Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №345/2238/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 345/2238/26

Провадження № 22-ц/4808/1313/26

Головуючий у 1 інстанції Кардаш О. І.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів: Василишин Л.В., Баркова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Долинки Ореста Антоновича на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 травня 2026 року, ухвалене в складі судді Кардаш О.І. в м. Калуш, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2026 року адвокат Кушлик О.В., який діє в інтересах ОСОБА_2 , звернувся з позовом до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів.

Позовні вимоги мотивовані тим що позивач з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.12.2020 стягнуто із ОСОБА_1 аліменти на користь дочки ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі в розмірі по 2700,00 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

З 2020 по теперішній час відповідач належним чином виконувати своїх батьківських обов`язків по відношенню до дочки не бажає, участі у вирішенні важливих питань, пов`язаних з її вихованням та утриманням, не бере, забезпечити необхідне медичне обслуговування і лікування не намагається, а фактично самоусунувся від виконання своїх обов`язків.

В 2026 відбулося суттєве зростання цін на продукти харчування та товари першої необхідності, з віком потреби дитини збільшуються, а через важке захворювання дочки позивач постійно зайнята її доглядом. Дитина від народження є невиліковно хворою, їй поставлено діагноз - вроджена вада головного мозку, симптоматична структурна епілепсія, спастичний тетрапарез, генералізовані тоніко клонічні судоми.

Протягом останнього року стан здоров`я дитини погіршився, на теперішній час вона потребує спеціального догляду.

Відповідач є здоровою, працевлаштованою особою, отримує значні доходи, а тому має реальну можливість сплачувати аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 в більшому розмірі.

Просив збільшити розмір аліментів, визначений рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.12.2020 у справі №345/3937/20, та стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 в розмірі 5000 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 травня 2026 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів задоволено.

Збільшено розмір аліментів, визначений рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.12.2020 у справі №345/3937/20.

Присуджено стягувати з ОСОБА_1 аліменти на користь дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 5000 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, шляхом їх виплати в інтересах дитини на ім`я стягувача ОСОБА_2 .

Стягнення аліментів у зазначеному розмірі розпочати з дня набрання рішенням законної сили.

Виконавчий лист по справі за №345/3937/20 відкликано.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн, перерахувавши вказану суму стягувачу - Державній судовій адміністрації України.

Рішення суду мотивовано тим, що суми аліментів, яка раніше визначена рішенням суду, на даний час не вистачає для того, щоб забезпечити нормальні умови життя дитини, її розвитку, харчування та лікування, оскільки змінилася економічна ситуація в країні, разом з тим потреби дитини з віком змінилися та збільшилися в силу її росту та розвитку, а обов`язок по утриманню останньої не може бути покладений виключно на матір, з якою вона проживає, що створює для позивача додаткове навантаження по догляду та вихованню доньки, у зв`язку з чим, певним чином з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обидва батьки для розвитку дитини, так, що тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку, матір.

З урахуванням викладеного, а основне стану здоров`я неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , суд вважав за необхідне стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дочки в розмірі по 5000,00 гривень щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до її повноліття.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Долинка Орест Антонович подав апеляційну скаргу з мотивів його незаконності та необґрунтованості.

Зокрема, зазначає, що позивачем не надано жодних доказів щодо її матеріального стану, його зміни, обґрунтування позову зводяться до зміни економічної ситуації в державі і до припущень про значні доходи відповідача.

Також позивач зазначає про ухилення відповідача від утримання дитини та від сплати додаткових витрат на дитину. Разом з цим, відповідач надав суду належні докази того, що від утримання доньки він жодним чином не ухиляється, у нього відсутня заборгованість зі сплати аліментів, він вчасно і в повному обсязі сплачує позивачу додаткові витрати на дитину.

Окрім цього, у відповідача не відбулось жодних змін матеріального становища у бік його покращення, а також підтверджено, що на його утриманні перебуває малолітня дитина – син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції вказав, що відповідач не може бути звільнений від обов`язку утримувати доньку з підстави наявності у нього іншої сім`ї. Однак, Відповідачем не ставилось прохання відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 , а лише врахувати усі наявні докази у справі у їх сукупності, які подані обома сторонами. Чинне законодавство визначає рівним обов`язком подання належних і допустимих доказів сторонами по справі і не ставить цей обов`язок у залежність від категорії справи чи предмету спору.

Вважає, що стороною позивача обов`язок доказування викладених у позові обставин не виконаний належним чином, не доведені будь-які зміни, зокрема у платника аліментів, які б вказували на можливість сплачувати ним аліменти у вдвічі більшому розмірі.

Відповідач не заперечує факт хвороби дитини та потреб у лікуванні у зв`язку із цим, не ухиляється і не має наміру ухилятись від виконання своїх обов`язків з утримання дитини і надання допомоги, однак стягнення з нього аліментів в розмірі 5000 грн, у першу чергу, ставить у нерівні і скрутні умови малолітнього сина відповідача ОСОБА_5 , порушується баланс інтересів дітей.

За обставин цієї справи відповідач вважає справедливим і таким, що відповідає інтересам усіх сторін, стягнення з нього аліментів в розмірі 3700 грн щомісячно.

Судом першої інстанції при розгляді справи не надана належна оцінка доводам і доказам відповідача, відсутня їх оцінка та мотиви їх відхилення, цим не дотримана об`єктивність і порушена рівність сторін у справі відповідно до ЦПК України.

Враховуючи зазначене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 3700 грн на утримання їх доньки ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Позиція інших учасників справи

Позивач ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується із доводами апеляційної скарги.

Зокрема зазначає, що суд першої інстанції правильно врахував дуже важкий стан здоров`я дочки. Натомість, зі сторони представника апелянта в апеляційній скарзі факт наявності важкого невиліковного захворювання у дочки ОСОБА_3 , яка потребує батьківської опіки і лікування нівелюється твердженням: «... стягнення з відповідача аліментів в розмірі 5000,00 грн у першу чергу ставить у нерівні і скрутні умови малолітнього сина відповідача ОСОБА_5 , порушується баланс інтересів дітей». Така позиція адвоката Долинки О.А. є неправильною, оскільки виправдовує нібито часткову неплатоспроможність ОСОБА_1 та прямо суперечить висновку Верховного Суду у постанові від 16.06.2021 року по справі № 643/11949/19 про те, що вирішуючи питання про збільшення розміру аліментів на дитину, яка має хронічне захворювання, має надаватись перевага інтересам дитини, яка має право на достатній рівень матеріального забезпечення, а не посиланням відповідача на його матеріальне становище (відсутність доходу).

Вказує, що суд першої інстанції правильно врахував, що з часу ухвалення судом рішення про стягнення аліментів в розмірі 2700 гривень пройшов значний проміжок часу, дитина виросла і витрати на її утримання збільшились. Загалом суттєве зростання цін продукти харчування і товари першої необхідності (одяг і взуття, ліки, комунальні послуги, шкільне приладдя тощо) призвело до погіршення матеріального становища дочки ОСОБА_3 . Сплачуваних відповідачем аліментів недостатньо для покриття половини щомісячних витрат на утримання дочки. Звертає увагу суду також на те, що з 2020 року по 2026 рік постійно відбувалося зростання прожиткового мінімум на дитину відповідного віку. При цьому аліменти присуджені судом в 2020 році у розмірі 2700 гривень залишились незмінними. Цю обставину адвокат Долинка О.А. в апеляційній скарзі залишив поза увагою.

Суд першої інстанції прийняв до уваги, що відповідач є фізично здоровою і працездатною особою, що жодним чином не було спростовано останнім, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані доводами апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі представник апелянта зазначає, що стороною позивача не доведені будь-які зміни, зокрема у платника аліментів, які б вказували на можливість сплачувати ним аліменти у двічі більшому розмірі. Натомість, ця позиція суперечить висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 16.06.2021 року по справі № 643/11949/19, а також залишено поза увагою те, що з 2020 року по 2026 рік багаторазово відбувалось зростання мінімальної зарплати в Україні, що безпосередньо стосувалось і ОСОБА_1 , при цьому сума присуджених в 2020 році аліментів залишилась незмінною.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Положенням частини першої ст. 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно частини першої статті 369 ЦПК України, частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, зважаючи на таке.

В силу ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що сторони по справі є батьками неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (дитині на час ухвалення оскаржуваного рішення виповнилося 10 років), що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 6).

Відповідно до витягів з реєстру територіальної громади позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 (а.с.5, 8).

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.12.2020 стягнено із ОСОБА_1 аліменти на користь дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 2700,00 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, шляхом їх виплати в інтересах дитини на ім`я стягувача ОСОБА_2 (а.с. 9-12).

У дочки ОСОБА_3 вроджена вада розвитку головного мозку: мікроцефалія, пахігірія, гіпоплазія мозолистого тіла, атрофія дисків зорових нервів, порушення звукосприймання та обидва вуха, спастичний тетрапарез зі стійкими тяжкими руховими порушеннями, психоорганічним синдромом, симптоматична (структурна) епілепсія, генералізовані тоніко-клонічні судоми, не госпітальна двобічна вогнищева бронхопневмонія ускладенена токсичним с-ом (а.с. 13).

Згідно з довідками від 16.04.2026 року №2 та №3 відповідач офіційно працевлаштований на ТОВ «Автотранспортна асоціація», займає посаду водія автотранспортних засобів, дохід в місяць у 2025 році складав близько 9800 грн, а у 2026 році – 10400 грн (а.с.28-29).

Відповідач має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від іншого шлюбу, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.44).

Судом апеляційної інстанції перевірено майновий стан позивача та відповідача.

Згідно з відповіддю №3315046 від 14.09.2026 року з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів, встановлено, що ОСОБА_1 працевлаштований на ТОВ «Автотранспортна асоціація», його дохід в місяць у 2025 році складав близько 9800 грн, а у 2026 році – 10400 грн.

Згідно з відповіддю №3315073 від 14.09.2026 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформація щодо речових прав на нерухоме майно щодо ОСОБА_1 відсутня.

Також відсутня інформація щодо ОСОБА_1 у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів щодо наявності ТЗ за параметрами власника, що підтверджується відповіддю №3315084 від 14.09.2026 року.

Щодо ОСОБА_2 встановлено, що вона отримує щомісячні соціальні виплати, місячний розмір яких у 2026 році складає 8840 грн 50 коп., що підтверджується відповіддю №3315058 від 14.09.2026 року з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону).

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Звертаючись до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, позивач посилалася на те, що у 2026 відбулося суттєве зростання цін на продукти харчування та товари першої необхідності, з віком потреби дитини збільшуються, а через важке захворювання дочки позивач постійно зайнята її доглядом. Дитина від народження є невиліковно хворою, їй поставлено діагноз - вроджена вада головного мозку, симптоматична структурна епілепсія, спастичний тетрапарез, генералізовані тоніко клонічні судоми. Протягом останнього року стан здоров`я дитини погіршився, на теперішній час вона потребує спеціального догляду. Відповідач є здоровою, працевлаштованою особою, отримує значні доходи, а тому має реальну можливість сплачувати аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 в більшому розмірі.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років у розмірі 3512 гривень.

Судом першої інстанції встановлено, що з часу ухвалення судом вказаного рішення пройшов значний проміжок часу, дитина росте і витрати на її утримання збільшуються, у цей період часу відбулось суттєве зростання цін на продукти харчування і товари першої необхідності, такі як одяг і взуття, ліки, комунальні послуги, шкільне приладдя, тощо. Із матеріалів справи встановлен, що на день ухвалення рішення про стягнення аліментів у 2020 році відповідач не працював, а на час ухвалення оскаржуваного рішення він працевлаштований, що свідчить про покращення його матеріального становища. З огляду на це, в силу статті 192 СК України, у позивача виникли підстави для вимоги від платника аліментів про збільшення їх розміру.

Водночас, колегія суддів не погоджується із визначеним судом розміром аліментів в сумі 5000 грн щомісячно.

Визначаючи такий розмір аліментів, суд врахував стан здоров`я дитини, у зв`язку з чим вона об`єктивно потребує лікування та постійного догляду.

Однак, вказані висновки суду щодо врахування хвороби дитини як підстави для збільшення розміру аліментів у цій справі є помилковими.

Так відповідно до ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Отже, хвороба дитини у цій справі не може бути визначальною для збільшення розміру аліментів, а позивачка має право на відшкодування додаткових витрат на дитину, що викликані хворобою, шляхом звернення до суду з позовом в порядку ст.185 СК України, якщо батько дитини не бажає у добровільному порядку відшкодовувати такі витрати, при цьому мають бути надані докази понесення таких додаткових витрат.

Обґрунтованими є доводи відповідача про те, що його доходи (10400 грн на місяць) не дозволяють йому сплачувати аліменти у розмірі, заявленому позивачкою та стягнутому судом, з огляду на наявність у нього ще однієї малолітньої дитини на утриманні.

При цьому апеляційний суд враховує, що відповідно до ст.182 СК України мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (на час розгляду справи прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років складає 3512 гривень).

Отже, зважаючи на зміну матеріального стану відповідача, його доходи на місяць, враховуючи наявність у нього на утриманні малолітньої дитини від іншого шлюбу, згоду відповідача на стягнення з нього 3700 грн аліментів, суд апеляційної інстанції вважає, що розмір аліментів необхідно збільшити з 2700 грн до 3700 грн, і такий розмір хоча і перевищує 1/3 частину щомісячного доходу позивача, але є обґрунтованим та виправданим з урахуванням усіх обставин справи.

Позивачка у відзиві на апеляційну скаргу посилається на те, що позиція адвоката Долинки О.А. є неправильною, оскільки виправдовує нібито часткову неплатоспроможність ОСОБА_1 та прямо суперечить висновку Верховного Суду у постанові від 16.06.2021 року по справі № 643/11949/19 про те, що вирішуючи питання про збільшення розміру аліментів на дитину, яка має хронічне захворювання, має надаватись перевага інтересам дитини, яка має право на достатній рівень матеріального забезпечення, а не посиланням відповідача на його матеріальне становище (відсутність доходу). Такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки висновок Верховного Суду у постанові від 16.06.2021 року по справі № 643/11949/19 жодним чином не спростовує доводів апеляційної скарги та не підтверджує доводів позивачки у відзиві на апеляційну скаргу, так як обставини вказаної справи, що розглядалася Верховним Судом, та цієї справи є відмінними.

Суд помилково визначив розмір аліментів на рівні 5000 грн щомісячно, оскільки співвідношення доходу, необхідних витрат відповідача, в тому числі і на молодшу дитину, та розмір аліментів у 5000 гривень, якщо привести у частку, не відповідатиме положенням статті 182 Сімейного кодексу України і не забезпечить належне утримання обом дітям.

Висновки суду про те, що з часу ухвалення судом рішення про стягнення аліментів пройшов значний проміжок часу, дитина росте і витрати на її утримання збільшуються, у цей період часу відбулось суттєве зростання цін на продукти харчування і товари першої необхідності, такі як одяг і взуття, ліки, комунальні послуги, шкільне приладдя, що єпідставою для збільшення розміру аліментів, не правильні, оскільки такі обставини відповідно до частини 2 статті 184 Сімейного кодексу України дають право для щорічної індексації аліментів, визначених у твердій грошовій сумі.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Вищезазначене залишилось поза увагою суду першої інстанції, який неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення в частині розміру аліментів, яке підлягає зміні.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно вимог пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, тому судове рішення у цій справі в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 376, 381- 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Долинки Ореста Антоновича задовольнити.

Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 травня 2026 року змінити в частині розміру аліментів.

Стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця та жителя АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який працює водієм в ТОВ «Автотранспортна асоціація» (ідентифікаційний код юридичної особи 32789061), аліменти на користь дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3700 гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, шляхом їх виплати в інтересах дитини на ім`я стягувача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2. ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий І.О. Максюта

Судді: Л.В. Василишин

В.М. Барков