Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №320/13504/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року справа №320/13504/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ТОВ "БЕСТ БАЙ" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ТОВ "БЕСТ БАЙ" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №10652136/39002272;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби України в м. Києві зареєструвати податкову накладну №19 від 19.12.2023 року, складену ТОВ «БЕСТ БАЙ» на загальну суму 641 821,32 грн., датою її подання, а саме 19.12.2023;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №10652137/39002272;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби України в м. Києві зареєструвати податкову накладну № 31 від 31.12.2023 року, складену ТОВ «БЕСТ БАЙ» на загальну суму 160 845,96 грн., датою її подання, а саме 31.12.2023;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №10652138/39002272;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби України в м. Києві зареєструвати податкову накладну № 38 від 31.12.2023 року, складену ТОВ «БЕСТ БАЙ» на загальну суму 740 868,12 грн., датою її подання, а саме 31.12.2023.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 залучено до участі у справі як співвідповідача Державну податкову службу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом безпідставно зупинено реєстрацію податкових накладних №19 від 19.12.2023, №31 від 31.12.2023 та №38 від 31.12.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних, а в подальшому протиправно прийнято рішення про відмову в їх реєстрації. Позивач зазначає, що підставою для зупинення реєстрації податкових накладних визначено відповідність здійснених операцій пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, однак контролюючим органом не наведено належного та достатнього обґрунтування відповідності здійснених операцій зазначеному критерію. При цьому позивачем надано контролюючому органу пояснення та копії документів, які підтверджують здійснення господарських операцій та інформацію, зазначену у податкових накладних.

Позивач також наголошує, що у спірних рішеннях не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства, у чому саме полягає таке порушення, які документи не надані та які саме обставини господарських операцій залишились непідтвердженими. На думку позивача, посилання контролюючого органу на ненадання звіту за формою №20-ОПП саме по собі не може бути належною та достатньою підставою для відмови у реєстрації податкових накладних.

Відповідачами до суду надано відзиви на позовну заяву, в яких зазначено, що з доводами позивача відповідачі не погоджуються та вважають позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано усіх первинних та розрахункових документів, які, на думку відповідачів, підтверджують реальність здійснення господарських операцій, за результатами яких складено спірні податкові накладні.

Відтак, на думку відповідачів, контролюючий орган діяв у межах наданих йому повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що законодавство України не визначає неподання звіту за формою №20-ОПП як самостійну підставу для відмови у реєстрації податкової накладної. Позивач також зазначає, що ним надано контролюючому органу документи, які підтверджують здійснення господарських операцій, а тому висновки відповідача про ненадання необхідних документів є необґрунтованими.

ГУ ДПС у м. Києві також подано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Розглянувши вказане клопотання та дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Відповідач вважає, що правовою підставою для розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження є положення пункту 4 частини четвертої статті 12 КАС України, яким визначено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи, зокрема, щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Натомість предмет спору у цій справі не підпадає під зазначене положення, оскільки позивач не оскаржує рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого таким суб`єктом може бути заявлена вимога про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору у цій справі є правомірність рішень комісії контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та питання щодо належного способу захисту порушеного права позивача. Зазначені рішення самі по собі не є рішеннями, на підставі яких контролюючим органом може бути заявлена вимога про стягнення грошових коштів у розмірі, визначеному пунктом 4 частини четвертої статті 12 КАС України.

Отже, процесуальні підстави для обов`язкового розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження відсутні.

При цьому саме по собі клопотання учасника справи про розгляд справи за правилами загального позовного провадження не зумовлює обов`язкового задоволення такого клопотання. Суд повинен оцінити характер спірних правовідносин, предмет доказування, обсяг та характер доказів, необхідність проведення процесуальних дій, які неможливо здійснити у письмовому провадженні, а також інші обставини, що мають значення для визначення форми розгляду справи.

Характер спірних правовідносин у цій справі та предмет доказування не зумовлюють необхідності проведення судового засідання з викликом учасників справи. Обставини, які мають значення для вирішення спору, підтверджуються письмовими доказами, наданими сторонами, а необхідності у допиті свідків, призначенні експертизи, виклику спеціаліста чи вчиненні інших процесуальних дій, проведення яких потребувало б розгляду справи в судовому засіданні, судом не встановлено.

Сам по собі факт бажання учасника справи викласти свої доводи усно не є достатньою підставою для переходу до загального позовного провадження, якщо такі доводи можуть бути належним чином викладені у письмових заявах по суті справи.

При цьому розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання не позбавляє учасників справи права подавати докази, пояснення, заперечення та інші процесуальні документи.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці також виходить із того, що право на публічний розгляд справи не є абсолютним та що за певних обставин розгляд справи на підставі письмових матеріалів може відповідати вимогам пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема коли фактичні обставини не є спірними, а питання права можуть бути вирішені на підставі письмових матеріалів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.11.2006 у справі «Jussila v. Finland» зазначено, що письмове провадження може бути більш ефективним для вирішення певних категорій спорів, якщо фактичні та правові питання можуть бути належним чином розглянуті на підставі матеріалів, поданих сторонами.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не потребують проведення судового засідання, а тому підстави для задоволення клопотання ГУ ДПС у м. Києві про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відсутні.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕСТ БАЙ» створене у 2013 році та є платником податку на прибуток на загальних умовах.

Основним видом діяльності підприємства є рекламні агентства, КВЕД 73.11.

01 грудня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕСТ БАЙ» (код ЄДРПОУ 39002272) та Філією «Зеніт» Дочірнього підприємства «ССМ» (код ЄДРПОУ 34529640) укладено договір №815БЗ/2016.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору предметом договору є надання ТОВ «БЕСТ БАЙ» послуг та виконання робіт у сфері реклами, зокрема, але не обмежуючись, виготовленням, адаптацією, розміщенням рекламних матеріалів, організацією і проведенням рекламних кампаній відповідного клієнта замовника, у порядку та на умовах, визначених договором та відповідними додатками і додатковими угодами до нього.

13 листопада 2023 року між сторонами укладено Додаток №45 до договору №815БЗ/2016, відповідно до якого замовник замовляє, а ТОВ «БЕСТ БАЙ» зобов`язується виконати замовлення з розміщення рекламно-інформаційного матеріалу ТМ «KitKat» на медіафасаді (відеобордах) у м. Києві та м. Дніпрі у період з 13.11.2023 по 31.12.2023, зокрема у ТЦ Respublika Park, ТРЦ River Mall, ТЦ Пасаж та ТРЦ Караван.

01 грудня 2023 року між сторонами укладено Додаток №46 до договору №815БЗ/2016, відповідно до якого замовник замовляє, а ТОВ «БЕСТ БАЙ» зобов`язується виконати замовлення з розміщення рекламно-інформаційного матеріалу ТОВ «Лореаль Україна» ТМ/сюжет «YSL» на медіафасаді у період з 05.12.2023 по 19.12.2023, зокрема у ТЦ GULLIVER, ТРЦ River Mall, ТЦ Respublika Park та «Beef».

Також 01 грудня 2023 року між сторонами укладено Додаток №47 до договору №815БЗ/2016, відповідно до якого замовник замовляє, а ТОВ «БЕСТ БАЙ» зобов`язується виконати замовлення з розміщення рекламно-інформаційного матеріалу ТОВ «Лореаль Україна» ТМ/сюжет «YSL» на медіафасаді у період з 01.12.2023 по 31.12.2023, зокрема у ТЦ GULLIVER, ТРЦ River Mall та ТЦ ЦУМ.

Для виконання умов договору №815БЗ/2016 та додатків №45, №46, №47 до нього ТОВ «БЕСТ БАЙ» укладало відповідні договори з постачальниками рекламних площ та рекламного часу.

Так, між ТОВ «БЕСТ БАЙ» та ТОВ «ТРЦ Республіка» у 2021 році укладено договір оренди рекламної площі №2/08/2021-01 від 02.08.2021.

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «БЕСТ БАЙ» сплатило за оренду відеоекрану за грудень 2023 року 260 000,00 грн, а також сплатило компенсацію витрат на забезпечення електропостачання за грудень 2023 року у розмірі 55 017,14 грн.

Між ТОВ «БЕСТ БАЙ» та ТОВ «ТРЦ Республіка» підписано акти наданих послуг.

Також між ТОВ «БЕСТ БАЙ» та ТОВ «ГУМ» укладено договір №30/11/2022 від 30.11.2022 про оренду рекламних площин.

Відповідно до умов цього договору ТОВ «БЕСТ БАЙ» сплатило за оренду рекламних площин за грудень 2023 року 217 699,37 грн. Між сторонами підписано акти наданих послуг.

Крім того, ТОВ «БЕСТ БАЙ» уклало з ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) договір №1/12 від 01.12.2023 з Додатком №1, відповідно до якого ТОВ «БЕСТ БАЙ» отримало право на ефірний час у розмірі 10 відсотків від загального ефірного часу в період з 01.12.2023 по 31.12.2023 для рекламних кампаній третіх осіб, у тому числі з розміщенням реклами у ТРЦ GULLIVER за адресою: пл. Спортивна, 1а.

ТОВ «БЕСТ БАЙ» сплатило ФОП ОСОБА_1 за договором №1/12 від 01.12.2023 відповідно до рахунку №88 від 04.12.2023 грошові кошти у розмірі 57 387,60 грн.

Між ТОВ «БЕСТ БАЙ» та ФОП ОСОБА_1 підписано акт наданих послуг №87 від 31.12.2023.

Зазначені суб`єкти господарювання були постачальниками ТОВ «БЕСТ БАЙ» для виконання умов договору №815БЗ/2016 та додатків №45, №46, №47 до нього.

Виконання ТОВ «БЕСТ БАЙ» умов договору №815БЗ/2016 та додатків до нього підтверджується актами надання послуг №192 від 19.12.2023, №195 від 31.12.2023 та №196 від 31.12.2023, підписаними сторонами.

08.02.2024 Філією «Зеніт» ДП «ССМ» частково оплачено надані послуги за актом №192 від 19.12.2023 та актом №196 від 31.12.2023.

У листопаді 2023 року ТОВ «БЕСТ БАЙ» також надавало Філії «Зеніт» Дочірнього підприємства «ССМ» аналогічні послуги за договором №815БЗ/2016 від 01.12.2016.

Між сторонами підписано акт надання послуг №163 від 14.11.2023 на суму 318 699,36 грн та акт надання послуг №188 від 30.11.2023 на суму 93 394,43 грн.

Відповідно до зазначених актів ТОВ «БЕСТ БАЙ» надало Філії «Зеніт» Дочірнього підприємства «ССМ» послуги з розміщення зовнішньої реклами продукції клієнта - ТОВ «Нестле Україна», ТМ «KitKat», а саме рекламних матеріалів у вигляді ролика, який розміщувався на носіях з можливістю динамічного показу реклами у листопаді 2023 року.

За актом наданих послуг №163 ТОВ «БЕСТ БАЙ» також надало Філії «Зеніт» Дочірнього підприємства «ССМ» послуги з розміщення рекламно-інформаційного відеоматеріалу клієнта замовника ТОВ «Лореаль Україна», сюжет/ТМ «Vichy Mineral 89», на медіафасадах у період з 01.11.2023 по 14.11.2023.

Податкові накладні за вказаними операціями зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується, зокрема, реєстраційними номерами №9319023970 від 24.11.2023 та №9335308378 від 11.12.2023.

Разом з тим податкові накладні за операціями з Філією «Зеніт» Дочірнього підприємства «ССМ» у грудні 2023 року, а саме податкова накладна №19 від 19.12.2023, податкова накладна №31 від 31.12.2023 та податкова накладна №38 від 31.12.2023, не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатами автоматизованого моніторингу податковим органом зупинено реєстрацію зазначених податкових накладних.

У квитанції щодо податкової накладної №19 від 19.12.2023 зазначено:

«Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165, реєстрація податкової накладної від 19.12.2023 №19 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 73.11 перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 Порядку).»

Аналогічні за змістом підстави зазначено у квитанціях щодо податкових накладних №31 від 31.12.2023 та №38 від 31.12.2023.

Не погодившись із зупиненням реєстрації податкових накладних, ТОВ «БЕСТ БАЙ» подало контролюючому органу пояснення та копії документів на підтвердження реальності здійснення операцій, зазначених у податкових накладних №19 від 19.12.2023, №31 від 31.12.2023 та №38 від 31.12.2023.

Вказані пояснення та документи направлено через Електронний кабінет платника податків.

21.02.2024 ТОВ «БЕСТ БАЙ» отримало від контролюючого органу повідомлення №10367060/39002272 про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У вказаному повідомленні зазначено: «відсутні відомості та документи (договори/акти наданих послуг/розрахункові документи/виписки банку/тощо) щодо об`єктів оподаткування (звіт за формою 20-ОПП не подано)».

26.02.2024 ТОВ «БЕСТ БАЙ» надало додаткові письмові пояснення щодо кожної із спірних податкових накладних, а саме №19 від 19.12.2023, №31 від 31.12.2023 та №38 від 31.12.2023.

01.03.2024 позивач отримав рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №10652136/39002272 щодо податкової накладної №19 від 19.12.2023, №10652137/39002272 щодо податкової накладної №31 від 31.12.2023 та №10652138/39002272 щодо податкової накладної №38 від 31.12.2023.

Відповідно до вказаних рішень контролюючим органом відмовлено у реєстрації податкових накладних у зв`язку з «наданням платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства. Платником не надано звіт за формою 20-ОПП не подано».

Не погоджуючись із прийнятими контролюючим органом рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Податкового кодексу України, Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (далі - Порядок №1246), Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (далі - Порядок №1165), та Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 за №1245/34216 (далі - Порядок №520).

Відповідно до абзаців першого-третього пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів, а в разі постачання послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням встановлених вимог та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом строк.

Згідно з підпунктом 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України Єдиний реєстр податкових накладних є реєстром відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний у встановлені строки скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронній формі, яка надсилається протягом операційного дня.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України протягом операційного дня платнику податку надсилається квитанція про зупинення її реєстрації із зазначенням причин такого зупинення.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також організаційні та процедурні засади діяльності відповідних комісій контролюючих органів визначає Порядок №1165.

Пунктами 3, 4, 5, 7 та 10 Порядку №1165 передбачено проведення автоматизованого моніторингу податкових накладних та розрахунків коригування на відповідність ознакам безумовної реєстрації, критеріям ризиковості платника податку та критеріям ризиковості здійснення операцій.

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу встановлено відповідність господарської операції хоча б одному критерію ризиковості здійснення операцій, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування може бути зупинена у встановленому Порядком №1165 порядку.

Пунктом 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій передбачено, зокрема, що ризиковою є операція у разі відсутності товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в ЄРПН, у таблиці даних платника податку як товару/послуги, що на постійній основі постачається, за умови одночасної відповідності встановленим цим пунктом показникам щодо обсягу постачання та залишку відповідного товару/послуги.

Зі змісту пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій убачається, що відповідність операції цьому критерію пов`язується не лише з відсутністю відповідної інформації у таблиці даних платника податку, а й з іншими передбаченими цим пунктом умовами.

При цьому квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної повинна містити достатню інформацію про критерій, якому відповідає відповідна господарська операція, а також показники, на підставі яких контролюючий орган дійшов висновку про наявність підстав для зупинення реєстрації.

Відповідно до пункту 10 Порядку №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування контролюючий орган надсилає платнику податку квитанцію, в якій зазначаються, зокрема, номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування, критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію, а також пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації.

Механізм прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної визначено Порядком №520.

Згідно з пунктом 2 Порядку №520 прийняття відповідних рішень здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН територіальних органів ДПС.

Пунктом 4 Порядку №520 передбачено право платника податку у разі зупинення реєстрації податкової накладної подати письмові пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній.

Відповідно до пункту 5 Порядку №520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної, може включати, зокрема, договори з додатками до них, первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, рахунки-фактури, акти приймання-передачі товарів, робіт, послуг, розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків, а також інші документи, які підтверджують відповідну господарську операцію.

Отже, перелік документів, передбачений пунктом 5 Порядку №520, не є однаковим для кожної господарської операції, а залежить від її характеру та особливостей договірних відносин.

Відповідно до пункту 11 Порядку №520 комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, зокрема, у разі ненадання платником податку письмових пояснень та/або копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку, а також у разі надання копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Таким чином, рішення про відмову в реєстрації податкової накладної повинно містити конкретні мотиви, з яких комісія дійшла висновку про наявність передбачених Порядком №520 підстав для відмови, з урахуванням поданих платником пояснень та документів.

Верховний Суд у постанові від 03.11.2021 у справі №360/2460/20 звернув увагу на те, що можливість платника податків надати вичерпний перелік документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної до реєстрації в ЄРПН безпосередньо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків та необхідності надання документів відповідно до такого критерію.

Аналогічні правові підходи викладено Верховним Судом у постановах від 29.06.2022 у справі №380/5383/21, від 27.07.2022 у справі №520/15348/2020, від 16.09.2022 у справі №380/7736/21, від 25.11.2022 у справі №320/3484/21.

Отже, контролюючий орган не може обмежуватися лише загальним посиланням на наявність критерію ризиковості або ненадання певних документів, не зазначаючи, які саме обставини залишилися непідтвердженими та які конкретно документи, з урахуванням характеру відповідної господарської операції, необхідно надати.

Судом встановлено, що у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних №19 від 19.12.2023, №31 від 31.12.2023 та №38 від 31.12.2023 контролюючий орган зазначив про відповідність операцій пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій та вказав на перевищення обсягу постачання товару/послуги 73.11 величини залишку.

Водночас із матеріалів справи не вбачається, що у квитанціях наведено конкретний розрахунок відповідного показника, який дав контролюючому органу підстави дійти висновку про відповідність кожної із господарських операцій усім передбаченим пунктом 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій умовам.

Саме по собі зазначення коду КВЕД 73.11 та загального формулювання про перевищення обсягу постачання не дає можливості платнику податку встановити, за рахунок яких саме показників автоматизованого моніторингу відповідну операцію визнано такою, що відповідає критерію ризиковості.

Разом з тим суд враховує, що після подання позивачем пояснень та документів контролюючий орган направив позивачу повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів.

У цьому повідомленні зазначено про відсутність відомостей та документів щодо об`єктів оподаткування, зокрема договорів, актів наданих послуг, розрахункових документів, банківських виписок тощо, та вказано, що звіт за формою №20-ОПП не подано.

Позивачем на виконання цього повідомлення 26.02.2024 подано додаткові письмові пояснення щодо кожної із спірних податкових накладних та відповідні документи.

Із наданих позивачем документів убачається, що ним розкрито характер здійснюваної господарської діяльності, наведено відомості про договір із Філією «Зеніт» Дочірнього підприємства «ССМ», відповідні додатки до договору, умови надання рекламних послуг, а також документи щодо залучення рекламних площ та рекламного часу у контрагентів.

Позивачем також надано договори, акти наданих послуг, документи щодо проведення розрахунків та інші документи, які стосуються операцій, за якими складено спірні податкові накладні.

Таким чином, позивачем було вжито заходів для усунення причин, з яких реєстрацію податкових накладних було зупинено, та надано контролюючому органу документи, які, з огляду на характер господарських операцій, стосуються їх здійснення.

Разом з тим у спірних рішеннях від 01.03.2024 №10652136/39002272, №10652137/39002272 та №10652138/39002272 контролюючий орган зазначив лише загальне формулювання про «надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства» та додатково вказав, що платником не подано звіт за формою №20-ОПП.

При цьому у жодному із спірних рішень не зазначено, які саме документи, подані позивачем, складені з порушенням законодавства, у чому саме полягає таке порушення, які положення законодавства порушено при їх складенні або оформленні, а також яким чином відповідне порушення впливає на можливість реєстрації конкретної податкової накладної.

Так само у спірних рішеннях не наведено конкретного переліку документів, які, на думку комісії, позивач не подав, хоча такі документи були необхідними для підтвердження інформації, зазначеної у відповідній податковій накладній.

Суд наголошує, що загальне посилання у рішенні суб`єкта владних повноважень на те, що документи складені з порушенням законодавства, без визначення конкретного документа та характеру допущеного порушення, не може вважатися належним обґрунтуванням індивідуального акта.

З огляду на принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень контролюючий орган повинен не лише зазначити нормативну підставу для відмови, але й навести конкретні фактичні обставини, які свідчать про наявність такої підстави у конкретній справі.

При цьому суд враховує, що форма рішення про відмову в реєстрації податкової накладної затверджена Порядком №520, однак використання типової форми рішення не звільняє контролюючий орган від обов`язку належним чином обґрунтувати своє рішення з урахуванням поданих платником пояснень та документів.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, саме на відповідача покладається обов`язок довести, що спірні рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом, а також що для їх прийняття існували конкретні та достатні фактичні підстави.

Суд звертає увагу, що контролюючим органом не доведено, що будь-який конкретний документ, поданий позивачем, був складений із порушенням законодавства.

Так само відповідачами не доведено, що позивач не надав саме тих документів, які були необхідними для розгляду питання щодо реєстрації відповідних податкових накладних.

Окремо суд зазначає, що неподання звіту за формою №20-ОПП саме по собі не є визначеною пунктом 11 Порядку №520 самостійною підставою для відмови у реєстрації податкової накладної.

Зміст пункту 11 Порядку №520 передбачає конкретні підстави для відмови, серед яких ненадання платником письмових пояснень та/або копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку або надання документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Тому посилання лише на неподання звіту за формою №20-ОПП без встановлення його безпосереднього зв`язку з конкретною господарською операцією, відомості про яку зазначені у податковій накладній, та без обґрунтування того, які саме обставини не можуть бути встановлені без цього звіту, не може бути достатньою підставою для відмови у реєстрації податкової накладної.

При цьому суд враховує специфіку господарської діяльності позивача, який надає рекламні послуги та для виконання відповідних договорів використовує рекламні площі, медіафасади, відеоекрани та ефірний час, у тому числі на підставі договорів із власниками відповідних об`єктів та іншими суб`єктами господарювання.

Тому саме по собі посилання контролюючого органу на неподання форми №20-ОПП без визначення конкретного об`єкта оподаткування та без встановлення того, яким чином неподання такого звіту спростовує відомості, зазначені у податкових накладних, не свідчить про наявність передбаченої пунктом 11 Порядку №520 підстави для відмови.

Суд також враховує, що на етапі вирішення питання про реєстрацію податкової накладної контролюючий орган не здійснює повного аналізу господарської діяльності платника податків та не проводить податкову перевірку реальності всіх його господарських операцій.

Верховний Суд у постанові від 16.02.2023 у справі №380/7648/22 звернув увагу на те, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій платника податку на предмет їх реальності, оскільки відповідна змістовна оцінка може бути здійснена в межах податкової перевірки за наявності передбачених законом підстав.

Отже, предметом розгляду у цій справі є правомірність дій контролюючого органу щодо зупинення та відмови у реєстрації спірних податкових накладних, а не проведення повної перевірки реальності господарських операцій позивача.

Суд не підміняє контролюючий орган при здійсненні податкового контролю та не встановлює остаточну реальність усіх господарських операцій позивача поза межами процедури, передбаченої Порядком №1165 та Порядком №520.

Водночас саме в межах процедури розгляду питання про реєстрацію податкової накладної контролюючий орган повинен надати належну оцінку поданим платником поясненням та документам і в разі відмови чітко зазначити конкретні підстави такої відмови.

У цій справі відповідачами не доведено, що надані позивачем документи містили конкретні порушення законодавства, які перешкоджали їх використанню для підтвердження інформації, зазначеної у податкових накладних.

Не наведено також обґрунтування того, чому подані позивачем договори, додатки до них, акти наданих послуг, платіжні документи та інші документи не були достатніми для розгляду питання про реєстрацію податкових накладних.

Таким чином, оскаржувані рішення не містять належного обґрунтування фактичних та юридичних підстав відмови у реєстрації податкових накладних.

За загальними вимогами до акта індивідуальної дії та з урахуванням положень статті 2 КАС України рішення суб`єкта владних повноважень має бути прийняте, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Відтак, відсутність у спірних рішеннях конкретизації документів, які, на думку контролюючого органу, складені з порушенням законодавства, відсутність зазначення характеру відповідних порушень, а також відсутність належного обґрунтування значення неподання звіту за формою №20-ОПП свідчать про те, що рішення комісії регіонального рівня не відповідають вимогам обґрунтованості та вмотивованості.

Суд також бере до уваги, що платнику податку має бути забезпечена реальна можливість зрозуміти причини, з яких його податкову накладну не зареєстровано, та усунути відповідні недоліки шляхом подання необхідних документів.

У даному випадку позивач після отримання повідомлення контролюючого органу подав додаткові пояснення та документи, однак у подальшому отримав рішення, в яких фактично не зазначено, які саме недоліки поданих документів не були усунуті та які конкретні документи залишилися ненаданими.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачами не доведено правомірність оскаржуваних рішень.

Водночас суд не надає оцінки реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами поза межами процедури, передбаченої податковим законодавством, оскільки таке питання може бути предметом податкового контролю у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

При цьому здійснення контролюючим органом моніторингу податкової накладної на відповідність критеріям ризиковості є превентивним заходом, який не повинен підміняти собою податкову перевірку.

Відповідні правові підходи неодноразово висловлювалися Верховним Судом, зокрема у постановах від 28.11.2019 у справі №1640/2650/18, від 27.04.2020 у справі №360/1050/19, від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18.

Таким чином, суд доходить висновку, що рішення Головного управління ДПС у м. Києві №10652136/39002272, №10652137/39002272 та №10652138/39002272 від 01.03.2024 про відмову в реєстрації податкових накладних №19 від 19.12.2023, №31 від 31.12.2023 та №38 від 31.12.2023 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №19 від 19.12.2023, №31 від 31.12.2023 та №38 від 31.12.2023 датою їх подання на реєстрацію суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних є обов`язком платника податку.

Водночас у разі зупинення реєстрації податкової накладної та подальшої відмови у її реєстрації механізм поновлення порушеного права платника податку визначається положеннями Податкового кодексу України та Порядку №1246.

Згідно з пунктами 19, 20 Порядку №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день настання, зокрема, події у вигляді набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

Внесення відомостей до Єдиного реєстру податкових накладних на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється відповідно до Порядку №1246.

Отже, у разі встановлення судом протиправності рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної належним способом захисту порушеного права платника податку може бути зобов`язання Державної податкової служби України здійснити відповідну реєстрацію.

Судом встановлено, що позивач подав для реєстрації податкові накладні №19 від 19.12.2023, №31 від 31.12.2023 та №38 від 31.12.2023, однак їх реєстрацію було зупинено, а надалі рішеннями комісії регіонального рівня відмовлено у їх реєстрації.

При цьому судом встановлено протиправність рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, а відповідачами не доведено наявності інших передбачених законодавством обставин, які перешкоджають їх реєстрації.

З огляду на встановлені судом обставини та необхідність забезпечення ефективного відновлення порушеного права позивача суд вважає належним способом захисту зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні №19 від 19.12.2023, №31 від 31.12.2023 та №38 від 31.12.2023.

Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Зобов`язання ДПС України здійснити реєстрацію податкових накладних у такому випадку є способом остаточного врегулювання спірних правовідносин та відновлення порушеного права позивача.

Аналогічний підхід застосовується Верховним Судом у справах щодо оскарження рішень контролюючих органів про відмову в реєстрації податкових накладних, зокрема у постановах від 03.11.2021 у справі №360/2460/20, від 27.10.2022 у справі №360/3253/20 та від 25.11.2022 у справі №320/3484/21.

Таким чином, враховуючи висновки суду про протиправність оскаржуваних рішень та відсутність встановлених судом законодавчих перешкод для реєстрації податкових накладних, позовні вимоги в частині зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні №19 від 19.12.2023, №31 від 31.12.2023 та №38 від 31.12.2023 підлягають задоволенню.

Щодо дати реєстрації податкових накладних суд зазначає, що належним способом захисту порушеного права позивача є реєстрація відповідних податкових накладних датою їх фактичного подання на реєстрацію, оскільки саме з цієї дати платником податку було виконано обов`язок щодо подання податкових накладних для реєстрації, а подальше порушення процедури їх реєстрації відбулося не з вини позивача.

Отже, податкова накладна №19 від 19.12.2023 підлягає реєстрації датою її подання на реєстрацію, а податкові накладні №31 від 31.12.2023 та №38 від 31.12.2023 - датою їх подання на реєстрацію.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову ТОВ «БЕСТ БАЙ» у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 9084,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними інструкціями.

Оскільки позов задоволено повністю, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 9084,00 грн підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби України в м. Києві про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 01.03.2024 №10652136/39002272;

3. Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №19 від 19.12.2023, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕСТ БАЙ», датою її подання.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби України в м. Києві про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 01.03.2024 №10652137/39002272.

5. Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 31 від 31.12.2023, складену Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ БАЙ», датою її подання.

6. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби України в м. Києві про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 01.03.2024 №10652138/39002272;

7. Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 38 від 31.12.2023, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕСТ БАЙ», датою її подання.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ БАЙ» судовий збір у розмірі 9084 (дев`ять тисяч вісімдесят чотири) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.