Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №760/7110/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

__________________________________________________________________________________________

Провадження 2/760/762/26

В справі 760/7110/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

18 вересня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Коробенка С.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ІІ. Описова частина

18 березня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» (далі - Позивач) звернулося через підсистему «Електронний суд» до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором про споживчий кредит № 1019462 від 28 грудня 2019 року у розмірі 15.015,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилається на те, що 28 грудня 2019 року Відповідач за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування, в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» подав Заявку на отримання кредиту № 1019462, а Товариство направило йому електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, введенням якого Відповідач підтвердив прийняття умов Договору про споживчий кредит № 1019462 від 28 грудня 2019 року. До укладення договору Відповідач отримав його проект разом з додатками в електронному вигляді в особистому кабінеті та ознайомився з усіма його умовами і Правилами надання фінансових кредитів, розміщеними на веб-сайті Товариства, які є невід`ємною частиною договору. Позивач наголошує, що оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом, і посилається на постанову Верховного Суду у справі № 524/5556/19.

Позивач вказує, що Відповідач не виконав належним чином кредитні зобов`язання, чим порушив статті 526, 527 ЦК України, внаслідок чого 01 квітня 2020 року згідно з умовами Договору факторингу № 01/04 Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» відступило право вимоги за Кредитним договором № 1019462 від 28 грудня 2019 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (код ЄДРПОУ 38750239, нове найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс»), а 13 грудня 2021 року між цим товариством та Позивачем укладено Договір факторингу № 1/6, за умовами якого та згідно з Додатком № 1 до нього Позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за цим кредитним договором. Оскільки Додаток № 1 містить відомості щодо великої кількості боржників, Позивач надав витяги з додатків, що містять лише дані Відповідача. Позивач також зазначає, що на адресу Відповідача направлено повідомлення про відступлення права вимоги із зазначенням порядку погашення заборгованості.

За твердженням Позивача, заборгованість Відповідача становить 15.015,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 5.000,00 грн, заборгованість за процентами - 7.515,00 грн, заборгованість за комісією - 0,00 грн, заборгованість за пенею - 2.500,00 грн.

Позивач просить стягнути з Відповідача зазначену заборгованість, а також судові витрати - судовий збір у розмірі 2.422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6.000,00 грн; розгляд справи просить здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження за наявними доказами та матеріалами, без участі представника Позивача.

18 березня 2025 року автоматизованим розподілом судової справи між суддями головуючим у справі визначено суддю Коробенка С.В.

19 березня 2025 року до суду надійшла відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру щодо зареєстрованого місця проживання Відповідача.

Ухвалою суду від 19 березня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

28 серпня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява Позивача про зміну назви позивача, в якій Позивач повідомив, що з 01 липня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», та просив урахувати цей факт і долучити надані докази до матеріалів справи.

Відзиву на позов Відповідач не подав, будь-яких заяв, клопотань або доказів до суду не надіслав. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи не надходило.

Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. З урахуванням наведеного справу розглянуто за наявними у ній матеріалами без проведення судового засідання.

ІІІ. Мотивувальна частина

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; докази мають бути належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність - достатньою для встановлення обставин справи.

Щодо найменування Позивача

Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» № 70-к від 01 липня 2025 року, виданим на виконання Рішення єдиного учасника товариства № 1778 від 01 липня 2025 року, з 01 липня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» перейменовано у Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс». Зміна найменування юридичної особи не є її припиненням, реорганізацією чи заміною сторони у зобов`язанні і не має наслідком ані вибуття сторони зі спірних правовідносин, ані заміни сторони у процесі в порядку статті 55 ЦПК України, оскільки ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (43657029) залишився незмінним, тобто Позивачем у справі є та сама юридична особа. За таких обставин суд ураховує зміну найменування Позивача та зазначає його в цьому рішенні під чинним найменуванням.

Щодо укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частинами першою, третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Згідно з частиною першою статті 12 цього Закону моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінація цифр і літер, яку заявник отримує, зокрема, у вигляді SMS-коду, надісланого на телефон; договір про надання фінансового кредиту, підписаний позичальником за допомогою такого одноразового пароля-ідентифікатора, є укладеним між сторонами правочином.

З матеріалів справи вбачається, що 28 грудня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (Позикодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Кредитний договір № 1019462 (індивідуальна частина) в електронній формі, невід`ємною частиною якого є Графік розрахунків (Додаток № 1). Анкета-заява на кредит № 1019462 містить паспортні дані Відповідача, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , адресу реєстрації, номер мобільного телефону та адресу електронної пошти, які збігаються з даними, зазначеними в кредитному договорі та в позовній заяві, а також хронологію опрацювання заяви 28 грудня 2019 року, у тому числі етапи верифікації за телефоном та підписання договору, і погоджені умови кредитування - сума 5.000,00 грн, строк 30 днів, комісія за надання 0,00 відсотків, ставка процентів 0,01 відсотка за кожен день користування.

Факт реального перерахування кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням № 13070336 від 28 грудня 2019 року про перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» ОСОБА_1 коштів у розмірі 5.000,00 грн, що узгоджується з відомістю про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 1019462, у якій операція «Надання кредиту» на суму 5.000,00 грн відображена 28 грудня 2019 року.

За таких обставин суд доходить висновку, що Кредитний договір № 1019462 від 28 грудня 2019 року є укладеним у встановленому законом порядку, а факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 5.000,00 грн - доведеним.

Щодо переходу права вимоги до Позивача

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Пунктом 3.2.6 кредитного договору сторони прямо погодили право Позикодавця відступати, передавати та в будь-який інший спосіб відчужувати свої права за договором на користь третіх осіб у будь-який час протягом строку дії договору.

Судом встановлено, що право грошової вимоги за Кредитним договором № 1019462 від 28 грудня 2019 року послідовно перейшло від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на підставі Договору факторингу № 01/04 від 01 квітня 2020 року, а в подальшому - до Позивача на підставі Договору факторингу № 1/6 від 13 грудня 2021 року, що підтверджується відповідними договорами, витягами з додатків до них щодо Відповідача, платіжними інструкціями про оплату відступленого права вимоги та повідомленням про повний розрахунок за Договором факторингу № 1/6.

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові. Водночас, як зазначив Верховний Суд України у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору; неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту.

Доказів виконання зобов`язання на користь первісного кредитора Відповідач суду не надав. За таких обставин суд визнає Позивача належним кредитором у спірних правовідносинах, водночас ураховуючи, що в силу статті 514 ЦК України обсяг прав Позивача не може перевищувати обсягу прав, які на момент відступлення належали первісному кредиторові.

Щодо заборгованості за тілом кредиту

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктами 1.3, 1.4 кредитного договору визначено, що кредит надається строком на 30 днів з 28 грудня 2019 року, а термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 27 січня 2020 року; ці ж відомості наведені у Графіку розрахунків (Додаток № 1), згідно з яким 27 січня 2020 року до сплати підлягало 5.015,00 грн, з яких кредит - 5.000,00 грн та проценти - 15,00 грн. Доказів повернення кредитних коштів повністю або частково Відповідач суду не надав: з відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 1019462 вбачається, що жодного платежу на погашення заборгованості Позичальником не здійснено.

З огляду на викладене вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5.000,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо процентів за користування кредитом

Відповідно до частин першої, другої статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до частин першої, другої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі. Згідно з частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору, а встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Пунктом 1.5.2 кредитного договору встановлено, що проценти за користування кредитом становлять 15,00 грн і нараховуються за ставкою 0,01 відсотка від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; тип процентної ставки за цим Договором - фіксована. Пунктом 1.6 договору визначено стандартну (базову) процентну ставку за користування кредитом у розмірі 2,50 відсотка від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Пунктом 2.2.3 договору передбачено, що проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, яка є незмінною протягом усього строку фактичного користування кредитом, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, якщо Позичальник всупереч умовам договору продовжує користуватись кредитом; якщо визначена пунктом 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання Позичальником умов договору щодо своєчасного повернення кредиту проценти з дня, наступного за днем, визначеним пунктом 1.4, продовжують нараховуватись за базовою ставкою.

Позивач заявив до стягнення проценти в розмірі 7.515,00 грн. З відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 1019462 вбачається, що ця сума складається з двох різних за підставою нарахування частин: за період з 29 грудня 2019 року по 27 січня 2020 року включно, тобто в межах визначеного пунктами 1.3, 1.4 договору тридцятиденного строку кредитування, проценти нараховувалися згідно з пунктом 1.5.2 договору по 0,50 грн за кожен день, що становить 15,00 грн і повністю відповідає Графіку розрахунків; за період з 28 січня 2020 року по 27 березня 2020 року, тобто після спливу зазначеного строку, проценти нараховувалися вже згідно з пунктом 1.6 договору по 125,00 грн за кожен день, що за 60 днів становить 7.500,00 грн.

Отже, після 27 січня 2020 року розмір денної процентної ставки було збільшено з 0,01 відсотка до 2,50 відсотка, тобто у двісті п`ятдесят разів, унаслідок чого щоденне нарахування зросло з 0,50 грн до 125,00 грн. Оцінюючи обґрунтованість такого нарахування, суд виходить із такого.

По-перше, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України; в охоронних правовідносинах права та інтереси кредитодавця забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18). Цей висновок сформульовано, зокрема, і щодо тих договорів, умовами яких сторони погодили нарахування процентів за користування кредитом не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, провадження № 12-16гс22). Строк кредитування за спірним договором сплив 27 січня 2020 року, а отже, умова пункту 2.2.3 договору про продовження нарахування процентів після цієї дати не створює для кредитодавця права стягнути з Позичальника проценти за користування кредитом за подальший період.

По-друге, єдиною фактичною підставою переходу на стандартну (базову) ставку стало неповернення Відповідачем кредиту у визначений пунктом 1.4 договору термін. Пунктом 2.3 договору передбачено, що для продовження строку користування кредитом Позичальник має вчинити дії, передбачені Правилами, у тому числі сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості, а волевиявлення Позичальника продовжити строк користування кредитом підтверджується здійсненням ним відповідного платежу. Жодних доказів вчинення Відповідачем таких дій матеріали справи не містять; навпаки, з відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що жодного платежу за договором не здійснювалося. Таким чином, перехід на стандартну (базову) ставку є не наслідком волевиявлення Позичальника, а виключно наслідком допущеного ним прострочення грошового зобов`язання. Водночас тип процентної ставки за цим договором сторони визначили як фіксований (пункт 1.5.2), а фіксована процентна ставка в силу частини третьої статті 1056-1 ЦК України є незмінною протягом усього строку кредитного договору і не може бути збільшена кредитодавцем в односторонньому порядку.

По-третє, суд ураховує, що пунктом 2.2.3 договору сторони погодили можливість нарахування процентів за базовою ставкою в період прострочення за вибором Позикодавця в якості процентів, передбачених статтею 625 ЦК України. Проте вимог на підставі статті 625 ЦК України Позивач у цій справі не заявляв, розрахунку таких процентів не наводив, а заявлену суму 7.515,00 грн визначив саме як заборгованість за процентами за користування кредитом. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, а тому позбавлений можливості самостійно змінювати правову природу заявленої до стягнення суми.

Окремо суд зазначає, що нарахування процентів за період з 28 січня 2020 року по 27 березня 2020 року здійснене первісним кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», і в силу статті 514 ЦК України до Позивача перейшли права первісного кредитора в тому обсязі, що існував на момент переходу цих прав; оскільки первісний кредитор не мав права вимагати сплати цих процентів, такого права не набув і Позивач.

Водночас проценти за користування кредитом у розмірі 15,00 грн, нараховані в межах строку кредитування, є платою за користування грошовими коштами, а не мірою цивільно-правової відповідальності, а тому підстав для їх зменшення в порядку статті 551 ЦК України немає. Умови про розмір процентної ставки та сукупну вартість кредиту були доведені до відома Позичальника до укладення договору - вони визначені в анкеті-заяві на кредит № 1019462, у пунктах 1.5, 1.5.2 кредитного договору та в Графіку розрахунків; вимог про визнання відповідних умов договору недійсними Відповідач не заявляв, зустрічного позову не подавав.

З огляду на викладене вимога про стягнення процентів за користування кредитом є обґрунтованою в частині 15,00 грн та підлягає задоволенню в цій частині; у стягненні процентів у розмірі 7.500,00 грн, нарахованих за межами строку кредитування за збільшеною процентною ставкою, слід відмовити.

Щодо пені

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.1 кредитного договору передбачено, що Позичальник, який не виконав зобов`язання з повернення кредиту у встановлений термін, починаючи з дня, наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в пункті 1.4 договору, зобов`язаний сплатити на користь Товариства пеню у розмірі 2,00 відсотки від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту, одержаного Позичальником за цим Договором; пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості або до досягнення максимально можливого розміру, визначеного цим пунктом.

Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 1019462 пеню нараховано за двадцять п`ять днів - з 28 січня 2020 року по 21 лютого 2020 року - по 100,00 грн за кожен день, а всього 2.500,00 грн, після чого нарахування припинено у зв`язку з досягненням установленого пунктом 4.1 договору граничного розміру - 50 відсотків від суми кредиту (5.000,00 грн). Отже, розмір пені є доведеним, обчисленим за визначеною договором ставкою та в межах погодженої сторонами граничної суми.

Суд перевірив, чи поширюються на цю вимогу законодавчі мораторії на нарахування неустойки за прострочення виконання кредитних зобов`язань. Згідно з пунктом 15 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позичальник звільняється від обов`язку сплатити на користь кредитодавця неустойку, штраф, пеню за прострочення, що сталося у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, або у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину; згідно з пунктом 18 того ж розділу таке звільнення поширюється на період дії воєнного, надзвичайного стану, а нараховані включно з 24 лютого 2022 року неустойка (штраф, пеня) та інші платежі підлягають списанню кредитодавцем; згідно з абзацом першим пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» споживач звільняється від відповідальності, у тому числі від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені), у разі прострочення у період з 01 березня 2020 року.

Пеню за спірним договором нараховано за період з 28 січня 2020 року по 21 лютого 2020 року, тобто до 01 березня 2020 року, до запровадження карантину та задовго до введення воєнного стану. Відтак жоден із наведених мораторіїв на нараховану Позивачем пеню не поширюється.

Клопотання про зменшення розміру неустойки Відповідач не заявляв, вимог про визнання умови договору про пеню недійсною не пред`являв, зустрічного позову не подавав; доказів погашення заборгованості матеріали справи не містять.

З огляду на викладене вимога про стягнення пені в розмірі 2.500,00 грн є обґрунтованою, доведеною та підлягає задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» підлягають частковому задоволенню - на суму 7.515,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 5.000,00 грн, проценти за користування кредитом - 15,00 грн та пеня - 2.500,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог на суму 7.500,00 грн слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з пунктом 3 частини другої цієї статті інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2.422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією, доданою до позовної заяви.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу Позивач надав Договір № 43657029 про надання правової допомоги від 01 листопада 2024 року, укладений з адвокатом Білецьким Богданом Михайловичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 5618/10 від 17 березня 2016 року); Додаткову угоду № 1019462 до цього договору, якою предмет договору розширено представництвом та захистом інтересів Клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 ; Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та Акт № 1019462 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом на суму 6.000,00 грн. Згідно з Детальним описом робіт та Актом адвокатом надано такі послуги: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) - 1,5 години за ставкою 1.500,00 грн за годину, що становить 2.250,00 грн; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості - 3 години за ставкою 1.000,00 грн за годину, що становить 3.000,00 грн; формування додатків до позовної заяви (письмові докази) - 1 година за ставкою 750,00 грн за годину, що становить 750,00 грн.

За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і суд не вправі втручатися у ці правовідносини; водночас при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу в порядку частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України Відповідач не заявляв, доказів їх неспівмірності не подавав; склад та обсяг наданих адвокатом послуг відповідають фактично вчиненим у справі процесуальним діям і підтверджені належними доказами.

Оскільки позов задоволено частково - на 50,05 відсотка від заявленої ціни позову (7.515,00 грн із 15.015,00 грн), з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених вимог судовий збір у розмірі 1.212,41 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3.003,00 грн.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 536, 549, 551, 610, 611, 612, 625, 629, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1, 1077, 1078, 1082, пунктами 15, 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 1019462 від 28 грудня 2019 року у розмірі 7.515 (сім тисяч п`ятсот п`ятнадцять) грн 00 коп., з яких:

- заборгованість за тілом кредиту - 5.000,00 грн;

- проценти за користування кредитом - 15,00 грн;

- пеня - 2.500,00 грн.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 7.500,00 грн - відмовити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» судовий збір у розмірі 1.212 (одна тисяча двісті дванадцять) грн 41 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3.003 (три тисячі три) грн 00 коп.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (попереднє найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг»), місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ: 43657029.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя: