Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №726/193/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року м. Чернівці

Справа № 726/193/26

Провадження №22-ц/822/1599/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Литвинюк І. М.,

суддів: Височанської Н. К., Лисака І. Н.,

за участю секретаря судового засідання: Собчук І. Ю.,

учасники справи:

позивач – Чернівецька міська рада,

відповідачі – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Чернівецької міської ради на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 23 червня 2026 року, головуючий у І-й інстанції – Асташев С. А.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року Чернівецька міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю.

Позов обґрунтований тим, що право комунальної власності на землю дає можливість територіальній громаді міста підстави нею розпоряджатись, зокрема, передавати в оренду відповідно до вимог чинного законодавства незалежно від того чи зареєстроване це право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Використання землі в Україні є платним, а у разі надання земельної ділянки в оренду, укладається договір оренди земельної ділянки.

Вказувала на те, що про наявність кондикційних зобов`язань доведення вини не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (ст. 1212-1214 ЦК України). Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Зазначала, що відповідачі є власниками на праві спільної часткової власності нежитлових будівель, розташованих на земельній ділянці комунальної власності (кадастровий номер 7310136900:66:001:0073), площею 0,9374 га, за адресою: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка є сформованою, офіційно зареєстрованою в установленому порядку та визнається об`єктом цивільних прав відповідно до чинного законодавства. Також проведено нормативно грошову оцінку земельної ділянки.

На підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 06 жовтня 2025 року нормативна грошово оцінка спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7310136900:66:001:0073 становить 15 991 824,2 грн.

Працівниками Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради проведено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за користування без належних на те правових підстав у період з 23 листопада 2023 року до 13 жовтня 2025 року земельною ділянкою, що знаходиться по АДРЕСА_2 , площею 0,9374 га на суму 847 817,90 грн.

Згідно з вказаним розрахунком безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю, які підлягають стягненню на підставі ст. ст. 1212, 1214 ЦК України, за користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, такий розрахунок проводиться за формулою: розмір орендної плати за один день множиться на кількість днів.

Сума розподіляється між землекористувачами пропорційно розміру частки належної їм у праві власності на нерухоме майно.

Посилаючись на докази та відповідні норми законодавства, а також висновки Верховного Суду, просила ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради безпідставно збережені кошти в сумі 384 252,95 грн, а з ОСОБА_2 - 463 564,95 грн, а також судові витрати.

Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 23 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради безпідставно збережені кошти у сумі 170 375, 40 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Чернівецької міської ради безпідставно збережені кошти у сумі 5 541, 86 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у заявлений позивачем період (з 23.11.2023 до 13.10.2025) були власниками нерухомого майна (у певних частках), яке розташоване на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади, однак не вчинили відповідних дій, спрямованих на оформлення відповідних документів на користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно.

Відповідачі, як суб`єкти права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно, фактично використовували земельну ділянку, що є сформованою та перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади. У них виник обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди земельної ділянки, яка перебуває в їх користуванні. Водночас останні обов`язку із укладення договору оренди земельної ділянки не виконали, а відтак без законних підстав зберегли у себе майно - кошти, які мали сплатити за оренду землі.

Позивач надав суду розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 23.11.2023 до 13.10.2025. З вказаного розрахунку вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки була різною, тобто змінювалася. Однак до розрахунку позивач долучив лише один Витяг № НВ-9980766822025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 06.10.2025, відповідно до якого нормативно грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером 7310136900:66:001:0073 становить 15 991824,2 грн.

З наданого розрахунку вбачається, що позивач самостійно застосовує коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель за 2023 та 2024 роки.

Датою проведення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки є 06.10.2025, тому саме з цією датою пов`язується початок кумулятивного застосування щорічних коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки.

Витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки за 2023 та 2024 роки надано не було, а також не долучені інші докази на підтвердження розміру нормативної грошової оцінки у цей період.

Розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю, зробленого позивачем за період з 23.11.2023 до 31.12.2023 та з 01.01.2024 до 31.12.2024, не може бути взятий до уваги, оскільки не доведена правомірність визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки в цей період, а інших доказів на доведення такої суми не додано.

Натомість у 2025 році (з 01.01.2025 до 13.10.2025) позивачем проведений правильний розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю на підставі даних про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки в 2025 році в розмірі 15 991 824,2 грн, а тому сума безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю становить 375 917,26 грн, виходячи з пропорційності частки відповідачів у праві власності на нерухоме майно, а також з урахуванням часткового погашення ОСОБА_3 суми безпідставно збережених коштів. А тому вирішив на користь позивача стягнути з ОСОБА_1 170 375, 40 грн, а з ОСОБА_3 – 5541,86 грн.

На зазначене рішення суду позивач Чернівецька міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за період з 23.11.2023 до 31.12.2024 на суму 471 900,64 грн, а також в частині відповідного розподілу судових витрат, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Посилається на те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, дійшов висновків, що не відповідають фактичним обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам, і неправильно застосував норми матеріального права.

Зазначає, що з дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Встановлено, що спірна земельна ділянка є сформована як об`єкт цивільних прав з 23.11.2023 та зареєстрована в Державному земельному кадастрі; площа земельної ділянки складає 0,934 га, кадастровий номер 7310136900:66:001:0073; на цій земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать відповідачам.

Витяг не «створює» нову оцінку саме на дату своєї видачі, а лише в реальному часі фіксує вже наявні в Державному земельному кадастрі відомості про нормативну грошову оцінку, яка залишається незмінною з моменту затвердження відповідної технічної документації (рішення Чернівецької міської ради від 26.02.2021 № 118) і до моменту її наступного перегляду.

Жодного доказу того, що між 26.02.2021 та 06.10.2025 нормативна грошова оцінка земель міста Чернівці змінювалася, матеріали справи не містять.

Матеріали справи станом на момент ухвалення рішення фактично містили офіційно підтверджені додаткові відомості про розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки станом на 03.01.2024 та 31.05.2024, тобто саме в межах спірного періоду (23.11.2023 - 31.12.2024).

Помилкове визначення судом першої інстанції дати проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки призвело до фактичної відмови у захисті права територіальної громади на отримання плати за користування земельною ділянкою за період, щодо якого всі юридично значимі обставини були встановлені самим судом, а спір стосувався виключно правильного застосування норм матеріального права щодо доказового значення витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель.

У відзиві ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Зазначає, що лист Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 02.06.2026 № 18-24-0.9-2045/2-26 не є доказом розміру нормативної грошової оцінки за 2023 – 2024 роки.

Лист не наводить розміру НГО, який містився в цих витягах. Тобто доведено лише те, що документи існувати, а не яку суму вони показували. Самі витяги з конкретними цифрами до матеріалів справи додані не були — ані в суді першої інстанції, ані до апеляційної скарги.

Розрахунок апелянта за 2023-2024 роки є самостійним застосуванням коефіцієнтів індексації до пізнішого показника, а не відомостями з чинної технічної документації станом на відповідну дату.

Положення пп. 288.5.1 п. 288.5 статті 288 ПК України встановлює мінімальний розмір орендної плати як відсоток від нормативної грошової оцінки — тобто застосовується тоді, коли розмір НГО вже встановлено належним доказом, а визначенню підлягає лише відсоток від неї. Ця норма не створює самостійної підстави для визначення розміру НГО там, де такого розміру за відповідний період не доведено належними та допустимими доказами. У цій справі розмір НГО за 2023-2024 роки не підтверджений жодним належним доказом.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

Колегія суддів, визначаючись з межами апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови в задоволенні позовних вимог Чернівецької міської ради, в іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому не переглядається.

За вимогами частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що згідно з даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (номер інформаційної довідки 377783797 від 09.05.2024 щодо права власності нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками на праві спільної часткової власності нежитлових будівель, розташованих за цією адресою.

Отже, зазначене нерухоме майно розміщене на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до даних Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5101684232025 від 09.10.2025 земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , площею 09374 га, кадастровий номер 7310136900:66:001:0073, категорія земель – землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, цільове призначення 11:02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком.

Вказана земельна ділянка сформована як об`єкт цивільних прав 23 листопада 2023 року.

Рішенням Чернівецької міської ради №?1889 від 25 липня 2024 року «Про перейменування вулиць, провулків, завулків та проїздів населених пунктах Чернівецької міської територіальної громади» (пункт 6 додатку до рішення) вулицю Смоленську було офіційно перейменовано на вулицю Софіївську.

Також позивач долучає дані викопіювання з топографічного плану м. Чернівці щодо земельної ділянки.

З Листа Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради від 10.12.2025 вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 , (РНОНМ 850953573101), розміщеного на земельній ділянці площею 0,9374 га (кадастровий номер 7310136900:66:001:0073).

ОСОБА_1 належать:

- 10/100 ідеальних часток, що складаються з будівлі контори літ. "А" площею 441,70 кв.м, будівлі прохідної літ. "О" площею 16,80 кв. м, частини огорожі №?1 (39 м.п.) та огорожі №?2;

- 58/1000 ідеальних часток, що складаються з складу літ. "Ц" площею 41,90 кв. м, та складу літ. "Ч" площею 28,10 кв. м;

- 78/1000 ідеальних часток, що складаються з складу літ. "Д" площею 351,30 кв. м;

45/1000 ідеальних часток, що складаються з майстерні літ. "Б" площею 268,70 кв. м.

ОСОБА_2 належать:

- 109/1000 ідеальних часток, що складаються з складу літ. "Г" площею 410,30 кв. м;

- 13/100 ідеальних часток, що складаються з цеху літ. "К" площею 278,50 кв. м, котельні літ. "Е" площею 141,80 кв. м, цеху літ. "М" площею 37,20 кв. м, цеху літ. "Л" площею 37,20 кв. м, цеху ліг. "Л" площею 264,00 кв. м, навісу літ. "ІО";

- 10/100 ідеальних часток, що складаються з цеху літ. "С" площею 220,80 кв. м.

Додатково вказано, що власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (РНОНМ 850953573101), розміщеного на земельній ділянці площею 0,6720 га (кадастровий номер 7310136900:66:001:0074) є ТОВ «Трілог», якому належать 38/100 ідеальних часток, що складаються з лісопильного цеху літ. "В" площею 571,70 кв. м, сушилки літ. "Ж" площею 209,70 кв. м, столярного цеху літ. "з" площею 792,30 кв. м, навісу літ. "Я", частини огорожі №? l (100 м. п.), побутових приміщень літ."З" площею 91,80 кв. м.

Нерухоме майно, що належить ОСОБА_4 (21/1000 ідеальних часток, що складаються з купі літ. "Н", загальною площею 29,50 кв. м та вбиральні літ. "У" за адресою: АДРЕСА_1 ), виділено в окремий об`єкт, якому присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_4 (РНОНМ 644552673101). Цей об?єкт нерухомого майна розміщений на земельній ділянці площею 0,0516 га (кадастровий номер 7310136900:66:001:0053), що перебуває у власності ОСОБА_4 .

Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської раді направляв листа за вих. №?24/01-08/1-894/1000 від 16.05.2025 відповідачам, в якому повідомив про необхідність звернутися в 20-денний термін з дня отримання даного листа для подання до Центру надання адміністративних послуг заяви щодо надання спірної земельної ділянки в оренду.

Позивач повідомляв відповідачів про необхідність оформлення договору оренди та сплати коштів листом Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради № 24/01/08/3-04/4/1007 від 15.10.2025.

Згідно із даними Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № НВ-9980766822025 від 06.10.2025 нормативна грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером 7310136900:66:001:0073 становить 15 991 824,20 грн.

Відповідно до розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю, які підлягають стягненню з власників об`єкта нерухомого майна на підставі статей 1212, 1214 ЦК України, за користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розмішені, вчиненого за період з 23.11.2023 до 13.10.2025, загальна сума безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю становить 847 817,90 грн.

Розрахунок проведений на підставі нормативної грошової оцінки земельної ділянки, вказаної у витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № HB-9980766822025 від 06.10.2025. Розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю проводиться за формулою: розмір орендної плати за один день помножений на кількість днів.

Зазначені коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік – 1,051, за 2024 рік – 1,12.

08 червня 2026 року позивач долучив листи Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру щодо коефіцієнтів індексації нормативно грошової оцінки земель за 2023, 2024 та 2025 роки. Також надає суду лист Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області № 18-24-0.9-2045/2-26.

Згідно з даними додатку до розрахунку безпідставно збережених коштів вказана сума розподіляється між землекористувачами пропорційно розміру належної їм у праві власності на нерухоме майно, а саме:

ОСОБА_1 (281 частка з 620): 847 817,90 / 620 * 281 = 384 252, 95 грн;

ОСОБА_2 (339 часток з 620): 847 817,90 / 620 * 339 = 463 564,95 грн.

Також позивач долучив Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівцях, затверджене відповідним рішенням Чернівецької місткої ради та зміни до нього.

Підставою для часткової відмови судом першої інстанції у задоволенні позову є те, що датою проведення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки є 06 жовтня 2025 року, а саме, видача Витягу № НВ-9980766822025, а тому недоведеним є розмір нормативної грошової оцінки за 2023-2024 роки та розмір безпідставно збережених коштів за цей період.

Згідно із статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до положень статті 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Відповідно до статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Згідно із частиною першою статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, дев`ятої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події.

Отже, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Зазначені правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц та від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 ПК України).

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Статтею 12 Закону України «Про оцінку земель» (далі - Закон) регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»).

Частиною другою статті 20 Закону передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями частини третьої статті 23 цього Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Процедура проведення нормативної грошової оцінки земель визначається Порядком № 489 (зі змінами та доповненнями). В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель (пункт 1 розділу ІІ Порядку № 489).

Нормативна грошова оцінка всіх категорій земель та земельних ділянок населених пунктів (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається за формулою: Цн = (В * Нп) : Нк * Кф * Км, де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6 %); Нк - норма капіталізації (3 %); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки. Індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно до статті 289 ПК України (пункт 3 розділу ІІ Порядку № 489). Крім того, зазначений Порядок передбачає можливість розрахунку середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель населеного пункту, вартість одного квадратного метра земель населених пунктів за економіко-планувальними зонами, вартість одного квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання, які визначаються за іншими формулами та не пов`язані з нормативною грошовою оцінкою, яка застосовується для визначення розміру орендних платежів (пункти 7, 9, 10 Порядку № 489).

Грошова оцінка загальної площі земельної ділянки визначається шляхом множення нормативної грошової оцінки одного квадратного метра зазначеної ділянки на її загальну площу.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, проводиться вперше відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 (зі змінами). За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (пункт 1 розділу III Порядку № 489). Порядком затверджена форма заяви (додаток 8) на витяг та сама форма витягу (додаток 9), у якій, зокрема, вказано: «Витяг сформовано» із зазначенням дати його формування.

Отже, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок № 1051), про що зазначено в пункті 2 розділу III Порядку № 489.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20 та постанові Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 910/8770/19, на які посилається позивач в апеляційній скарзі.

Пунктом 162 Порядку № 1051 визначено відомості, які можуть надаватися державними кадастровими реєстраторами у такій формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» мають однакову юридичну силу.

Згідно з додатком 41 передбачена форма довідки з Державного земельного кадастру, яка ідентифікує земельну ділянку за її кадастровим номером, місцем знаходження, площею, а також поряд з іншими даними містить відомості про економічну та нормативну грошову оцінку земель.

Відповідно до пункту 179 Порядку № 1051 довідки з Державного земельного кадастру, що містять узагальнену інформацію про землі (території), надаються органам державної влади, органам місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом, особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів та Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок.

Отже, така довідка, поряд з витягом про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, може бути належним доказом на обґрунтування її нормативної грошової оцінки.

Технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону, також є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

Отже, власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Відтак технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 та підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельної ділянки; платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку; при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, які містять інформацію щодо предмета спору (постанова Верховного Суду від 01 березня 2023 року справі № 751/1543/19).

Суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені вище положення, які визначають порядок визначення й підтвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки, не врахував положення податкового законодавства, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачів платежів в якості орендної плати, які не були ним сплачені протягом фактичного користування земельною ділянкою за період з 23.11.2023 до 13.10.2024 роки.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Якщо певні обставини можуть підтверджуватися тільки конкретно визначеними законодавством доказами, то такі докази слід вважати допустимими. Якщо обставини, які входять до предмета доказування, можуть бути підтверджені або спростовані доказами безвідносно до конкретних засобів доказування, то ці докази вважаються належними.

З огляду на викладене, помилковими є висновки суду першої інстанції, який застосовує приписи статей 20, 23 Закону у спосіб тлумачення витягу про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки - як єдиного належного доказу на підтвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати чи повернення безпідставно збережених грошових коштів фактичним землекористувачем без оформлення орендного договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №905/1680/20).

Так, земельна ділянка з кадастровим номером 7310136900:66:001:0073 сформована як об`єкт цивільних прав 23 листопада 2023 року, тобто вже після затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки (26.02.2021), а отже з моменту формування ділянки нормативна грошова оцінка щодо неї підлягала визначенню на підставі вже чинної технічної документації.

У Листі Головного управління Держеокадастру у Чернівецькій області від 02 червня 2026 року № 18-24-0.9-2045/2-26, який було долучено до матеріалів справи в суді першої інстанції, повідомлено, що за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 7310136900:66:001:0073 було сформовано, зокрема, такі витяги з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок: 03.01.2024 – Витяг № НВ-9900121122024; 31.05.2024 – Витяг № НВ-9940551782024; 06.10.2025 – Витяг № НВ-9980766822025.

Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель доведені офіційними листами Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру і становили: у 2023 році – 1,051, у 2024 році – 1,12 та у 2025 році – 1,08.

Отже, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки згідно з розрахунком, проведеним департаментом урбаністики та архітектури на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 06 жовтня 2025 року № НВ-9980766822025, становила: у 2023 році – 13 585 551,34 грн, у 2024 році – 14 278 414,46 грн, у 2025 році – 15 991 824,20 грн.

З огляду на те, що з відповідачів підлягає стягненню плата за користування спірною земельною ділянкою площею 0,9374 га за період з 23 листопада 2023 року по 13 жовтня 2025 року, виходячи з розрахунку її нормативної грошової оцінки, пропорційно розміру належних відповідачам часток у праві власності на нерухоме майно, з ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради підлягають стягненню безпідставно збережені кошти у сумі 384 252,95 грн, а з ОСОБА_2 – 463 564,95 грн.

Оскільки ОСОБА_2 до постановлення рішення судом першої інстанції частково погасила у добровільному порядку суму безпідставно збережених коштів у розмірі 200 000 грн, з неї на користь Чернівецької міської ради підлягає стягненню орендна плата в сумі 263 564,95 грн.

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За встановлених обставин, рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 23 червня 2026 року в частині періоду та розміру безпідставно утримуваних коштів за час фактичного користування земельною ділянкою слід змінити та стягнути на користь Чернівецької міської ради безпідставно збережені кошти за період з 23 листопада 2023 року по 13 жовтня 2025 року: з ОСОБА_1 - у сумі 384 252,95 грн; та з ОСОБА_2 - у сумі 263 564,95 грн.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

З урахуванням висновків колегії суддів у цій постанові, позов Чернівецької міської ради підлягає задоволенню повністю.

За подачу позову Чернівецька міська рада сплатила судовий збір у розмірі 12 717,27 грн.

У позивача виникає право на відшкодування йому за рахунок відповідача понесених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи не лише у випадку відмови позивача від позову у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову, але й у випадку закриття провадження у справі у разі, якщо відсутність предмета спору виникла у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем (див.: постанова Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05 березня 2026 у справі № 917/1161/25).

У справі, яка переглядається, відповідач ОСОБА_5 під час розгляду справи сплатила добровільно на користь позивача 200 000 грн.

Отже, добровільне задоволення вимог після пред`явлення позову не повинно позбавляти позивача відшкодування судових витрат за рахунок відповідача.

Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 05 серпня 2026 року у справі № 953/10140/25.

Виходячи з пропорційності задоволених вимог до кожного відповідача, а саме з ОСОБА_1 слід стягнути на користь Чернівецької міської ради за розгляд справи в суді першої інстанції 5 763,79 грн, а з відповідача ОСОБА_2 - 6 953,48 грн на користь Чернівецької міської ради за розгляд справи в суді першої інстанції.

За подачу апеляційної скарги Чернівецька міська рада сплатила судовий збір у розмірі 19 075,90 грн.

Згідно з пунктом 6 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, яка подана юридичною особою, ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 01 січня 2026 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі 3 328,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі – застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Рішення першої інстанції оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог Чернівецької міської ради до відповідачів у розмірі 471 900,64 грн.

Отже, розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 8 494,21 грн.

Чернівецька міська рада фактично сплатила за апеляційну скаргу 19 075,90 грн, тоді як належний розмір збору з урахуванням оспорюваної суми та коефіцієнта 0,8 становить 8 494,21 грн.

Сплачена апелянтом сума судового збору у розмірі 10 581,69 грн (19 075,90 – 8 494,21) є надміру сплаченим судовим збором та відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» така сума підлягає поверненню особі, яка її сплатила, за її клопотанням на підставі ухвали суду.

Виходячи з пропорційності задоволених вимог до кожного відповідача, а саме з ОСОБА_1 слід стягнути 3 849,80 грн, а з відповідача ОСОБА_2 - 4 644,41 грн, на користь Чернівецької міської ради за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи (загальне захворювання, безстроково), що підтверджується даними пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , виданим ПФУ 09.11.2022, та довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ № 069095.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях особи з інвалідністю І та ІІ груп.

Частиною 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ураховуючи, що відповідачка ОСОБА_1 належить до категорії осіб, які звільнені від сплати судового збору, тому Чернівецькій міській раді необхідно компенсувати за рахунок держави в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, витрати зі сплати судового збору в частині позовних вимог до ОСОБА_1 в сумі 9 613,59 грн за подачу позовної заяви та апеляційної скарги.

З ОСОБА_2 на користь Чернівецької міської ради слід стягнути судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій у розмірі 11 597,89 грн.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Чернівецької міської ради задовольнити.

Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 23 червня 2026 року в частині періоду та розміру безпідставно утримуваних коштів за час фактичного користування земельною ділянкою змінити, стягнувши з ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради безпідставно збережені кошти за період з 23 листопада 2023 року по 13 жовтня 2025 року у сумі 384 252 (триста вісімдесят чотири тисячі двісті п`ятдесят дві) гривні 95 копійок; та з ОСОБА_2 на користь Чернівецької міської ради стягнути безпідставно збережені кошти за період з 23 листопада 2023 року по 13 жовтня 2025 року у сумі 263 564 (двісті шістдесят три тисячі п`ятсот шістдесят чотири) гривні 95 копійок.

Змінити розподіл судових витрат.

Компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на користь Чернівецької міської ради понесені витрати на оплату судового збору у розмірі 9613 гривень 59 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Чернівецької міської ради судові витрати у розмірі 11 597 гривень 89 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 16 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач І. М. Литвинюк

Судді Н. К. Височанська

І. Н. Лисак