Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №211/293/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

__________________________________________________________________________________________

Провадження 2/760/361/26

В справі 211/293/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

18 вересня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Коробенка С.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ІІ. Описова частина

09 січня 2025 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - Позивач) звернулося через підсистему «Електронний суд» до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідачка) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 484225097 від 19 грудня 2021 року у розмірі 60.790,52 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилається на те, що 19 грудня 2021 року ОСОБА_1 уклала з Акціонерним товариством «Альфа-Банк» угоду про надання споживчого кредиту № 484225097, за умовами якої Банк зобов`язувався надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язувалася в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Умовами кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання Позичальником умов договору останній зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед Банком протягом 30 календарних днів з дня отримання від Банку відповідної інформації.

Позивач зазначає, що кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням Відповідачкою електронного ідентифікатора, що, за твердженням Позивача, підтверджується довідкою про ідентифікацію. Позивач посилається на положення Закону України «Про електронну комерцію», які передбачають використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тобто даних в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, а також на те, що при оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, у якому за допомогою інформаційної системи вказується особа, яка створила замовлення. На підтвердження цих доводів Позивач посилається на постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20) та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20).

Як стверджує Позивач, Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання Позичальнику кредиту, а Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 19 березня 2024 року становить 60.790,52 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 44.856,64 грн, заборгованість за процентами - 9,30 грн, заборгованість за комісією - 15.924,58 грн.

Позивач також зазначає, що виписка по рахунку клієнта є документом, який підтверджує факт видачі коштів, оскільки відповідає законодавству про бухгалтерський облік та фінансову звітність, а доданий до позову розрахунок заборгованості підтверджує її розмір, оскільки містить детальний опис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником та залишок заборгованості за наданим кредитом. З метою досудового врегулювання спору на адресу Позичальника направлено досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань, яка залишена без реагування.

Позивач повідомляє, що 12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів Акціонерного товариства «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування на Акціонерне товариство «Сенс Банк», а запис про зміну найменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.

Позивач просить стягнути з Відповідачки заборгованість за кредитним договором №484225097 від 19 грудня 2021 року в сумі 60.790,52 грн, а також суму сплаченого судового збору; розгляд справи просить здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та за відсутності представника Позивача.

03 лютого 2025 року ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області позовну заяву передано для розгляду за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Солом`янського районного суду міста Києва з огляду на отримані відповідно до частини восьмої статті 187 ЦПК України відомості Єдиного державного демографічного реєстру про те, що зареєстроване місце проживання Відповідачки - АДРЕСА_1 .

03 березня 2025 року матеріали позовної заяви надійшли до Солом`янського районного суду міста Києва.

04 березня 2025 року автоматизованим розподілом судової справи між суддями головуючим у справі визначено суддю Коробенка С.В.

10 березня 2025 року матеріали позову фактично отримані головуючим суддею, а також до суду надійшла відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру щодо зареєстрованого місця проживання Відповідачки.

Ухвалою суду від 10 березня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відзиву на позов Відповідачка не подала, будь-яких заяв, клопотань або доказів до суду не надіслала. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи не надходило.

Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. З урахуванням наведеного справу розглянуто за наявними у ній матеріалами без проведення судового засідання.

ІІІ. Мотивувальна частина

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; докази мають бути належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність - достатньою для встановлення обставин справи.

Щодо найменування Позивача

Кредитний договір укладено з Акціонерним товариством «Альфа-Банк». Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу з ідентифікаційним кодом 23494714, у тому числі щодо зміни найменування юридичної особи (повного та/або скороченого). За витягом з Державного реєстру банків Національного банку України повне найменування цієї юридичної особи - Акціонерне товариство «Сенс Банк», ідентифікаційний код - 23494714, код банку - 300346, а підставою внесення запису про банківську ліцензію № 61 від 01 грудня 2022 року зазначено зміну найменування.

Зміна найменування юридичної особи не є її припиненням, реорганізацією чи заміною сторони у зобов`язанні і не має наслідком ані вибуття сторони зі спірних правовідносин, ані заміни сторони у процесі в порядку статті 55 ЦПК України, оскільки ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань залишився незмінним, тобто Позивачем у справі є та сама юридична особа, з якою Відповідачка уклала кредитний договір.

Щодо укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів

З матеріалів справи вбачається, що 19 грудня 2021 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Угоду про надання споживчого кредиту № 484225097, яка є невід`ємною частиною Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. Складовими частинами правовідносин сторін є анкета-заява про акцепт Публічної пропозиції Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб від 19 грудня 2021 року, Оферта на укладання Угоди про надання споживчого кредиту № 484225097 та графік платежів від 19 грудня 2021 року, а також паспорт споживчого кредиту від 19 грудня 2021 року.

За умовами Оферти сума кредиту становить 50.355,82 грн; процентна ставка - 0,01 відсотка річних, тип ставки - фіксована; строк кредиту - 20 місяців; дата повернення кредиту - 20 серпня 2023 року (пункт 2 Оферти). Пунктом 3 Оферти Позичальник просила надати кредит для оплати (часткової оплати) товарів згідно з переліком, наведеним у листі-гарантії №484225097 від 19 грудня 2021 року, у загальній сумі 46.198,00 грн шляхом переказу на рахунок продавця, а також для оплати страхового платежу в розмірі 4.157,82 грн згідно з умовами договору добровільного страхування життя № 361.484225097.111 від 19 грудня 2021 року шляхом переказу коштів на рахунок ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування».

Згідно з графіком платежів, наведеним в Оферті, повернення кредиту здійснюється двадцятьма щомісячними платежами до 20 числа кожного місяця в розмірі 2.744,25 грн кожен (останній платіж 20 серпня 2023 року - 2.744,12 грн), а загальна вартість кредиту для споживача становить 54.884,87 грн, з яких сума кредиту - 50.355,82 грн, проценти за користування кредитом - 4,15 грн, платежі за розрахунково-касове обслуговування - 4.524,90 грн та платежі за послуги страховика - 4.157,82 грн. Ці ж відомості наведені в паспорті споживчого кредиту, у якому орієнтовну реальну річну процентну ставку визначено в розмірі 22,44 відсотка річних.

Факт реального надання кредитних коштів підтверджується меморіальним ордером № 793057941 від 20 грудня 2021 року на суму 50.355,82 грн з призначенням платежу «Надання кредиту за кредитним договором № 484225097 від 19.12.2021» та випискою по особових рахунках за період з 19 грудня 2021 року по 19 березня 2024 року, згідно з якими 20 грудня 2021 року на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 , зараховано 50.355,82 грн, а з цього рахунку того ж дня перераховано 4.157,82 грн на рахунок ПрАТ «СК «Альфа Страхування» з призначенням платежу «Оплата за послуги страхування згідно кредитного договору № 484225097 від 19.12.2021» та 46.198,00 грн з призначенням платежу «Оплата зг. КД № 484225097 від 19.12.2021 ; ОСОБА_2 ; ДРФО НОМЕР_2 ».

Суд ураховує, що надані Позивачем копії анкети-заяви, Оферти та паспорта споживчого кредиту у графах «Підпис Клієнта» та «Підпис споживача» містять лише графічну позначку без відтворення власноручного або електронного підпису Позичальника, а довідка про ідентифікацію, на яку Позивач посилається в позовній заяві та яку зазначено в переліку додатків до неї, до матеріалів справи фактично не надана; відомостей про одноразовий ідентифікатор, дату і час його надсилання та номер мобільного телефону, на який його надіслано, матеріали справи не містять.

Водночас укладення кредитного договору та отримання за ним кредитних коштів підтверджуються сукупністю інших доказів. Так, анкета-заява містить паспортні дані Відповідачки, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , адресу реєстрації та номер мобільного телефону, які узгоджуються з даними, зазначеними в позовній заяві та у відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру. Кредитні кошти перераховані за розпорядженням Позичальника, наведеним у пункті 3 Оферти, саме на ті цілі та в тих сумах, які в ньому визначені. Крім того, 11 січня 2022 року та 01 лютого 2022 року на рахунок № НОМЕР_1 внесено по 2.800,00 грн з призначенням платежу «Сплата заборгованості за кредитним договором № 484225097 від 19.12.2021, платник ОСОБА_2 » та «Сплата заборгованості за кредитним договором 484225097», що свідчить про схвалення Відповідачкою правочину та часткове його виконання. Відповідачка зазначених обставин не спростувала, доказів іншого суду не надала.

За таких обставин суд доходить висновку, що Угода про надання споживчого кредиту № 484225097 від 19 грудня 2021 року є укладеною, а факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 50.355,82 грн - доведеним.

Щодо настання строку виконання зобов`язання

Пунктом 2 Оферти дату повернення кредиту визначено 20 серпня 2023 року. Умовами кредитного договору передбачено також, що у випадку невиконання Позичальником умов договору останній зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед Банком протягом 30 календарних днів з дня отримання від Банку відповідної інформації.

Банк направив Відповідачці вимогу про усунення порушень, у якій вимагав протягом 30 календарних днів з моменту отримання вимоги, але в будь-якому разі не пізніше 35 календарних днів з моменту її надсилання, усунути порушення умов кредитного договору та погасити заборгованість, а в разі невиконання - достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом та комісії. Направлення вимоги підтверджується описом вкладення у поштове відправлення «Укрпошта Стандарт» на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , у якому найменуванням вкладення зазначено «Вимога про усунення порушень», з відбитком календарного штемпеля відділення поштового зв`язку від 14 березня 2024 року, а також списком № 1 згрупованих поштових відправлень (форма 103-1), у якому Відповідачка зазначена за номером 268 зі штриховим кодовим ідентифікатором 0503821123544.

Позовну заяву подано до суду 09 січня 2025 року, тобто після спливу як зазначеного у вимозі строку, так і погодженого сторонами строку кредитування. Отже, строк виконання Відповідачкою зобов`язання з повернення кредиту настав.

Щодо комісії за обслуговування (управління) кредиту

Пунктом 1 Оферти Позичальник запропонувала Банку надавати їй під час користування кредитом послуги з розрахунково-касового обслуговування, за надання яких запропонувала встановити комісійну винагороду, а саме: за надання кредиту - 0,00 відсотка від суми кредиту та 0,00 грн; за обслуговування (управління) кредиту за період з 1-го по 18-й місяць користування кредитом (перший період) - 0 відсотків від суми кредиту (змінна частина) та 50,00 грн (фіксована частина), а за період з 19-го по 20-й місяць користування кредитом (другий період) - 3,5 відсотка від суми кредиту (змінна частина) та 50,00 грн (фіксована частина).

Пунктом 1.1 Оферти сторони, посилаючись на статті 212, 611 ЦК України, домовилися про зміну умов зобов`язання, а саме про зміну розміру комісійної винагороди за обслуговування (управління) кредитом, передбаченої для першого періоду, та про зміну строку кредиту у зв`язку з настанням відкладальної обставини, якою визначено внесення Позичальником протягом першого періоду щомісячного платежу в інший строк та/або в меншому розмірі, ніж це передбачено графіком платежів. Пунктом 2.1 Оферти передбачено, що при настанні відкладальних обставин строк кредиту збільшується на відповідну кількість місяців, у яких були допущені факти прострочення виконання будь-якого грошового зобов`язання за Угодою.

У паспорті споживчого кредиту відповідний платіж поіменовано як платіж за супровідні послуги кредитодавця, обов`язковий для укладення договору, з базою розрахунку «Фіксований пакет послуг за РКО» та розміром 50,00 грн з 1-го по 18-й місяць і 1.812,45 грн з 19-го по 20-й місяць; у графіку платежів ці суми відображені в колонці «розрахунково-касове обслуговування». Сукупний розмір такої комісії за весь погоджений сторонами строк кредитування становить 4.524,90 грн (вісімнадцять платежів по 50,00 грн та два платежі по 1.812,45 грн).

Натомість згідно з розрахунком заборгованості Банк нарахував комісію за обслуговування кредиту за двадцять сім розрахункових періодів на загальну суму 16.024,58 грн, з яких 900,00 грн - за перші вісімнадцять періодів по 50,00 грн, 14.499,60 грн - за наступні вісім періодів по 1.812,45 грн та 624,98 грн - за останній період; погашено 100,00 грн, а до стягнення заявлено 15.924,58 грн.

Оцінюючи цю вимогу, суд виходить із такого.

По-перше, відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб. Згідно з частиною другою статті 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, закон не забороняє встановлювати в договорі про споживчий кредит комісію, проте така комісія має бути платою за конкретні додаткові чи супутні послуги кредитодавця, погоджені зі споживачем.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум, а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит. Згідно з частиною п`ятою статті 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць, а умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 цього Закону. У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зробив висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У цій справі жоден із наданих Позивачем документів - ані анкета-заява, ані Оферта, ані паспорт споживчого кредиту, ані графік платежів - не містить переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються Позичальниці та за які Банком установлено комісію за обслуговування (управління) кредиту (розрахунково-касове обслуговування), не визначає порядку надання таких послуг та обчислення їх вартості. Тарифи Банку, на які міститься посилання в Оферті, до матеріалів справи не надані, доказів ознайомлення з ними Відповідачки або погодження їх з нею Позивач не подав. За таких обставин суд ураховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), згідно з яким витяг з тарифів та витяг з умов і правил надання банківських послуг, які не підписані позичальником, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання анкети-заяви.

Крім того, за самим лише змістом нарахувань зазначена комісія обчислювалася не як плата за конкретну надану послугу, а у фіксованому розмірі та у відсотковому відношенні до суми виданого кредиту, не залежала від обсягу фактично наданих Банком послуг і не зменшувалася в міру погашення кредиту. Про це свідчить і співвідношення відповідних сум: за визначеною договором процентною ставкою 0,01 відсотка річних проценти за весь строк кредитування становлять 4,15 грн, тоді як комісія за той самий строк - 4.524,90 грн, а орієнтовна реальна річна процентна ставка (22,44 відсотка річних) у 2.244 рази перевищує процентну ставку за користування кредитом. Наведене свідчить, що ця комісія за своєю суттю є не платою за окрему банківську послугу, а прихованою платою за користування кредитними коштами понад погоджену сторонами процентну ставку.

Нікчемний правочин (його окрема умова) є недійсним у силу закону, а тому визнання його недійсним судом не вимагається; за наявності спору щодо правових наслідків такого правочину суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення підтверджує чи спростовує обставину нікчемності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, провадження № 12-304гс18). Згідно з принципом jura novit curia саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, провадження № 12-161гс19).

З огляду на наведене суд доходить висновку, що умова пункту 1 Оферти на укладання Угоди про надання споживчого кредиту № 484225097 від 19 грудня 2021 року щодо обов`язку Позичальника сплачувати комісійну винагороду за обслуговування (управління) кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

По-друге, суд ураховує, що переважна частина нарахованої комісії - 15.124,58 грн (14.499,60 грн та 624,98 грн) - утворилася виключно внаслідок застосування до місяців першого періоду умов оплати, передбачених для другого періоду, та продовження строку нарахування комісії в порядку пунктів 1.1, 2.1 Оферти. Єдиною фактичною підставою для цього стало невнесення Відповідачкою чергових платежів за графіком: останній платіж здійснено 01 лютого 2022 року, а платіж, який підлягав сплаті 20 березня 2022 року, та всі подальші платежі не внесені. Унаслідок цього розмір щомісячної комісії було збільшено з 50,00 грн до 1.812,45 грн, тобто більш ніж у тридцять шість разів, а загальна нарахована сума комісії (16.024,58 грн) перевищила її погоджений сторонами сукупний розмір (4.524,90 грн) більш ніж у три з половиною рази.

Отже, збільшення розміру комісійної винагороди та продовження строку її нарахування зумовлені виключно простроченням Відповідачкою грошового зобов`язання, а відтак нарахована в такий спосіб сума за своєю правовою природою є платежем, передбаченим договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язання. Застереження пункту 2.3 Оферти про те, що порядок визначення дати повернення кредиту не є мірою відповідальності Позичальника перед Банком, наведеного не спростовує, оскільки правова природа платежу визначається не його найменуванням у договорі, а підставою та умовами його нарахування.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (яким цей розділ доповнено Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, дію якого в подальшому неодноразово продовжено, і на час ухвалення цього рішення воєнний стан в Україні є чинним.

Крім того, згідно з абзацом першим пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення, у тому числі, але не виключно, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором; абзацом другим цього ж пункту встановлено, що такі нараховані платежі підлягають списанню кредитодавцем.

Кредитний договір укладено 19 грудня 2021 року, тобто задовго до граничної дати, визначеної наведеною нормою; прострочення допущено Відповідачкою з 21 березня 2022 року і триває донині, зобов`язання за договором на час ухвалення цього рішення не припинені, а спірна частина комісії нарахована за розрахункові періоди з 20 червня 2023 року по 19 березня 2024 року, тобто після 24 лютого 2022 року. Відтак незалежно від наведеного вище висновку про нікчемність умови договору про комісію сума 15.124,58 грн у будь-якому разі підлягала списанню кредитодавцем і стягненню з Відповідачки не підлягає.

З огляду на сукупність наведеного вимога про стягнення заборгованості за комісією в розмірі 15.924,58 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Водночас, оскільки умова договору про комісію за обслуговування (управління) кредиту є нікчемною, сплачені Відповідачкою на її погашення кошти в розмірі 100,00 грн (по 50,00 грн 20 січня 2022 року та 21 лютого 2022 року) не могли бути правомірно спрямовані Банком на погашення такої комісії, а тому підлягають урахуванню при визначенні розміру заборгованості за тілом кредиту.

Щодо заборгованості за тілом кредиту

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що Відповідачка здійснила на погашення заборгованості за кредитним договором два платежі - 11 січня 2022 року та 01 лютого 2022 року - по 2.800,00 грн кожен, а всього 5.600,00 грн. Інших платежів на погашення заборгованості ані виписка по особових рахунках за період з 19 грудня 2021 року по 19 березня 2024 року, ані розрахунок заборгованості не містять; доказів повернення кредитних коштів у більшому розмірі Відповідачка суду не надала.

Відповідно до частини першої статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Витрат кредитора, пов`язаних з одержанням виконання, матеріали справи не містять; неустойки Позивач не нараховував; нараховані на дати зарахування платежів проценти становили 0,42 грн та 0,40 грн, а всього 0,82 грн, і були погашені за рахунок цих платежів. Решта сплачених Відповідачкою коштів у розмірі 5.599,18 грн (5.600,00 грн - 0,82 грн), включно зі 100,00 грн, спрямованими Банком на погашення нікчемної комісії, підлягає зарахуванню в погашення основної суми боргу.

Відтак заборгованість за тілом кредиту становить 44.756,64 грн (50.355,82 грн - 5.599,18 грн), тобто на 100,00 грн менше, ніж заявлено Позивачем.

З огляду на викладене вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованою в частині 44.756,64 грн та підлягає задоволенню в цій частині; у стягненні заборгованості за тілом кредиту в розмірі 100,00 грн слід відмовити.

Щодо процентів за користування кредитом

Відповідно до частин першої, другої статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, яка застосовується до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частин першої, другої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі.

Пунктом 1 Оферти встановлено процентну ставку за кредитом у розмірі 0,01 відсотка річних, тип ставки - фіксована. Позивач заявив до стягнення проценти за користування кредитом у розмірі 9,30 грн.

З розрахунку заборгованості вбачається, що проценти нараховувалися щомісячно за двадцять сім розрахункових періодів - з 19 грудня 2021 року по 19 березня 2024 року - на загальну суму 10,12 грн, з яких 0,82 грн погашено платежами Відповідачки. Водночас строк кредиту за Офертою становить 20 місяців, а дата повернення кредиту - 20 серпня 2023 року, тобто останнім розрахунковим періодом у межах погодженого сторонами строку кредитування є двадцятий період з датою платежу 20 серпня 2023 року. За перші двадцять розрахункових періодів проценти нараховано в сумі 7,52 грн, а за сім наступних періодів - з 21 серпня 2023 року по 19 березня 2024 року - у сумі 2,60 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) виснувала, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування, а після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється; права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України. Аналогічних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) та від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22).

Суд ураховує також, що продовження строку кредиту, здійснене Банком у порядку пунктів 1.1, 2.1 Оферти, зумовлене виключно простроченням Відповідачкою грошового зобов`язання, а тому з наведених вище мотивів не може бути підставою для нарахування процентів за межами погодженого сторонами двадцятимісячного строку кредитування. Вимог на підставі частини другої статті 625 ЦК України, а також неустойки Позивач до стягнення не заявляв і розрахунку таких сум не наводив.

Відтак обґрунтованим є розмір непогашених процентів за користування кредитом 6,70 грн (7,52 грн - 0,82 грн); у стягненні процентів за користування кредитом у розмірі 2,60 грн, нарахованих за межами строку кредитування, слід відмовити.

Таким чином, позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» підлягають частковому задоволенню - на суму 44.763,34 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 44.756,64 грн та проценти за користування кредитом - 6,70 грн. У задоволенні решти позовних вимог на суму 16.027,18 грн слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2.422,40 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 639042 від 26 грудня 2024 року.

Оскільки позов задоволено частково - на 73,64 відсотка від заявленої ціни позову (44.763,34 грн із 60.790,52 грн), з Відповідачки на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 1.783,74 грн.

Витрат на професійну правничу допомогу Позивач до стягнення не заявляв, попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат позовна заява не містить, а тому питання їх розподілу судом не вирішується.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 203, 212, 215, 216, 509, 525, 526, 530, 534, 536, 610, 611, 612, 625, 629, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 8, 9, 11, 12 та пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд вирішив:

1. Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за Угодою про надання споживчого кредиту № 484225097 від 19 грудня 2021 року у розмірі 44.763 (сорок чотири тисячі сімсот шістдесят три) грн 34 коп., з яких:

- заборгованість за тілом кредиту - 44.756,64 грн;

- проценти за користування кредитом - 6,70 грн.

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Сенс Банк» про стягнення заборгованості за комісією в розмірі 15.924,58 грн, заборгованості за тілом кредиту в розмірі 100,00 грн та процентів за користування кредитом у розмірі 2,60 грн - відмовити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір у розмірі 1.783 (одна тисяча сімсот вісімдесят три) грн 74 коп.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк» (попереднє найменування - Акціонерне товариство «Альфа-Банк»), місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ: 23494714.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя: