Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №760/21071/24 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа: №760/21071/24

Провадження: 2/760/5139/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Київ

Суддя Солом`янського районного суду м. Києва Козленко Г.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Солом`янського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про усунення перешкод у здійсненні права розпорядження майном, -

ВСТАНОВИВ:

До Солом`янського районного суду м. Києва звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з позовом до Солом`янського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просили суд:

- зняти (скасувати) арешт, накладений на все майно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) Відділом державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві на підстави постанови серія АЕ №679294 від 26.04.2005, вх. №957 від 27.04.2005, вих.240/40 від 26.04.2005 (реєстраційний номер обтяження 1929137 від 28.04.2005 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна);

- стягнути з Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сплачені ними судові збори.

В обґрунтування позову позивачі зазначили, що їм належить на праві спільної часткової власності (по частині кожному) квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яку позивачі не можуть продати з причини наявності арешту, накладеного на все майно позивача ОСОБА_1 на підставі постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом`янського району м. Києва (далі - Відділ), серія АЕ №679294 від 26.04.2005. 26.06.2023 позивач ОСОБА_1 звернувся із заявою про зняття арешту до Солом`янського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві, який своїм листом №98259 від 30.06.2023 повідомив, що виконавчі документи про стягнення з ОСОБА_1 на виконанні не перебувають, механізм та порядок зняття арешту по виконавчим провадженням, які відсутні в Автоматизованій системі виконавчого провадження та є знищеними, не передбачений, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, у відповідача відсутні правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 . Оскільки ОСОБА_1 не є боржником та стороною виконавчого провадження, відсутній механізм та порядок знаття арешту по виконавчим провадженням, які відсутні в Автоматизованій системі виконавчого провадження та є знищеними, а у відповідача відсутні правові підстави щодо зняття арешту в досудовому порядку, позивачі звернулися до суду з даним позовом, в якому просять суд зняти (скасувати) арешт, накладений на все майно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відділом державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві на підстави постанови серія АЕ №67929429 від 26.04.2005, вх. №957 від 27.04.2005, вих.240/40 від 26.04.2005 (реєстраційний номер обтяження 1929137 від 28.04.2005 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна), що є перешкодою у здійсненні позивачами права розпорядження майном - квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , належної позивачам на праві спільної часткової власності, по частин кожному, яку позивачі мають намір продати.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Солом`янського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про усунення перешкод у здійсненні права розпорядження майном.

Ухвала про відкриття провадження та примірник позовної заяви разом з доданими до неї документами направлялися за місцем знаходження відповідача.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва витребувано у Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) копії матеріалів виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Солом`янського районного суду м. Києва №2-4439 від 17.03.2005.

30 вересня 2025 року до суду надійшла заява позивача ОСОБА_2 про долучення до матеріалів справи листа Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) №197993 від 30.09.2025, у відповідь на письмове звернення позивача ОСОБА_2 від 08.09.2025 про долучення ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 03.09.2025, де відповідач зазначає про відсутність виконавчого провадження, згідно якого внесено запис про даний арешт в Автоматизованій системі виконавчого провадження, з причини його знищення, за закінченням три річного строку зберігання. Відповідач також вказує про відсутність механізму та порядку зняття арешту по виконавчим провадженням, які відсутні в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, та відсутність у відповідача правових підстав для надання копії матеріалів виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Солом`янського районного суду м. Києва №2-4439 від 17.03.2005.

07 квітня 2026 року до суду надійшли пояснення позивачів, де позивачі зазначають про те, що постанова про арешт майна АЕ №679294 від 26.04.2005 була прийнята державним виконавцем Відділу з примусового виконання виконавчого листа 2-4439, виданого 17.03.2005 Солом`янським районним судом м. Києва, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу в сумі 53 830,00 грн., на підставі якої 28.04.2005 року Дев`ятою Київською державною нотаріальною конторою накладено арешт на все майно ОСОБА_1 . 31.05.2005 позивач ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_3 23 750,00 грн. в погашення боргу, який вони домовились вважати сплаченим у повному обсязі, а ОСОБА_3 відмовився від будь-яких інших претензій до ОСОБА_1 по виконавчому листу 2-4439, про що ОСОБА_3 склав розписку від 31.05.2005 та між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 31.05.2005 було укладено мирову угоду, яка разом з розпискою була подана до Відділу для її подальшої передачі до Солом`янського районного суду м. Києва для затвердження та для закриття Відділом виконавчого провадження по виконавчому листу 2-4439. 02.06.2005 року ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва із заявою, в якій повідомив суд про укладання 31.05.2005 між ним та ОСОБА_3 мирової угоди, що спрямована до Відділу для подальшої її передачі до Солом`янського районного суду м. Києва для затвердження. Позивачі зазначають, що вони були впевнені що Відділ зняв арешт, накладений на все майно ОСОБА_1 на підставі постанови про арешт майна АЕ №679294 від 26.04.2005, але з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №339574223 від 18.07.2023 їм стало відомо про наявність арешту, накладеного на все майно ОСОБА_1 на підставі постанови про арешт майна АЕ №679294 від 26.04.2005, що є перешкодою для продажу позивачами квартири, належної їм на праві спільної часткової власності, по частині кожному.

Відповідачем у справі суду не було подано відзив на позов або будь-які інші заяви чи клопотання з процесуальних питань.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. У разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, письмові докази, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, приходить до наступного висновку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, та на підставі наявних у справі доказів суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивачам належить на праві спільної часткової власності (по частині кожному) квартира за адресою: АДРЕСА_1 , про що вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №339419524 від 17.07.2023.

Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Солом`янського району м. Києва була прийнята постанова про арешт майна АЕ №679294 від 26.04.2005 з примусового виконання виконавчого листа 2-4439, виданого 17.03.2005 Солом`янським районним судом м. Києва, щодо стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу в сумі 53 830,00 грн., на підставі якої 28.04.2005 року Дев`ятою Київською державною нотаріальною конторою накладено арешт на все майно ОСОБА_1 .

31 травня 2005 року позивач ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_3 23 750,00 грн. в погашення боргу, який вони домовились вважати сплаченим у повному обсязі, а ОСОБА_3 відмовився від будь-яких інших претензій до ОСОБА_1 по виконавчому листу 2-4439, про що ОСОБА_3 склав розписку від 31.05.2005 та між ним та ОСОБА_1 31.05.2005 було укладено мирову угоду, яка разом з розпискою була подана до Відділу для її подальшої передачі до Солом`янського районного суду м. Києва для затвердження та закриття Відділом виконавчого провадження по виконавчому листу 2-4439.

02 червня 2005 року ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва із заявою, в якій повідомив суд про укладання 31.05.2005 між ним та ОСОБА_3 мирової угоди, що спрямована до Відділу для подальшої її передачі до Солом`янського районного суду м. Києва для затвердження.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 07.11.2023 по справі №760/17559/23 скасовано заходи забезпечення позову у цивільній справі №2-4439/04, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , про стягнення боргу, та судом встановлено, що 31.05.2005 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було подано до Державної виконавчої служби Солом`янського району м. Києва мирову угоду, відповідно до змісту якої, ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 23 750,00 грн., а ОСОБА_3 видав ОСОБА_1 розписку у якій вказав що вважає заборгованість погашеною у повному обсязі. Судом також встановлено, що відповідно до листа заступника начальника Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерста юстиції (м. Київ) Москаленко О., у відділі відсутні виконавчі провадження у яких боржником є ОСОБА_1 . Судом також встановлено, що рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 08.02.2005 виконано, а тому суд дійшов висновку про скасування заходів забезпечення позову.

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №339574223 від 18.07.2023 вбачається про наявність арешту, накладеного на все майно ОСОБА_1 на підставі постанови про арешт майна АЕ №679294 від 26.04.2005.

26.03.2023 позивач ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві із заявою про зняття арешту, накладеного постановою про арешт майна АЕ №679294 від 26.04.2005.

З листа Солом`янського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві, №98259 від 30.06.2023, вбачається, що за перевіркою даних Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що виконавчі документи про стягнення з ОСОБА_1 на виконанні не перебувають, механізм та порядок знаття арешту по виконавчим провадженням, які відсутні в Автоматизованій системі виконавчого провадження та є знищеними, чинним законодавством не передбачений, тому особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, оскільки у відділу немає правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про скасування арешту.

З листа Солом`янського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві, №197993 від 30.09.2025, вбачається, що виконавче провадження, згідно якого внесено запис про арешт в Автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутнє, що виконавче провадження знищене за закінченням строку його зберігання, механізм та порядок зняття арешту по виконавчим провадженням, які відсутні в Автоматизованій системі виконавчого провадження та є знищеними, чинним законодавством не передбачені, тому у відділу немає правових підстав для надання копії матеріалів виконавчого провадження з примусового виконання листа №2-4439 від 17.03.2005, виданого Солом`янським судом районним м. Києва.

За даними Єдиного реєстру боржників від 02.08.2023, інформація стосовно ОСОБА_1 відсутня.

Позивачі зазначають, що оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є інформація про наявність арешту, накладеного на все майно позивача ОСОБА_1 на підставі постанови про арешт майна АЕ №679294 від 26.04.2005, позивачі не можуть реалізувати своє право на розпорядження квартирою, яку позивачі мають намір продати, що належить їм на праві спільної часткової власності, з причини наявності даного арешту, що є перешкодою позивачам у реалізації ними свого права власності щодо розпорядження даною квартирою.

Позивачі зазначають, що позивач ОСОБА_1 не є боржником та стороною виконавчого провадження, тому оскільки відсутній механізм та порядок знаття арешту по виконавчим провадженням, які відсутні в Автоматизованій системі виконавчого провадження та є знищеними, та у відповідача відсутні правові підстави стосовно зняття арешту, накладеного на підставі постанови серія АЕ №679294 від 26.04.2005, такий арешт має бути знятий (скасований) в судовому порядку, з метою усунення перешкод у здійсненні права позивачів розпорядження нерухомим майном.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.319 ЦПК України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч.6 ст.319 ЦК України, держава не втручається у здійснення власником права власності.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В ст.41 Конституції України зазначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджуватися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Права приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (надалі - Конвенція), кожна фізична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно ч.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п.3) ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.55 Конституції України передбачається судовий захист права і свободи людини і громадянина.

Згідно ч.1 ст.386 ЦК України, Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно до ст.15 ЦК України передбачено право на захист цивільних прав та інтересів, де кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.2 ст.5 ЦПК України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У відповідності до приписів ст.6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст.13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Відповідно ч.1 ст.446 ЦПК України, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно до ч.4 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" визначено випадки зняття арешту з майна боржника державним виконавцем, а у всіх інших випадках відповідно до ч.5 ст.59 цього ж Закону арешт може бути знятий з усього майна боржника або його частини за рішенням суду.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п.1,2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», спори про цивільне право, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до ст.ст.15,16 ЦПК України, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Згідно п.1) ч.1 ст.2 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (надалі - Закон 1952-IV), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно п.2) ч.1 ст.2 даного Закону 1952-IV, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до п.1) ч.2 ст.27 даного Закону 1952-IV, державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили.

Суд погоджується з тим, що позивачами обґрунтовано зазначено про наявність правових підстав для зняття (скасування) арешту, накладеного на все майно позивача ОСОБА_1 відділом державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві на підставі постанови серія АЕ №679294 від 26.04.2005, вх.№957 від 27.04.2005, вих.240/40 від 26.04.2005 (реєстраційний номер обтяження 1929137 від 28.04.2005 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна), що є перешкодою у здійснення позивачами права власності на належну їм квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

За таких підстав позов є обґрунтованим, доведеним й таким, що підлягає задоволенню, обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.

При зверненні до суду кожним з позивачів було сплачено по 1 233,00 грн. судового збору, тому відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача на користь кожному з позивачів підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 233,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4,7, 9, 13, 19, 76, 81, 89, 141, 223, 244, 245, 259, 263-265, 268, 274-279, 353, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Солом`янського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про усунення перешкод у здійсненні права розпорядження майном, - задовольнити.

Зняти арешт, накладений на все майно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відділом державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві на підставі постанови серія АЕ №679294 від 26.04.2005, вх. №957 від 27.04.2005, вих.240/40 від 26.04.2005 (реєстраційний номер обтяження 1929137 від 28.04.2005 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна).

Стягнути з Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1 233,00 грн. та на користь ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору у розмірі 1 233,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.О. Козленко