Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №160/31640/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 рокуСправа №160/31640/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невжитті заходів щодо зняття ОСОБА_1 з розшуку;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 зняти ОСОБА_1 з розшуку та повідомити про це Національну поліцію України для оновлення даних у Єдиному державному реєстрі та застосунку “Резерв+”.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 , при цьому позивач ніколи не порушував правил військового обліку, проте, під час оновлення мобільного застосунку “РЕЗЕРВ+” позивач дізнався, що його електронний військово-обліковий документ містить запис про “порушення правил військового обліку”, що підтверджується текстовим формулюванням, відображеним у застосунку “РЕЗЕРВ+”, та сформованим витягом. Крім того, за даними інформаційної системи ІПНП відповідач звернувся до органів Національної поліції для здійснення адміністративного затримання та доставлення позивача як особи, яка вчинила адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 210, 210-1 КУпАП. Водночас посадовими особами відповідача протокол про адміністративне правопорушення щодо позивача не складався, а постанова у справі про адміністративне правопорушення не виносилася. За таких обставин, позивач вважає, дії відповідача щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення ним правил військового обліку та похідні від цього дії щодо звернення до органів Національної поліції щодо адміністративного затримання та доставлення позивача, протиправними. З огляду на викладене, просить задовольнити позовні вимоги та відновити порушене право з урахуванням обраного способу захисту.

04.11.2025 року до суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі, в якій зазначається, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, не розглянувши його заяву від 04.09.2025 року, повторно направлену 10.09.2025 року, та не надавши відповіді по суті у встановлений законом строк. Факт отримання звернення підтверджується електронним листуванням та КЕП. Листи, отримані АТ “УКРПОШТА” лише 03.11.2025 року були направлені вже після подання позову та не спростовують факту допущеної до цього бездіяльності.

05.11.2025 року до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №160/31640/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/31640/25, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

28.11.2025 року до суду надійшов відзив ІНФОРМАЦІЯ_1 на позовну заяву, в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що позивач, перебуваючи на військовому обліку, не пройшов до 05.06.2025 року повторний медичний огляд, чим порушив вимоги законодавства про військовий обов`язок і мобілізацію. Інформація про відсутність пройденого позивачем медичного огляду була встановлена за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних те резервістів (далі – Реєстр), а виявлене порушення стало підставою для направлення звернення до органів Національної поліції щодо доставлення позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання протоколу про адміністративне правопорушення. При цьому відповідач стверджує, що не притягував позивача до адміністративної відповідальності, не складав щодо нього протоколу та не вносив до реєстру відомостей про притягнення до адміністративної відповідальності. Наявну в застосунку “РЕЗЕРВ+” позначку “порушення правил військового обліку” відповідач не вважає доказом протиправних дій територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оскільки не адмініструє цей застосунок. Також відповідач зазначає, що сама позначка “порушення правил військового обліку” не є тотожною факту притягнення особи до адміністративної відповідальності. Відповідач окремо наголошує, що позивач не звертався особисто до органу ведення Реєстру із мотивованою заявою про виправлення або виключення недостовірних відомостей. Тому, на думку відповідача, позивач не використав передбачений законом механізм оскарження відомостей Реєстру. Щодо направлення інформації до поліції відповідач вважає свої дії правомірними, оскільки законодавство передбачає можливість звернення ТЦК до органів Національної поліції у разі виявлення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210-1 КУпАП, з метою адміністративного затримання та доставлення особи до ТЦК. Таким чином, відповідач вважає, що діяв у межах наданих законом повноважень, а позивач не довів факту порушення своїх прав саме діями чи рішеннями відповідача.

01.12.2025 року до суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій останнім висловлено позицію, аналогічну викладеній у позовній заяві.

15.12.2025 року до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: витягів з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг») від 14.12.2025 року, якими підтверджено, що відомості про адміністративне правопорушення щодо позивача відсутні; протокол про адміністративне правопорушення не складався; постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не виносилась; при цьому в реєстрі одночасно відображається інформація про звернення ТЦК до Національної поліції з підстави «не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК». Таким чином, наданий витяг, на думку позивача, безпосередньо підтверджує доводи позову та суперечливість відомостей реєстру, а також відсутність будь-якої процесуальної основи для застосування до позивача наслідків у вигляді статусу «розшуку» чи відміток про порушення правил військового обліку.

21.01.2026 року до суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначається, що 20.01.2026 року позивача було доставлено органами Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання протоколу про адміністративне правопорушення та подальшого розгляду справи. У зв`язку з фактичним доставленням позивача до ТЦК та СП, складенням щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення та вчиненням відповідних процесуальних дій, електронне звернення до органів Національної поліції щодо його доставлення було анульовано.

22.01.2026 року до суду від ОСОБА_1 надійшли заперечення, в яких зазначається, що відображення або відсутність статусу “порушення правил військового обліку” у застосунку “РЕЗЕРВ+” саме по собі не спростовує факту вчинення відповідачем конкретних дій щодо позивача. Навпаки, сам відповідач підтверджує факт звернення до Національної поліції щодо доставлення позивача до ТЦК та СП. 20.01.2026 року позивача фактично було доставлено працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується талоном-повідомленням Єдиного обліку №971 від 20.01.2026 та іншими матеріалами справи. Отже, факт звернення відповідача до поліції та його фактичні наслідки є встановленими. Посилання відповідача на подальше “анулювання” електронного звернення не спростовує правомірності первісних дій та не усуває наслідків, які вже настали внаслідок доставлення позивача. Таким чином, відповідач не спростував факту вчинення ним дій, які стали підставою для виникнення спірних правовідносин, а його посилання на технічне відображення інформації в “РЕЗЕРВ+” не вирішує питання правомірності таких дій.

26.01.2026 року до суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначається, що відсутність відомостей про адміністративне правопорушення у раніше поданих суду документах відповідала фактичному стану реєстру “Оберіг” на момент їх отримання, тоді як подальша поява відповідних записів є наслідком подій, що відбулися після подання попередніх пояснень.

Також 26.01.2026 року до суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі, в якій зазначається, що 20.01.2026 року позивача було доставлено органами Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_5 , після чого ним пройдено військово-лікарську комісію. За результатами медичного огляду позивача визнано придатним до військової служби у визначених законодавством підрозділах, що підтверджується відомостями у застосунку “Резерв+”. Після проходження ВЛК та актуалізації відповідних облікових даних 22.01.2026 року статус позивача було змінено та його знято з розшуку, що підтверджується повідомленням у застосунку “Резерв+”: “Вас зняли з розшуку. ІНФОРМАЦІЯ_6 більше вас не розшукує”. Отже, станом на момент розгляду справи обставини, які зумовили звернення відповідача до органів Національної поліції щодо доставлення позивача, фактично припинили існування, а відповідні відомості про розшук були скасовані. Таким чином, наслідки спірних дій відповідача фактично усунуті, а подальше існування відповідного статусу в облікових системах припинено. Зазначені обставини мають істотне значення для вирішення справи та підлягають оцінці судом при визначенні наявності предмета спору та необхідності застосування обраного позивачем способу захисту.

08.09.2026 року до суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі, в яких позивач зазначив, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З електронного військово-облікового документа військовозобов`язаного ОСОБА_1 , сформованого 01.11.2025 року через мобільний застосунок “РЕЗЕРВ+”, слідує, що в ньому наявний запис – “порушення правил військового обліку. Причина розшуку: Не прийшли (відмовилась від проходження) ВЛК. Дата початку розшуку: 31.07.2025. ”.

04.09.2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою стосовно надання інформації про розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. ст. 210, 210-1 КУпАП, відносно позивача.

Станом на день подання позовної заяви, відповідь на заяву не отримано.

При цьому судом встановлено, що в подальшому після подання позовної заяви, 20.01.2026 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення №103/2001 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.

Відповідно до інформації про порушення військового обліку ІКС “ОБЕРІГ” стосовно ОСОБА_1 слідує, що звернення №Е3037695 від 31.07.2025 року скасовано 20.01.2026 року (причина скасування: особу доставлено, складено адміністративний протокол (постанову) за ст.210 КУпАП).

З електронного військово-облікового документа військовозобов`язаного ОСОБА_1 , сформованого 23.01.2026 року через мобільний застосунок “РЕЗЕРВ+”, слідує, що в ньому відсутній запис “порушення правил військового обліку” та про здійснення розшуку позивача.

Незгода позивача з оскаржуваними діями відповідача зумовила звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У силу приписів статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

За приписами статті 1 Закону України “Про оборону України” №1932-XII від 06.12.1991 року особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації, в особливий період (в умовах воєнного стану).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 р. №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно із частинами першою, третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною 5 статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).

На виконання частини п`ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 30 грудня 2022 року №1487 затвердив Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – Порядок №1487), пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів” від 16.03.2017 року №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

З урахуванням зазначеного відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних.

До Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Частиною 1 статті 7 Закону №1951-VIII визначено вичерпний перелік відомостей, а саме, персональних даних військовозобов`язаного, які вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а статтею 8 цього Закону визначені перелік відомостей які становлять службові дані військовозобов`язаного.

При цьому пунктами 18, 19 та 20-1 частини 1 статті 7 Закону №1951-VIII передбачено, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать, зокрема: відомості про притягнення до кримінальної відповідальності (повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, направлення обвинувального акта до суду); відомості про притягнення до кримінальної відповідальності на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили; відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Таким чином, до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення, у тому числі призовниками та військовозобов`язаними, правил обліку.

Будь-яких інших відомостей щодо порушення призовником, військовозобов`язаним та резервістом дотримання правил військового обліку, що підлягають внесенню до Реєстру, статтями 7 і 8 Закону №1951-VIII не передбачено.

Суд звертає увагу, що сам факт недотримання правил військового обліку (неприбуття за викликом до ТЦК та СП, неуточнення даних, несвоєчасне повідомлення про зміну місця проживання тощо) без складення протоколу та/або постанови про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. ст. 210, 210-1 КУпАП, не є підставою для внесення до Реєстру відповідних відомостей.

На цьому наголошено, зокрема, у постановах Третього апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року в справі №340/3086/25, від 21 квітня 2026 року в справі №280/9003/25.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач станом день внесення відомостей про “порушення правил військового обліку” та звернення відповідача до органів Національної поліції (“Причина розшуку: Не прийшли (відмовилась від проходження) ВЛК. Дата початку розшуку: 31.07.2025”) не був притягнутий до адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку: протокол про адміністративне правопорушення щодо позивача та постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності не складалися.

Доказів притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку станом на 31.07.2026 року відповідачем не надано.

При цьому, незважаючи на відсутність факту притягнення позивача станом на 31.07.2026 року до адміністративної відповідальності, відповідачем у порушення вимог статей 6-7 і 10 Закону №1951-VIII вчинено дії щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку.

Як наслідок, відсутність такого факту, як притягнення до адміністративної відповідальності унеможливлює законне внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку, а тому, дії відповідача з внесення чи відображення такої інформації є такими, що призводять до порушення прав позивача, оскільки вони не ґрунтуються на положеннях Закону №1951-VIII, який чітко визначає, які відомості можуть бути внесені до Реєстру, отже, такі дії є протиправними.

Доводи позивача щодо наявності/відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. ст. 210, 210-1 КУпАП, судом у цій справі не розглядаються, оскільки саме до повноважень відповідача належить притягнення військовозобов`язаного до відповідальності за порушення правил військового обліку з прийняттям відповідної постанови, та не входить до предмету доказування під час розгляду цієї справи.

При цьому пунктом 56 Порядку №1487 передбачено, що Національна поліція здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також забезпечує внесення до реєстрів та баз (банків) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, інформацію про осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 КУпАП, провадження у справах за якими здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Наказом МВС України №676 від 03.08.2017 року затверджено Положення про інформаційно-комунікаційну систему “Інформаційний портал Національної поліції України” (далі – система ІПНП).

Відповідно до ст.25 Закону України “Про Національну поліцію” поліція може створювати інші бази даних, необхідні для забезпечення щоденної діяльності органів (закладів, установ) поліції.

Поліція засобами інформаційно-комунікаційної системи наповнює та підтримує в актуальному стані реєстри та бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, стосовно: осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, провадження у справах за якими здійснюється поліцією або територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України 580-VIII).

Отже, система ІПНП може містити дані щодо необхідності доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 210, 210-1 КУпАП, а також щодо встановлення місцезнаходження цих осіб.

Для реалізації таких повноважень, згідно з абзацом 16 пункту 79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу 3 пункту 56 цього Порядку.

Суд зазначає, що відповідне звернення відповідачем до суду не надане, поряд з цим електронний військово-обліковий документ позивача та наданий відповідачем витяг з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних і резервістів щодо останнього підтверджує, що таке звернення фактично було здійснене 31.07.2025 року і відповідачем цей факт не заперечується.

Разом з цим, суд враховує, що ч. 6 ст. 258 КУпАП встановлено, що протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Таким чином, приписи абзацу 16 пункту 79 Порядку №1487 в частині доставлення особи з метою складення протоколу про адміністративні правопорушення, не можуть бути застосовані у цих правовідносинах, з урахуванням наведених приписів ч.6 ст.258 КУпАП, з огляду на те, що спірні правовідносини мають місце в особливий період.

Водночас, використання положень абзацу 16 пункту 79 Порядку №1487 в інших цілях, окрім як доставлення особи з метою складення протоколу про адміністративні правопорушення, чинним законодавством не передбачено.

За таких обставин, дії відповідача щодо направлення 31.07.2025 року звернення до органів Національної поліції України з метою доставлення позивача для складення протоколу про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 та 210-1 КУпАП, у даному випадку суперечать положенням частин 6 та 8 статті 258 цього Кодексу, якими не передбачено складення протоколів про такі правопорушення в умовах особливого періоду, та, відповідно такі дії є протиправними.

Приписами абзацу 17 пункту 79 Порядку №1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки повідомляють Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення відповідно до вимог абзацу 3 пункту 56 цього Порядку. Таке повідомлення має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), а також унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи.

Отже, чинне законодавство містить інструменти, які надають можливість виправити недостовірні відомості в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також направити повідомлення до органів Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення суб`єктів військового обліку.

Водночас, з огляду на те, що судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 20.01.2026 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення №103/2001 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, та наданими відповідачем доказами підтверджується факт виключення у зв`язку із цим з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, даних про порушення позивачем правил військового обліку, а також направлення до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача для складання протоколу про адміністративне правопорушення, як особи, яка скоїла адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про що самостійно зазначено позивачем у додаткових поясненнях, суд доходить висновку, що, хоча за наслідками розгляду справи і встановлено протиправність дій відповідача щодо направлення звернення до органів Національної поліції України про наявність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 для складання протоколу про адміністративне правопорушення, як особи, яка скоїла адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, станом на 31.07.2025 року, проте, підстави для зобов`язання відповідача направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача для складання протоколу про адміністративне правопорушення, як особи, яка скоїла адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, наразі, за встановлених обставин, відсутні, бо таке звернення вже було самостійно направлене відповідачем.

Разом з цим, суд зауважує, що направлення такого звернення відповідачем до органів Національної поліції здійснене не у зв`язку із самостійним виправленням відповідачем допущених ним порушень, а у зв`язку із зміною обставин (фактичним доставленням позивача органами Національної поліції до ТЦК та складанням щодо позивача протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності), відтак, підстави для закриття провадження у цій справі відповідно до приписів п.8 ч.1 ст.238 КАС України відсутні, позаяк неможна вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача можливе і без визнання оскаржуваних дій суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

З урахуванням викладеного у сукупності, зважаючи на підтвердження обґрунтованості позовних вимог до відповідача відповідними доказами та встановлені судом обставини справи, суд доходить висновку, що позов належить задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі п.12 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір”, тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення звернення до органів Національної поліції України про наявність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 для складання протоколу про адміністративне правопорушення, як особи, яка скоїла адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, станом на 31.07.2025 року.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Турова