Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №340/2519/25 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/2519/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Притули К.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області № 00015110707 від 20 лютого 2025 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Колос» донараховано податок на додану вартість: за податковим зобов`язанням – 1 540 415 грн 00 коп, за штрафними (фінансовими) санкціями – 385 103 грн 75 коп;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області № 00015120707 від 20 лютого 2025 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Колос» нараховано штраф за платежем податок на додану вартість в сумі 102 670 грн 52 коп;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області № 00015152406 від 20 лютого 2025 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Колос» донараховано податок на доходи фізичних осіб з доходу найманих працівників: за податковим зобов`язанням – 363 524 грн 96 коп, за штрафними (фінансовими) санкціями – 64 353 грн 75 коп, за пенею – 142 010 грн 41 коп;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області № 00015182406 від 20 лютого 2025 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Колос» донараховано податок на доходи фізичних осіб: за податковим зобов`язанням - 283 910 грн 30 коп, за штрафними (фінансовими) санкціями - 57 631 грн 27 коп, за пенею - 168 438 грн 15 коп;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області № 00015212406 від 20 лютого 2025 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Колос» донараховано військовий збір з доходу найманих працівників: за податковим зобов`язанням – 45 042 грн 29 коп, за штрафними (фінансовими) санкціями – 8 335 грн 65 коп, за пенею – 21 213 грн 99 коп;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20 лютого 2025 року № Ю-00015252406 на суму 364 332 грн 85 коп;

- рішення № 00015272406 від 20 лютого 2025 року про застосування штрафних санкцій за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 73 222 грн 88 коп.

Крім того, позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 30 280 грн 00 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 100 000 грн 00 коп.

Позов обґрунтовано тим, що контролюючий орган неправильно оцінив операції зі списання жому, загибелі посівів цукрового буряку, реалізації власно вирощеної сільськогосподарської продукції, використання пального, запасних частин і матеріалів. На думку позивача, середні статистичні ціни не доводять невідповідності договірних цін ринковому рівню, а договори позички наземних самохідних транспортних засобів не потребували нотаріального посвідчення.

Щодо нарахувань із доходів фізичних осіб позивач зазначає, що харчування працівників було платним, його вартість утримувалася із заробітної плати, а контролюючий орган не встановив персоніфікованої безоплатної вигоди чи індивідуальної знижки. Податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з орендної плати, виплаченої наперед ОСОБА_1 , були перераховані до бюджету під час виплати доходу у 2021 році. Витрати на пальне і ремонт автомобілів, одержаних товариством у позичку, не є доходом їх власників або працівників.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду Пасічника Ю.П. від 22.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (т.2 а.с.172-173).

08.05.2025 відповідач подав відзив на позов (т.2 а.с. 184-188). Головне управління ДПС у Кіровоградській області заперечує проти задоволення позову та вважає, що перевірка проведена на законних підставах, а спірні рішення відповідають встановленим порушенням.

Відповідач указує, що різниця між виробничою собівартістю харчування та ціною його реалізації працівникам є додатковим благом. Вартість такого блага за 2019-2023 роки визначено у сумі 1 656 058,43 грн, що стало підставою для нарахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску.

Стосовно орендної плати відповідач посилається на неповне відображення у податковій звітності нарахувань щодо ОСОБА_1 . За операціями з автомобілями контролюючий орган вважає договори позички нікчемними через відсутність нотаріального посвідчення, а вартість списаного пального та запасних частин - додатковим благом фізичних осіб.

Щодо податку на додану вартість відповідач підтримує висновки акта перевірки про негосподарське використання списаного жому, пального, запасних частин і матеріалів, заниження бази оподаткування під час реалізації власно вирощеної продукції, ненарахування податкових зобов`язань при списанні витрат унаслідок загибелі посівів та повторне включення до податкового кредиту 1 805,00 грн за операцією з ТОВ «КОВСЕРВІС».

У додаткових поясненнях від 12.05.2025 ГУ ДПС у Кіровоградській області підтримало правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Відповідач зазначив, що ТОВ «Колос» не підтвердило первинними документами господарське використання списаного жому, паливно-мастильних матеріалів і запасних частин, а також не нарахувало відповідні податкові зобов`язання та не зареєструвало податкові накладні. Крім того, на думку податкового органу, товариство реалізовувало пов`язаним особам продукцію власного виробництва за цінами, нижчими від звичайних, що призвело до заниження ПДВ. У зв`язку із цим відповідач також заперечив проти скасування нарахованих штрафних санкцій (т.3 а.с.1-7).

Ухвалою суду від 30 травня 2025 року для з`ясування обставин, що потребують спеціальних економічних знань, призначено судову економічну експертизу та зупинено провадження у справі на період проведення експертизи до одержання її результатів (т.3 а.с. 37-39).

Розпорядженням керівника апарату суду від 16.12.2025 №328 на підставі пунктів 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, пунктів 2.3, 6.2, 11.5 Засад використання автоматизованої системи документообігу у Кіровоградському окружному адміністративному суді призначено повторний автоматизований розподіл справи №340/2519/25.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 головуючим суддею у справі № 340/2519/25 визначено суддю Притулу К.М.

Ухвалою судді від 22 грудня 2025 року адміністративну справу прийнято до провадження та продовжено зупинення провадження на період проведення експертизи до одержання її результатів (т. 3, а.с. 45).

12 травня 2026 року до суду надійшов висновок експерта від 08 травня 2026 року № 25/26 за результатами проведення судової економічної експертизи (т. 3, а.с. 69-106).

Ухвалою судді від 14 травня 2026 року поновлено провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні (т. 3, а.с. 116).

У письмових поясненнях від 11 червня 2026 року позивач просив урахувати висновок експерта та задовольнити позов повністю (т. 3, а.с. 120-128).

12.06.2026 позивач подав заяву про компенсацію витрат на проведення експертизи в сумі 274 803,84 грн (т. 3, а.с. 131).

Ухвалою суду від 16 червня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (т. 3, а.с. 143).

10 липня 2026 року суд ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження, що відображено в протоколі судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області на підставі наказу від 26.11.2024 №923-п у період з 30.12.2024 до 24.01.2025 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Колос» за період з 01.01.2018 до 31.12.2023 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, а також за період з 01.01.2011 до 31.12.2023 з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За результатами перевірки складено акт від 31.01.2025 №894/11-28-07-07/30702701 (т.1 а.с.16-56).

Згідно з висновками акта перевіркою встановлено такі порушення:

1. Підпунктів 14.1.71, 14.1.219 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.10 статті 201 ПК України, унаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 540 415 грн, у тому числі: за лютий 2019 року - 149 717 грн, липень 2019 року - 832 979 грн, серпень 2019 року - 425 068 грн, листопад 2020 року - 130 846 грн, січень 2022 року - 1 805,00 грн, унаслідок заниження податкових зобов`язань та завищення податкового кредиту;

пунктів 201.1, 201.4, 201.10 статті 201 ПК України, унаслідок чого на дату виникнення податкових зобов`язань не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені цим Кодексом строки відповідні податкові накладні.

2. Підпунктів 266.1.1 пункту 266.1, 266.2.1 пункту 266.2, 266.3.1 пункту 266.3, 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України та відповідних рішень Косівської сільської ради і Приютівської селищної ради про встановлення місцевих податків і зборів, унаслідок чого занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальну суму 7 552,56 грн, у тому числі: за 2018 рік - 393,71 грн, 2019 рік - 441,29 грн, 2020 рік - 499,46 грн, 2021 рік - 634,50 грн, 2022 рік - 2 749,50 грн, 2023 рік - 2 834,10 грн, через невключення об`єкта нежитлової нерухомості до об`єктів оподаткування.

3. Пунктів 49.1, 49.2, підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, підпункту 254.1.1 пункту 254.1, пункту 254.3 статті 254, пунктів 257.1, 257.3 статті 257 ПК України: ТОВ «Колос» несвоєчасно подало податкові декларації з рентної плати за січень, лютий та липень 2018 року.

4. Пункту 51.1 статті 51, пункту 70.16 статті 70, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України та пункту 4 розділу IV Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, у частині подання протягом перевіреного періоду податкових розрахунків із недостовірними відомостями або помилками. Зокрема, подано уточнюючі розрахунки (додаток 4ДФ) зі скоригованою ознакою доходу «127»; недостовірно відображено суми нарахованих і виплачених доходів за ознакою « 157» за грудень 2022 року щодо фізичних осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ; неправильно зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків за ознакою доходу « 195» за 2021-2022 роки щодо фізичної особи ОСОБА_7 ;

- підпункту «б» підпункту 164.2.17 пункту 164.2, пункту 164.5 статті 164, підпункту 168.1.4 пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України в частині ненарахування та несплати податку на доходи фізичних осіб із доходу найманих працівників, який контролюючий орган кваліфікував як додаткове благо у вигляді знижки на харчування (різниці між собівартістю організованого харчування та ціною його продажу), у сумі 363 524,96 грн, у тому числі: за 2019 рік - 88 047,59 грн, 2020 рік - 59 359,05 грн, 2021 рік - 42 812,90 грн, 2022 рік - 58 467,56 грн, 2023 рік - 114 837,86 грн;

- абзацу другого пункту 57.1 статті 57, підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту 170.1.4 пункту 170.1 статті 170, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України в частині несвоєчасної сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб із сум нарахованої (виплаченої) орендної плати за земельні ділянки (паї) у 2022 році в сумі 674 859,27 грн, у тому числі: за червень 2022 року - 218 276,18 грн, липень 2022 року - 218 276,32 грн, серпень 2022 року - 218 322,90 грн, вересень 2022 року - 19 983,87 грн;

- підпункту 164.2.5 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпунктів 170.1.1, 170.1.4 пункту 170.1 статті 170, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України в частині ненарахування податку на доходи фізичних осіб із доходу, виплаченого у 2021 році фізичній особі ОСОБА_1 у вигляді орендної плати за земельні ділянки (паї) за майбутні періоди, у сумі 53 385,24 грн;

- підпунктів «а» та «г» підпункту 164.2.17 пункту 164.2, пункту 164.5 статті 164, підпункту 168.1.4 пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України в частині ненарахування та несплати податку на доходи фізичних осіб із доходу працівників підприємства, який контролюючий орган кваліфікував як додаткове благо у вигляді вартості списаних пально-мастильних матеріалів і запасних частин, використаних для автомобілів, переданих фізичними особами за договорами позички, що нотаріально не посвідчені, у сумі 333 273,05 грн, у тому числі: за 2018 рік - 175 348,96 грн, 2019 рік - 157 924,09 грн;

- абзацу першого пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», підпункту 2.3.4 пункту 2.3 розділу 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, у частині несплати єдиного внеску із суми, яку контролюючий орган визначив як дохід найманих працівників у вигляді додаткового блага - різниці між собівартістю організованого харчування та ціною його продажу, у розмірі 364 332,85 грн;

- пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX, підпункту «б» підпункту 164.2.17 пункту 164.2, пункту 164.5 статті 164, підпункту 168.1.4 пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України в частині ненарахування та несплати військового збору з доходу найманих працівників, який контролюючий орган кваліфікував як додаткове благо у вигляді знижки на харчування, у сумі 24 840,88 грн;

- пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX, абзацу другого пункту 57.1 статті 57, підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту 170.1.4 пункту 170.1 статті 170, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України в частині несвоєчасної сплати до бюджету військового збору із сум нарахованої (виплаченої) орендної плати за земельні ділянки (паї) у 2022 році в сумі 56 235,62 грн, у тому числі: за червень 2022 року - 18 188,80 грн, липень 2022 року - 18 188,81 грн, серпень 2022 року - 18 192,69 грн, вересень 2022 року - 1 665,32 грн;

- пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX, підпункту 164.2.5 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпунктів 170.1.1, 170.1.4 пункту 170.1 статті 170, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України в частині ненарахування військового збору з доходу, виплаченого у 2021 році фізичній особі ОСОБА_1 у вигляді орендної плати за земельні ділянки (паї) за майбутні періоди, у сумі 4 448,86 грн;

- пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX, підпунктів «а» та «г» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.4 пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України в частині ненарахування та несплати військового збору з доходу працівників підприємства, який контролюючий орган кваліфікував як додаткове благо у вигляді вартості списаних пально-мастильних матеріалів і запасних частин, використаних для автомобілів, переданих фізичними особами за договорами позички, що нотаріально не посвідчені, у сумі 22 773,66 грн, у тому числі: за 2018 рік - 11 982,18 грн, 2019 рік - 10 791,48 грн.

На підставі цього акта 20.02.2025 ГУ ДПС у Кіровоградській області прийняло:

- податкове повідомлення-рішення № 00015110707, яким за порушення підпунктів 14.1.71, 14.1.219 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.2, 198.3, 198.5 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.10 статті 201 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість до 1 925 518,75 грн, з яких 1 540 415,00 грн - податкове зобов`язання, 385 103,75 грн - штрафні (фінансові) санкції (т. 1, а.с. 204-205);

- податкове повідомлення-рішення № 00015120707, яким нараховано штрафні санкції в розмірі 102 670,52 грн за платежем «податок на додану вартість» за нескладення та/або нереєстрацію податкових накладних (т. 1, а.с. 206-207);

- податкове повідомлення-рішення № 00015152406, яким за порушення підпункту «б» підпункту 164.2.17 пункту 164.2, пункту 164.5 статті 164, підпункту 168.1.4 пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України донараховано податок на доходи фізичних осіб із доходу найманих працівників: 363 524,96 грн податкового зобов`язання, 64 353,75 грн штрафних (фінансових) санкцій та 142 010,41 грн пені (т. 1, а.с. 208);

- податкове повідомлення-рішення № 00015182406, яким за порушення підпункту 164.2.5, підпунктів «а» та «г» підпункту 164.2.17 пункту 164.2, пункту 164.5 статті 164, підпунктів 168.1.2, 168.1.4 пункту 168.1 статті 168, підпунктів 170.1.1, 170.1.4 пункту 170.1 статті 170, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України донараховано податок на доходи фізичних осіб: 283 910,30 грн податкового зобов`язання, 57 631,27 грн штрафних (фінансових) санкцій та 168 438,15 грн пені (т. 1, а.с. 209);

- податкове повідомлення-рішення № 00015212406, яким за порушення пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX, підпунктів 164.2.1, 164.2.5, підпунктів «а», «б» та «г» підпункту 164.2.17 пункту 164.2, пункту 164.5 статті 164, підпунктів 168.1.2, 168.1.4 пункту 168.1 статті 168, підпунктів 170.1.1, 170.1.4 пункту 170.1 статті 170, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «військовий збір» на 74 591,93 грн, з яких: 45 042,29 грн - податкове зобов`язання, 8 335,65 грн - штрафні (фінансові) санкції, 21 213,99 грн - пеня (т. 1, а.с. 210);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-00015252406 на суму 364 332,85 грн (т. 1, а.с. 211);

- рішення № 00015272406 про застосування штрафних санкцій за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 73 222,88 грн (т. 1, а.с. 212).

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Податковим повідомленням-рішенням № 00015110707 визначено 1 540 415,00 грн основного зобов`язання з податку на додану вартість. Суд установив, що ця сума сформована за окремими епізодами: списання витрат унаслідок загибелі посівів цукрового буряку; списання жому; реалізація цукру, пшениці та насіння соняшнику за цінами, які контролюючий орган визнав нижчими за звичайні; списання пального, запасних частин та інших матеріалів; повторне віднесення 1 805,00 грн до податкового кредиту. На суму основного зобов`язання застосовано штраф у розмірі 25 відсотків - 385 103,75 грн.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Колос» усупереч пункту 198.5 статті 198, пунктам 201.4, 201.10 статті 201 ПК України не склало та не зареєструвало податкову накладну на загальну суму операції 151 726,38 грн, у тому числі ПДВ - 25 287,73 грн.

На запит контролюючого органу від 15.01.2025 № 4 ТОВ «Колос» надало відповідь від 15.01.2025 № 1501/1, у якій повідомило, що заниження податкового зобов`язання відбулося внаслідок технічної помилки бухгалтера, яку згодом виправлено.

Також в акті перевірки зазначено, що заниження податкових зобов`язань за липень 2018 року на 57 148 грн, серпень 2019 року на 16 464 грн та жовтень 2020 року на 8 005 грн виникло внаслідок ненарахування податкових зобов`язань під час списання продукції (жому), фактичне використання якої в господарській діяльності підприємства під час перевірки не підтверджено відповідними первинними документами, а також унаслідок нереєстрації податкових накладних.

Як убачається з матеріалів справи, у 2018-2020 роках ТОВ «Колос» вирощувало цукровий буряк. За договорами з ТОВ «Олександрійський цукровий завод» від 01.09.2018 № 254/18, від 01.11.2019 № 220/19 та від 01.10.2020 № 196/2020 сировину передавали виробнику на давальницьких умовах.

За даними рахунку 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей», карток рахунків 947 і 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» та первинних документів установлено списання в бухгалтерському обліку жому: за актом від 30.07.2018 № 9 - на суму 285 740,67 грн у кількості 8 164 019 кг; за актом від 29.08.2019 № 19 - на суму 82 321,28 грн у кількості 36 429 277 кг; за актом від 30.10.2019 № 30 - на суму 40 022,66 грн у кількості 600 400 кг. Підставою списання зазначено надлишок продукції, яка стала непридатною для використання в господарській діяльності.

Крім того, в акті перевірки зазначено про заниження бази оподаткування операцій з постачання самостійно вирощеної продукції (цукру, пшениці, насіння соняшнику), унаслідок чого, за висновком контролюючого органу, занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 118 855 грн.

Також в акті перевірки зазначено про заниження податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 303 648,79 грн унаслідок ненарахування податкових зобов`язань під час списання пально-мастильних матеріалів і запасних частин, використаних для автомобілів, господарське використання яких під час перевірки не підтверджено відповідними документами. Крім того, встановлено заниження податкових зобов`язань унаслідок списання інших матеріалів: за червень 2019 року - 1 783 грн, липень 2019 року - 98 грн, серпень 2019 року - 4 805 грн, вересень 2019 року - 2 016 грн, грудень 2020 року - 500 грн. Податковий орган також установив завищення податкового кредиту за січень 2022 року на 1 805 грн унаслідок повторного включення до його складу ПДВ за податковою накладною ТОВ «КОВСЕРВІС», виписаною та зареєстрованою в ЄРПН у грудні 2021 року.

Висновком експерта № 25/26 документально не підтверджено висновки податкового органу щодо додаткового блага у вигляді харчування працівників, донарахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору і єдиного внеску, а також щодо несплати податків з орендної плати ОСОБА_1 . Експерт не підтвердив донарахування 1 118 855,00 грн податку на додану вартість через продаж власно вирощеної продукції за цінами, нижчими від звичайних, та у зв`язку зі списанням матеріалів.

Щодо 81 617,00 грн податку на додану вартість при списанні жому та 6 058,98 грн при списанні пального експерт зазначив, що документально підтвердити висновки контролюючого органу за наданими матеріалами неможливо. Водночас експерт підтвердив висновки перевірки про донарахування 25 287,83 грн податку на додану вартість при списанні витрат унаслідок загибелі посівів та про завищення податкового кредиту на 1 805,00 грн.

Вирішуючи спір, суд виходить із такого.

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд приймає висновок № 25/26 у частині встановлених за бухгалтерськими та первинними документами показників. Експерт навів досліджені документи, спосіб зіставлення даних і розрахунки. Разом із тим формулювання про неможливість документально підтвердити окремий висновок перевірки саме по собі не доводить протилежної обставини. У таких епізодах суд перевіряє, чи надав відповідач достатні докази правомірності донарахування.

Щодо оподаткування харчування працівників суд зазначає таке.

Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, які виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою, не пов`язаний із виконанням обов`язків трудового найму та не є винагородою за цивільно-правовими договорами, укладеними з таким платником податку, крім випадків, прямо передбачених розділом IV цього Кодексу.

За підпунктом «б» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий як додаткове благо, зокрема у вигляді вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім установлених Кодексом винятків.

Отже, для такого нарахування контролюючий орган мав установити факт надання конкретній фізичній особі безоплатного харчування або індивідуальної знижки, розмір отриманого нею доходу та період його одержання. Загальна різниця між виробничою собівартістю страв і встановленою підприємством ціною реалізації не є автоматично доходом кожного працівника.

Матеріали справи містять накази товариства про встановлення єдиної ціни обіду та вечері. Вартість фактично одержаного харчування утримувалася із заробітної плати. Експерт установив, що протягом 2019-2023 років із заробітної плати працівників утримано 888 079,74 грн, а списання продуктів здійснювалося узагальнено для харчування працівників, контрагентів та інших осіб без розподілу фактичного споживання між конкретними отримувачами.

Відповідач не навів доказів безоплатного відпуску харчування конкретним працівникам понад оплачені ними обіди та вечері. Не визначено також звичайної ціни порівнюваного харчування і не доведено індивідуального характеру знижки. Розрахунок, виконаний із загальної собівартості без персоніфікації отримувачів, не дає змоги встановити дохід окремого платника податку.

За абз.1 п.1 ч.1 ст. 7 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Підпункт 2.3.4 пункту 2.3 Інструкції зі статистики заробітної плати № 5 відносить до інших заохочувальних та компенсаційних виплат, зокрема, оплату або дотації на харчування працівників. Водночас ця норма передбачає наявність фактичної оплати роботодавцем харчування працівника або дотації на нього. Вона не дає підстав вважати виплатою працівникові будь-яку різницю між виробничою собівартістю страв і ціною, за якою підприємство реалізує харчування на однакових умовах невизначеному колу осіб.

Згідно з частинами 2 та 3 ст. 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Контролюючий орган визначив базу єдиного внеску як загальну різницю між виробничою собівартістю харчування та ціною його реалізації за 2019-2023 роки в сумі 1 656 058,43 грн і застосував до неї ставку 22 відсотки, отримавши 364 332,85 грн. Такий розрахунок відтворює сукупні показники діяльності їдальні, однак не встановлює виплату доходу кожній застрахованій особі.

Матеріали справи містять накази товариства про встановлення єдиної ціни обіду та вечері. Вартість фактично отриманого харчування утримувалася із заробітної плати. Експерт установив, що протягом 2019-2023 років із заробітної плати працівників утримано 888 079,74 грн. Водночас списання продуктів здійснювалося узагальнено для харчування працівників, контрагентів та інших осіб без розподілу фактичного споживання між конкретними отримувачами.

Відповідач не надав персоніфікованого розрахунку, з якого можна було б установити, хто саме з працівників, у якому місяці, у якій кількості та на яку суму отримав харчування за рахунок роботодавця. Не наведено відомостей про кількість оплачених кожним працівником обідів, їх фактичну собівартість, розмір дотації щодо конкретної особи та дотримання максимальної величини бази нарахування єдиного внеску. Не відокремлено й вартість харчування працівників від харчування контрагентів та інших осіб.

Саме по собі перевищення бухгалтерської собівартості харчування над установленою підприємством ціною не доводить виплати працівникові заробітної плати в натуральній формі або надання йому дотації. Утримані із заробітної плати кошти є оплатою придбаного харчування. Натомість заробітна плата, з якої здійснювалося таке утримання, уже була включена товариством до бази нарахування єдиного внеску. Повторне включення до цієї бази сплаченої працівником вартості харчування не ґрунтується на статті 7 Закону № 2464-VI.

Висновок експерта № 25/26 також не підтверджує документально визначену контролюючим органом суму додаткового доходу працівників і донарахування єдиного внеску. З урахуванням частини другої статті 77 КАС України саме відповідач мав довести фактичні й розрахункові підстави оскаржуваних актів. Посилання лише на сукупну різницю між собівартістю та ціною реалізації цього обов`язку не виконує.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 1 Закону № 2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Ч.4 ст. 25 Закону № 2464-VI надає податковому органу право надіслати вимогу про сплату недоїмки лише платникові, який має таку недоїмку.

Оскільки відповідач не довів наявності передбаченої ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску, визначена у вимозі № Ю-00015252406 сума 364 332,85 грн не є недоїмкою в розумінні Закону № 2464-VI.

За п. 3 ч.11 ст. 25 Закону № 2464-VI податковий орган застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Отже, законність штрафу залежить від доведеності основного порушення - наявності своєчасно не нарахованої суми єдиного внеску.

Рішення № 00015272406 на суму 73 222,88 грн ґрунтується на тому самому розрахунку вартості харчування, що й вимога про сплату недоїмки, та не має самостійної фактичної підстави. За відсутності належно встановленої недоїмки немає й передбачених законом підстав для застосування похідної штрафної санкції.

Отже, ГУ ДПС у Кіровоградській області не довело факту нарахування конкретним застрахованим особам виплат, які входять до фонду оплати праці та утворюють додаткову базу єдиного внеску, а також не підтвердило належними документами розмір такої бази щодо кожної особи та кожного звітного періоду. Тому вимога про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.2025 № Ю-00015252406 на суму 364 332,85 грн та рішення від 20.02.2025 № 00015272406 про застосування штрафних санкцій у сумі 73 222,88 грн є протиправними й підлягають скасуванню.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 00015152406 у частині нарахувань, пов`язаних із харчуванням працівників, вимога № Ю-00015252406, рішення № 00015272406 та відповідна складова податкового повідомлення-рішення № 00015212406 не відповідають критерію обґрунтованості й підлягають скасуванню.

Щодо оподаткування орендної плати, виплаченої ОСОБА_1 , суд зазначає таке.

В акті перевірки податковий орган зазначив, що ТОВ «Колос» як податковий агент під час виплати у 2021 році ОСОБА_1 орендної плати за земельні ділянки (паї) у сумі 325 000 грн, у тому числі авансом за майбутні періоди, не в повному обсязі нарахувало та сплатило належні податки. За розрахунком перевірки це призвело до заниження ПДФО на 53 385,24 грн та військового збору на 4 448,86 грн, чим порушено вимоги пунктів 164.2.5, 168.1.2, 170.1.1, 170.1.4, 176.2 ПК України та пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України. Податковий орган наголосив, що податкові зобов`язання мали визначатися з фактично виплаченої орендної плати незалежно від того, за які майбутні періоди її сплачено.

Відповідно до підпунктів 168.1.1 та 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену статтею 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки, небанківські надавачі платіжних послуг приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання платіжної інструкції на перерахування цього податку до відповідного бюджету або платіжної інструкції на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статтею 35-1 цього Кодексу.

Тобто, податковий агент утримує податок із суми оподатковуваного доходу та перераховує його до бюджету під час виплати доходу. Авансова виплата орендної плати за майбутні періоди не є підставою для повторного оподаткування тієї самої суми у наступних роках.

Банківська виписка за 05.10.2021 і платіжні інструкції № 3108 та № 3107 підтверджують перерахування 67 080,75 грн податку на доходи фізичних осіб та 5 590,06 грн військового збору одночасно з виплатою орендної плати. Разом із раніше сплаченими сумами за 2021 рік товариство сплатило 72 950,35 грн податку на доходи фізичних осіб при нарахованих 72 670,81 грн та 6 079,18 грн військового збору при нарахованих 6 055,90 грн.

Невідображення цих операцій у додатку 4ДФ може свідчити про порушення порядку подання звітності, однак не доводить несплату вже перерахованих податків та не створює повторного грошового зобов`язання. Відповідач не спростував призначення, дати та суми платежів. Тому донарахування 53 385,24 грн податку на доходи фізичних осіб і 4 448,86 грн військового збору є необґрунтованим.

Щодо витрат на автомобілі, одержані в позичку, суд зазначає таке.

Податковий орган обґрунтовує свою позицію тим, що ТОВ «Колос» у 2018-2019 роках використовувало в господарській діяльності автомобілі FORD F 250, HUMMER H2, два автомобілі LEXUS LX 570 та TOYOTA RAV4, передані фізичними особами в безоплатне користування на підставі договорів позички. Умовами цих договорів передбачалося право товариства власним коштом здійснювати поточний і капітальний ремонт автомобілів, а також нести витрати на придбання пально-мастильних матеріалів.

Водночас контролюючий орган установив, що зазначені договори, укладені за участю фізичних осіб, нотаріально не посвідчені. Посилаючись на ст. 799 ЦК України, податковий орган дійшов висновку, що недодержання вимоги щодо нотаріального посвідчення зумовлює нікчемність таких правочинів. Отже, на думку контролюючого органу, товариство не мало належної правової підстави для віднесення на власні витрати вартості пального, запасних частин, ремонту й технічного обслуговування автомобілів, які належали фізичним особам.

Статтею 799 ЦК України визначено, що договір найму транспортного засобу укладається в письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до статті 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом установленого строку.

Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 828 ЦК України договір позички транспортного засобу (крім наземних самохідних транспортних засобів), у якому хоча б однією стороною є фізична особа, укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Отже, договір позички транспортного засобу, у якому хоча б однією зі сторін є фізична особа, укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, однак із цього правила прямо виключено наземні самохідні транспортні засоби.

Отже, ст. 799 ЦК України, на яку посилається податковий орган в акті перевірки, регулює форму договору найму транспортного засобу, тобто платного користування майном. Натомість спірні договори визначені сторонами як договори позички та передбачають безоплатне користування автомобілями. Тому до питання про форму таких договорів має застосовуватися спеціальна норма ч. 4 ст. 828 ЦК України, а не положення статті 799 цього Кодексу.

Водночас ЦК України не містить окремого нормативного визначення поняття «наземний самохідний транспортний засіб».

П. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, визначено, що механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт;

Крім того, підпунктом «b» статті 1 Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, до якої Україна приєдналася 07.09.2005, визначено, що термін «автомобіль» означає будь-який самохідний автотранспортний засіб, який зазвичай використовується для автомобільних перевезень людей чи вантажів або для буксирування дорогами транспортних засобів, що використовуються для перевезення людей чи вантажів; цей термін не охоплює сільськогосподарські трактори.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Таким чином, поняття «наземний самохідний транспортний засіб» охоплює транспортні засоби, які: пересуваються по земній поверхні; мають власний двигун; здатні самостійно пересуватися без зовнішньої тяги; призначені для перевезення людей, вантажів, установленого обладнання або буксирування інших транспортних засобів.

Отже, легкові та вантажні автомобілі, автобуси, спеціальні автомобілі та інші подібні механічні засоби за своїми конструктивними і функціональними характеристиками належать до наземних самохідних транспортних засобів. Натомість причіп або напівпричіп самостійно до цієї категорії не належить, оскільки не має власного двигуна та пересувається за допомогою тягача.

Предметом наданих договорів є автомобілі FORD F 250, HUMMER H2, LEXUS LX 570 та TOYOTA RAV4. Вони є наземними самохідними транспортними засобами. Отже, відсутність нотаріального посвідчення не робить ці договори нікчемними. Посилання відповідача на статтю 799 Цивільного кодексу України стосується договору найму транспортного засобу і не змінює спеціального правила про позичку, установленого частиною четвертою статті 828 цього Кодексу.

Договори та акти приймання-передачі передбачали використання автомобілів у виробничій діяльності товариства і право користувача за власний рахунок здійснювати ремонт та придбавати пальне. Списання пального і запасних частин відображалося за рахунками виробництва та адміністративних витрат. Саме по собі виконання товариством договірного обов`язку щодо утримання речі не є відшкодуванням особистих витрат позичкодавця та не утворює його доходу.

Контролюючий орган не встановив передачі фізичним особам пального, запасних частин або коштів, не визначив отримувача, дату і розмір індивідуального доходу. Тому 230 525,06 грн податку на доходи фізичних осіб і 15 752,55 грн військового збору, нараховані з вартості цих витрат, а також відповідні штраф і пеня підлягають скасуванню.

Таким чином, усі підстави, з яких прийнято податкові повідомлення-рішення №00015182406 та №00015212406, не підтверджені належними доказами, а отже, ці рішення підлягають скасуванню повністю.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 00015110707 суд зазначає таке.

За п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

П. 188.1 ст. 188 ПК України встановлює, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

Звичайною, відповідно до підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Ринкова ціна, за підпунктом 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК України, - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власникові за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі; обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також про ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівнянних економічних (комерційних) умовах.

У розрахунку відповідача використано інформацію Департаменту агропромислового розвитку Кіровоградської обласної державної адміністрації про середні закупівельні ціни. Частину показників сформовано наростаючим підсумком, унаслідок чого поточні сезонні коливання нівелюються. Цукор-пісок зіставлено з узагальненим показником цукру білого кристалічного, пшеницю - без урахування класу та якісних характеристик, насіння соняшнику - без порівняння олійності, вологості, засміченості, обсягу партії, строків і базису поставки.

Такий статистичний орієнтир не доводить, що ціна кожної конкретної операції ТОВ «Колос» не відповідала ринковій. Відповідач не дослідив договори у зіставних комерційних умовах і не спростував презумпцію відповідності договірної ціни ринковому рівню.

Отже, донарахування 1 118 855,00 грн податку на додану вартість через реалізацію власно вирощеної продукції за цінами нижче звичайних є необґрунтованим.

Відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Як убачається з матеріалів справи, жом утворювався під час переробки вирощеного товариством цукрового буряку на давальницьких умовах за договорами з Олександрійським цукровим заводом. Позивач надав акти списання та регістри за рахунками 947 і 27. Висновок про негосподарське використання контролюючий орган пов`язав із відсутністю, на його думку, достатніх документів, однак не встановив передачі жому третім особам, використання в неоподатковуваних операціях або нестачі за результатами інвентаризації.

Крім того, експерт не зміг документально підтвердити висновки перевірки щодо цього епізоду, а наданих відповідачем доказів недостатньо для висновку про використання списаного жому поза господарською діяльністю. Донарахування 81 617,00 грн податку на додану вартість за цим епізодом є протиправним.

Так само посилання відповідача на відсутність нотаріального посвідчення договорів позички не доводить негосподарського використання пального і запасних частин. Відповідач не встановив їх передачі фізичним особам для особистих потреб, не спростував актів приймання-передачі автомобілів та облікових регістрів. Тому донарахування 303 648,79 грн податку на додану вартість за цим епізодом не відповідає пункту 198.5 статті 198 ПК України.

За матеріалами, списаними у червні-вересні 2019 року та грудні 2020 року, експерт не підтвердив негосподарського використання на суму 15 715,99 грн і донарахування 3 143,20 грн податку на додану вартість. Контролюючий орган не визначив конкретної негосподарської операції, дати та отримувача матеріалів. Щодо пального на 30 294,92 грн експерт не мав достатніх даних для підтвердження висновку перевірки, а відповідач не усунув цей недолік належними доказами. Отже, донарахування 9 202,18 грн за цими складовими також є протиправним.

Водночас висновок перевірки щодо податку на додану вартість у сумі 25 287,73 грн при списанні витрат унаслідок загибелі посівів цукрового буряку підтверджено експертним дослідженням. Сам позивач у відповіді від 15.01.2025 № 1501/1 визнав заниження податкового зобов`язання через технічну помилку бухгалтера (т. 2, зворотний бік а.с. 204-205). Доказів подання уточнюючої декларації та фактичного відображення цього зобов`язання до прийняття спірного податкового повідомлення-рішення не надано. Зазначення експертом 25 287,83 грн замість 25 287,73 грн суд оцінює як арифметичну описку, оскільки в акті перевірки та спірному рішенні цей епізод визначено в сумі 25 287,73 грн.

Експерт також підтвердив повторне включення до податкового кредиту за січень 2022 року 1 805,00 грн за податковою накладною ТОВ «КОВСЕРВІС» від 16.12.2021 №11. Позивач у поясненнях від 17.01.2025 №1701/1 визнав, що повторне включення сталося внаслідок збою програмного забезпечення (т.2 а.с. 207-208). Технічна причина не усуває факту завищення податкового кредиту.

Таким чином, правомірною частиною основного зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням №00015110707 є 27 092,73 грн, з яких 25 287,73 грн припадає на загибель посівів та 1 805,00 грн - на повторний податковий кредит. Відповідна 25-відсоткова штрафна санкція становить 6 773,18 грн.

Податкове повідомлення-рішення №00015110707 підлягає скасуванню в частині 1 513 322,27 грн основного зобов`язання та 378 330,57 грн штрафної санкції, усього на 1 891 652,84 грн. Підстав для його скасування у частині 27 092,73 грн основного зобов`язання і 6 773,18 грн штрафу немає.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 00015120707 суд зазначає таке.

Цим рішенням застосовано сукупний штраф 102 670,52 грн за відсутність реєстрації податкових накладних у зв`язку з епізодами, включеними до податкового повідомлення-рішення №00015110707. Більшість первинних донарахувань суд визнав необґрунтованими.

Надані суду розрахунки не дають змоги відокремити суму санкції, що могла б стосуватися підтвердженого епізоду із загибеллю посівів, від штрафу за епізодами, визнаними протиправними, з урахуванням дат виникнення зобов`язань і правил, чинних у відповідні періоди. Суд не вправі самостійно визначати новий розмір податкової санкції замість контролюючого органу. Тому рішення №00015120707 підлягає скасуванню повністю.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Ціна оскаржених грошових зобов`язань становить 3 620 205,77 грн. Суд відмовляє у скасуванні 33 865,91 грн, тому частка задоволених майнових вимог становить 99,0645308 відсотка.

За подання позову ТОВ «Колос» сплатило 30 280,00 грн судового збору. Пропорційно до задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню 29 996,74 грн.

Експертизу призначено судом для перевірки документальних розрахунків, які становили основну частину предмета спору. Її висновки використані судом при вирішенні справи. Витрати у сумі 274 803,84 грн підтверджені платіжною інструкцією №906 та є пов`язаними з розглядом справи. Пропорційно до задоволених вимог на користь позивача підлягає стягненню 272 233,13 грн.

Водночас надані матеріали не містять доказів фактичної сплати або обов`язку сплатити 100 000,00 грн за професійну правничу допомогу та детального опису виконаних адвокатом робіт, достатнього для перевірки їх обсягу і вартості. Тому підстав для розподілу цих витрат у цьому рішенні немає.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 108, 132, 137, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» (вул. Нова, 3, с. Косівка, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28030, код ЄДРПОУ 30702701) до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ ВП 43995486) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 20.02.2025 №00015110707 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1 891 652,84 грн, з яких 1 513 322,27 грн - податкове зобов`язання та 378 330,57 грн - штрафна санкція.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 20.02.2025 №00015120707.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 20.02.2025 №00015152406.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 20.02.2025 №00015182406.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 20.02.2025 №00015212406.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.2025 №Ю-00015252406.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 20.02.2025 №00015272406 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області 29 996,74 грн судового збору та 272 233,13 грн витрат на проведення судової економічної експертизи.

У розподілі 100 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА