Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №140/10198/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/10198/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату основної пенсії відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, статті 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №230/96-ВР, у розмірі 50 відсотків від восьми мінімальних пенсій за віком, в межах строку звернення до суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 13.02.2026 отримує пенсію у разі втрати годувальника відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Вважає, що у зв`язку із прийняттям Конституційним Судом України рішення від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 розмір такої пенсії повинен визначатися виходячи із мінімального розміру пенсії по інвалідності померлого годувальника, встановленого статтею 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР, а саме у розмірі 50 відсотків від восьми мінімальних пенсій за віком.

Проте відповідач виплату пенсії у такому розмірі не здійснює, а на звернення позивача щодо здійснення відповідного перерахунку повідомив про відсутність правових підстав для його проведення.

З урахуванням наведеного позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 05.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити.

Відповідач зазначив, що позивачу з 06.05.2009 було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, а з 13.02.2026, згідно з поданою заявою, його переведено на пенсію у разі втрати годувальника, який був особою з інвалідністю ІІ групи від захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до статті 54 Закону №796-XII.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на положення чинної редакції статті 54 Закону №796-XII, рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 та від 03.04.2024 №4-р(І)/2024 і вважає, що правових підстав для визначення пенсії позивача виходячи із восьми мінімальних пенсій за віком немає.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області. З 06.05.2009 йому було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

З 13.02.2026 позивача переведено на пенсію у разі втрати годувальника, який був визнаний особою з інвалідності ІІ групи від захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до статті 54 Закону №796-XII,

29.06.2026 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою щодо перерахунку пенсії відповідно до статті 54 Закону №796-XII у розмірі 50 відсотків від восьми мінімальних пенсій за віком.

Листом від 23.07.2026 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило позивача про відсутність правових підстав для проведення такого перерахунку.

Не погоджуючись із відмовою, з метою захисту свої прав та законних інтересів, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України від 28.02.1991 №796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі – Закон №796-XII).

Метою та завданнями Закону №796-XII є захист громадян, які постраждали внаслідок:

Чорнобильської катастрофи;

інших ядерних аварій та випробувань;

військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

Відповідно до статті 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Приписами частини четвертої статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96-ВР “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка була чинною до внесення змін Законом України від 28.12.2014 №76-VIII “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” (далі – Закон №76-VIII), було передбачено таке:

“В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;

по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;

по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;

дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком”.

28.12.2014 Верховна Рада України прийняла Закон №76-VIII, яким текст статті 54 Закону №796-XII був викладений у редакції, згідно з якою умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначає Кабінет Міністрів України в актах із відповідних питань.

Згодом мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи було визначено в Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” зі змінами (далі – Порядок №1210).

Згідно з пунктом 11 Порядку №1210 мінімальний розмір пенсії становить:

для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї:

осіб з інвалідністю I групи - 180 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

осіб з інвалідністю II групи - 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

осіб з інвалідністю III групи - 145 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 Конституційний Суд України визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Конституційний Суд України вирішив, що частина третя статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

За Рішенням Конституційного Суду України Верховній Раді України належало протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону №796-XII у редакції Закону №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.

При цьому Конституційний Суд України визначив, що у разі неприведення такого нормативного регулювання у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР, якою, зокрема, передбачено, що розмір пенсії для осіб з інвалідністю ІІ групи, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим восьми мінімальних пенсій за віком.

29.06.2021 Верховною Радою України на виконання Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 прийнято Закон України №1584-IX “Про внесення змін до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб”, який набрав чинності 01.07.2021.

Відповідно до цього Закону частину третю статті 54 Закону №796-XII викладено в такій редакції:

“В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими:

для I групи інвалідності - 6000 гривень;

для II групи інвалідності - 4800 гривень;

для III групи інвалідності - 3700 гривень;

для дітей з інвалідністю - 3700 гривень”.

Статтю 54 Закону №796-XII доповнено частинами четвертою і п`ятою такого змісту:

“Розміри пенсії, передбачені частиною третьою цієї статті, починаючи з 2022 року щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України”.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.04.2024 №4-р(І)/2024 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону №796-XII зі змінами.

Відповідно до абзацу другого резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 03.04.2024 №4-р(І)/2024 частина третя статті 54 Закону №796-XII зі змінами, визнана неконституційною, утрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” зі змінами.

Згідно з пунктом 11 Порядку №1210 мінімальний розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника для непрацездатних членів сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, становить: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника; на двох і більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частинами.

Судом встановлено, що позивач з 06.05.2009 отримував пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, а з 13.02.2026 за його заявою переведений на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до статті 54 Закону №796-XII.

При цьому померлий годувальник був особою з інвалідністю ІІ групи від захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин позивач уже реалізував право на отримання пенсії у разі втрати годувальника саме за Законом №796-XII, а тому висновок про неможливість застосування до нього положень статті 54 цього Закону з тієї підстави, що пенсію відповідно до зазначеного Закону йому не призначено, до спірних правовідносин застосований бути не може.

Вирішуючи питання щодо розміру такої пенсії, суд враховує юридичну позицію Конституційного Суду України, викладену у Рішенні від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021.

У цьому Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що, змінивши законодавче регулювання мінімальних розмірів державних пенсій, Верховна Рада України скасувала соціальні гарантії, передбачені частиною четвертою статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР, та допустила можливість зменшення гарантованих мінімальних розмірів державних пенсій.

Конституційний Суд України також дійшов висновку, що держава може змінювати законодавче регулювання у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проте в разі зміни такого регулювання вона не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність їх індивідуальних прав, а досягнутий рівень соціального захисту має бути збережено.

Особливе значення для вирішення цієї справи має те, що у резолютивній частині Рішення від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 Конституційний Суд України прямо визначив правовий наслідок неприведення законодавчого регулювання у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням: застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.

За цією нормою мінімальний розмір пенсії особи з інвалідністю ІІ групи, щодо якої встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, становить вісім мінімальних пенсій за віком.

Оскільки померлий годувальник мав ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, то мінімальний розмір його пенсії для цілей визначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника становить вісім мінімальних пенсій за віком.

Водночас розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї становить 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника.

Таким чином, пенсія позивача у разі втрати годувальника підлягає обчисленню у розмірі 50 відсотків від восьми мінімальних пенсій за віком.

При цьому суд враховує, що право на отримання пенсії у разі втрати годувальника відповідно до статті 54 Закону №796-XII позивач реалізував саме з 13.02.2026, коли його було переведено з пенсії за віком на цей вид пенсійного забезпечення.

Тому право позивача на виплату пенсії у визначеному вище розмірі виникло з 13.02.2026, а не за шестимісячний період, що передував зверненню до суду, оскільки до цієї дати позивач відповідного виду пенсії не отримував.

Як встановлено судом, 29.06.2026 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про проведення перерахунку пенсії у разі втрати годувальника відповідно до статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР, виходячи із 50 відсотків від восьми мінімальних пенсій за віком.

Однак листом від 23.07.2026 відповідач відмовив позивачу у проведенні такого перерахунку, посилаючись на відсутність правових підстав для його здійснення.

З огляду на встановлені у справі обставини та наведене правове регулювання суд вважає таку відмову необґрунтованою.

Оскільки з 13.02.2026 позивач отримує пенсію у разі втрати годувальника відповідно до статті 54 Закону №796-XII, а померлий годувальник був особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, позивач має право на обчислення такої пенсії виходячи із 50 відсотків від восьми мінімальних пенсій за віком.

За таких обставин дії ГУ ПФУ у Волинській області щодо відмови у проведенні позивачу перерахунку пенсії у разі втрати годувальника відповідно до статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР, виходячи із 50 відсотків від восьми мінімальних пенсій за віком, є протиправними.

Враховуючи викладене, належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо відмови у проведенні такого перерахунку та зобов`язання відповідача здійснити з 13.02.2026 перерахунок і виплату позивачу пенсії у разі втрати годувальника відповідно до статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР, виходячи із 50 відсотків від восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 1331,20 грн, сплачений квитанцією від 31.07.2026.

Керуючись статтями 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії у разі втрати годувальника відповідно до статті 54 Закону України від 28.02.1991 №796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96-ВР “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи із 50 відсотків від восьми мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 13.02.2026 перерахунок та виплату пенсії у разі втрати годувальника відповідно до статті 54 Закону України від 28.02.1991 №796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96-ВР “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи із 50 відсотків від восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судовий збір у сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку у спосіб подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6; ідентифікаційний код 13358826).

Суддя Н. В. Стецик