Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №185/15021/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2524/26 Справа № 185/15021/25 Суддя у 1-й інстанції - Самоткан Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Піскун О. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Мерцалова Максима Юрійовича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2026 року стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, та стягнуто на користь держави судовий збір у сумі 665,60 гривень.

Згідно з постановою суду першої інстанції, 03 грудня 2025 року о 12 год. 45 хв. по вул. Вишневій в с. Зоряне Межівського району Дніпропетровської області, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ 2108», н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння. Від проходження огляду для визначення стану сп`яніння в медичному закладі відмовився під безперервну відео фіксацію на нагрудний відео реєстратор № 797857. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність (протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 995713 від 03 грудня 2025 року).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі захисник просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що одразу після процесуального спілкування з працівниками поліції близько 13:00 години ОСОБА_1 , не погоджуючись із безпідставними звинуваченнями та діючи абсолютно добросовісно, першочергово й невідкладно направився до найближчого медичного закладу в селищі Шахтарському для проходження медичного огляду. Проте у даній лікарні йому було відмовлено у проведенні обстеження через відсутність письмового направлення від працівників поліції. Не зупиняючись у своєму прагненні довести відсутність у своєму організмі будь-яких заборонених речовин чи алкоголю, ОСОБА_1 одразу ж переїхав до міста Павлограда та звернувся до спеціалізованого закладу охорони здоров?я — КНП «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради, де пройшов повноцінний медичний огляд та здав лабораторні аналізи (зокрема, забір крові).

Зазначає, що часовий проміжок між контактом із поліцією та проведенням лабораторних досліджень становить близько 3 годин, що з урахуванням часу на переїзди між населеними пунктами (смт Шахтарське — м. Павлоград) та первинну відмову в місцевому медзакладі свідчить про безперервність дій апелянта.

Зауважує, що за результатами проведеного огляду та лабораторного дослідження крові у Висновку лікаря чітко зафіксовано: «Ознак сп?яніння не виявлено (стан сп?яніння не виявлено)», що є прямим та беззаперечним доказом перебування водія у повністю тверезому стані.

Вважає, що поведінка ОСОБА_1 та проходження ним медичного огляду свідчить про відсутність умислу ухилитися від встановленої процедури.

Стверджує, що працівниками поліції було порушено імперативний порядок роз?яснення прав водію, а штучно зафіксована відмова стала наслідком ненадання поліцейськими належного роз?яснення процесуальних наслідків та відмови забезпечити доставку особи до закладу охорони здоров`я, що робить процедуру складання протоколу за формою та змістом такою, що суперечить вимогам закону.

Просить врахувати наявність медичного висновку, який підтверджує відсутність в організмі ОСОБА_1 будь яких заборонених речовин чи алкоголю.

Позиції учасників апеляційного процесу.

В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисник Мерцалов М. Ю. не з`явилися, захисник надіслав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, подану апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити, у зв`язку з чим апеляційний перегляд здійснено за відсутності вказаних осіб.

Мотиви апеляційного суду.

Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно з вимогами ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ч.2 ст.9 КУпАП адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Згідно із п.п. 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Положеннями ч.1 ст.130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У разі невиконання вимог п.2.5 ПДР України передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Суд апеляційної інстанції вважає викладений в постанові суду першої інстанції висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

Викладений в постанові суду першої інстанції висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 995713 від 03 грудня 2025 року, в якому вказані обставини інкримінованого адміністративного правопорушення; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 03.12.2025, відповідно до якого ОСОБА_1 направляється на огляд до закладу охорони здоров`я та від такого огляду відмовився; відеозаписом до протоколу, на якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду для визначення стану сп`яніння у встановленому законом порядку; копією постанови серії ББА № 410613 від 03.12.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126, ч. 5 ст. 121 КУпАП; довідкою з бази даних ІП НПУ про те, що ОСОБА_1 має посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 12.02.2016 року, ТСЦ6348.

Надані докази були досліджені апеляційним судом.

Дослідивши вказані матеріали суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п.2.5ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у поза розумний сумнів.

Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів, наданих під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається.

З дослідженого відеозапису апеляційним судом встановлено, що працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про наявність у нього ознак наркотичного сп`яніння та запропонували пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі. Одночасно йому було роз`яснено порядок проходження такого огляду, зокрема те, що його буде доставлено до медичного закладу у супроводі працівників поліції та після проведення огляду доставлено ними назад. Таким чином, ОСОБА_1 було повідомлено про можливість пройти огляд у медичному закладі та роз`яснено порядок забезпечення його доставлення до такого закладу і повернення після огляду, на що останній відмовився, після чого поліцейський попередив про складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП за відмову від проходження огляду на встановлення стану наркотичного сп`яніння, що спростовує наведені в апеляційній скарзі твердження.

Твердження захисника про те, що ОСОБА_1 не перебував в стані наркотичного сп`яніння, не впливають на доведеність його вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, зокрема п. 2.5 ПДР, оскільки він був зобов`язаний виконати вимогу працівника поліції про проходження огляду.

Зазначене прямо передбачено абз.3 ч.2 ст.16 Закону України "Про дорожній рух", яка покладає на водія безумовний обов`язок виконати передбачені законом вимоги поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп`яніння. При цьому зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що він був складений не за перебування у стані наркотичного сп`яніння, а саме за відмову від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, що є окремою складовою диспозиції ч.1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 того ж дня зі спливом трьох годинсамостійно пройшов огляд на визначення стану сп`яніння в медичному закладі, за результатом якого ознак сп`яніння не виявлено, не спростовує висновків суду першої інстанції щодо порушення ним вимог п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, наданий захисником висновок щодо результатів медичного огляду, складений 15.12.2025 лікарем КНП «ПЛІЛ» ПМР, з якого вбачається, що у ОСОБА_1 при огляді 15.12.2025 о 16.10 год. ознак сп`яніння не виявлено, не має правового значення, відповідно правильно і не прийнятий судом першої інстанції до уваги.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

В матеріалах справи відсутні та під час апеляційного перегляду не надано достатньо доказів на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Дії працівників поліції відповідали вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.

Дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися.

Наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності об`єктивно і в повній мірі свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а доводи апеляційної скарги сприймаються судом, як спроба уникнути відповідальності, оскільки об`єктивних доказів, які могли б спростувати причетність ОСОБА_1 до вказаного правопорушення та його винуватість, суду не надано.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними і такими, що не впливають на законність прийнятого по суті рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

При розгляді справи судом порушень ст.ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.

Спираючись на встановлені фактичні обставини даного адміністративного провадження, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 є доведеною поза розумним сумнівом.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без зміни.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Мерцалова Максима Юрійовича залишити без задоволення.

Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя О. П. Піскун