Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №320/59792/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року м. Київ справа №320/59792/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не здійснення на підставі ст. 43, 51, 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” перерахунку та виплаті пенсії, з урахуванням індексації установленої, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 “Про індексацію пенсійних та додаткових заходів підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році”, з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році”, з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році” та з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році”, ОСОБА_1 74 % від сум грошового забезпечення з урахуванням на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення від 30.10.2025 №2/3/1/16070, без обмеження пенсії максимальним розміром, починаючи з 01.03.2023;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити на підставі ст. 43, 51, 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням індексації установленої, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 “Про індексацію пенсійних та додаткових заходів підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році”, з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році”, з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році” та з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році”, ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення від 30.10.2025 №2/3/1/16070, без обмеження пенсії максимальним розміром, починаючи з 01.03.2023;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у здійснені ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії без обмеження максимальним розміром, починаючи з 01.03.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, починаючи з 01.03.2025.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що він отримує пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон № 2262).

Позивач вказує, що на виконання судового рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 складено довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.02.2023 за посадою, з якої було звільнено позивача. Разом з тим, відповідач відмовив у перерахунку пенсії на підставі вказаної довідки, посилаючись на відсутність правових підстав для такого перерахунку.

Крім того, позивач зазначає, що на підставі прийнятих Кабінетом Міністрів України Постанов від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) та від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103) Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснило перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2018 року, однак її розмір було зменшено з 74% до 70% сум грошового забезпечення.

На думку позивача, оскільки призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами, внесені зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262 не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а тому при здійсненні перерахунку пенсії має застосовуватись розмір грошового забезпечення у відсотках, який встановлено на момент призначення пенсії.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з позовом у цій справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.12.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований належним чином шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі в електронний кабінет в підсистемі “Електронний суд”, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, сформована програмним забезпеченням “Діловодство спеціалізованого суду”.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Позивач є пенсіонером, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262.

На момент призначення пенсії позивачу її розмір дорівнював 74% грошового забезпечення.

З 01.01.2018 позивачу було здійснено перерахунок пенсії на підставі Постанов КМУ № 704 та № 103, при цьому розмір пенсії був обмежений 70% грошового забезпечення.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 у справі №320/32991/25 складено нову довідку від 30.10.2025 №2/3/1/16070 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.02.2023 за посадою, з якої було звільнено позивача.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою від 03.11.2025 про перерахунок пенсії з 01.03.2023 відповідно до оновленої довідки виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 74% суми грошового забезпечення, без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням індексації пенсії. Проте за результатом розгляду цього листа відповідач повідомив про відсутність правових підстав для здійснення такого перерахунку.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону №2011 до складу грошового забезпечення входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011).

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону №2262 пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною вісімнадцятою статті 43 Закону №2262 встановлено, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

Згідно з положеннями статті 63 Закону №2262 перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704, якою було встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, та яка набрала чинності 01 березня 2018 року.

Пунктом 2 постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 4 Постанови №704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Додатками 1, 12, 13, 14.

Приміткою 1 Додатку 1 до Постанови №704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Також додатки 12, 13, 14 до постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103, якою внесено зміни до Постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14” (пункт 6 Постанови № 103).

Постанова №103 набула чинності 24 лютого 2018 року.

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року, визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.

У зв`язку з цим позивач вважає, що після набрання законної сили постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 від 29 січня 2020 року, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови №103, необхідно керуватися положеннями попередньої редакції пункту 4 постанови №704, відповідно до якого розміри окладів за військовим званням військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт.

При цьому порядок дій, які здійснюються під час перерахунку пенсії, не змінився.

Зокрема, пунктом 3 Порядку № 45 визначено, що на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.

Відповідно до пункту 23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (зі змінами), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1 (далі - Порядок № 3-1), перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону № 2262-ХІІ. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.

Згідно з пунктом 24 Порядку № 3-1 про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону № 2262-ХІІ уповноважені структурні підрозділи зобов`язані у п`ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв`язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п`яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п`ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.

Тотожні за змістом положення щодо процедури перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовців у разі зміни розміру їх грошового забезпечення містяться у пунктах 2, 3 Порядку № 45.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону.

Згідно з частинами другою і третьою статті 51 Закону №2262 перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно із цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Суд зауважує, що застосування вищевказаних нормативних актів у подібних правовідносинах вже було предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 Верховний Суд дійшов таких висновків:

- з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

- через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом №1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік);

- встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Крім того, у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі №500/8485/21 Верховний Суд зазначив, що грошове забезпечення військовослужбовців станом на 01.01.2020 слід визначати із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

У постанові від 22 вересня 2022 року у справі №500/2392/21 Верховний Суд також зауважив, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України у проведенні перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2020 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ, статті 9 Закону №2011-ХІІ, з урахуванням положень постанови №704, із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для перерахунку основного розміру пенсії із 01.02.2020, є протиправною.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення відповідач діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати позивачу пенсії на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.02.2023, починаючи з 01.03.2023.

Водночас, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії “без обмеження максимальним розміром та з урахуванням індексації установленої, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 “Про індексацію пенсійних та додаткових заходів підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році”, з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році”, з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році” та з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році”, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження наявності порушених прав позивача у цій частині.

Так, позивачем додано до матеріалів позовної заяви лише примірник оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Тож завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.

Згідно із висновком, сформованим в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 18-рп/2004 термін “порушене право”, який вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття “охоронюваний законом інтерес”. При цьому з приводу останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що “поняття “охоронюваний законом інтерес” означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у наявності у особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов`язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Згідно усталеного підходу, який знаходить своє відображення в багатьох судових рішеннях Верховного Суду, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Отже, суд зазначає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення (подібний за змістом висновок висловлений, зокрема, Верховним Судом у постанові від 14.02.2022 у справі № 200/9772/18-а).

Отже, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулося порушення її прав.

Відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Разом з тим суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у здійснені перерахунку та виплати пенсії без обмеження максимальним розміром, починаючи з 01.03.2025, оскільки в матеріалах справи відсутні докази порушеного права, що є підставою для відмови у задоволенні позову у зазначеній частині.

Крім того суд зауважує, що судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.

Аналогічний правовий висновок викладено у рішенні Верховного Суду від 14.09.2020 у зразковій справі № 560/2120/20, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021.

Щодо позовних вимог в частині зменшення відсоткового значення розміру пенсії при здійсненні її перерахунку з 74% до 70% сум грошового забезпечення суд зазначає таке.

Відповідно до пункту “а” частини першої статті 13 Закону №2262 (в редакції, яка була чинна на момент призначення позивачу пенсії) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Частиною другою статті 13 Закону №2262 було визначено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2,- 95 процентів.

08.07.2011 Верховною Радою України прийнято Закон України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” №3668-VI (далі - Закон №3668), який набрав чинності 01.10.2011, підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень якого внесено зміни до Закону №2262, зокрема, у частині другій статті 13 цифри “90” замінено цифрами “80”.

27.03.2014 Верховною Радою України прийнято Закон України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” №1166-VII (далі - Закон №1166), який набрав чинності з 01.04.2014 (крім деяких положень), пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону №2262: у частині другій статті 13 цифри “80” замінено цифрами “70”. Ці зміни набрали чинності з 01.05.2014.

Статтею 63 Закону №2262 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено підстави перерахунку раніше призначених пенсій.

Так, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій (ч.4 ст.63 Закону №2262).

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Порядок №45), відповідно до пункту 3 якого на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Зазначені довідки надсилаються до державних органів, у яких особи проходили службу до відрядження, а їх уповноважені органи подають довідки у п`ятиденний строк головним управлінням Пенсійного фонду України.

Пунктом 4 Порядку №45 закріплено, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Отже, стаття 63 Закону №2262 визначає як обов`язкову підставу для здійснення перерахунку пенсії підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Ця норма також делегує Кабінету Міністрів України визначення умов, порядку та розмірів перерахунку пенсії за цим Законом.

Кабінет Міністрів України у Порядку №45 визначив, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262 умови, порядок та розміри вказаного перерахунку визначені Постановою КМУ №103, якою вирішено здійснити перерахунок призначених на підставі вказаного Закону пенсій з 1 січня 2016 року.

Суд зазначає, що стаття 13 Закону №2262 регулює порядок призначення пенсій, а стаття 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку.

Зміни до статті 63 Закону №2262 не вносилися ані Законом №3668, ані Законом №1166 у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій.

Постанови Кабінету Міністрів України №45 і №103 також не містять жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом №3668 та Законом №1166 зміни до статті 13 Закону №2262 щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262, яка не зазнала змін у зв`язку з прийняттям Закону №3668 та Закону №1166.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача з 1 лютого 2023 року відповідно до статті 63 Закону №2262 на підставі Постанови КМУ №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у рішенні від 04.02.2019 у зразковій справі №240/5401/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР – 79615886), яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР – 85174587).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, відсотковий розмір під час призначення пенсії визначається частиною другою статті 13 Закону №2262 на день призначення пенсії та є незмінним при подальших перерахунках пенсії. Натомість змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про те, що відповідач протиправно здійснив зменшення відсоткового значення розміру пенсії при здійсненні її перерахунку з 74% до 70% сум грошового забезпечення, а тому при здійсненні перерахунку пенсії на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.02.2023 відповідач має застосовувати відсоткове значення на рівні 74 %.

У зв`язку з цим, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у цій частині позову.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн. згідно квитанції №8156-1043-1392-5362.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області .

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення від 30.10.2025 №2/3/1/16070, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 74% сум грошового забезпечення, починаючи з 01.03.2023.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити на підставі статей 43, 51, 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення від 30.10.2025 №2/3/1/16070, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 74% суми грошового забезпечення, починаючи з 01.03.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська обл., м.Фастів, вул.Саєнка Андрія, буд.10).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.