Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №160/12451/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 рокуСправа №160/12451/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 05.03.2021 року по 12.04.2023 року, виплаченого 17.03.2026 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 року по справі № 160/16264/24 відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 року №159;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 05.03.2021 року по 12.04.2023 року, виплаченого 17.03.2026 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 року по справі № 160/16264/24 відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 року №159.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 року по справі №160/16264/24 було відповідача зобов`язано здійснити перерахунок та доплату йому місячного грошового забезпечення за період з 05.03.2021 року по 12.04.2023 року. Так, виплату грошового забезпечення відповідач здійснив 17.03.2026 року. Проте, відповідачем в порушення ст.4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» не виплачено на його користь компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Вказане й стало підставою для звернення до суду з позовом за захистом своїх прав та майнових інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Цією ж ухвалою суду витребувано від відповідача належним чином завірену копію картки особового рахунку позивача за період з 05.03.2021 року по 12.04.2023 року; довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивача за період з 05.03.2021 року по 12.04.2023 року (з урахуванням всіх складових, зокрема надбавок, додаткових виплат, тощо); інформацію та належним чином завірені копії документів щодо розміру посадового окладу та окладу за військовим званням позивача за період з 05.03.2021 року по 12.04.2023 року із зазначенням розміру прожиткового мінімуму, який був використаний для нарахування та виплати.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що після винесення рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 року по справі №160/16264/24, суд зобов`язав ВЧ НОМЕР_1 НГУ здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 05.03.2021 по 12.04.2023, в тому числі одноразових видів грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки, матеріальної допомоги за 2021, 2022 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (01 січня 2021 року у розмірі 2 270 гривні, 01 січня 2022 року у розмірі 2481 гривні, 01 січня 2023 року у розмірі 2 684 гривні) на відповідний тарифний коефіцієнт та провести перерахунок з урахуванням відсоткових розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які фактично належали та виплачувалися під час проходження ним служби. Вказаний перерахунок був зроблений відповідачем. Необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-III, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов`язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію. Враховуючи викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, враховуючи позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 центрального оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України (по стройовій частині) від 12.04.2023 року №114 наказано припинити (розірвати) контракт про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України та виключити зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення: штаб-сержанта за контрактом ОСОБА_1 (Г-023623), який здав справи і обов`язки за посадою головного сержанта взводу розвідки спеціального призначення 1-го батальйону оперативного призначення та звільненого відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої, статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби наказом командира військової частини Національної гвардії України по особовому складу від 21.03.2023 року № 18 о/с у запас, у зв`язку з один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років, 12 квітня 2023 року та для постановки на військовий облік направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 .

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 року по справі № 160/16264/24 позовну заяву ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково, а саме:

- визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 05.03.2021 по 12.04.2023, в тому числі одноразових видів грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки, матеріальної допомоги за 2021, 2022 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 роки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня календарного року (01 січня 2021 року у розмірі 2270 грн, 01 січня 2022 року у розмірі 2481 грн, 01 січня 2023 року у розмірі 2684 грн);

- зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 05.03.2021 по 12.04.2023, в тому числі одноразових видів грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки, матеріальної допомоги за 2021, 2022 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (01 січня 2021 року у розмірі 2270 грн, 01 січня 2022 року у розмірі 2481 грн, 01 січня 2023 року у розмірі 2684 грн) на відповідний тарифний коефіцієнт та провести перерахунок з урахуванням відсоткових розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які фактично належали та виплачувалися під час проходження ОСОБА_1 служби;

- у задоволені решти позовних вимог - відмовлено;

- вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.12.2025 року у справі №160/16264/24 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 року у справі №160/16264/24 - залишено без змін.

Відповідно до довідки про рух коштів від 18.03.2026 року № O4DA82FJJ1D3T823 зазначено наступне: дата операції - 17.03.2026 року, картка / рахунок - НОМЕР_2 , деталі операції – «Безготівкове зарахування, Військова частина НОМЕР_1 НГУ. Коментар: 1003020 2112 Грошове забезпечення ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 р., справа №160/16264/24. Коментар до платежу: 1003020 2112 Грошове забезпечення ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 р., справа №160/16264/24», сума у валюті картки - 183218,03 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За приписами частини другої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 року № 2011-XII до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою КМУ від 30.08.2017 року № 704 затверджено тарифну сітку розрядів і відповідні тарифні коефіцієнти для визначення розмірів посадових окладів військовослужбовців, а також встановлено структуру грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” від 19.10.2000 року № 2050-III (далі – Закон № 2050-III) підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі ст.2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема заробітну плату (грошове забезпечення).

За змістом ст.3 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць після утримання податків і обов`язкових платежів на індекс інфляції у період невиплати доходу, при цьому інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться.

Статтею 4 Закону № 2050-III передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Тобто, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів; 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

В силу приписів пункту 1 Порядку №159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (пункт 2 Порядку №159).

Детальний перелік грошових доходів, що підлягають компенсації, наведено у пункті 3 Порядку №159, яким встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).

Відтак, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

При цьому, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 - 3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми попередньо нараховані, але не виплачені.

Зі змісту статті 1 Закону №2050-ІІІ слідує, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події) як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

У пункті 4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 14.05.2020 року у справі №816/379/16, від 30.09.2020 року у справі №280/676/19, від 13.09.2021 у справі №639/3140/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, від 29.04.2021 року у справі №240/6583/20.

Суд зазначає, що у разі несвоєчасної виплати сум грошових доходів громадян, в тому числі грошового забезпечення, провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 05.03.2021 року по день фактичної виплати грошового забезпечення - 17.03.2026 року відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 року №159 та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 05.03.2021 року по день фактичної виплати грошового забезпечення - 17.03.2026 року відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 року №159.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід задовольнити з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України “Про судовий збір” з відповідача судові витрати, відповідно до статті 139 КАС України, не стягуються.

У період з 10.08.2026 року по 04.09.2026 року (включно) суддя Кучма К.С. перебував у щорічній відпустці, у зв`язку з чим ухвала винесена у перший робочий день 07.09.2026 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 05.03.2021 року по 17.03.2026 року відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 року №159.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 05.03.2021 року по 17.03.2026 року відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 року №159.

Судовий збір не стягується.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Суддя К.С. Кучма