Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №380/9210/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 рокусправа № 380/9210/25

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., розглянув у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду Кисильової О.Й. від 13.05.2025 у справі № 380/9210/25 роз`єднано позовні вимоги у вказаній справі, та виділено в самостійне провадження вимоги до Військової частини НОМЕР_1 :

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 13.03.2022 до 19.05.2023 (включно), грошової допомоги для оздоровлення за 2022, 2023 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначивши їх розміри виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного (2022, 2023) року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 13.03.2022 до 31.12.2022, грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначивши їх розміри виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 01.01.2023 до 19.05.2023, грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік, визначивши їх розміри виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Позивач в обґрунтування позовних вимог вказав, що звернувся до відповідача із заявою про перерахунок грошового забезпечення з 13.03.2022 по 19.05.2023. Ствердив, що відповідач відмовив у проведенні перерахунку. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, тому звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду Кисильової О.Й. від 13.05.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі № 380/9210/25.

У зв`язку із звільненням з посади судді ОСОБА_2 у відставку, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 100/0/15-26 від 22.01.2026, п. 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 № 39 (із змінами), на підставі розпорядження керівника апарату суду «Про призначення повторного автоматизованого розподілу справ» від 26.01.2026 № 7/р, проведено повторний автоматизований розподіл справи № 380/9210/25.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2026 справу № 380/9210/25 передано для розгляду судді Качур Р.П.

Ухвалою суду від 02.02.2026 позовну заяву прийнято до провадження.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив, у якому заперечив проти позовних вимог. Вказав, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 13.03.2022р. по 05.04.2025 рік та згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.04.2025 № 92 виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Зазначив, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із застосуванням положень пункту 4 в співвідношенні до п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 Постанови № 704, а саме з приводу визначення розрахункової величини для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням. Станом на час прийняття Постанови № 704, пункт 4 зазначеної постанови передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. У свою чергу додатки 1, 12, 13, 14 до п. 4 Постанови № 704 містять примітки, у яких в якості розрахункової величини зазначений розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року). В Додатках 1 та 14 до Постанови № 704 у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти. Вказані Додатки також мають примітки пояснювального характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.

Вказав, що аналіз викладених норм, дає підстави для висновку, що вказані додатки до п. 4 Постанови № 704 дублювали положення п. 4 Постанови № 704 в частині зазначення розрахункової величини - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року). Проте, у подальшому Постановою № 103 внесені зміни до Постанови № 704 та пункт 4 викладено в новій редакції, а саме: виключено вимогу щодо обрахування посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями виходячи із розрахункової величини “розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) ”, вказавши цю розрахункову величину як “розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року”. Натомість, зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови № 704 не було приведено у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж Постанови. Не приведення Кабінетом Міністрів України приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704 у відповідність до змін, що були внесені в пункт 4 цієї ж Постанови, не може бути підставою для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням з використанням у якості розрахункової величини “розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)”. Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд вивчив матеріали справи, з`ясував обставини, на які учасники справи покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються та встановив таке.

ОСОБА_1 у період з 13.03.2022 по 05.04.2025 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується копіями Витягів з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині), та не заперечується відповідачем.

Після звільнення з військової служби позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив перерахувати виплатити йому грошове забезпечення за період з 2022 року по 19 травня 2023 року (включно), відповідно до пункту Постанови КМУ від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 (з урахуванням раніше виплачених сум).

Відповідач листом від 01.05.2025 № 1795 повідомив позивача про те, що підстави для здійснення такого перерахунку відсутні.

Вважаючи дії відповідачів щодо неповноти нарахування сум грошового забезпечення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється, зокрема, Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

За приписами частини 2 статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення — підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 3 статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності й умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня та вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України й інших утворених відповідно до законів України військових формувань кваліфікованим особовим складом, ураховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України та керівниками інших центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018.

Пунктом 1 постанови № 704 затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовими званнями згідно з додатком 14.

Пунктом 2 постанови № 704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У первинній редакції пункту 4 постанови № 704 було передбачено, що розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 пункт 4 постанови № 704 викладено в редакції, згідно з якою розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями визначалися шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103.

Отже, з 29.01.2020 пункт 4 постанови № 704 підлягав застосуванню в редакції, що існувала до внесення до нього змін постановою № 103 та передбачала використання для визначення посадового окладу й окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року.

Відповідно до статті 6 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, установлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сфері доходів населення.

Пунктом 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було встановлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати та грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 01.01.2018.

Водночас, закони України про Державний бюджет України на 2022 та 2023 роки подібного застереження не містили.

Статтею 7 Закону України від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2022 встановлено у розмірі 2481,00 грн.

Статтею 7 Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2023 встановлено у розмірі 2684,00 грн.

Таким чином, починаючи з 01.01.2022 установлений законом прожитковий мінімум для працездатних осіб перевищував прожитковий мінімум, установлений на 01.01.2018, а закони про Державний бюджет України на 2022– 2023 роки не передбачали застосування для визначення грошового забезпечення показника, встановленого на 01.01.2018.

Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 сформулював висновок, відповідно до якого з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 у частині використання як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018, не відповідає нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, якими прожитковий мінімум як базовий державний соціальний стандарт змінено на відповідний календарний рік.

Верховний Суд зазначив, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб у військовослужбовців виникає право на визначення посадового окладу й окладу за військовим званням із використанням прожиткового мінімуму, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року, шляхом його множення на належний тарифний коефіцієнт.

Аналогічні висновки щодо застосування пункту 4 постанови № 704 викладено Верховним Судом у постановах від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21, від 19.10.2022 у справі № 400/6214/21, від 28.02.2023 у справі № 380/18850/21, від 15.06.2023 у справі № 380/13603/21 та від 30.04.2025 у справі № 620/9741/24.

Суд звертає увагу на неможливість застосування первинної редакції пункту 4 постанови № 704 без одночасного застосування 50 відсотків мінімальної заробітної плати.

Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII передбачено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат.

Проте, наведене обмеження не впливає на застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб як розрахункової величини, оскільки мінімальна заробітна плата і прожитковий мінімум є різними за своєю правовою природою державними соціальними стандартами.

У спірних правовідносинах мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина. Такою величиною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 01 січня відповідного календарного року. Положення про 50 відсотків мінімальної заробітної плати передбачало лише нижню межу розрахункової величини, однак після набрання чинності Законом № 1774-VIII не може бути застосоване для визначення розмірів посадових окладів.

Вказаний висновок узгоджується з правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.12.2019 у справі № 240/4946/18, а також Верховного Суду, викладеними у постановах від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 та від 19.10.2022 у справі № 400/6214/21.

Суд зазначає, що право позивача на визначення посадового окладу й окладу за військовим званням із використанням прожиткового мінімуму на 01 січня календарного року виникло не на підставі приміток до відповідних додатків, а на підставі пункту 4 постанови № 704 у редакції, яка підлягала застосуванню після скасування пункту 6 постанови № 103.

Додатки 1 і 14 постанови № 704 визначають відповідні тарифні коефіцієнти та правила округлення одержаних у результаті множення сум, однак не змінюють установленої пунктом 4 постанови № 704 розрахункової величини.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що в період з 13.03.2022 по 19.05.2023 включно посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача повинні були обчислюватися шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на тарифні коефіцієнти, передбачені додатками 1 і 14 до постанови № 704, з урахуванням установлених цією постановою правил округлення.

Отже, для визначення розміру грошового забезпечення позивача підлягали застосуванню: за період з 13.03.2022 по 31.12.2022 у розмірі 2481,00 грн; за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 у розмірі 2684,00 грн.

Відповідач не заперечує, що при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача застосовувалася стала розрахункова величина 1762,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву, щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Щодо грошової допомоги на оздоровлення, суд зазначає, що розмір таких складових грошового забезпечення залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням. Тому, неправильне обчислення відповідачем грошового забезпечення позивача у період з 13.03.2022 по 19.05.2023 через невикористання прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на відповідний рік, безпосередньо вплинуло на невірний розрахунок інших складових грошового забезпечення за цей період.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб суд зазначає таке.

Кабінет Міністрів України 31.05.2017 посилив соціальний захист військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу, які звільняються зі служби, а також членів їх сімей та вніс зміни до “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі – Порядок № 44).

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2017 № 375 “Про внесення змін до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових нагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу”, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового та начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам звільненим зі служби, для відшкодування утриманих сум ПДФО з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що нарахування та виплату грошового забезпечення слід проводити з врахуванням положення пункту 2 Порядку № 44, водночас з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Отже, належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача є визнання протиправними дій відповідача, щодо нарахування позивачу з 13.03.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, а також виплаченої за вказаний період грошової допомоги на оздоровлення, шляхом застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу за період з 13.03.2022 по 19.05.2023 грошове забезпечення, а також виплачену за вказаний період грошової допомоги на оздоровлення, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом 01.01.2022, 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, та здійснити виплату його виплату з урахуванням раніше виплачених сум, а також із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Приписами статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ :

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування ОСОБА_1 з 13.03.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, а також виплаченої за вказаний період грошової допомоги на оздоровлення, шляхом застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 13.03.2022 по 19.05.2023 грошове забезпечення, а також виплачену за вказаний період грошової допомоги на оздоровлення, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом 01.01.2022, 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, та здійснити виплату його виплату з урахуванням раніше виплачених сум, а також із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

4. Судові витрати розподілу не підлягають.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.П. Качур