Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №140/9996/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/9996/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач), у якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 у 2019– 2026 роках; зобов`язати відповідача провести індексацію пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 5377,90 грн, який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 з 26.01.2026 та на коефіцієнт 1,121 з 01.03.2026 і у зв`язку із цим провести перерахунок та виплату пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 30.07.2018 є отримувачем пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон №1058-IV). Зазначає, що при обчисленні його пенсії застосовано показник середньої заробітної плати в Україні за 2016– 2017 роки у розмірі 5377,90 грн. Водночас при проведенні індексації пенсії відповідач здійснював збільшення не показника середньої заробітної плати, який враховувався при обчисленні пенсії позивача, а показника середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 у розмірі 3764,40 грн, що, на думку позивача, суперечить частині другій статті 42 Закону №1058-IV та призвело до виплати пенсії у неналежному розмірі.

13.05.2026 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою щодо проведення індексації пенсії відповідно до статті 42 Закону №1058-IV із застосуванням установлених Кабінетом Міністрів України коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати.

За результатами розгляду заяви листом від 10.06.2026 відповідач повідомив позивача про проведені перерахунки пенсії та відсутність підстав для її перерахунку у запропонований позивачем спосіб.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення індексації пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення його пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 03.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У поданому до суду відзиві на адміністративний позов відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні.

В обґрунтування заперечень зазначає, що пенсія позивача перераховувалася та індексувалася відповідно до вимог статті 42 Закону №1058-IV та Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124, із застосуванням установлених Кабінетом Міністрів України коефіцієнтів збільшення.

Зокрема, відповідач виходить із того, що показник середньої заробітної плати, який використовується з метою індексації пенсій, послідовно збільшувався на відповідні коефіцієнти та у 2021 році становив 5426,60 грн, у 2022 році – 6186,32 грн, у 2023 році – 7405,03 грн, у 2024 році – 7994,47 грн, у 2025 році – 8913,83 грн, а після застосування коефіцієнта 1,121 – 9992,40 грн.

Відповідач вважає, що індексація пенсії позивача проведена відповідно до вимог чинного законодавства, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Суд, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 є отримувачем пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-IV з 30.07.2018.

З матеріалів пенсійної справи вбачається, що при обчисленні пенсії позивача застосовано показник середньої заробітної плати в Україні за 2016-2017 роки у розмірі 5377,90 грн. Індивідуальний коефіцієнт заробітку становив 1,45927, у зв`язку із чим середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становив 7847,81 грн.

Страховий стаж позивача становив 44 роки 7 місяців 19 днів, коефіцієнт страхового стажу – 0,44583. Розмір пенсії за віком становив 3498,79 грн, доплата за понаднормовий страховий стаж – 130,68 грн, загальний розмір пенсії – 3629,47 грн.

У подальшому відповідач проводив перерахунки пенсії позивача, у тому числі відповідно до частини четвертої статті 42 Закону №1058-IV з урахуванням страхового стажу, набутого після призначення пенсії.

При проведенні індексації пенсії позивача відповідач застосовував не показник середньої заробітної плати у розмірі 5377,90 грн, який був використаний для обчислення пенсії позивача, а показник середньої заробітної плати у розмірі 3764,40 грн, визначений станом на 01.10.2017, який у подальшому послідовно збільшувався на відповідні коефіцієнти індексації.

Зокрема, у 2019 році показник 3764,40 грн збільшено на коефіцієнт 1,17, у 2020 році – на коефіцієнт 1,11, у 2021 році – на коефіцієнт 1,11, унаслідок чого збільшений показник середньої заробітної плати становив 5426,60 грн; у 2022 році після застосування коефіцієнта 1,14 – 6186,32 грн; у 2023 році після застосування коефіцієнта 1,197 – 7405,03 грн; у 2024 році після застосування коефіцієнта 1,0796 – 7994,47 грн; у 2025 році після застосування коефіцієнта 1,115 – 8913,83 грн; у 2026 році після застосування коефіцієнта 1,121 – 9992,40 грн.

Отже, відповідач при проведенні індексації пенсії позивача послідовно збільшував на відповідні коефіцієнти показник середньої заробітної плати у розмірі 3764,40 грн, визначений станом на 01.10.2017.

13.05.2026 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою щодо проведення перерахунку пенсії відповідно до статті 42 Закону №1058-IV з урахуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати, установлених Кабінетом Міністрів України.

Листом від 10.06.2026 відповідач повідомив позивача про проведені перерахунки пенсії та відсутність підстав для її перерахунку у запропонований позивачем спосіб.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення індексації пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення його пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-XII “Про індексацію грошових доходів населення” (далі – Закон №1282-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення – встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно із статтею 2 Закону №1282-XII індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон №1058-IV.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбаченого абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але він не може перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році” затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Порядок №124).

Відповідно до пункту 1 Порядку №124 цей Порядок відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” визначає механізм проведення перерахунку пенсій, передбаченого частиною другою статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Пунктом 5 Порядку №124 передбачено, що у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.

Кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році” у 2019 році установлено коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,17.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 №251 “Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році” у 2020 році перерахунок пенсій проводився із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,11.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 №127 “Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році” установлено, що у 2021 році перерахунок пенсій проводиться з 01.03.2021 із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,11.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році” установлено, що з 01.03.2022 перерахунок пенсій проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році” установлено, що з 01.03.2023 перерахунок пенсій проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,197.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році” установлено, що з 01.03.2024 перерахунок пенсій проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,0796.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році” установлено, що з 01.03.2025 перерахунок пенсій проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,115.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році” установлено, що з 01.03.2026 перерахунок пенсій проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,121.

Отже, коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати, які застосовувалися для проведення індексації пенсій, становили: у 2019 році – 1,17, у 2020 році – 1,11, у 2021 році – 1,11, у 2022 році – 1,14, у 2023 році – 1,197, у 2024 році – 1,0796, у 2025 році – 1,115 та у 2026 році – 1,121.

Спірним у цій справі є не розмір зазначених коефіцієнтів та не необхідність їх послідовного застосування, а показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, до якого такі коефіцієнти повинні застосовуватися при проведенні індексації пенсії позивача.

Як убачається з відзиву та матеріалів пенсійної справи, відповідач виходить із того, що для проведення індексації підлягає застосуванню показник середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 у розмірі 3764,40 грн із його подальшим послідовним збільшенням на встановлені Кабінетом Міністрів України коефіцієнти.

Так, за розрахунком відповідача, показник, який застосовується з метою індексації, у 2021 році становив 5426,60 грн (3764,40 грн Ч 1,17 Ч 1,11 Ч 1,11), у 2022 році – 6186,32 грн, у 2023 році – 7405,03 грн, у 2024 році – 7994,47 грн, у 2025 році – 8913,83 грн, а після застосування у 2026 році коефіцієнта 1,121 – 9992,40 грн.

Натомість позивач вважає, що встановлені Кабінетом Міністрів України коефіцієнти збільшення повинні послідовно застосовуватися до показника середньої заробітної плати у розмірі 5377,90 грн за 2016– 2017 роки, який застосовано для обчислення його пенсії.

Оцінюючи такі доводи сторін, суд виходить із такого.

Частина друга статті 42 Закону №1058-IV безпосередньо визначає спосіб проведення індексації раніше призначених пенсій – шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Отже, законодавець визначив об`єктом щорічного збільшення не будь-який єдиний, встановлений підзаконним нормативно-правовим актом показник, а саме показник середньої заробітної плати, який враховується для обчислення відповідної пенсії.

При цьому пунктом 5 Порядку №124 передбачено застосування для проведення перерахунку показника середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 з його подальшим збільшенням у наступних роках.

Таким чином, у частині визначення вихідного показника середньої заробітної плати для проведення індексації пенсій осіб, пенсії яким обчислено із застосуванням іншого показника середньої заробітної плати, положення пункту 5 Порядку №124 не узгоджуються із приписами частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у спірних правовідносинах застосуванню підлягають приписи частини другої статті 42 Закону №1058-IV як нормативно-правового акта вищої юридичної сили.

Суд також враховує правові висновки Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 16.04.2025 у справі №200/5836/24, щодо застосування частини другої статті 42 Закону №1058-IV та Порядку №124 у подібних правовідносинах.

У зазначеній постанові Верховний Суд виходив із того, що запроваджений законодавцем механізм щорічної індексації пенсій передбачає збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховувався для обчислення пенсії. При цьому Судова палата не знайшла підстав для відступу від раніше сформованого Верховним Судом висновку щодо необхідності застосування при індексації саме показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення відповідної пенсії.

Верховний Суд також дійшов висновку, що застосування під час проведення індексації пенсій положень пункту 5 Порядку №124 у частині визначення базовим показника середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 не відповідає частині другій статті 42 Закону №1058-IV, а тому відповідні положення Порядку №124 повинні застосовуватися відповідно до положень цього Закону.

Таким чином, під час проведення індексації пенсії збільшенню підлягає не визначений пунктом 5 Порядку №124 єдиний показник середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 у розмірі 3764,40 грн, а показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії конкретного пенсіонера.

У спірних правовідносинах ця відмінність має істотне значення, оскільки пенсію позивачу призначено з 30.07.2018, тобто після 01.10.2017, а при її обчисленні застосовано показник середньої заробітної плати в Україні за 2016– 2017 роки у розмірі 5377,90 грн.

Матеріалами пенсійної справи підтверджено, що при обчисленні пенсії ОСОБА_1 застосовано показник середньої заробітної плати у розмірі 5377,90 грн, індивідуальний коефіцієнт заробітку становив 1,45927, а середньомісячний заробіток для обчислення пенсії – 7847,81 грн.

Тому саме показник 5377,90 грн підлягає послідовному збільшенню на коефіцієнти, встановлені Кабінетом Міністрів України для проведення індексації пенсій.

Водночас у відзиві відповідач наводить розрахунок показника середньої заробітної плати, який застосовується з метою індексації пенсій, відповідно до якого шляхом послідовного збільшення показника 3764,40 грн на коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 отримано показник у розмірі 9992,40 грн.

Отже, показник 9992,40 грн, на який посилається відповідач, фактично є результатом послідовного збільшення вихідного показника 3764,40 грн на коефіцієнти індексації, встановлені у 2019– 2026 роках.

Сам механізм проведення індексації, застосований відповідачем, підтверджує її послідовний характер: кожний наступний коефіцієнт застосовується до показника середньої заробітної плати, збільшеного за результатами попередньої індексації.

Отже, спір між сторонами стосується саме вихідного показника середньої заробітної плати, до якого застосовуються відповідні коефіцієнти.

Оскільки для обчислення пенсії позивача застосовано показник середньої заробітної плати за 2016– 2017 роки у розмірі 5377,90 грн, саме цей показник підлягав послідовному збільшенню на коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.

Застосування відповідачем установлених Кабінетом Міністрів України коефіцієнтів збільшення до показника 3764,40 грн не забезпечує виконання вимог частини другої статті 42 Закону №1058-IV щодо збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії позивача.

При цьому позивач просить здійснити перерахунок пенсії не з дат проведення відповідних індексацій у 2019–2025 роках, а з 26.01.2026 із застосуванням результату послідовного збільшення показника 5377,90 грн на коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115, а з 01.03.2026 – із застосуванням наступного коефіцієнта 1,121.

Отже, заявлений позивачем спосіб захисту не передбачає здійснення виплат за минулі періоди проведення індексації у 2019– 2025 роках, а спрямований на правильне визначення показника середньої заробітної плати, який має враховувати результати послідовного його збільшення та застосовуватися для обчислення пенсії позивача з 26.01.2026 і надалі.

За таких обставин бездіяльність ГУ ПФУ у Волинській області щодо непроведення позивачу індексації пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався при обчисленні пенсії, на відповідні коефіцієнти збільшення є протиправною.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У цій справі відповідач не довів правомірності непроведення індексації пенсії позивача відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії позивача, на встановлені коефіцієнти збільшення.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, правових висновків Верховного Суду, суд у цій справі дійшов висновку про задоволення позову у спосіб визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ у Волинській області щодо непроведення позивачу індексації пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 5377,90 грн, з якої сплачено страхові внески та який враховувався при обчисленні пенсії, на коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121; зобов`язання відповідача провести індексацію та перерахунок пенсії позивачу шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 5377,90 грн, з якої сплачено страхові внески та який враховувався при обчисленні пенсії, на коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 з 26.01.2026 та на коефіцієнт 1,121 з 01.03.2026, з виплатою недоотриманої пенсії та з урахуванням виплачених сум.

Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки позов підлягає задоволенню, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути сплачений квитанцією від 26.07.2026 судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо непроведення ОСОБА_1 індексації пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 5377,90 грн, з якої сплачено страхові внески та який враховувався при обчисленні пенсії, на коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_1 індексацію та перерахунок пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 5377,90 грн, з якої сплачено страхові внески та який враховувався при обчисленні пенсії, на коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 з 26 січня 2026 року та на коефіцієнт 1,121 з 01 березня 2026 року, з виплатою недоотриманої пенсії та з урахуванням виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судовий збір у сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6; ідентифікаційний код 13358826).

Суддя Н. В. Стецик