Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №320/46222/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м. Київ справа №320/46222/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №103550011621 від « 11» вересня 2025 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області винести нове рішення про призначення, нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15) та п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 відкрито провадження в адміністративній справі №320/46222/25 та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, за її доводами, має стаж роботи, що дає їй право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 03.09.2025 позивач звернулась до органів пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії. Рішенням від 11.09.2025 № 103550011621 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області позивачу було відмовлено у призначенні пенсії через те, що вона не досягла необхідного пенсійного віку. Позивач не погоджується з таким рішенням органів пенсійного фонду, тому й звернулась з цим позовом до суду.

До суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами. В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що позивач не набула необхідного віку для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи пзивачка звернулася до пенсійного органу із заявою від 03.09.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

За принципом екстериторіальності заяву позивачки розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 11.09.2025 № 103550011621.

Згідно вказаного рішення за даними документами до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди роботи. Страховий стаж особи становить 26 років 07 місяців 23 дні, з них пільговий стаж по Списку №1 - 07 років 11 місяців 12 днів. Прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до п.1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за відсутності необхідного пенсійного віку.

Не погоджуючись з рішенням органу Пенсійного фонду про відмову у призначенні пенсії від 11.09.2025 № 103550011621, позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав.

Підстави призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників визначені ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV; у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

Відповідно до частини першої статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 1 частини другою статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Аналогічні приписи містив і п. "а" частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) в редакції Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII.

В той же час, Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Відповідно до положень статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України».

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам…».

При цьому, Конституційний Суд України в пункті 4.4 Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) зазначив, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення КС№ 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років. Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права людини.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Отже, такі обов`язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах як досягнення певного віку та наявність стажу роботи, мають застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15), виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції України.

Таке застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 станом на час звернення із заявою про призначення пенсії (03.09.2025) досягла віку 45 років.

Щодо посилань відповідача в рішенні на недосягнення позивачем пенсійного віку 50 років, що і стало підставою для відмови в призначені позивачці пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1, то такі посилання суперечать положенням п. "а" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», які підлягають застосуванню з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 в справі № 1-5/2018 (746/15).

Відповідно до цих положень позивач як жінка мала право на такий вид пенсії після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

На час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії позивачка відповідала вказаним умовам щодо віку, щодо загального стажу роботи, а також щодо пільгового стажу за Списком №1.

Отже, стаття 13 зі змінами, внесеними Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області до спірних правовідносин протиправно застосовано норми статті 114 Закону №1058-IV, оскільки вони не відповідають принципу верховенства права, а також суперечать нормам частини другої статті 19, частини третьої статті 22 Конституції України.

При цьому, норми статті 114 Закону № 1058-IV абсолютно ідентичні нормам статті 13 Закону № 1788-XII, зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, які були визнанні неконституційними вищевказаним Рішенням Конституційного Суду України, як такі, що порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

З огляду на наведену ідентичність цих норм, очевидною є невідповідність положень статті 114 Закону № 1058-IV принципу верховенства права, для осіб які працювали із шкідливими умовами праці до підвищення пенсійного віку Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII та статтею 114 Закону № 1058-IV.

Згідно статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Отже, виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як пенсійний вік, має застосовуватися в порядку, визначеному п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020.

Таке застосування вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Виходячи із зазначеного, рішення Головного управління ПФУ в Харківській області від 11.09.2025 № 103550011621 про відмову в призначенні пенсії позивачці на пільгових умовах за віком є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено судом, позивачем за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем за звернення з позовною заявою судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №103550011621 від «11» вересня 2025 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15) та п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.