Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №140/10089/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/10089/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік), в межах строку звернення до суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є непрацюючим пенсіонером та постійно проживає на території радіоактивного забруднення, у зв`язку із чим має право на підвищення до пенсії, передбачене статтею 39 Закону №796-XII.

Позивач зазначає, що таке підвищення до пенсії йому нараховувалося та виплачувалося, однак з 01 січня 2025 року відповідач припинив його нарахування та виплату.

На думку позивача, встановлення законом про Державний бюджет України на відповідний рік іншого розміру доплати не може обмежувати передбачене спеціальним законом право на отримання підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII.

Посилаючись на правові висновки Верховного Суду щодо застосування статті 39 Закону №796-XII, позивач вважає дії відповідача протиправними та просить поновити нарахування і виплату підвищення до пенсії у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити.

В обґрунтування заперечень зазначив, що у 2026 році порядок та розмір відповідної доплати врегульовано статтею 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” від 03 грудня 2025 року №4695-IX, якою непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або зоні гарантованого добровільного відселення та відповідають установленим цією нормою умовам, передбачено доплату у розмірі 2595,00 грн.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , та з 12 листопада 2017 року перебуває на обліку в пенсійному органі як одержувач пенсії за віком.

Позивач проживає у населеному пункті, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Доказів перебування позивача у трудових відносинах суду не надано.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року у справі №140/20775/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести з 01.07.2023 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно з Законом про Державний бюджет на відповідний рік), до фактичної зміни обставин чи зміни нормативно-правових актів, що були застосовані судом під час вирішення даного спору.

Починаючи з 01 січня 2025 року позивачу припинено виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

09 червня 2026 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою щодо поновлення нарахування та виплати підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).

Листом від 29 червня 2026 року №16348-14807/К-02/8-0300/26 Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повідомило позивача про відсутність підстав для поновлення виплати підвищення до пенсії у заявленому ним розмірі, посилаючись на положення статті 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік”.

Вважаючи припинення нарахування та виплати підвищення до пенсії протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, а також соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року №796-XII.

Відповідно до частин першої, другої статті 39 Закону №796-XII у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата, зокрема, у зоні гарантованого добровільного відселення – у розмірі двох мінімальних заробітних плат. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, підвищуються у розмірах, установлених частиною першою цієї статті.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2014 року №76-VIII, підпунктом 7 пункту 4 розділу I якого статтю 39 Закону №796-XII виключено.

У подальшому Законом України “Про внесення зміни до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 04 лютого 2016 року №987-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2016 року, до Закону №796-XII включено статтю 39, відповідно до якої громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 підпункт 7 пункту 4 розділу I Закону №76-VIII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Таким чином, з 17 липня 2018 року відновлено дію статті 39 Закону №796-XII у редакції, чинній до 01 січня 2015 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у зразковій справі №240/4937/18 дійшла висновку, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17 липня 2018 року №6-р/2018 відновлено право непрацюючих пенсіонерів, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, на отримання підвищення до пенсії на підставі статті 39 Закону №796-XII.

Разом з тим, 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06 грудня 2016 року №1774-VIII.

Пунктом 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення, зокрема, інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 квітня 2024 року у справі №240/19227/21 сформувала висновок, що розмір підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам на підставі статті 39 Закону №796-XII визначається із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року. Отже, для непрацюючого пенсіонера, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, таке підвищення становить два прожиткові мінімуми для працездатних осіб.

Статтею 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” від 03 грудня 2025 року №4695-IX (далі – Закон №4695-ІХ) установлено, що у 2026 році доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв`язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 2595 гривень.

Крім того, статтею 7 Закону №4695-IX встановлено з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3328,00 грн, а також окремий прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, який застосовується для визначення розміру доплати за проживання на територіях радіоактивного забруднення за рішеннями суду, у розмірі 1600,00 грн.

Оцінюючи наведені положення, суд враховує, що Верховний Суд вже сформував правову позицію щодо співвідношення статті 39 Закону №796-XII та положень закону про Державний бюджет України, якими на відповідний бюджетний рік установлювався інший розмір та додаткові умови виплати доплати непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення.

Так, у постанові від 20 травня 2026 року у справі №600/1438/25-а Верховний Суд дійшов висновку про протиправність припинення з 01 січня 2025 року виплати підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону №796-XII, та зобов`язав поновити його виплату у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на 1 січня календарного року.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 05 червня 2026 року у справі №240/4486/25, у якій зазначено, що зміна правового регулювання відносин у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, можлива шляхом внесення відповідних змін до спеціального Закону №796-XII, тоді як закон про Державний бюджет України не може встановлювати інше правове регулювання таких відносин.

Такий же висновок щодо неправомірності припинення виплати підвищення, передбаченого статтею 39 Закону №796-XII, викладено Верховним Судом у постановах від 10 липня 2026 року у справі №460/4069/25 та від 14 серпня 2026 року у справі №240/16978/25.

Суд враховує, що наведені постанови Верховного Суду стосувалися застосування положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік”. Разом з тим, правовий висновок Верховного Суду має загальний характер щодо недопустимості зміни законом про Державний бюджет України правового регулювання підвищення до пенсії, встановленого спеціальним Законом №796-XII, тому є застосовним і до спірних правовідносин у 2026 році.

Статтею 71 Закону №796-XII прямо передбачено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Зміни до статті 39 Закону №796-XII у частині права непрацюючих пенсіонерів, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, на відповідне підвищення у зв`язку з прийняттям Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” не вносилися.

Отже, положення статті 29 Закону №4695-IX, якими на 2026 рік установлено інший розмір доплати та додаткові умови її отримання, не змінюють обсягу права позивача на підвищення до пенсії, визначеного статтею 39 Закону №796-XII.

Так само встановлений статтею 7 Закону №4695-IX окремий прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, у розмірі 1600,00 грн, який застосовується для визначення розміру доплати за проживання на територіях радіоактивного забруднення за рішеннями суду, не може бути застосований як розрахункова величина для визначення розміру підвищення, передбаченого статтею 39 Закону №796-XII. Водночас цією ж статтею прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2026 року встановлено у розмірі 3328,00 грн.

Як зазначено вище, Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання щодо розрахункової величини, яка підлягає застосуванню після набрання чинності пунктом 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1774-VIII, дійшла висновку, що розмір підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону №796-XII, визначається виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року.

При цьому Законом №4695-IX змін до статті 39 Закону №796-XII не внесено, а встановлення законом про Державний бюджет України окремої розрахункової величини для визначення розміру доплати за проживання на територіях радіоактивного забруднення за рішеннями суду не змінює змісту та обсягу права, гарантованого спеціальним Законом №796-XII.

Крім того, застосування різних розрахункових величин для визначення розміру одного й того самого підвищення залежно від того, чи здійснюється його виплата органом Пенсійного фонду України самостійно, чи на виконання судового рішення, фактично ставило б розмір належної особі соціальної виплати у залежність від способу реалізації та захисту її права. Звернення особи до суду з метою захисту порушеного права не змінює правової природи, підстав виникнення та визначеного законом розміру такого права.

За таких обставин передбачений статтею 29 Закону №4695-IX розмір доплати 2595 гривень не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, а розмір підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону №796-XII, підлягає визначенню виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року.

З огляду на те, що позивач є непрацюючим пенсіонером, проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, а відповідач з 01 січня 2026 року припинив нарахування та виплату йому підвищення до пенсії, суд дійшов висновку про протиправність таких дій.

З огляду на наведене, належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо припинення нарахування та виплати підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону №796-XII, та зобов`язання відповідача поновити з 30 січня 2026 року (в межах шестимісячного строку звернення до суду) нарахування та виплату такого підвищення у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на 1 січня календарного року.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 1331,20 грн, сплачений квитанцією від 30.07.2026.

Керуючись статтями 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченого статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року №796-XII.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області поновити ОСОБА_1 з 30 січня 2026 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року №796-XII, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, встановлених на 1 січня календарного року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6; ідентифікаційний код юридичної особи 13358826).

Суддя Н. В. Стецик