Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №300/1242/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2026 р. справа № 300/1242/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 (далі також - позивачка, ОСОБА_1 ), 05.03.2026 через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі також - відповідач ГУ ПФУ в Донецькій області) в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 19.08.2025 № № 092550009200 про відмову в призначенні позивачці пенсії за віком, згідно ч.2 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV;

зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивачки періоди роботи з 01.01.2000 по 31.12.2000 суцільним порядком та повторно розглянути заяву позивачки від 12.08.2025 про призначення пенсії за віком згідно ч.2 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV з урахуванням зазначеного періоду роботи позивачки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачці рішенням від 19.08.2025 № № 092550009200 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу 22 роки після досягнення особою 63 роки, зокрема відповідач обчислив страховий стаж позивачки в кількості 21 рік 09 місяців 11 днів. Позивачка вважає що дане рішення є протиправним, відтак звернулася через свого представника до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 10.03.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.41-42).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 23.03.2026. Щодо заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву (а.с.46-48). Зокрема, представник відповідача зазначила, вік позивачки – 63 роки, страховий стаж становить – 21 рік 09 місяців 11 днів, до страхового стажу зараховано всі періоди роботи. Представник відповідача зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Донецькій області прийнято рішення від 18.08.2025 № 092550009200 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 22 роки. За наведених обставин, позивачка набуде право на призначення пенсії за віком з 17.08.2027 року Представник відповідача просила суд в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, з урахуванням строку перебування головуючого судді в основній щорічній відпустці, в порядку черговості, за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, судом встановлено такі обставини.

Згідно частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 (а.с.7-12).

Позивачка, 12.08.2025, звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком, що визнається та не заперечується сторонами.

Після реєстрації заяви та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Рішенням ГУ І1ФУ в Донецькій області від 19.08.2025 № № 092550009200 відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки у позивачки відсутній необхідний страховий стаж. Зокрема в даному рішенні відповідач зазначив, що у разі відсутності, починаючи з 01.01.2018 страхового стажу передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 01.01.2025 по 31.12.2025 - 22-32 років. Страховий стаж позивачки становить 21 рік 09 місяців 11 днів (а.с.31).

Також 05.09.2025 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із зверненням у відповідь на яке отримала лист від 24.09.2025 за №7972-7527/П-02/8-0900/25. З даним листом відповідач надав розрахунок стажу позивачки, згідно якого стаж ОСОБА_1 за 2000 рік зараховано не суцільним порядком, а згідно даних, що містяться в реєстрі застрахованих осіб з урахуванням сплати страхових внесків (а.с. 103).

Позивачка вважає, що дії відповідача щодо відмови зарахувати до страхового стажу періоди її роботи та відмови у призначенні йому пенсії за віком протиправними, у зв`язку з чим звернулася в суд за захистом свого порушеного права.

При вирішенні вказаного спору суд виходив з такого нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Як передбачено частиною третьою статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

За змістом пункту першого частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пенсійним віком є встановлений законодавством вік, із досягненням якого, особа може претендувати на виплату пенсії за віком.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

З матеріалів справи вбачається, а також підтверджується всіма учасниками справи, що для призначення пенсії позивачці, остання має досягти 63-трьох річного віку та відповідно ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV мати страховий стаж не менше 32 років.

Аналіз вищевикладеного дає підстави вважати, що за загальним правилом для виникнення у осіб права на призначення пенсії за віком є наявність сукупності таких ознак: 1) досягнення встановленого законодавством пенсійного віку та 2) наявність встановленого законодавством страхового стажу.

Відтак, для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком необхідна наявність двох обов`язкових умов у сукупності: вік 60 років; страховий стаж з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Як встановлено судом вище, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час звернення до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком - 12.08.2025, згідно паспортних даних досягла віку 60 років, що визнається сторонами.

Щодо зарахування періоду роботи позивачки в колгоспі роботи з 01.01.2000 по 31.12.2000, суд зазначає таке.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 01.01.2004, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

А так як Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" набрав чинності 01 січня 2004 року, то періоди трудової діяльності, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії за період до 01 січня 2004 року повинні враховуватися до стажу роботи для призначення пенсії відповідно до законодавства, яке діяло до 01 січня 2004 року.

Частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. В абзаці 2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 по справі № 1-7/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) міститься роз`яснення наведеного конституційного положення, в якому зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі потрібно розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон чи інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали чи мали місце.

Таким чином, стосовно порядку зарахування певних періодів до стажу для призначення пенсії необхідно керуватися тим законодавством, під час дії якого, ці періоди існували.

Частиною першою статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно пунктом 3 вищезазначеного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У відповідності до вимог пункту 20 Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Згідно пункту 6 Постанови Ради Міністрів СРСР "Про трудові книжки колгоспників" №310 від 21.04.1975 року всі записи у трудовій книжці завіряються у всіх розділах за час роботи у колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої особи і печаткою.

З огляду на вищевикладені норми, суд вважає, що документи, які надала позивачка відповідачу, дають підстави для зарахування спірного періоду до стажу роботи.

З копії трудової книжки позивачки серії НОМЕР_2 судом встановлено, що позивачка з 10.09.1995 прийнята в колгосп «Україна» членом ланки (запис №1). 31.12.2002 звільнена з роботи за згодою двох сторін (запис №3). Всі записи у трудовій книжці завірені підписами голови колгоспу та печатками, тому підстав вважати такі записи спірними немає (а.с.23).

Записи в трудовій книжці позивачки вчинені у відповідності до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 №5.

Також суд зазначає, що відповідно до копії архівної довідки від 28.04.2025 №П-32/12-20 ОСОБА_1 працювала у спілці селян «Чернятинська» колгоспі ім. Івана Франка ( з 1996 – ЗАТ «Україна» з 1999 року – СВК «Чернятинський) Городенківського району Івано-Франківської області. Також в даній довідці міститься щодо заробітної плати позивачки за період з 1996по 2000 роки (а.с.60). Відтак суд заперечує доводи відповідача щодо не зарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 01.01.2000 по 31.12.2000 суцільним періодом, оскільки відсутністю даних про сплату страхових внесків.

З огляду на те, що єдиною підставою прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії позивачці була відсутність достатнього страхового стажу, суд доходить висновку, що рішення від 29.10.2024. №092550008009 Головного управління Пенсійного фонду в в Донецькій області є протиправним та підлягає скасуванню.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) і Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про часткове обґрунтування заявлених позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню частково.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає,що частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з вказаним позовом, позивачем сплачено 1064,96 гривень судового збору, що підтверджується квитанцією від 04.03.2026 (а.с.5).

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню понесені судові витрати у розмірі 1064,96 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ - 13486010, площа Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.08.2025 № № 092550009200 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, згідно ч.2 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ - 13486010, площа Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) періоди роботи з 01.01.2000 по 31.12.2000 суцільним порядком та повторно розглянути заяву від 12.08.2025 про призначення пенсії за віком згідно ч.2 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV з урахуванням зазначеного періоду роботи.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ - 13486010, площа Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1064 (одну тисячу шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Сторонам рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.