Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №320/19143/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року м. Київ справа №320/19143/26

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Білоноженко М.А.,

розглянувши у приміщені суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )

доГоловного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548)

провизнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 22.08.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначення пенсії по втраті годувальника;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити з 17.07.2025 року ОСОБА_1 та виплачувати пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії по втраті годувальника з підстав того, що шлюб між позивачем та ОСОБА_2 не було зареєстровано, оскільки рішенням Володарського районного суду Київської області від 09.01.2024 у справі №364/833/23 (провадження №2/364/25/24) встановлено факт проживання однією сім`єю позивача та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , більше того позивач перебувала на повному грошовому утримані загиблого чоловіка.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання.

Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі «Електронний суд», суд повідомляє вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.

Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

На день розгляду справи по суті відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), щодо надання відзиву на позовну заяву (відзив), інших заяв по суті справи чи клопотань до суду не надходило.

Таким чином, керуючись положеннями ч.6 ст.162 КАС України, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

ОСОБА_2 , був солдатом по мобілізації, навідником кулеметного взводу 4 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону, загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Вугледар Волноваського району Донецької області під час захисту Батьківщини, "від ушкоджень внаслідок військових дій. спричинених іншими видами вибухів та уламків, вибухової травми, інших уточнених травм з залученням декількох ділянок тіла, з 12.10.2023 року виключити зі списків особовою складу частини та всіх видів забезпечення і направити документи до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Смерть, так пов`язана з виконанням обов`язків військової служби. Похований 17.10.2023 року на кладовищі в АДРЕСА_2 . Виплатити сім`ї загиблого грошову допомогу на поховання військовослужбовця в розмірі п`яти прожиткових мінімумів у розрахунку на місяць на одну особу установлених законом на дату загибелі (смерті) після надходження звернення в установленому порядку' від осіб вказаних в п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2000 року №829. З Витягу із Наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) №1 від 01.01.2024 року.

Згідно Витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 03.06.2024 року №4485 «Вибухова травма. Ушкодження внаслідок військових дій», солдата ОСОБА_2 . 1974 року народження, що призвела до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , так пов`язана із захистом Батьківщини.

З довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України №1/96/1137 від 02.05.2024 вбачається, що солдат ОСОБА_2 дійсно в період з 31.08.2023 по 12.10.2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області. Підстава: накази командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 31.08.2023 року №247. від 13.10.2023 року №290, від 01.01.2024 рою, №1.

З довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту' безпеки населення та інтересів держави у зв`язку' з військовою агресією російської федерації проти України №1/98/231 від 06.05.2024 року вбачається, що довідка видана ОСОБА_1 , про те, що загиблий ОСОБА_2 дійсно брав безпосередню участі, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку' з військовою агресією російської Федерації проти України, перебуваючи в м. Вутледар. Волноваського району. Донецькій області. Підстава: Наказ командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 01.01.2024 року №1. Ця довідка є підставою для надання особі статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.

ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу починаючи з 22.01.2002 року. Тобто, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, піклувалися один про одного, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки. За спільні кошти купували продукти харчування, сплачували комунальні послуги. Відпочинок вони проводили разом, їздили до родичів, подорожували та відпочивали о Україні. Разом вели спільне господарство, мали спільний бюджет, піклувалися один про одного, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки. За спільні кошти купували продукти харчування, сплачували комунальні послуги. Відпочинок вони проводили разом, їздили до родичів, подорожували та відпочивали в Україні. За час спільного проживання за спільні кошти позивачка та ОСОБА_2 22.12.2004 року придбали квартиру АДРЕСА_3 з визначенням часток по 1/2 частині кожному.

09.01.2024 року Володарським районним судом Київської області було ухвалено рішення відповідно до якого було встановлено факт проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу, в період з 22 січня 2002 року до 12 жовтня 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . РНОКПП НОМЕР_1 . паспорт № НОМЕР_5 , виданий Володарським РВГУ МВС України в Київській області 14.01.2000 року, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В даному рішенні встановлено, що ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_4 . Дана квартира належить на праві приватної спільної часткової власності по 1/2 частці ОСОБА_4 та ОСОБА_5 шо підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 22.12.2004 року та копією витягу з Державного реєстру правочинів витягу 529608 від 22.12.2004 року.

Довідкою виданою Володарською селищною радою від 19.10.2023 року №90 стверджено, що ОСОБА_1 проживала в цивільному шлюбі з загиблим ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 з 14.02.2001 року по 12.10.2023 року за адресою: АДРЕСА_4 .

З довідки Володарської селищної ради Київської області №99 від 23.10.2023 року' вбачається, що ОСОБА_1 дійсно поховала на кладовищі в селі Городише-Пустоварівськс по вулиці Центральна ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть НОМЕР_2 від 19.10.2023 року.

З довідки Володарської селищної ради Київської області №99 від 23.10.2023 року' вбачається, що ОСОБА_1 дійсно поховала на кладовищі в селі Городише-Пустоварівськс по вулиці Центральна ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть НОМЕР_2 від 19.10.2023 року.

Даний факт також підтверджується Витягом про осіб місце проживання яких зареєстровано або було зареєстровано в період з 25.06.2008 року по 12.10.2023 рік за адресою АДРЕСА_4 від 26.03.2024 року №104 з якого вбачається, шо за адресою АДРЕСА_4 був зареєстрований ОСОБА_2 з 25.06.2008 року по 19.10.2023 рік. а також була зареєстрована ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_4 з 14.04.1993 року і по теперішній час.

ОСОБА_1 перебувала на утриманні в ОСОБА_2 , що підтверджується розрахунком про рух коштів, який виданий ПриватБанком Акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» з якого вбачається, що ОСОБА_2 перераховував кошти на рахунок ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 отримала після смерті ОСОБА_2 Ордер «За мужність III ступеня»’, яким ОСОБА_2 був нагороджений (посмертно) відповідно до Указу Президента України від 30.09.2024 року №649.

31.03.2025 року Білоцеркірхька районна державна адміністрація Київської області Управлінням соціального та ветеранської політики ОСОБА_1 було видано посвідчення серії НОМЕР_6 , пред`явник цього посвідчення мас права на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України. Пунктом 5 частини першої статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

17.07.2025 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Головного Управління Пенсійного фонду України у Київській області про призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

З Автоматизованої системи Розрахунку пенсії ОСОБА_1 стало відомо, що їй була призначена пенсія в разі втрати годувальника по пенсійній справі 1001040259 в розмірі 8744 грн. 40 коп. відповідно до Закону' України №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що підтверджується розрахунком пенсії в разі втрати годувальника.

ОСОБА_1 13.01.2026 року було видано пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 . Вид пенсії: у разі втрати годувальника.

16.03.206 представник позивача, адвокат Проценко О.В. звернулася до Головного Управління Пенсійного фонду України у Київській області із запитом про те чи була призначена пенсія по втраті годувальника ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_4 по пенсійній справі НОМЕР_7 .

07.04.2026 року представник позивача, адвокат Проценко О.В. отримала відповідь від Головного Управління Пенсійного фонду України у Київській області на адвокатський запит від 16.03.2026 з якої стало відомо, що за результатами розгляду пакету документів від 17.07.2025 року вх.№7514/5, який надійшов від силової структури, для призначення ОСОБА_1 пенсії у разі втрати годувальника, прийнято рішення про відмову. Пенсійне посвідчення та розрахунок пенсії були видані помилково.

Також Головним Управлінням Пенсійного фонду України у Київській області було надіслано Рішення про відмову у призначенні пенсії по інвалідності від 22.08.2025 року з якого вбачається, що до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області надійшов пакет документів від 17.07.2025 року вх.№7514/5 для призначення пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 . Відповідно до поданих документів від силової структури на ОСОБА_1 повідомили, що на умовах Закону України №2262 призначити пенсію по втраті годувальника їй не можливо, так як ОСОБА_1 не е офіційною дружиною загиблого ОСОБА_2 .

Не погоджуючись із діями відповідача щодо не призначення пенсії по втраті годувальника, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон №2262-ХІІ.

Відповідно до абзацу третього статті 1 Закону № 2262-XII члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Умови призначення пенсій в разі втрати годувальника встановлені статтею 29 Закону № 2262-XII, зокрема, пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

В абзаці першому статті 30 Закону № 2262-XII зазначено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Згідно з абзацом другим статті 30 Закону №2262-XII, незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Відповідно до статті 30 Закону № 2262-XII непрацездатними членами сім`ї вважаються:

а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою « (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю;

в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю. Відповідне зниження пенсійного віку жінкам, установлене абзацом першим цього пункту, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року; г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати;

д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює. Дружина (чоловік) годувальника, померлого внаслідок причин, зазначених у пункті «а» статті 20 цього Закону, має право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до пункту «д» частини четвертої цієї статті незалежно від того, працює (проходить військову службу) вона (він) чи ні.

Пенсія в разі втрати годувальника встановлюється на весь період, протягом якого член сім`ї померлого вважається непрацездатним (стаття 30), а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», - довічно.

Відповідно до статті 41 Закону № 2262-XII пенсія в разі втрати годувальника призначається кожному непрацездатному члену сім`ї, який має право на таку пенсію.

Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_1 була призначена пенсія в разі втрати годувальника по пенсійній справі 1001040259 в розмірі 8744 грн. 40 коп. відповідно до Закону' України №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що підтверджується розрахунком пенсії в разі втрати годувальника.

В подальшому, після отримання пакету документів від силової структури відповідачем було прийнято оскаржуване рішення про відмову в призначенні пенсії по втраті годувальника, яке обґрунтовано тим, що позивачка не є офіційною дружиною загиблого.

Проте, з такими висновками відповідача суд не погоджується, виходячи з наступного.

Слід зазначити, що 09.01.2024 року Володарським районним судом Київської області було ухвалено рішення відповідно до якого було встановлено факт проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу, в період з 22 січня 2002 року до 12 жовтня 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . РНОКПП НОМЕР_1 . паспорт №€ НОМЕР_8 , виданий Володарським РВГУ МВС України в Київській області 14.01.2000 року, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Приписами частини четвертої статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно статті 18 Цивільного процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Статтею 319 ЦПК України визначено зміст рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення. Так, за частиною першою цієї статті, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Частиною другою статті 3 Сімейного Кодексу України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з частиною четвертою статті 3 Сімейного Кодексу України, сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Верховний Суд у постанові від 14.03.2019 року у справі № 320/4964/17 зазначив, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках.

Відповідач аргументує своє рішення надходженням пакету документів від силової структури, в той же час, не надав оцінку документам, які були надані позивачем при первинному зверненні до відповідача з заявою про призначення пенсії по втраті годувальника.

Більше того, суд зауважує, що позивачу вже були призначена пенсія втраті годувальника з 17.07.2024 довічно, а тому відмови у призначенні пенсії, яка вже призначена відповідач не мав законодавчо встановлених функцій.

Згідно з статтею 58-1 Закону №2262 припинення та поновлення виплати пенсії військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей проводиться в порядку, встановленому цим Законом та статтею 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон №1058) виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном;

3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку;

3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин";

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Як вбачається з вищенаведених норм, у відповідача наявна можливість лише припинити виплату, вже призначеної пенсії, а не відмовити у її призначенні, у разі її встановлення, тому, суд висновує, що відповідачем порушено вимоги статей 49 Закону №1058 та статей 58-1 Закону №2262.

Враховуючи вищезазначене, суд висновує, що відповідач дійшов помилкових висновків щодо відмови у призначенні пенсії по втрату годувальника, у зв`язку з чим, рішення відповідача від 22.08.2025 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачка має право на призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», тому рішення відповідача від 22.08.2025 є протиправним та підлягає до скасування.

За таких обставин суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до повного задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд –

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 22.08.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначення пенсії по втраті годувальника.

Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити з 17.07.2025 року ОСОБА_1 та виплачувати пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.