Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №140/10009/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/10009/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, Порядку проведення індексації і ротових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, і визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року;

2. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум;

3. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні га невиплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації і грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

4. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період проходження військової служби позивачу не нараховувалася та не виплачувалася у належному розмірі індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Позивач вважає, що при нарахуванні індексації грошового забезпечення за вказаний період місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), з якого необхідно здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації, є січень 2008 року, оскільки саме з цього місяця відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, а наступне підвищення посадових окладів відбулося лише у березні 2018 року.

Також позивач вважає, що нарахування та виплата належної йому індексації грошового забезпечення повинні бути проведені з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Крім того, у зв`язку із тривалим порушенням строків виплати належної індексації грошового забезпечення позивач вважає, що має право на компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-III “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” за весь час затримки виплати індексації по день її фактичної виплати.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 03.08.2026 відкрито провадження у справі та вирішено судовий розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

У поданому відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що підстави для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення тарифної ставки (окладу) відсутні.

Щодо вимог про компенсацію втрати частини доходів відповідач посилається на положення Закону України від 19.10.2000 №2050-III “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, та вважає, що підстави для виплати такої компенсації відсутні.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу та у спірний період перебував на грошовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується матеріалами справи.

Індексація грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення тарифної ставки (окладу) не нарахована та не виплачена, що підтверджується листом Військової частини НОМЕР_1 від 11.05.2026 №436.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до частин першої – четвертої статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-XII “Про індексацію грошових доходів населення”.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” індексація грошових доходів населення – встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 цього Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів” внесено зміни до Порядку №1078, які застосовуються з 01.12.2015.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Отже, починаючи з 01.12.2015 визначальним для встановлення місяця підвищення доходу є підвищення саме тарифної ставки (посадового окладу), а не будь-яке збільшення розміру грошового забезпечення військовослужбовця за рахунок інших його складових.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, яка набрала чинності з 01.01.2008, затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Наступне підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулося з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.

Отже, у період з 01.01.2008 по 28.02.2018 посадові оклади військовослужбовців не підвищувалися.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що для обчислення індексу споживчих цін з метою нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 підлягає застосуванню січень 2008 року як місяць підвищення тарифної ставки (посадового окладу).

Таким чином, бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року є протиправною, а порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача провести відповідне нарахування та виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.

Відповідно до пункту 2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського, особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, Бюро економічної безпеки, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

За приписами пунктів 4, 5 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Відтак нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення необхідно провести з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення та зобов`язання нарахувати і виплатити таку компенсацію, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-III “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтею 2 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, до яких, зокрема, віднесено заробітну плату (грошове забезпечення) та суму індексації грошових доходів громадян.

Відповідно до статті 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 цього Закону передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 травня 2026 року у справі №280/8933/24 зазначила, що особа має право на компенсацію втрати частини доходів, визначену Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати”, за умови порушення строків виплати доходів щонайменше на один місяць, систематичного, а не разового характеру такого доходу та фактичного його отримання особою.

Водночас Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не виключається пред`явлення в межах одного провадження як вимог про стягнення нарахованого, проте не виплаченого доходу, так і вимог про стягнення відповідної компенсації.

При цьому Верховний Суд у постанові від 05 серпня 2026 року у справі №120/4140/25, застосовуючи наведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, розглянув правовідносини, у яких позивачу не було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення, а суди першої та апеляційної інстанцій одночасно із зобов`язанням відповідача нарахувати та виплатити таку індексацію відмовили у виплаті компенсації втрати частини доходів з тих підстав, що суми грошового забезпечення, на які позивач просив нарахувати компенсацію, ще не були нараховані та виплачені.

Переглядаючи судові рішення в касаційному порядку, Верховний Суд не погодився з таким висновком у частині компенсації, пов`язаної саме з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення.

Верховний Суд виходив із того, що при вирішенні питання про компенсацію втрати частини доходів необхідно враховувати характер доходу, щодо якого заявлено таку вимогу. На відміну від одноразових виплат, індексація грошового забезпечення має систематичний характер та належить до доходів, на які поширюється дія Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати”.

За результатами розгляду справи №120/4140/25 Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні вимог щодо компенсації втрати частини доходів на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення та ухвалив у цій частині нове рішення про задоволення позову, зобов`язавши нарахувати та виплатити таку компенсацію за весь час затримки виплати по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення.

Отже, правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05 серпня 2026 року у справі №120/4140/25, підлягає врахуванню у спірних правовідносинах, оскільки стосується саме компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення та сформований з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 травня 2026 року у справі №280/8933/24.

У цій справі суд встановив протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року та наявність підстав для зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу таку індексацію із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.

З огляду на те, що індексація грошового забезпечення не має разового характеру, а її невиплата позивачу триває понад один календарний місяць, з урахуванням правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 05 серпня 2026 року у справі №120/4140/25, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу таку компенсацію за весь час затримки виплати по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків Верховного Суду, суд у цій справі дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Позивач звільнений від сплати судового збору. Інших документально підтверджених судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, судом не встановлено, тому питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення – січень 2008 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення – січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року за весь час затримки виплати по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Суддя Н. В. Стецик