Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №160/22183/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 рокуСправа №160/22183/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

27.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 , на коефіцієнти у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796, у розмірі 1,115, у розмірі 1,121 починаючи з 01.03.2026 для забезпечення індексації пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести починаючи з 01 березня 2026 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017-2019 роки у розмірі 7 763,17 грн. За доводами позивача, для забезпечення індексації пенсії відповідач був зобов`язаний щороку збільшувати саме цей показник на коефіцієнти збільшення, визначені Кабінетом Міністрів України, натомість застосував базову величину, передбачену пунктом 5 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За зверненням позивача про перерахунок пенсії відповідач листом від 21.07.2026 фактично відмовив у проведенні такого перерахунку, що позивач вважає протиправним.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2026 відкрито провадження у справі; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 28.08.2026.

Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Станом на час розгляду справи відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов, доказів на спростування доводів позивача не надано. Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з положеннями статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та з 26.07.2020 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Під час призначення пенсії застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2017-2019 роки, у розмірі 7 763,17 грн.

Наведені обставини прямо визнані відповідачем у листі від 21.07.2026 № 87061-65637/Ю-01/8-0400/26.

01.07.2026 позивач звернулася до відповідача через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України зі зверненням, у якому просила провести перерахунок пенсії відповідно до частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки у розмірі 7 763,17 грн.

Листом від 21.07.2026 № 87061-65637/Ю-01/8-0400/26 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для перерахунку пенсії. Зі змісту цього листа вбачається, що індексацію пенсії позивача відповідач проводив шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 3 764,40 грн на коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796, унаслідок чого з 01.03.2024 цей показник визначено на рівні 7 994,47 грн.

Відповідач зазначив, що застосування коефіцієнта збільшення у розмірі 1,0796 до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки у розмірі 7 763,17 грн постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 не передбачено, а також що позивачу на підставі її заяви від 03.12.2024 проведено перерахунок пенсії з 01.12.2024 відповідно до частини 4 статті 42 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 7 994,47 грн, і застосування при такому перерахунку показника у розмірі 7 763,17 грн є недоцільним та призведе до зменшення пенсії.

Наведені обставини відповідачем не спростовані.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Згідно з абзацом другим частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Відповідно до абзацу четвертого частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначено Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (далі - Порядок № 124).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 124 перерахунку підлягають, зокрема, пенсії, обчислені відповідно до Закону № 1058-IV.

Пунктом 3 Порядку № 124 визначено, що перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок.

Абзацом першим пункту 5 Порядку № 124 передбачено, що у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку. Абзацом другим цього пункту передбачено, що кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням зазначеного показника проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 124 збільшений відповідно до цього Порядку показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, застосовується під час проведення наступних перерахунків пенсій.

Розміри коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначено Кабінетом Міністрів України, а саме: пунктом 1 постанови від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» - у розмірі 1,11; пунктом 1 постанови від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» - у розмірі 1,14; пунктом 1 постанови від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» – у розмірі 1,197; пунктом 1 постанови від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» - у розмірі 1,0796; пунктом 1 постанови від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» - у розмірі 1,115; пунктом 1 постанови від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» - у розмірі 1,121.

Отже, Закон № 1058-IV уповноважив Кабінет Міністрів України визначати порядок здійснення індексації пенсій та розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, однак із прямо встановленою межею - з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим частини 2 статті 42 цього Закону. При цьому під «порядком» розуміється право Кабінету Міністрів України встановити послідовність, черговість, спосіб виконання та методику здійснення перерахунку пенсій, а не визначити інший показник, ніж той, який названо в абзаці першому частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV.

Згідно із частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23 виснував, що при проведенні перерахунку раніше призначених пенсій у зв`язку з щорічною індексацією збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, а абзац 1 у сукупності з абзацом 2 пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися лише у відповідності до цієї норми Закону.

У постанові від 11.02.2025 у справі № 280/3620/24 Верховний Суд зазначив, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати базову розрахункову величину (показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії станом на 01.10.2017, який становить 3 764,40 грн), до якої може бути застосований коефіцієнт збільшення, оскільки такий підхід нівелює основне призначення індексації грошових доходів населення та суперечить акту вищої юридичної сили Закону № 1058-IV. Під час перерахунку пенсії, який здійснюється з метою забезпечення її індексації, положення Порядку № 124 підлягають застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону № 1058-IV, у зв`язку з чим під час такого перерахунку використовуватись має той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення такої пенсії в момент її призначення.

Постановою Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24 підстав для відступлення від наведеного висновку не встановлено.

У постанові від 25.02.2026 у справі № 160/9402/25 Верховний Суд застосував наведені висновки до правовідносин, тотожних спірним: за позовом особи, якій пенсію призначено із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки у розмірі 7 763,17 грн, до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Верховний Суд зобов`язав пенсійний орган провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV шляхом послідовного збільшення показника у розмірі 7 763,17 грн на коефіцієнти збільшення, визначені постановами Кабінету Міністрів України.

Перевіряючи наявність у позивача права на перерахунок пенсії, суд зазначає, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, враховано при обчисленні пенсії позивача за 2017-2019 роки, а звернення за призначенням пенсії мало місце у 2020 році, тобто до 31 грудня року, що передує року, в якому проводився перерахунок. Отже, умову пункту 3 Порядку № 124 щодо часу такого звернення дотримано, а пенсія позивача підлягала перерахунку в порядку індексації, починаючи з перерахунку, проведеного у 2021 році.

За приписами абзацу першого частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV та з урахуванням наведених висновків Верховного Суду збільшенню на коефіцієнти збільшення, встановлені Кабінетом Міністрів України, підлягав той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії саме позивача, тобто показник у розмірі 7 763,17 грн, а кожен наступний перерахунок мав проводитися з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника, тобто коефіцієнти збільшення підлягали послідовному застосуванню.

Відповідно до частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Тому положення пункту 5 Порядку № 124 у частині, що визначає базову розрахункову величину показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні станом на 1 жовтня 2017 року, до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

Посилання відповідача про те, що застосування коефіцієнта збільшення у розмірі 1,0796 до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки у розмірі 7 763,17 грн постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 не передбачено, суд відхиляє. Названою постановою визначено лише розмір коефіцієнта збільшення, тоді як показник, що підлягає збільшенню, визначений абзацом першим частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV, і ним є показник, який враховувався для обчислення пенсії конкретної особи.

Суд відхиляє і мотив відповідача про те, що застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 7 763,17 грн під час перерахунку пенсії, проведеного з 01.12.2024 відповідно до частини 4 статті 42 Закону № 1058-IV, є недоцільним та призведе до зменшення пенсії. Перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу та заробітної плати, набутих після призначення пенсії, є самостійною підставою перерахунку, передбаченою частиною 4 статті 42 Закону № 1058-IV, і не звільняє відповідача від обов`язку щороку з 1 березня проводити перерахунок раніше призначеної пенсії для забезпечення її індексації в порядку частини 2 статті 42 цього Закону. Показник у розмірі 7 994,47 грн, застосований відповідачем під час перерахунку з 01.12.2024, отримано шляхом збільшення величини 3 764,40 грн, яка для обчислення пенсії позивача не використовувалася, а тому він не є показником середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії позивача, у розумінні абзацу першого частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV. За умови ж правомірного проведення щорічних перерахунків показник, який підлягав застосуванню, перевищував би 7 994,47 грн, а тому послідовне збільшення показника у розмірі 7 763,17 грн на коефіцієнти збільшення до зменшення розміру пенсії позивача призвести не може.

Отже, бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку пенсії позивача з 01.03.2026 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки у розмірі 7 763,17 грн, який враховувався для обчислення її пенсії, на коефіцієнти збільшення 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115 та 1,121 є протиправною, а позовні вимоги - обґрунтованими.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач не надав суду жодного доказу правомірності відмови у проведенні перерахунку (індексації) пенсії позивача.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 064,96 грн, який підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. 2, 5, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 241, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про протиправною бездіяльності бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 , на коефіцієнти у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796, у розмірі 1,115, у розмірі 1,121 починаючи з 01.03.2026 для забезпечення індексації пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести починаючи з 01 березня 2026 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез