальних посадах до припинення дії статті 6 Конституції УРСР і внесення змін до статті 7 Конституції УРСР (до 24 жовтня 1990 року).

Цими статтями за партійними, профспілковими і комсомольськими органами закріплювалося право на участь у здійсненні управлінських функцій.

Відповідальною вважається посада, прийняття на яку здійснювалось колегіальним органом (рішення, бюро, комітету, постановою конференції, зборів) партійних, профспілкових, комсомольських організацій.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавством передбачено право на зарахування стажу роботи в партійних організаціях до стажу державного службовця особам, які працювали на виборних та відповідальних посадах в органах до 24.10.1990.

Висновки аналогічного змісту викладені у постановах Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі №2240/2515/18 та від 15 січня 2020 року у справі №334/4034/16-а(2-а/334/217/16).

Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 у період з 01.06.1985 по 19.09.1990 працював на виборній посаді увільненого секретаря парткому заводу Виробничого об`єднання «Електрон».

Суд зауважує, що посада увільненого секретаря партійного комітету є виборною та відповідальною, оскільки призначення та звільнення позивача з цієї посади було здійснене на підставі відповідних протоколів колегіального органу бюро (постанови бюро райкому Компартії України від 19.06.1985 №Б-29/19 та від 19.19.1990 №Б-29), а тому період роботи позивача з 01.06.1985 по 19.09.1990 підлягає зарахуванню до його стажу державної служби.

Окрім цього, відповідно до пункту 2 Порядку № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування передбачених статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

У відповідності до статті 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від № 2493-III 07.06.2001 (далі – Закон № 2493-III) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (стаття 2 Закону № 2493-III).

Згідно зі статтею 3 Закону № 2493-III посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Відповідно до статті 14 Закону № 2493-III до четвертої категорії посад в органах місцевого самоврядування належать: посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів;

До п`ятої категорії посад в органах місцевого самоврядування належать:

посади заступників голів районних рад, керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад.

Відповідно до статті 15 Закону № 2493-III 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування може бути присвоєно особам, особам, які займають посади, віднесені до четвертої або п`ятої категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що час роботи в органах місцевого самоврядування на посадах, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», зараховується до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10.02.2021 у справі №825/1453/18.

Так, згідно записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 у період з 01.09.2005 по 11.09.2015 працював в Мостиській районній раді на різних посадах, а саме: радник з питань промисловості тепло та енергозбереження організаційно-кадрового відділу, радник з питань освіти, культури та соціального захисту організаційно-кадрового відділу, завідуючий відділом з питань приватизації та управління комунальним майно, начальник відділу з питань приватизації та управління комунальним майном.

При цьому, у трудовій книжці позивача міститься запис про те, що 01.09.2005 він прийняв Присягу посадової особи місцевого самоврядування та йому присвоєно дев`ятий ранг посадової особи місцевого самоврядування.

Таким чином, з огляду на обставини цієї справи, наявні у справі докази та вищенаведене нормативно-правове регулювання, суд дійшов висновку, що час перебування позивача на посадах у Мостиській районній раді у період з 01.09.2005 по 11.09.2015, також підлягає зарахуванню до його стажу державної служби.

Отже, відмова відповідача в зарахуванні вказаних вище періодів роботи позивача до його стажу державної служби є протиправною, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області О/Р 913180131725 від 15.12.2025 необхідно скасувати.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Верховний Суд у постанові від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17 зазначив, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії, а не зобов`язання відповідача призначити таку пенсію.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушених прав позивача на пенсійне забезпечення, з врахуванням встановлених судом обставин справи, буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву позивача від 09.12.2025 про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», зарахувавши при цьому до його стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця періоди роботи з 01.06.1985 по 19.09.1990 та з 01.09.2005 по 11.09.2015 згідно з записами у його трудовій книжці серії НОМЕР_2 .

При цьому, враховуючи також той факт, що спірне рішення скасовується судом та суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача, буде саме зобов`язання відповідача повторно розглянути його заяву з врахуванням наведених обставин, тому позовні вимоги в частині призначення позивачу пенсії державного службовця, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця задоволенню не підлягають як передчасні.

Крім того, суд дійшов висновку, що дії зобов`язального характеру щодо переведення позивача на інший вид пенсії та зарахування стажу має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував попередньо це питання та розглядав заяву від 27.05.2025, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, про необхідність часткового задоволення позову.

Щодо судового збору, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовується позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області О/Р 913180131725 від 15.12.2025, яким відмовлено ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: майдан Свободи, 5, Держпром., 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022; код ЄДРПОУ 14099344) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 09.12.2025 про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», зарахувавши при цьому до його стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця періоди роботи з 01.06.1985 по 19.09.1990 та з 01.09.2005 по 11.09.2015 згідно з записами у його трудовій книжці серії НОМЕР_2 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: майдан Свободи, 5, Держпром., 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022; код ЄДРПОУ 14099344) сплачений судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяБратичак Уляна Володимирівна