Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №344/3276/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/3276/26

Провадження № 22-ц/4808/1465/26

Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів: Баркова В.М., Луганської В.М.,

секретаря Петріва Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк», в інтересах якого діє Ганенко Олександра Іванівна, на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Домбровською Г.В. 25 травня 2026 року в м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, повний текст якого складено 27 травня 2026 року,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог:

У лютому 2026 року АТ «Універсал Банк» подано позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 02 грудня 2019 року відповідач підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, встановив мобільний додаток monobank, отримав платіжну картку та відкрив поточний рахунок. За твердженням банку, складовими договору були анкета-заява, Умови і правила обслуговування фізичних осіб, Тарифи, таблиця обчислення вартості кредиту та паспорт споживчого кредиту.

Банк посилається на те, що відповідно до умов договору відповідачу встановлено кредитний ліміт, який міг використовуватися для здійснення безготівкових розрахунків та отримання готівкових коштів. Відповідач, за твердженням позивача, не виконував належним чином обов`язок зі сплати щомісячних мінімальних платежів, унаслідок чого виникла заборгованість.

Позивач зазначив, що прострочення сплати щомісячного мінімального платежу перевищило 90 днів, у зв`язку з чим, відповідно до пункту 5.16 Розділу ІІ Умов, настало істотне порушення зобов`язань, а вся заборгованість за кредитом стала простроченою. 28 жовтня 2024 року банк направив відповідачу повідомлення про істотне порушення умов договору та необхідність погашення заборгованості. Оскільки, як зазначає банк, заборгованість не погашена, кредит відповідно до пунктів 5.18, 5.19 Умов став таким, що підлягає поверненню на вимогу.

За розрахунком позивача, станом на дату звернення до суду загальна заборгованість відповідача становила 164 834,42 грн, з яких 164 666,59 грн - залишок заборгованості за кредитом, 0,00 грн - заборгованість за процентами, 167,83 грн – пеня, 0, 00 грн - заборгованість за порушення грошового зобов`язання.

Посилаючись на положення статей 509, 525, 526, 527, 530, 610, 629, 1050, 1054 ЦК України та умови укладеного договору, АТ «Універсал Банк» просить стягнути з ОСОБА_1 164 834,42 грн заборгованості та понесені судові витрати.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду:

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 травня 2026 року задоволено частково позов АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг. Суд стягнув з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 02.12.2019 року у розмірі 37 770, 64 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги:

АТ «Універсал Банк» подано апеляційну скаргу на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 травня 2026 року у якій «Універсал Банк» не погоджується з цим рішенням у частині відмови стягнення 127 063,78 грн та вважає його в цій частині незаконним і необґрунтованим.

Банк зазначає, що 02 грудня 2019 року між сторонами укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви, відповідно до якої відповідач просив відкрити йому поточний рахунок та встановити кредитний ліміт. Підписанням анкети-заяви ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, паспортом споживчого кредиту та іншими складовими договору, погоджується з ними та зобов`язується виконувати їх умови.

Банк посилається на положення статей 526, 530 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, а також на положення Закону України «Про банки і банківську діяльність» щодо поняття банківського кредиту та обов`язку сплати процентів за користування ним. Згідно з умовами договору на суму використаного кредитного ліміту банк нараховував проценти за кожен календарний день користування кредитними коштами. При цьому відповідно до умов договору, якщо на рахунку клієнта не було достатньо власних коштів для погашення нарахованих процентів або неустойки, банк збільшував суму кредиту на розмір відповідної заборгованості та за рахунок кредитних коштів здійснював її погашення. У зв`язку з цим банк вважає правильним зазначення у розрахунку заборгованості того, що відповідач має заборгованість саме за тілом кредиту, оскільки нараховані проценти були погашені за рахунок кредитних коштів.

АТ «Універсал Банк» також зазначає, що ОСОБА_1 не заперечує факту отримання банківської картки та користування кредитними коштами. З виписки по рахунку вбачається, що відповідач протягом тривалого часу користувався кредитним лімітом, здійснював оплату товарів, комунальних послуг, поповнював мобільний рахунок, здійснював інші платежі та вносив кошти на рахунок, у тому числі для погашення нарахованих процентів. При цьому відповідач не висловлював заперечень щодо розміру процентів чи порядку їх списання. На думку банку, така поведінка свідчить про фактичне погодження відповідача з умовами договору та суперечить його подальшим твердженням про непогодження з умовами кредитування.

У зв`язку з цим банк посилається на принцип добросовісності та доктрину «venire contra factum proprium», тобто заборону суперечливої поведінки. Зазначає, що особа не може спочатку своєю поведінкою підтверджувати існування та прийнятність певних договірних умов, користуватися відповідними послугами, а згодом заперечувати їх лише після виникнення спору. На підтвердження своєї позиції банк посилається на практику Верховного Суду, зокрема постанови від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15-ц та від 12 січня 2022 року у справі № 520/13586/18.

Особливе значення в апеляційній скарзі банк надає обставинам, встановленим Господарським судом Івано-Франківської області у справі № 909/397/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Зазначається, що ухвалою господарського суду від 18 червня 2024 року відкрито провадження у справі про неплатоспроможність відповідача, а ухвалою від 27 серпня 2024 року задоволено заяву АТ «Універсал Банк» про визнання грошових вимог до боржника та визнано вимоги банку в розмірі 159 166,20 грн, а також 4844,80 грн сплаченого судового збору. Вказана ухвала набрала законної сили та відповідачем не оскаржувалася.

Банк наголошує, що під час розгляду справи про неплатоспроможність господарський суд встановив факт укладення між сторонами договору про надання банківських послуг «Monobank» від 02 грудня 2019 року, отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, порушення ним своїх зобов`язань та наявність станом на 17 червня 2024 року заборгованості у розмірі 159 166,20 грн. При цьому ОСОБА_1 не подавав заперечень проти заяви банку про визнання грошових вимог. Банк вважає, що відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України зазначені обставини, встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доказуванню у цій справі.

Крім того, банк зазначає, що ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2025 року у справі № 909/397/24 припинено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 , припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів та закрито провадження у справі. Підставою для цього було невиконання боржником затвердженого плану реструктуризації, за яким передбачалося повне погашення визнаних судом вимог кредиторів протягом 60 місяців. Як встановив господарський суд, з моменту затвердження плану реструктуризації ОСОБА_1 не здійснив жодного платежу відповідно до його умов. У зв`язку із закриттям провадження вимоги кредиторів, які мали бути прощені або списані відповідно до плану реструктуризації, були відновлені в повному обсязі.

На думку банку, наведені обставини додатково підтверджують наявність у відповідача грошового зобов`язання перед банком та спростовують його твердження про необізнаність з умовами договору або непогодження з порядком нарахування та списання процентів. Банк вважає, що відповідач протягом тривалого часу користувався послугами банку, здійснював операції за рахунком, користувався кредитним лімітом, вносив платежі та не заперечував проти вимог банку навіть у межах процедури неплатоспроможності.

АТ «Універсал Банк» вважає, що суд першої інстанції не врахував установлені господарським судом обставини, а також належним чином не дослідив анкету-заяву, виписку по рахунку, розрахунок заборгованості, умови договору та інші докази, що призвело до неправильного вирішення спору. На переконання банку, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, унаслідок чого безпідставно відмовлено у стягненні частини заявленої заборгованості.

З огляду на це АТ «Універсал Банк» просить апеляційний суд скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 травня 2026 року в частині відмови у стягненні 127 063,78 грн та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі і стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 02 грудня 2019 року в загальному розмірі 164 834,42 грн.

Позиція інших учасників справи:

ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу у якому зазначив, що рішення суду першої інстанції про відмову у стягненні 126 895,95 грн є законним і обґрунтованим.

Вважає, що банк не довів належними та допустимими доказами погодження відповідачем саме тих умов кредитування, на які він посилається при визначенні заборгованості, зокрема розміру процентної ставки, порядку її нарахування, тарифів та механізму формування боргу. Сам факт підписання анкети-заяви, користування кредитними коштами, а також наявність внутрішніх документів банку не підтверджують погодження відповідачем відповідних умов.

Також у відзиві наголошено, що банк не довів, яка саме редакція Умов та Тарифів діяла на момент укладення договору, які саме умови були доведені до відома відповідача та чи погодився він із ними. Посилання банку на розміщення Умов та Тарифів на вебсайті або в мобільному застосунку, на думку відповідача, не підтверджує факт їх прийняття конкретним споживачем.

ОСОБА_1 заперечує правомірність збільшення заборгованості шляхом включення нарахованих процентів до основної суми боргу. Вважає, що банк фактично сформував частину заявленої заборгованості за рахунок капіталізації процентів, унаслідок чого відбулося збільшення тіла кредиту без надання відповідачу додаткових кредитних коштів. Банк мав довести наявність чіткої та погодженої сторонами умови договору, яка передбачала такий порядок формування заборгованості, проте таких доказів суду не надано.

Зазначив, що між сторонами існували кредитні правовідносини та що відповідач користувався кредитними коштами. Це підтверджує лише обов`язок відповідача повернути фактично отримані кошти і не доводить правомірність усіх сум, додатково нарахованих банком.

Також відповідач заперечує посилання банку на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області у справі про неплатоспроможність, оскільки в тій справі не досліджувалися питання законності капіталізації процентів, правомірності їх включення до тіла кредиту та правильності розрахунку спірної заборгованості. Тому такі обставини не можуть мати преюдиційного значення у цій справі.

У зв`язку з цим ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу АТ «Універсал Банк» без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду - без змін.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду:

Учасники справи у судове засідання не з`явився. Суд виконав свій обов`язок щодо повідомлення учасників справи про день, місце та час розгляду справи.

Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу у відсутності осіб, які не з`явилися у судове засідання.

Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно із частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст. 367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, виходячи з таких підстав.

Фактичні обставини справи:

02.12.2019 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, відповідно до умов якого АТ «Універсал Банк» відкрито ОСОБА_1 поточний рахунок у гривнях та надано кредит у вигляді встановленого максимального кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі до 145 000,00 грн (а.с.9, т.1).

За умовами договору у АТ «Універсал Банк» відкрито поточний рахунок на ім`я ОСОБА_1 та встановлено умови кредитування: пільговий період за користування кредитним лімітом до 62 днів. Пільгова відсоткова ставка 0,00001% річних. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися відсоткова ставка на 3,1 % на місяць. Збільшена відсоткова ставка на суму загальної заборгованості (у випадку наявності простроченої заборгованості) - 6,2% на місяць (а.с.58-59, т.2).

У заяві також зазначено, що ОСОБА_1 згідний з тим, що ця заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які надані йому для ознайомлення.

До анкети-заяви банком долучено Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank в редакції, чинній з 28.11.2019 року, які не містять реквізитів та підпису позичальника, та паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank.

Відповідно до виписки про рух коштів по картці відповідача за період з 02.12.2019 до 04.12.2025 року відповідач користувався кредитними коштами (рахунок №НОМЕР_1 ) здійснював розрахунки, зокрема купував продукти, знімав готівкові кошти, поповнював номер мобільного телефону, тощо (а.с.18-238, т.1).

Згідно із довідкою про розмір встановленого ліміту ОСОБА_1 05.01.2020 року встановлено суму кредитного ліміту 5000 грн., в подальшому сума кредитного ліміту 18 разів збільшувалася/зменшувалася, та крайній раз 23.02.2022 року зменшено суму кредитного ліміту з 145 000 грн до 137 000 грн (а.с.128-129, т. 2).

Згідно із наданим банком розрахунком за договором від 02.12.2019 року відповідач має заборгованість у розмірі 164 834,42 грн., в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 164 666,59 грн.; заборгованість за пенею 167,83 грн.; заборгованість за порушення грошового зобов`язання 0,00 грн (а.с. 12-16, т.1).

Отже, 02.12.2019 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 виникли договірні відносини у зв`язку з укладенням кредитного договору, ОСОБА_1 , будучи вільним в укладенні кредитного договору, виборі контрагента і визначенні умов договору, підписав кредитний договір, чим погодив його умови.

ОСОБА_1 отримав кредитні кошти і у нього виникло зобов`язання повернути їх, у розмірах та у строки, зазначеними в кредитному договорі.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути заборгованість за тілом кредиту.

Застосовані норми права та мотиви з яких виходить суд:

В силу положень ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як зазначено в ч. 1ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору( ч. 2 даної статті).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

В силу ч.ч.1,2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

02 грудня 2019 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 виникли договірні правовідносини на підставі підписаної відповідачем анкети-заяви до договору про надання банківських послуг. Також установлено, що відповідач користувався кредитними коштами та здійснював операції за картковим рахунком.

Водночас сам факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів не свідчить про доведеність банком саме заявленого ним розміру заборгованості. Анкета-заява не містить усіх істотних умов кредитування, зокрема детального погодження порядку та розміру процентів, а надані банком Умови і правила обслуговування, тарифи та інші документи не містять підпису відповідача та належних доказів того, що саме в такій редакції вони доведені до його відома та погоджені ним на момент укладення договору.

При цьому розміщення банком відповідних умов на власному вебсайті самостійно не доводить, що відповідач при укладенні договору ознайомився саме з тією редакцією Умов і правил, на яку посилається банк.

Суд першої інстанції обґрунтовано врахував правові висновки Верховного Суду щодо необхідності доведення кредитодавцем погодження споживачем конкретних умов кредитування, якщо такі умови не містяться безпосередньо в підписаному сторонами документі. Суд також правильно оцінив і паспорт споживчого кредиту, оскільки за своєю правовою природою цей документ засвідчує виконання кредитодавцем переддоговірного інформаційного обов`язку, але не підтверджує факту досягнення сторонами згоди щодо всіх умов кредитного договору та їх погодження позичальником.

Відповідачу встановлений кредитний ліміт, який станом на 23 лютого 2022 року становив 137 000,00 грн. Разом із тим із наданої банком виписки та розрахунку заборгованості вбачається, що банк включив до заявленої заборгованості за тілом кредиту суму 126 895,95 грн нарахованих процентів, які були погашені за рахунок кредитних коштів понад встановлений кредитний ліміт. Отже, включивши нараховані проценти до складу основної заборгованості, банк фактично збільшив тіло кредиту на суму процентів, які є платою за користування кредитними коштами. Проте належних і допустимих доказів того, що відповідач погодився на таке збільшення кредитної заборгованості та капіталізацію процентів понад встановлений кредитний ліміт, матеріали справи не містять.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що для такого збільшення основної суми кредитної заборгованості необхідно встановити наявність відповідної домовленості сторін. Відповідно до статей 626, 628, 638 ЦК України зміст договору становлять погоджені сторонами умови, а істотними є, зокрема, умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

У поданій відповідачем анкеті-заяві безпосередньо не визначено механізму, за яким нараховані проценти можуть бути зараховані до тіла кредиту понад встановлений кредитний ліміт.

Надані банком Умови та правила обслуговування, Тарифи та інші документи не містять підпису відповідача. При цьому банк не надав належних та достатніх доказів того, що саме ця редакція Умов і правил, на яку він посилається, була чинною на момент укладення договору, доведена до відома відповідача та погоджена ним саме в частині можливості збільшення тіла кредиту на суму несплачених процентів понад встановлений кредитний ліміт. Посилання в анкеті-заяві на те, що відповідач ознайомився з Умовами та правилами, не є самостійною підставою та достатнім доказом погодження кожної конкретної умови, які є суттєвими умовами договору, якщо кредитодавцем не доведено зміст відповідних умов на момент укладення договору.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано врахував правові висновки Верховного Суду щодо необхідності доведення кредитодавцем погодження споживачем конкретних умов кредитування.

Доводи апеляційної скарги про те, що тривале користування відповідачем кредитною карткою та внесення ним платежів свідчать про погодження з усіма умовами договору, апеляційний суд відхиляє.

Факт користування кредитними коштами підтверджує виникнення між сторонами кредитних правовідносин та обов`язок відповідача повернути фактично отримані кредитні кошти. Проте така поведінка сама по собі не доводить погодження відповідачем усіх умов, запропонованих банком, зокрема механізму капіталізації процентів та збільшення тіла кредиту понад встановлений кредитний ліміт.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у сумі 37 770,64 грн, виключивши із заявленої до стягнення суми 164 666,59 грн суму процентів у розмірі 126 895,95 грн. Доводів та доказів, які б спростовували правильність такого розрахунку, апеляційна скарга не містить.

Здійснення відповідачем платежів на погашення заборгованості також не може автоматично розцінюватися як безумовне визнання ним правильності розрахунку банку або погодження з будь-яким способом формування заборгованості. Доктрина «venire contra factum proprium» ґрунтується на принципі добросовісності та забороні суперечливої поведінки. Водночас її застосування можливе за наявності суперечливої поведінки особи щодо конкретного права чи обов`язку. У цій справі відповідач не заперечує факту отримання кредитних коштів та наявності обов`язку повернути їх. Натомість предметом спору є розмір заборгованості та правові підстави включення до тіла кредиту суми 126 895,95 грн процентів, які банк погасив за рахунок кредитних коштів понад встановлений кредитний ліміт. Отже, між визнанням відповідачем факту користування кредитом та запереченням проти конкретного механізму формування заявленої банком заборгованості немає суперечливої поведінки. Факт користування відповідачем банківською послугою не може замінювати письмове погодження істотних умов кредитування.

Апеляційний суд відхиляє і доводи апелянта про те, що ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 27 серпня 2024 року у справі № 909/397/24 автоматично встановлює розмір заборгованості відповідача у цій цивільній справі. У справі № 909/397/24 господарським судом розглянуто заяву АТ «Універсал Банк» про визнання грошових вимог до ОСОБА_1 та визнано грошові вимоги банку у розмірі 159166,20 грн. Проте це рішення не має преюдиційного значення для вирішення цієї справи, оскільки в справі господарського судочинства не досліджувалися питання законності капіталізації процентів, правомірності їх включення до тіла кредиту та правильності розрахунку спірної заборгованості.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, якщо в ній беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Преюдиційними є саме встановлені судом обставини, а не правова оцінка таких обставин чи висновок про розмір заборгованості, зроблений в іншій справі за іншим предметом розгляду. Предметом розгляду у справі № 909/397/24 було питання визнання грошових вимог кредитора у процедурі неплатоспроможності фізичної особи. А предметом розгляду у цій справі є вимога банку про стягнення заборгованості за кредитним договором та перевірка правових підстав і правильності визначення її розміру. Таким чином, ухвала господарського суду не позбавляла обов`язку суд першої інстанції дослідити подані банком докази щодо складу та способу формування заявленої заборгованості. Крім того, визнання грошових вимог кредитора у процедурі неплатоспроможності не свідчить про встановлення господарським судом усіх умов кредитного договору як таких, що були погоджені позичальником, та не встановлює обов`язковість саме того способу розрахунку заборгованості, який банк використовує у цій справі.

Посилання апелянта на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2025 року про припинення процедури реструктуризації боргів та закриття провадження у справі № 909/397/24 також не спростовує висновків суду першої інстанції. Обставини невиконання відповідачем плану реструктуризації підтверджують наявність у нього невиконаних грошових зобов`язань, проте не встановлюють правомірність включення до тіла кредиту саме 126 895,95 грн процентів, нарахованих та погашених за рахунок кредитних коштів понад встановлений кредитний ліміт.

Апеляційний суд також погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення 167,83 грн пені, оскільки така неустойка нарахована за період дії воєнного стану, коли відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги:

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже з врахуванням викладеного, слід дійти висновку, що оскаржуване рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скаргах, не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374,375,381- 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк», в інтересах якого діє адвокат Ганенко Олександра Іванівна, залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 травня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.О. Максюта

Судді: В.М. Барков

В.М. Луганська

Повний текст постанови складено 17 вересня 2026 року.