Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №160/10712/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 рокуСправа №160/10712/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, подана через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» представником позивача - адвокатом Мотузом Олександром Володимировичем, у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 046050028002 від 18.03.2026 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 та незарахуванні до пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи з 13.05.2005 до 08.12.2005;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи з 13.05.2005 до 08.12.2005 та призначити, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням змін, визначених рішенням Конституційного суду України у справі № 1-5/2018 (746/15) від 23.01.2020, та при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 врахувати статтю 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а саме з 28.02.2026.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10.03.2026 позивач після досягнення віку 45 років звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії. За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області було прийнято рішення № 046050028002 від 18.03.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з підстави недосягнення позивачем пенсійного віку. Позивач не погоджується з вказаним рішенням, зазначає, що на день звернення із заявою вона мала необхідний для призначення пенсії загальний страховий стаж та пільговий стаж за Списком № 1. Період роботи з 13.05.2005 до 08.12.2005 підтверджується записами у її трудовій книжці. Додатково позивачем на підтвердження пільгового стажу за Списком № 1 було подано довідку про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній та накази про проведення атестацій робочих місць. Вказаний період не було зараховано до пільгового стажу позивача у зв`язку з перервою між атестаціями робочих місць. Позивач зазначає, що відповідальність за своєчасність та якість проведення атестації робочих місць покладається на керівника підприємства, організації. Відсутність атестації робочого місця не може бути підставою для відмови у зарахуванні стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Позивач вважає, що відповідач-2 протиправно відмовив у призначенні їй пенсії, не застосував п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020. Враховуючи необхідний пільговий стаж, позивачу має бути призначена пенсія за Списком № 1 з урахуванням ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»

Ухвалою від 29.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

13.05.2026 надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому відповідач-2 просив відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що 10.03.2026 позивач звернулася через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області за принципом екстериторіальності було розглянуто заяву позивача та прийнято рішення № 046050028002 від 18.03.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з недосягненням необхідного пенсійного віку - 50 років, та відповідно до частини 3 та пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Вік ОСОБА_1 становив 45 років, страховий стаж - 23 роки 10 місяців 20 днів, страховий стаж з урахуванням додаткових років (за Список № 1) - 38 років 10 місяців 20 днів, пільговий стаж за Списком № 1 - 15 років 09 місяців 29 днів (станом на 01.04.2015 більше 7 років 6 місяців), пільговий стаж на роботах підземних професій за Постановою № 202 (25) - 15 років 09 місяців 29 днів. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності. До пільгового стажу відповідно до довідки № 147 від 02.03.2026 не зараховано період трудової діяльності з 13.05.2005 до 08.12.2005, оскільки посада підземний стовбуровий відсутня в атестації робочих місць за № 332 від 08.12.2000.

Відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду не надійшов. Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на те, що відповідача-1 було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, своїм правом на подання відзиву відповідач-1 не скористався, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідь на відзив та заперечення не надійшли. Згідно з ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою від 10.03.2026 про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 046050028002 від 18.03.2026 відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до частини 3 та пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та недосягненням пенсійного віку (50 років). У рішенні зазначено, зокрема, що вік заявниці 45 років, страховий стаж - 23 роки 10 місяців 20 днів, страховий стаж з урахуванням пільгового обчислення - 38 років 10 місяців 20 днів, пільговий стаж за Списком № 1 - 15 років 09 місяців 29 днів, пільговий стаж на роботах підземних професій за Постановою № 202 (25) - 15 років 09 місяців 29 днів. До страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності. До пільгового стажу відповідно до довідки № 147 від 02.03.2026 не зараховано період трудової діяльності з 13.05.2005 до 08.12.2005, оскільки посада підземний стовбуровий відсутня в атестації робочих місць за № 332 від 08.12.2000. Дата, з якої ОСОБА_1 матиме право на пенсійну виплату, - 28.02.2031.

Відповідно до розрахунку стажу позивача (форми РС-право) до її пільгового стажу за Списком № 1 та Постановою № 2020 (підземні роботи) зараховано періоди роботи з 09.12.2005 до 07.10.2021. Період роботи з 13.05.2005 до 08.12.2005 зараховано до загального страхового стажу.

Спір щодо наявного у позивача загального страхового та пільгового стажу за Списком № 1 відсутній. Підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах стало недосягнення пенсійного віку, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд дійшов такого висновку.

Згідно з положеннями частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

У преамбулі Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно з пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII (в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 02.03.2015 (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи – жінкам.

Статтею 13 Закону № 1788-XII було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок відносно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок), з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.

Отже, за змістом вищенаведеної норми пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.

09.07.2003 ухвалено Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-ІV).

Підстави призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників визначені ст. 114 Закону № 1058-IV (у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

03.10.2017 Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 1 частини 2 статті 114, відповідно до якого на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

За змістом статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 1 почали регламентуватись одночасно двома абсолютно ідентичними законами, а саме: пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII у редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015 та пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV від 09.07.2003 в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017.

Такий стан правового регулювання існував до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

Рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку з чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку з цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20 дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Оскільки позивач працювала до 1 квітня 2015 року на посадах, зазначених у п. «а» ст. 13 Закону № 1788-ХІІ, має необхідний загальний страховий стаж та набула до 1 квітня 2015 року пільговий стаж за Списком № 1 більше 7 років 6 місяців, вона має право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1.

Спір між сторонами щодо наявного у позивача пільгового стажу відсутній, в оскаржуваному рішенні та розрахунку стажу позивача наявні відомості про пільговий стаж за Списком № 1, який становить 15 років 09 місяців 29 днів. Станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії 10.03.2026 позивач досягла віку 45 років.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією. У разі, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.

Щодо незарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області до пільгового стажу позивача за Списком № 1 періоду роботи з 13.05.2005 до 08.12.2005 суд дійшов такого висновку.

Відповідно до п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, наведені у цьому пункті, в тому числі: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Згідно з п. 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Положеннями ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій є трудова книжка. Така ж норма міститься і в п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Разом із тим, для підтвердження пільгового стажу лише на підставі трудової книжки існує певна вимога, визначена в абз. 4, 5 п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, а саме: якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок № 637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 містить записи про її роботу в АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» з 11.06.2004 до 07.10.2021, у тому числі з 13.05.2005 до 31.03.2015 підземним стовбуровим, з 01.04.2015 до 07.10.2021 стовбуровим (підземним) з повним робочим днем на підземних роботах.

02.03.2026 АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» видано довідку № 147 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, відповідно до якої ОСОБА_1 працювала повний робочий день в АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ»:

у шахті «Октябрська» з 13.05.2005 до 30.09.2010 – підземний стовбуровий, зайнятий повний робочий день на підземних роботах у шахті по видобутку руди, що передбачено Списком 1, розділ І, підрозділ 1, пункт «а», позиція 1.1а, Постанова КМУ від 16.01.2003 № 36, частина 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», стаття 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 № 345-VI;

у підземному гірничому цеху шахти «Октябрська» Сервісного управління з ремонту та монтажу шахтного обладнання з 01.09.2010 до 31.10.2011 - підземний стовбуровий, зайнятий повний робочий день на підземних роботах у шахті по видобутку руди, що передбачено Списком 1, розділ І, підрозділ 1, пункт «а», позиція 1.1а, Постанова КМУ від 16.01.2003 № 36, частина 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», стаття 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 № 345-VI;

у шахті «Октябрська» з 01.11.2011 до 31.03.2015 - підземний стовбуровий, з 01.04.2015 до 02.08.2016 - стовбуровий (підземний), зайнятий повний робочий день на підземних роботах у шахті по видобутку руди, що передбачено Списком 1, розділ І, підрозділ 1, пункт «а», позиція 1.1а, Постанова КМУ від 16.01.2003 № 36, частина 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», стаття 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 № 345-VI;

у шахті «Октябрська» з 03.08.2016 до 07.10.2021 - стовбуровий (підземний), зайнятий повний робочий день на підземних роботах у шахті по видобутку руди, що передбачено Списком 1, розділ І, підрозділ 1, Постанова КМУ від 24.06.2016 № 461, частина 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», стаття 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 № 345-VI. З 13.05.2005 до 07.10.2021 на підземних роботах відпрацьовано 16 років 04 місяці 26 днів.

У трудовій книжці серії НОМЕР_1 та довідці № 147 від 02.03.2026 зазначено про підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1 за результатами атестації робочих місць (накази № 332 від 08.12.2000, № 613 від 09.12.2005, № 1240 від 07.12.2010, № 2711 від 07.12.2015, № 5003 від 07.12.2020).

Перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад у ДП «КДЗРК», яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1, затверджений наказом Дочірнього підприємства «Криворізький державний залізорудний комбінат» № 332 від 08.12.2000, містить робоче місце, професію стовбурового у шахті «Октябрьская» (так зазначено у переліку).

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок проведення атестації, постанова № 442 відповідно) та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Згідно з пунктом 10 Порядку проведення атестації Результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Відповідно до пункту 4.2 зазначеного Порядку результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Пунктом 4.4 цього Порядку передбачено, що якщо атестація була вперше проведена після 21.08.97, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.92, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Крім того, з аналізу зазначених вище правових норм слідує, що обов`язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено, у першу чергу, на керівників підприємств (роботодавців). Порушення цього обов`язку у формі не проведення або неякісного проведення призводить до позбавлення громадян їхнього конституційного права на соціальний захист, і зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є недопустимим у правовій державі.

Також суд зазначає, що особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1, та по якій має бути проведена атестація робочого місця, відповідно до Порядку проведення атестації, не наділена будь-якими правами (повноваженнями, обов`язками), за наявності яких вона б мала можливість впливати на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великою Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а.

У постанові Велика Палата Верховного Суду наголошує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Сукупність правових норм, про які йшлося у параграфах 32, 34, 36, 37, 45, 50, 51, 52 постанови Великою Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, суд вважає, що як факт проведення, так і своєчасність проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівників і не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 13.05.2005 до 08.12.2005 позивач працювала повний робочий день на підземних роботах за професією, що передбачена Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003.

Вказаний період зараховано до загального страхового стажу позивача, тобто не є спірним питання зайнятості позивача на вказаних роботах у такий період.

Враховуючи, що до проведення чергової атестації позивач працювала за професією, що передбачена Списком № 1, беручи до уваги наказ № 332 від 08.12.2000, суд дійшов висновку, що наявні підстави для зарахування періоду роботи позивача з 13.05.2005 до 08.12.2005 до пільгового стажу та врахування його при вирішенні питання про призначення пенсії.

Відповідач-2 не надав суду беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності незарахування до пільгового стажу позивача зазначеного періоду та неврахування наданих позивачем документів на підтвердження пільгового стажу. Віднесення професії, за якою працювала позивач у спірний період, до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідач-2 не заперечує.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем-2 безпідставно не враховано спірний період роботи позивача до її пільгового стажу за Списком № 1.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 046050028002 від 18.03.2026, зобов`язати відповідача-2 зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком № 1, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, період роботи з 13.05.2005 до 08.12.2005, та призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, починаючи з 28.02.2026 - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.

На переконання суду, зобов`язання органу призначення пенсії призначити позивачу пенсію є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. Більше того, суд звертає увагу, що жодних інших перешкод та/або недотримання процедури звернення із заявою про призначення пенсії, аніж вирішених в судовому порядку, відповідачем-2 не наведено, а тому суд дійшов висновку, що позивачем виконані всі передбачені законодавством умови для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Такий спосіб захисту матиме наслідком дотримання судом основних принципів здійснення судочинства, не є втручанням у дискреційні повноваження органу пенсійного фонду, оскільки судом під час розгляду справи та відповідачем-2 під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії не було встановлено інших підстав для відмови у призначенні пенсії, ніж досліджені та спростовані судом під час розгляду справи.

Статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Позовні вимоги про зобов`язання органу Пенсійного фонду України при призначенні пенсії позивача врахувати положення статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та виплатити пенсію є передчасними. Станом на час звернення до суду з цим адміністративним позовом між сторонами не існувало спору щодо поширення на позивача дії Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та обчислення її пенсії з урахуванням статті 8 цього Закону.

Кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань. Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо. Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Беручи до уваги, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем-2, а також, що відповідача-1 не було визначено органом призначення пенсії позивачу, підстави для задоволення позовних вимог, пред`явлених до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відсутні.

З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з виходом за межі позовних вимог.

Позивачем за подання до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у сумі 1064,96 грн, що підтверджується квитанцією № 0569-3720-5729-2827 від 24.04.2026.

Відповідно до статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 046050028002 від 18.03.2026 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 з 28.02.2026 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427.

Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, місцезнаходження: 10003, м. Житомир, вул. Ольжича, буд. 7, код ЄДРПОУ 13559341.

Повний текст рішення складено 17.09.2026.

Суддя В.В. Рянська