Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №760/12426/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

_________________________________________________________________________________________

Провадження 2/760/2130/26

В справі 760/12426/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

18 вересня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Коробенка С.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ІІ. Описова частина

06 травня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - Позивач) звернулося через підсистему «Електронний суд» до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 07.08.2024-100001419 від 07 серпня 2024 року у розмірі 14.865,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилається на те, що 07 серпня 2024 року між ним та Відповідачем укладено Кредитний договір (оферти) № 07.08.2024-100001419, за умовами якого Позичальнику надано кредит у розмірі 5.000,00 грн строком на 98 днів, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 07 серпня 2024 року. Позивач наводить умови кредитування: процентна ставка - фіксована незмінна у розмірі 1,35 відсотка за один день користування кредитом, яка застосовується протягом усього строку, на який надається кредит, і не може бути збільшена в односторонньому порядку; денна процентна ставка - 1,13 відсотка, розрахована як (5.559,83 / 5.000) / 98 х 100 відсотків; проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (залишку від суми кредиту) на кількість днів користування кредитом та на процентну ставку; комісія, пов`язана з наданням кредиту, - 15 відсотків від суми кредиту, що дорівнює 750,00 грн, нараховується та обліковується в день видачі кредиту.

Позивач зазначає, що згідно з пунктом 3.1 договору Кредитодавець зобов`язався надати кредит Позичальникові, а Позичальник - повернути кредит та сплатити проценти і комісію; відповідно до пункту 4.1 договору кредит надається на умовах строковості, платності і поворотності, а спосіб перерахування коштів - банківський рахунок споживача з використанням реквізитів електронного платіжного засобу 4441-11ХХ-ХХХХ-6235; згідно з пунктом 9.1 договору у разі несплати кредиту, процентів або комісії у встановлені договором строки сума відповідних зобов`язань вважається простроченою, і до Позичальника може бути застосована неустойка згідно з пунктом 7.6 кредитного договору. Комісія, за поясненням Позивача, пов`язана з наданням послуги перерахування Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний Позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу.

За твердженням Позивача, Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 12 листопада 2024 року утворилася заборгованість у розмірі 14.865,00 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5.000,00 грн, за процентами - 6.615,00 грн, за комісією - 750,00 грн та за неустойкою - 2.500,00 грн.

Позивач також наводить доводи про те, що пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», який передбачав звільнення споживача від відповідальності за прострочення в період дії воєнного стану, виключено на підставі Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, а тому за договорами, укладеними з 24 січня 2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки та інших платежів за прострочення виконання зобов`язань.

Позивач просить стягнути з Відповідача зазначену заборгованість, а також судовий збір у розмірі 2.422,40 грн; розгляд справи просить здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та за відсутності представника Позивача. Витрат на професійну правничу допомогу Позивач до стягнення не заявляв.

08 травня 2025 року автоматизованим протоколом розподілу судових справ між суддями головуючим у справі визначено суддю Коробенка С.В.

13 травня 2025 року матеріали позовної заяви фактично отримані головуючим суддею.

15 травня 2025 року до суду надійшла довідка з відділу з питань місця реєстрації проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації щодо зареєстрованого місця проживання Відповідача.

Ухвалою суду від 15 травня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відзиву на позов Відповідач не подав, будь-яких заяв, клопотань або доказів до суду не надіслав. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи не надходило.

Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. З урахуванням наведеного справу розглянуто за наявними у ній матеріалами без проведення судового засідання.

ІІІ. Мотивувальна частина

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; докази мають бути належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність - достатньою для встановлення обставин справи.

Щодо укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Частинами першою, третьою статті 11 цього Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною, а електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Згідно з частиною першою статті 12 цього Закону моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінація цифр і літер, яку заявник отримує, зокрема, у вигляді SMS-коду, надісланого на телефон; договір про надання фінансового кредиту, підписаний позичальником за допомогою такого одноразового пароля-ідентифікатора, є укладеним між сторонами правочином.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір складається з Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), Заявки до кредитного договору та Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту). Відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) Кредитного договору № 07.08.2024-100001419 датована 07 серпня 2024 року о 14 год. 14 хв. і містить відомості про те, що Позичальник підписує акцепт одноразовим ідентифікатором - кодом E596 з SMS-повідомлення, надісланого на фінансовий номер 0984886222, а також повні паспортні дані Відповідача, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 та адресу; способом ідентифікації та верифікації споживача визначено отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID Національного банку України, що підтверджується наданими Позивачем даними BankID щодо Відповідача. З боку Кредитодавця договір підписано кваліфікованим електронним підписом.

Факт реального надання кредитних коштів підтверджується квитанцією про видачу коштів від 07 серпня 2024 року про перерахування 5.000,00 грн на електронний платіжний засіб Позичальника № 4441-11ХХ-ХХХХ-6235, реквізити якого зазначені в акцепті. За таких обставин суд доходить висновку, що Кредитний договір № 07.08.2024-100001419 від 07 серпня 2024 року є укладеним у встановленому законом порядку, а факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 5.000,00 грн - доведеним.

Щодо заборгованості за тілом кредиту

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору; статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами; відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Строк, на який надано кредит, становить 98 днів, а дата повернення кредиту - 12 листопада 2024 року. Згідно з Графіком платежів, наведеним у пункті 9 Заявки, повернення кредиту передбачалося сімома черговими платежами по 1.508,55 грн (останній - 1.508,53 грн) з 20 серпня 2024 року по 12 листопада 2024 року. Доказів повернення кредитних коштів повністю або частково Відповідач суду не надав; довідка-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором відомостей про будь-які платежі Позичальника не містить.

З огляду на викладене вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5.000,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо процентів за користування кредитом та комісії

Відповідно до частин першої, другої статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Згідно з частинами першою, другою статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі.

Пунктом 5 Заявки до кредитного договору встановлено фіксовану незмінну процентну ставку в розмірі 1,35 відсотка за один день користування кредитом, яка застосовується протягом усього строку, на який надається кредит, а пунктом 7 Заявки визначено, що проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (залишку від суми кредиту) на кількість днів користування кредитом та на процентну ставку. Пунктом 8 Заявки передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту (економічна сутність - плата за надання кредиту), у розмірі 15 відсотків від суми кредиту, що дорівнює 750,00 грн, яка нараховується та обліковується в день видачі кредиту.

Оскільки жодного платежу на погашення кредиту Відповідачем не здійснено, базою нарахування процентів протягом усього строку кредитування залишалася вся сума кредиту - 5.000,00 грн, а тому заявлений Позивачем розмір процентів 6.615,00 грн (5.000,00 грн х 1,35 відсотка х 98 днів) є арифметично правильним. Згідно з довідкою-розрахунком проценти нараховані за період з 07 серпня 2024 року по 12 листопада 2024 року, тобто виключно в межах строку, на який надавався кредит, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), про неможливість нарахування передбачених договором процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування.

Комісія в розмірі 750,00 грн є одноразовою, її розмір та порядок нарахування прямо визначені в пункті 8 Заявки, вона врахована у складі загальних витрат за споживчим кредитом та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, зазначених у пункті 12 Заявки. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) виснувала, що немає підстав вважати умову конкретного кредитного договору про встановлення плати (комісії) нікчемною; така умова є недійсною як оспорювана. Відповідач вимог про визнання умови договору про комісію недійсною не заявляв, зустрічного позову не подавав, а тому суд виходить із чинності цієї умови договору.

Водночас, перевіряючи заявлений до стягнення розмір плати за кредит, суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб. Згідно з частиною четвертою статті 8 цього Закону денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК / ЗРК) / t х 100 відсотків, де ДПС - денна процентна ставка, ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом, ЗРК - загальний розмір кредиту, t - строк кредитування у днях. Частиною п`ятою статті 8 цього Закону встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 відсоток. Зазначені норми запроваджені Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX і є чинними на дату укладення спірного договору.

Суд ураховує, що загальний розмір кредиту за спірним договором (5.000,00 грн) не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору (8.000,00 грн), а тому в силу частини четвертої статті 3 Закону України «Про споживче кредитування» до цього договору застосовуються вимоги цього Закону, крім частин другої - сьомої, абзацу другого частини десятої та частини дванадцятої статті 9, статті 19 та частини другої статті 21 цього Закону. Стаття 8 Закону до переліку винятків не включена, а отже, установлене частиною п`ятою цієї статті обмеження денної процентної ставки поширюється на спірні правовідносини.

Згідно з пунктом 6 Заявки до кредитного договору денна процентна ставка за спірним договором становить 1,13 відсотка і розрахована як (5.559,83 / 5.000) / 98 х 100 відсотків, а згідно з пунктом 12 Заявки загальні витрати за споживчим кредитом становлять 5.559,83 грн. Отже, вже на дату укладення договору визначена самим Кредитодавцем денна процентна ставка перевищувала встановлений частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір - 1 відсоток.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Нікчемний правочин (його окрема умова) є недійсним у силу закону, а тому визнання його недійсним судом не вимагається; за наявності спору щодо правових наслідків такого правочину суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення підтверджує чи спростовує обставину нікчемності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, провадження № 12-304гс18). Згідно з принципом jura novit curia саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, провадження № 12-161гс19).

Умова кредитного договору, яка встановлює загальні витрати за споживчим кредитом у розмірі, що спричиняє перевищення денною процентною ставкою визначеної частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» межі, погіршує становище споживача порівняно з правами, гарантованими Законом, а тому в частині такого перевищення не може бути покладена в основу задоволення позову. Максимально допустимий розмір загальних витрат за спірним кредитом становить 4.900,00 грн (1 відсоток х 5.000,00 грн х 98 днів), тоді як Позивач заявив до стягнення плату за кредит у загальному розмірі 7.365,00 грн (проценти 6.615,00 грн та комісія 750,00 грн).

Оскільки комісія в розмірі 750,00 грн нарахована одноразово в день видачі кредиту, її розмір є фіксованим і окремо розкритим у договорі, обмеження застосовується до процентів за користування кредитом, розмір яких залежить від кількості днів користування. Відтак обґрунтованим є розмір процентів за користування кредитом 4.150,00 грн (4.900,00 грн - 750,00 грн); у стягненні процентів у розмірі 2.465,00 грн слід відмовити. Вимога про стягнення комісії в розмірі 750,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо неустойки

Позивач просить стягнути з Відповідача неустойку в розмірі 2.500,00 грн, посилаючись на пункт 13 Заявки до кредитного договору, яким передбачено неустойку в розмірі 50,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Оцінюючи цю вимогу, суд виходить із такого.

По-перше, згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (яким цей розділ доповнено Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, дію якого в подальшому неодноразово продовжено, і на час ухвалення цього рішення воєнний стан в Україні є чинним.

Прострочення виконання Відповідачем грошового зобов`язання за кредитним договором виникло після 20 серпня 2024 року, тобто після дати першого чергового платежу за Графіком, і триває донині, а отже увесь період, за який Позивач нарахував неустойку, повністю охоплюється дією зазначеного мораторію. Відтак Відповідач як позичальник за кредитним договором звільнений від обов`язку сплати неустойки за таке прострочення в силу прямої вказівки закону, а нарахована неустойка підлягала списанню Позивачем як кредитодавцем. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, викладеними у постановах від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24) та від 06 травня 2025 року у справі № 464/2647/22 (провадження № 61-6059св24).

Доводи Позивача про те, що пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» виключено на підставі Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, а тому за договорами, укладеними після 24 січня 2024 року, кредиторам дозволено нараховувати неустойку, суд відхиляє. Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є самостійною чинною нормою, яка не скасовувалася та не зупинялася, не містить обмежень ані щодо дати укладення кредитного договору (договору позики), ані щодо статусу позичальника, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин незалежно від змін, внесених до Закону України «Про споживче кредитування».

Водночас суд наголошує, що дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України поширюється виключно на заходи відповідальності і не звільняє позичальника ані від обов`язку повернути кредит, ані від сплати процентів за користування кредитом та комісії, які є платою за користування коштами і за надання кредиту, а не мірою цивільно-правової відповідальності.

По-друге, розмір неустойки Позивачем не доведений. Довідка-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором містить лише підсумкову суму неустойки - 2.500,00 грн - без зазначення періоду її нарахування, кількості днів прострочення, конкретних зобов`язань, за невиконання яких вона нарахована, та без наведення самого арифметичного розрахунку; позовна заява також не містить розрахунку неустойки. За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування заявленої суми, тоді як згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а відповідно до частини шостої цієї статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на сукупність наведеного суд дійшов висновку, що вимога про стягнення неустойки в розмірі 2.500,00 грн є недоведеною та задоволенню не підлягає.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню - на суму 9.900,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 5.000,00 грн, проценти за користування кредитом - 4.150,00 грн та комісія - 750,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог на суму 4.965,00 грн слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За подання позовної заяви Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2.422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № СЦ00013900.

Оскільки позов задоволено частково - на 66,60 відсотка від заявленої ціни позову (9.900,00 грн із 14.865,00 грн), з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 1.613,30 грн.

Витрат на професійну правничу допомогу Позивач до стягнення не заявляв, а тому питання їх розподілу судом не вирішується.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 536, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 3, 8, 12 Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 07.08.2024-100001419 від 07 серпня 2024 року у розмірі 9.900 (дев`ять тисяч дев`ятсот) грн 00 коп., з яких:

- заборгованість за тілом кредиту - 5.000,00 грн;

- проценти за користування кредитом - 4.150,00 грн;

- комісія - 750,00 грн.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 2.465,00 грн та неустойки в розмірі 2.500,00 грн - відмовити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1.613 (одна тисяча шістсот тринадцять) грн 30 коп.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133, літера А, код ЄДРПОУ: 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя: