Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №345/2115/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 345/2115/26

Провадження № 22-ц/4808/1662/26

Головуючий у 1 інстанції Сирко Й. Й.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Пнівчук О.В.,Томин О.О.

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на заочне рішення Калуського міськрайонного суду від 18 червня 2026 року під головуванням судді Сирка Й.Й. у м. Калуш,

в с т а н о в и в:

В березні 2026 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що 05.04.2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту кредитодавця, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1376-5711відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідаці кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 18 000 грн; строк кредитування – 300 днів; базовий період – 30 день; промо-ставка – 1,75 % за кожний день користуванням протягом перших 30 днів; стандартна та знижена процентна ставка - 2,50% за кожен день користування кредитом.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.

Кінцева дата повернення кредиту зі сплатою процентів 29.01.2025 без можливості продовження (пролонгації) цього строку. Відповідачкою не виконані взяті на себе кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України, внаслідок чого станом на 17.02.2026 утворилася заборгованість в сумі 110 600,29 грн. До загальної суми боргу 16 205 грн було включено 94 395,29 грн заборгованості за нарахованими процентами, але позивачем із застосуванням внутрішньої програми лояльності для споживачів фінансових послуг ухвалено рішення про часткове списання боргу за нарахованими процентами за умови сплати позичальником боргу в цій частині у розмірі 48 282,62 грн.

Враховуючи вищезазначене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 64 487,62 грн, що включає борг за тілом кредиту - 16 205 грн та 48 282,62 грн – суму не сплачених процентів.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 18 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1376-5711 від 05.04.2024 в розмірі 2 927,53 грн, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту 851,09 грн, борг за нарахованими процентами 2 076,44 грн та судовий збір 120,60 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» вважає, що вищезазначене рішення є таким, що прийнято з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням судом норм матеріального права.

Вказує, що позивач не нараховував відповідачці жодних процентів за несвоєчасне повернення отриманого кредиту в силу положень статті 625 ЦК України, пеню, штраф, неустойку або інших платежів за неналежне виконання умов кредитного договору, а нарахування комісії за видачу кредиту відбувалось одноразово, та не застосовувалась як санкція до відповідача за невиконання зобов`язань.

Звертає увагу, що Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту укладання договору. Також відповідно до п. 6.9. Договору позичальник має право протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня укладення договору відмовитися від договору без пояснення причин , у тому числі в разі отримання ним грошових коштів, про що зобов`язаний повідомити кредитодавця до закінчення вказаних 14 (чотирнадцяти) календарних днів шляхом направлення відповідного повідомлення у письмовій формі на адресу кредитодавця. Проте, відповідачка правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористалась та продовжила користуватись кредитом на погоджених між сторонами умовах.

Відповідно до паспорту споживчого кредиту зазначено, що споживач підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних умов кредитування. Вищевказане підписано відповідачкою шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Просить рішення суду в частині стягнення заборгованості в розмірі 2 927,53 грн та судовий збір у розмірі 120,60 грн скасувати та прийняти нове рішення про стягнення з відповідачки суму заборгованості в розмірі 64 487,62 грн та судових витрат на користь позивача.

Відповідачка правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась, що відповідно до ч.3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

За змістом ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, ураховуючи таке.

Встановлено, що між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1376-5711 від 05.04.2024 за допомогою веб-сайту, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором С2894.

Грошові кошти в сумі 18 000 грн перераховано на банківську платіжну картку відповідача за допомогою платіжної системи LiqPay, що підтверджується довідкою Товариства (платіж № 2446284910 перераховано на банківську картку отримувача (маска № НОМЕР_1 ).

Відповідно до договору про відкриття кредитної лінії: кошти надано у користування строком на 300 днів. Дата повернення (виплати) кредиту – 29.01.2025 (п.4.12.); плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом, яка є фіксованою, однак позичальнику на умовах, вказаних у цьому договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за промо-ставкою та/або пільговою, та/або зниженою процентними ставками. Надані клієнту в межах програм лояльності ставки діють і залишаються незмінними протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання клієнтом усіх умов відповідної програми лояльності (п.4.7.); базовий період складає 30 календарних днів; перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду.

Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії цього договору (п.4.8.); сплату процентів за користування кредитом згідно з п.4.9. договору позичальник зобов`язаний здійснювати не пізніше визначених графіком платежів (який є додатком 3 до договору) дат, які є останніми днями відповідних базових періодів шляхом здійснення безготівкового переказу суми, що дорівнює обов`язковому платежу, на банківський рахунок кредитодавця; (п.4.10.) стандартна процентна ставка становить 2.50% процентів за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за промо-ставкою та/або зниженою, та/або пільговою процентною ставкою); денна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 2.50% процентів; орієнтовні загальні витрати за споживчим кредитом на дату укладення кредитного договору складають 153 000 грн та включають у себе проценти за користування кредитом; наведений у договорі розрахунок денної процентної ставки містить обчислення розміру відповідної ставки виходячи із вказаного вище розміру загальних витрат споживача за користування кредитом в межах передбаченого договором 300-денного строку кредитування (п.4.15.-4.18); промо-ставка (вид акційної процентної ставки) становить 1,75% за кожен день користування кредитом протягом перших 30 календарних днів першого базового періоду, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника спробувати скористатися послугами кредитодавця; пільгова процентна ставка становить 2,50% за кожен день користування кредитом протягом першого базового періоду, яка надається кредитодавцем винятково як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника спробувати скористатися послугами кредитодавця; позичальнику протягом першого базового періоду надана можливість сплати процентів за користуванням кредитом за пільговою процентною ставкою (п.10.1).

Відповідачка у справі не заперечує щодо факту укладення кредитного договору, розмір та строки отриманого позичальником кредиту в сумі 18 000 грн. До того ж, відповідачкою було внесено кошти на погашення заборгованості в розмірі 4 000 грн, з яких: 2 205 грн враховано на погашення відсотків та 1 795 грн враховано на погашення основного боргу. Таким чином сума основного боргу зменшилась до 16 205 грн. В подальшому відповідачкою було здійснено неодноразово платежі на користь позивача з метою виконання взятих на себе зобов`язань.

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у відповідних постановах дійшов висновку, що будь-який вид договору, що укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Для підтвердження достовірності походження та цілісності електронного документа може використовуватися електронна печатка. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Відповідно до копії розрахунку заборгованості за договором № 1376-5711 від 05.04.2024 року вбачається, що станом на 17.02.2026 загальна заборгованість відповідачки по кредитному договору становить 110 600,29 грн, що складається з: основного боргу – 16 205 грн, залишку відсотків – 94 395, 29 грн.

Позивачем було ухвалено рішення про часткове списання боргу за нарахованими процентами за умови сплати позичальником боргу в цій частині у розмірі 48 282,62 грн.

Враховуючи вищезазначене, остаточна сума заборгованості - 64 487,62 грн, що включає борг за тілом кредиту - 16 205 грн та 48 282,62 грн – сума нарахованих, але не сплачених процентів.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, між сторонами вказаного кредитного договору було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів, які оформлені ними в електронній формі з використанням електронних підписів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики за електронним договором є обов`язковим.

Задовольнивши частково позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс», суд першої інстанції вказав, що стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором в частині суми нарахованих процентів є неможливим та протиправним, а нарахований борг підлягає перерахунку, оскільки наданий позивачем розрахунок вчинений з порушенням вимог Закону № 3498-ІХ.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до приписів ч.5 ст.8 у чинній з 24.12.2023 редакції Закону №1734-VІІІ максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Процентна ставка за споживчим кредитом є істотною умовою договору. Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими Законом № 1734-VІІІ, є нікчемними, тобто недійсним в силу цього закону.

Відповідно до п.17 «Перехідних та прикінцевих положень» Закону №1734-VІІІ, доповненого Законом № 3498 протягом перших 120 днів після набрання чинності цим законом (з 24.12.2023) максимальний розмір денної процентної ставки за споживчим кредитом не може перевищувати 2,5%, а протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Однак відповідно до п. 2 Розділу ІІ «Перехідні та прикінцеві положення» Закону №3498 можливість встановлення упродовж перехідного періоду тривалістю 240 календарних днів денних процентних ставок за кредитними договорами у вищому, ніж граничному розмірі, поширюється лише на договори про споживчий кредит, що укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після 24.12.2023.

Більше того, запроваджена Законом № 3498 денна процентна ставка за договором про надання споживчого кредиту в жодному разі не може імперативно перевищувати 1%.

Суд звертає увагу, що до набуття чинності положеннями Закону № 3498 у нормах Закону № 1734 не передбачалися ані поняття «денної процентної ставки», ані не вказувалася як обов`язкова формула розрахунку цієї ставки у відносинах споживчого кредитування. Натомість, відповідна ставка із формульним розрахунком безпосередньо передбачена чинною з 24.12.2023 редакцією ч.4,5 ст.8 Закону № 1734-VІІІ.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 1 Закону № 1734-VІІІ загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з вимогами п.4,6,8 ч.3 ст.9 Закону № 1734-VІІІ інформація, що надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, має містити, зокрема, відомості про: тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки; орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів. Споживач, який внаслідок ненадання йому визначеної у цій статті інформації або надання її в неповному обсязі чи надання недостовірної інформації уклав договір на менш сприятливих для себе умовах, ніж ті, що передбачені у цій інформації, має право вимагати приведення укладеного договору у відповідність із зазначеною інформацією шляхом направлення кредитодавцю відповідного письмового повідомлення (ч.12 ст.9 Закону № 1734-VІІІ).

Відповідно до п.8,9 ч.1 ст. 12 Закону № 1734-VІІІ у договорі про споживчий кредит зазначаються: процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.

Суд при здійсненні перерахунку, керувався тим, що відповідно до приписів ч.1,2 ст. 16 Закону № 1734-VІІІспоживач має право в будь-який час повністю або частково достроково повернути споживчий кредит, у тому числі шляхом збільшення суми періодичних платежів. Договором про споживчий кредит може бути передбачено обов`язок повідомлення кредитодавця про намір дострокового повернення споживчого кредиту з оформленням відповідного документа.

Якщо споживач скористався правом повернення споживчого кредиту шляхом збільшення суми періодичних платежів, кредитодавець зобов`язаний здійснити відповідне коригування зобов`язань споживача у бік їх зменшення та на вимогу споживача надати йому новий графік платежів.

Договором про споживчий кредит може встановлюватися порядок дострокового повернення споживчого кредиту з урахуванням положень частини третьої цієї статті. Споживач у разі дострокового повернення споживчого кредиту сплачує кредитодавцю проценти за користування кредитом та вартість усіх послуг, пов`язаних з обслуговуванням та погашенням кредиту, за період фактичного користування кредитом.

Таким чином норми Закону № 1734-VІІІне можуть обмежувати право позичальника будь-якими сумами повністю або частково повертати отриманий кредит, адже від залишку неповернутої суми кредиту здійснюється подальше нарахування процентів в межах погодженого строку кредитування. Лише у разі, якщо відповідне положення закріплено в договорі споживчого кредитування, на позичальника може покладатися обов`язок повідомлення кредитодавця про намір дострокового повернення кредиту з подальшим оформленням змін у договірних відносинах сторін (таких умов досліджений судом кредитний договір з участю відповідачки не містить).

Підписуючи кредитний договір із графіком платежів позичальник знає коли та в якій сумі йому необхідно внести чергові платежі, проте ніщо не забороняє цьому позичальнику внести в рахунок взятих на себе зобов`язань значно більші платежі і/або здійснити їх внесення раніше вказаних у графіку строків, очікуючи, що надмірно внесена сума грошових коштів буде зарахована в рахунок дострокового виконання основного зобов`язання (за умови відсутності прострочень з інших платежів).

Відповідно до змісту підписаного між сторонами у цій справі додатку № 3 до кредитного договору повернення кредиту з процентами здійснюється у спосіб здійснення 10 чергових платежів щоразу через кожних 30 календарних днів. Однак повернення основної суми (тіла) кредиту в спосіб здійснення одноразового платежу – включено до складу останнього чергового платежу, строк настання якого припадає на 29.01.2025.

Із розрахунку позивача вбачається, що позичальницею внесенні грошові кошти на користь кредитодавця: 11.04.2024 – 4 000,00 грн, 07.05.2024 – 6 300,00 грн, 08.05.2024 – 1 843,00 грн, 08.06.2024 – 6 000,00 грн, 10.06.2024 – 7 369,29 грн. При цьому строк сплати 1-го чергового платежу настав 04.05.2024, 2-го – 03.06.2024, 3-го – 03.07.2024, 4-го – 02.08.2024 ітд.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що договір №1376-5711було укладено 05.04.2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому положення пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» поширюється на нього.

За таких обставин, проценти в розмірі 48 282,62 грн, які позивач просить стягнути з відповідачки, розраховані позивачем неправильно, тому суд першої інстанції провів їх перерахунок і дійшов висновку, що борг відповідачки становить в сумі 2 927,53 грн, з яких 851,09 грн – неповернута сума (тіло) кредиту, решта – несплачені проценти за користування кредитними коштами. Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судом також стягнуто понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору пропорційно до суми задоволених вимог.

Необґрунтованими є доводи апелянта щодо неправильного перерахунку розміру заборгованості судом першої інстанції.

Апеляційний суд вважає, що відсотки за користування кредитними коштами за вказаним договором повинні розраховуватися з урахуванням законодавчих змін, тому перерахував їх, привівши у відповідність до норм Цивільного кодексу України, Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 року, що набрав чинності 24.12.2023 року та інших нормативно-правових актів і суд першої інстанції провів правильний перерахунок заборгованості за кредитним договором.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржуване рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ТОВ «УкрКредитФінанс» залишити без задоволення.

Заочне рішення Калуського міськрайонного суду від 18 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову складено 18 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: О.В. Пнівчук О.О. Томин