Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №320/26073/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року справа №320/26073/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Віталія Пилипчука (адреса 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 35В ЄДРПОУ 3103115275) про визнання протиправними та скасування постанов,

встановив:

Представник ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Віталія Пилипчука про визнання протиправними та скасування постанов, у якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Віталія Пилипчука про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2026 ВП №81238527;

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Віталія Пилипчука від 10.06.2026 ВП №81238527 про стягнення з боржника основної винагороди;

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Віталія Пилипчука про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2026 ВП №81229781,

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Віталія Пилипчука від 10.06.2026 ВП №81229781 про стягнення з боржника основної винагороди, які перебувають у зведеному виконавчому провадженні ВП №81238592.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю – Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 позовну заяву було залишено без руху, зазначено недоліки позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.07.2026 року відкрито провадження у адміністративній справі.

Правова позиція сторін.

ОСОБА_1 зазначає, що 10 червня 2026 року відповідач відкрив виконавче провадження № 81238527 з примусового виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду міста Києва від 11 липня 2025 року у справі № 755/13814/21 про стягнення з позивача на користь Акціонерного товариства «Аграрний фонд» 963 052 грн 02 коп. та постановою від 10 червня 2026 року про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця визначив до стягнення 96 305 грн 20 коп. Також 10 червня 2026 року відповідач відкрив виконавче провадження № 81229781 з примусового виконання того самого виконавчого листа в частині стягнення судового збору в розмірі 14 242 грн 52 коп. та постановою від цієї ж дати визначив до стягнення основну винагороду приватного виконавця у розмірі 1 424 грн 25 коп. Зазначені виконавчі провадження об`єднано у зведене виконавче провадження № 81238592. ОСОБА_1 вважає зазначені постанови незаконними, оскільки на момент відкриття виконавчих проваджень судове рішення у справі № 755/13814/21 було ним повністю та добровільно виконано. Зокрема, протягом березня - липня 2025 року позивач сплатив на користь Акціонерного товариства «Аграрний фонд» 225 000 грн шляхом банківських переказів, а 18 серпня 2025 року здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 752 294 грн 52 коп. Внаслідок цього, як зазначає позивач, зобов`язання за рішенням суду у справі № 755/13814/21 було припинено до відкриття виконавчого провадження. На підтвердження правомірності проведеного зарахування позивач посилається на постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2026 року у справі № 755/16729/25, яка набрала законної сили. У цій справі Акціонерному товариству «Аграрний фонд» відмовлено у позові про визнання недійсною заяви ОСОБА_1 від 18 серпня 2025 року про зарахування зустрічних однорідних вимог. Як встановлено судом у справі № 755/16729/25, вимоги сторін були зустрічними та однорідними, строк їх виконання настав, а під час здійснення зарахування було дотримано передбачених законом умов. Суд також дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання заяви про зарахування недійсною. Таким чином, позивач вважає, що на день відкриття виконавчих проваджень № 81238527 та № 81229781 рішення суду у справі № 755/13814/21 уже було виконано добровільно, що підтверджується як здійсненими платежами, так і зарахуванням зустрічних однорідних вимог, правомірність якого підтверджена судовим рішенням. ОСОБА_1 зазначає, що 10 червня 2026 року подав відповідачу докази добровільного виконання судового рішення, однак відповідач їх не врахував та відповіді на заяву позивача не надав. На думку позивача, відповідач не мав правових підстав для здійснення примусового виконання вже виконаного судового рішення та, відповідно, для стягнення основної винагороди приватного виконавця. Позивач також вказує, що оскаржувані постанови не містять належного мотивування підстав їх винесення. ОСОБА_1 вважає, що відкриття виконавчого провадження та подальше стягнення основної винагороди приватного виконавця за вже виконаним до відкриття виконавчого провадження судовим рішенням фактично призводить до повторного стягнення та порушує його майнові права. У зв`язку з цим позивач просить визнати оскаржувані постанови незаконними та скасувати їх.

У встановлений судом строк приватний виконавець Пилипчук Віталій Григоровичне подав відзив на позовну заяву відповідно до вимог статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України та не повідомив про поважні причини його неподання.

Матеріали справи містять довідку про доставку електронного листа, яка підтверджує отримання відповідачем 08.07.2026 копії ухвали суду про відкриття провадження через електронний кабінет.

Станом на день ухвалення рішення строк, встановлений судом для подання відзиву, сплив. Будь-яких заяв, клопотань чи пояснень від відповідача до суду не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Водночас, 23.07.2026 приватний виконавець Пилипчук Віталій Григорович подав заяву про закриття провадження у справі, у якій зазначив, що у провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває справа № 320/26073/26 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука Віталія Григоровича про визнання протиправними та скасування постанов. Відповідач зазначає, що у позові ОСОБА_1 просить визнати протиправними та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Віталія Пилипчука від 10 червня 2026 року про відкриття виконавчого провадження № 81238527, про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні № 81238527, про відкриття виконавчого провадження № 81229781 та про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні № 81229781, які перебувають у зведеному виконавчому провадженні № 81238592. Водночас відповідач звертає увагу на спеціальний порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності приватного виконавця, визначений статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно із зазначеною нормою рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку. Відповідач зазначає, що з позовної заяви вбачається: позивач оскаржує рішення та дії приватного виконавця, пов`язані з виконанням судового рішення у справі № 755/13814/21 про стягнення з ОСОБА_1 963 052 грн 02 коп. матеріальної шкоди. Отже, на думку відповідача, спір щодо оскарження постанов приватного виконавця у цьому випадку підлягає розгляду судом, який видав виконавчий документ, тобто Дніпровським районним судом міста Києва. Відповідач також посилається на частину першу статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Таким чином, відповідач вважає, що справа № 320/26073/26 не належить до розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки оскаржувані постанови приватного виконавця пов`язані з виконанням судового рішення, а тому спір має розглядатися Дніпровським районним судом міста Києва як судом, який видав виконавчий документ. З огляду на викладене відповідач просить суд закрити провадження у справі № 320/26073/26.

16.09.2026 скеровано заяву сторони позивача.

Позивач зазначає, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 18 червня 2026 року у справі № 755/9103/26 за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Аграрний фонд», приватний виконавець Пилипчук Віталій Григорович, на неправомірні дії приватного виконавця та скасування постанов, скаргу повернуто заявникові. Як зазначає позивач, Дніпровський районний суд міста Києва дійшов висновку, що Закон України «Про виконавче провадження» встановлює спеціальний порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та або витрат на проведення виконавчих дій, штрафів, відповідно до якого такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Позивач наголошує, що зазначене судове рішення набрало законної сили та містить висновок щодо порядку судового захисту його прав. При цьому суд визначив, що належним судом для захисту прав заявника є адміністративний суд, який має розглядати спір за правилами адміністративного судочинства. Посилаючись на статті 129, 129-1 Конституції України, позивач зазначає, що судове рішення є обов`язковим для виконання. З огляду на викладене та з метою реалізації права на судовий захист і недопущення виникнення юрисдикційних спорів між судами позивач просить розглянути адміністративний позов.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Встановлені судом обставини.

10 червня 2026 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пилипчуком Віталієм Григоровичем відкрито виконавче провадження № 81238527 з примусового виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду міста Києва від 11 липня 2025 року у справі № 755/13814/21 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Аграрний фонд» 963 052 грн 02 коп.

10 червня 2026 року приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у виконавчому провадженні № 81238527 у розмірі 96 305 грн 20 коп.

Суд встановив, що 10 червня 2026 року приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № 81229781 з примусового виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду міста Києва від 11 липня 2025 року у справі № 755/13814/21 у частині стягнення судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 14 242 грн 52 коп.

Цього ж дня приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у виконавчому провадженні № 81229781 у розмірі 1 424 грн 25 коп.

Постановою приватного виконавця від 10 червня 2026 року виконавчі провадження № 81229781 та № 81238527 об`єднано у зведене виконавче провадження № 81238592.

10 червня 2026 року зазначені постанови розміщено приватним виконавцем в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі «Електронний суд».

Також судом встановлено, що 10 червня 2026 року ОСОБА_1 подав приватному виконавцю докази добровільного виконання судового рішення у справі № 755/13814/21. Зазначене виконання, відповідно до поданих матеріалів, відбулося до відкриття виконавчих проваджень.

З матеріалів справи вбачається, що протягом березня - липня 2025 року ОСОБА_1 здійснив банківські перекази на користь Акціонерного товариства «Аграрний фонд» на загальну суму 225 000 грн.

18 серпня 2025 року ОСОБА_1 подав заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої заявив про зарахування грошової вимоги Акціонерного товариства «Аграрний фонд» у сумі 752 294 грн 52 коп., що виникла на підставі судового рішення у справі № 755/13814/21, за рахунок його грошової вимоги до Акціонерного товариства «Аграрний фонд» у сумі 4 706 013 грн 26 коп., що виникла на підставі судового рішення у справі № 760/1774/24.

Правомірність зазначеного зарахування була предметом розгляду у справі № 755/16729/25 за позовом Акціонерного товариства «Аграрний фонд» до ОСОБА_1 про визнання недійсним одностороннього правочину заяви ОСОБА_1 від 18 серпня 2025 року про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Постановою Київського апеляційного суду від 26 лютого 2026 року у справі № 755/16729/25 рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 6 жовтня 2025 року залишено без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Аграрний фонд» без задоволення.

У справі № 755/16729/25 судом встановлено, що заява ОСОБА_1 від 18 серпня 2025 року про зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином, вчиненим з метою припинення взаємних грошових зобов`язань сторін. Під час розгляду справи № 755/16729/25 судом першої інстанції встановлено, що наявність заборгованості сторін та її розмір Акціонерним товариством «Аграрний фонд» не оспорювалися, а під час здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог ОСОБА_1 було дотримано всіх умов, передбачених законом для здійснення такого зарахування.

Постановою Київського апеляційного суду від 26 лютого 2026 року у справі № 755/16729/25 у задоволенні позову Акціонерного товариства «Аграрний фонд» про визнання недійсним одностороннього правочину заяви ОСОБА_1 від 18 серпня 2025 року про зарахування зустрічних однорідних вимог відмовлено повністю.

Таким чином, судовим рішенням у справі № 755/16729/25 встановлено обставини щодо проведення 18 серпня 2025 року зарахування зустрічних однорідних вимог та дотримання під час його здійснення передбачених законом умов.

Судом також встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 6 серпня 2025 року у справі № 760/1774/24 скасовано рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 18 березня 2025 року та додаткове рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 3 квітня 2025 року та стягнуто з Акціонерного товариства «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_1 4 706 013 грн 26 коп. Зазначене судове рішення набрало законної сили 6 серпня 2025 року.

Постановою Верховного Суду від 8 січня 2025 року у справі № 755/13814/21 заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 9 липня 2024 року залишено без змін. Відповідно до судового рішення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Аграрний фонд» стягнуто 977 294 грн 52 коп.

Судовим рішенням у справі № 755/16729/25 також встановлено, що станом на 18 серпня 2025 року ОСОБА_1 сплатив на користь Акціонерного товариства «Аграрний фонд» шляхом банківських переказів 225 000 грн на виконання рішення суду у справі № 755/13814/21.

Відповідно до встановлених у справі № 755/16729/25 обставин, станом на 18 серпня 2025 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Аграрний фонд» існували зустрічні однорідні грошові вимоги у сумі 752 294 грн 52 коп., строк виконання яких настав.

18 серпня 2025 року ОСОБА_1 на підставі статей 601, 602 Цивільного кодексу України повідомив про зарахування та припинення грошових зобов`язань перед Акціонерним товариством «Аграрний фонд» у частині 752 294 грн 52 коп. за рахунок зустрічної однорідної вимоги.

Акціонерне товариство «Аграрний фонд» звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом у справі № 755/16729/25 про визнання недійсним одностороннього правочину заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.08.2025.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 06.10.2025 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 26.02.2026 рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06.10.2025 залишено без змін, а апеляційну скаргу акціонерного товариства «Аграрний фонд» без задоволення.

Судом також встановлено, що 10 червня 2026 року, у день відкриття виконавчих проваджень № 81238527 та № 81229781, ОСОБА_1 подав приватному виконавцю докази добровільного виконання рішення суду у справі № 755/13814/21, зокрема послався на здійснені банківські платежі та зарахування зустрічних однорідних вимог.

Згідно з матеріалами виконавчого провадження, виконавче провадження № 81238527 відкрито 10 червня 2026 року, а виконавче провадження № 81229781 також 10 червня 2026 року.

Таким чином, здійснення ОСОБА_1 платежів на користь акціонерного товариства «Аграрний фонд» на загальну суму 225 000 грн у період з березня по липень 2025 року та зарахування 18 серпня 2025 року зустрічних однорідних вимог у сумі 752 294 грн 52 коп. відбулися до відкриття приватним виконавцем виконавчих проваджень 10 червня 2026 року.

Позивач звернувся до суду, оскільки вважав, що його зобов`язання за рішенням у справі № 755/13814/21 були добровільно виконані до відкриття виконавчого провадження, однак приватний виконавець відкрив виконавчі провадження та виніс постанови про стягнення основної винагороди.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування, висновки суду.

Щодо клопотання сторони відповідача про закриття провадження у справі.

Суд відхиляє доводи відповідача про наявність підстав для закриття провадження у справі з огляду на те, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 18.06.2026 у справі № 755/9103/26 позивачу повернуто його скаргу на рішення приватного виконавця та роз`яснено, що спір щодо оскарження постанов приватного виконавця підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Вказана ухвала не є судовим рішенням, яким вирішено спір по суті, а встановлені нею висновки щодо юрисдикції не свідчать про наявність у цій адміністративній справі підстав для закриття провадження. Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що позивач, звертаючись до адміністративного суду, реалізував право на судовий захист саме відповідно до висновків, викладених у зазначеній ухвалі.

При цьому предметом розгляду у цій справі є правомірність постанов приватного виконавця про відкриття виконавчих проваджень та постанов про стягнення основної винагороди приватного виконавця. Відтак питання належної юрисдикції має визначатися судом з урахуванням предмета та характеру спірних правовідносин і положень законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Разом з тим сама по собі наявність ухвали суду іншої юрисдикції про повернення скарги не є передбаченою Кодексом адміністративного судочинства України підставою для закриття провадження в адміністративній справі.

Отже, доводи відповідача про необхідність закриття провадження у справі лише з посиланням на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 18.06.2026 є необґрунтованими.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, застосовує такі норми законодавства.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 5 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Частиною 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Спірні правовідносини, пов`язані із примусовим виконанням рішення суду, які регулюються нормами Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016.

За приписами статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, як постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Судом встановлено, що виконавчий лист Дніпровського районного суду міста Києва від 11.07.2025 у справі № 755/13814/21 виданий на стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Аграрний фонд» 977 294,52 грн (з яких 963 052,02 грн основна матеріальна шкода, 14 242,52 грн судові витрати зі сплати судового збору).

До пред`явлення цього виконавчого документа до примусового виконання ОСОБА_1 протягом березня–липня 2025 року сплатив на користь АТ «Аграрний фонд» 225 000 грн. Окрім цього, 18.08.2025 подав заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 752 294,52 грн.

Разом зазначені суми (225 000 грн + 752 294,52 грн = 977 294,52 грн) повністю покривають суму, визначену виконавчим документом у справі № 755/13814/21.

Правомірність зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.08.2025 була предметом самостійного судового розгляду у справі № 755/16729/25 за позовом АТ «Аграрний фонд» до ОСОБА_1 про визнання цього правочину недійсним.

Постановою Київського апеляційного суду від 26.02.2026, яка набрала законної сили, у задоволенні цього позову відмовлено повністю. Судом встановлено дотримання ОСОБА_1 усіх умов, передбачених статтями 601, 602 ЦК України, для здійснення такого зарахування, а наявність та розмір заборгованості сторонами не оспорювалися.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у справі № 755/16729/25, яке набрало законної сили, не доказуються повторно при розгляді цієї справи в частині, що стосується особи ОСОБА_1 .

Отже, судом встановлено, що станом на 10.06.2026 (дату відкриття виконавчих проваджень № 81238527 та № 81229781) зобов`язання боржника за виконавчим листом у справі № 755/13814/21 було виконано в повному обсязі добровільно, самостійно та до звернення стягувача до приватного виконавця.

Щодо вимоги про скасування постанови про відкриття ВП № 81238527.

Суд виходить з того, що право стягувача на примусове виконання та відповідні повноваження виконавця похідні від наявності невиконаного зобов`язання боржника. Оскільки на момент відкриття виконавчого провадження № 81238527 заборгованість ОСОБА_1 за виконавчим листом у справі № 755/13814/21 була погашена у повному обсязі шляхом сплати коштів та зарахування зустрічних однорідних вимог, предмет примусового виконання станом на 10.06.2026 був відсутній.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Фактичне виконання, яке відбулося до відкриття виконавчого провадження, виключає правові підстави для самого його відкриття та подальшого здійснення виконавчих дій щодо вже погашеного зобов`язання.

За таких обставин оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження № 81238527 не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, зокрема, вона прийнята без урахування усіх обставин, що мали значення для її прийняття, та є необґрунтованою, оскільки приватний виконавець не встановив (не перевірив) факт добровільного виконання судового рішення, що передував пред`явленню виконавчого документа.

Отже, позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про скасування постанови про стягнення основної винагороди у ВП № 81238527 (96 305,20 грн).

Суд враховує, що як і виконавчий збір, так і основна винагорода приватного виконавця є майновою відповідальністю боржника за невиконання судового рішення у строк, встановлений для його добровільного виконання, тобто до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 28.09.2022 у справі № 280/13057/21 підставою для отримання приватним виконавцем основної винагороди є саме факт виконання виконавчого документа в межах примусового виконання.

У разі якщо виконання судового рішення відбулося не внаслідок вчинення приватним виконавцем виконавчих дій, а до його залучення та самостійно боржником, правові підстави для нарахування та стягнення основної винагороди приватного виконавця відсутні. Такий підхід узгоджується за аналогією з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.07.2015 у справі № 6-785цс15, відповідно до якого виконавчий збір не підлягає стягненню, якщо виконавець не вчиняв виконавчих дій, а боржник добровільно виконав судове рішення.

У цій справі судом встановлено, що зобов`язання ОСОБА_1 було погашено задовго до відкриття виконавчого провадження і без будь-яких виконавчих дій з боку приватного виконавця. Отже, основна винагорода нарахована не за фактичне примусове виконання, а за формальне відкриття провадження щодо вже сплаченого боргу.

Крім того, відповідно до частини дев`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» основна винагорода приватного виконавця не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Оскільки постанова про стягнення основної винагороди є похідною від постанови про відкриття виконавчого провадження і не може існувати самостійно за відсутності законних підстав для примусового виконання, скасування останньої тягне і скасування першої.

З огляду на наведене, враховуючи встановлені у справі обставини та наведені правові підстави, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині.

Щодо вимоги про скасування постанови про відкриття ВП № 81229781 (щодо судового збору 14 242,52 грн).

Суд враховує, що виконавче провадження № 81229781 відкрито на підставі того самого виконавчого листа у справі № 755/13814/21, стягнення за яким (14 242,52 грн судового збору) є складовою частиною єдиного зобов`язання боржника перед АТ «Аграрний фонд» на загальну суму 977 294,52 грн.

Оскільки судом встановлено, що вказана загальна сума була погашена в повному обсязі до 10.06.2026 (225 000 грн сплачено безпосередньо, 752 294,52 грн погашено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, правомірність якого підтверджена судовим рішенням у справі № 755/16729/25), відсутність невиконаного зобов`язання поширюється на все зобов`язання за виконавчим листом у справі № 755/13814/21 в цілому, включно з тією його частиною, що стосується судового збору.

З огляду на наведене та з тих самих підстав, які встановлені судом щодо виконавчого провадження № 81238527, суд дійшов висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження № 81229781 прийнята за відсутності передбачених законом підстав для примусового виконання. Оскільки на момент відкриття виконавчого провадження предмет примусового виконання був відсутній, зазначена постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Відтак позовна вимога в цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про скасування постанови про стягнення основної винагороди у ВП № 81229781 (1 424,25 грн).

З огляду на встановлені судом обставини та з урахуванням наведених вище висновків щодо виконавчого провадження № 81238527, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення з позивача основної винагороди приватного виконавця у виконавчому провадженні № 81229781.

Як встановлено судом, на момент відкриття зазначеного виконавчого провадження невиконане зобов`язання, яке могло б бути предметом примусового виконання, було відсутнє. Відтак відсутні й передумови для стягнення з боржника основної винагороди як плати за вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення.

Крім того, з урахуванням положень частини дев`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 39 цього Закону, виключає стягнення виконавчого збору. За встановлених у цій справі обставин аналогічний підхід підлягає врахуванню і при оцінці правомірності нарахування основної винагороди приватного виконавця.

Отже, постанова про стягнення основної винагороди у виконавчому провадженні № 81229781 у розмірі 1 424,25 грн прийнята за відсутності правових підстав, у зв`язку з чим є протиправною та підлягає скасуванню.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги в цій частині.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, оцінивши кожен доказ, наявний у матеріалах справи, щодо його належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємного зв`язку у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні доказів, суд дійшов висновку, що зобов`язання ОСОБА_1 за виконавчим листом у справі № 755/13814/21 виконано ним у повному обсязі до відкриття виконавчих проваджень № 81238527 та № 81229781, об`єднаних у зведене виконавче провадження № 81238592.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для вчинення приватним виконавцем виконавчих дій у зазначених виконавчих провадженнях та, відповідно, про протиправність усіх чотирьох оскаржуваних постанов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г.

Відтак зазначені постанови підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1064,96 грн, що підтверджується квитанцією № 8420-0478-5450-9703 від 02/07/2026 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Віталія Пилипчука.

Керуючись статтями 2-3, 5-15, 72-77, 90, 122, 132, 139, 229, 242-246, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Віталія Пилипчука (адреса 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 35В ЄДРПОУ 3103115275) про визнання протиправними та скасування постанов – задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Віталія Пилипчука про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2026 ВП №81238527.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Віталія Пилипчука від 10.06.2026 ВП №81238527 про стягнення з боржника основної винагороди.

4. Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Віталія Пилипчука про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2026 ВП №81229781.

5. Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Віталія Пилипчука від 10.06.2026 ВП №81229781 про стягнення з боржника основної винагороди, які перебувають у зведеному виконавчому провадженні ВП №81238592.

6. Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Віталія Пилипчук на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири грн 96 коп.).

7. Копію рішення вручити (надіслати) учасникам справи в порядку, передбаченому статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.