Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №175/9354/26 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів

Дата: 13 вересня 2026 р.

Справа: №175/9354/26

Суддя: Піскун О. П.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2515/26 Справа № 175/9354/26 Суддя у 1-й інстанції - Шаповалова І. С. Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Піскун О. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про поновлення строку апеляційного оскарження та апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2026 року стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , у званні солдат, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП),

за участю:

захисника Яненка Ю. Ю.

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення.

Постановою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень.

Згідно з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , у званні солдат, 09 квітня 2026 року о 22:20 годин було виявлено поблизу населеного пункту Антонівка траса М-30-06 Дніпровського району під час виконання обов`язків військової служби з ознаками алкогольного сп`яніння (запах з ротової порожнини, хитка хода, почервоніння очей).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк апеляційного оскарження, зазначивши, що він є військовослужбовцем, від суду першої інстанції жодних повісток, смс-повідомлень чи дзвінків з інформацією про дату та час судового засідання не отримував, через що був позбавлений можливості бути присутнім в судовому засіданні та вчасно отримати копію постанови. Про існування постанови дізнався із застосунку «ДІЯ» після сповіщення про наявність штрафу, після чого захисник звернувся до суду для ознайомлення з матеріалами справи та 24.06.2026 отримав копію постанови.

По суті просить постанову суду першої інстанції скасувати, справу надіслати на новий розгляд за належною підсудністю до Солонянського районного суду Дніпропетровської області.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що в провину ставиться подія, яка мала місцем 09.04.2026 поблизу населеного пункту Антонівка на розв`язці трас М30-60 та НОМЕР_2 , яка входить до складу Дніпровського району Дніпропетровської області, та належить до територіальної юрисдикції Солонянського районного суду Дніпропетровської області, проте розгляд справи відбувся Дніпровським районним судом Дніпропетровської області з порушенням правил територіальної підсудності.

Зазначає щодо упередженості судді, яка розглянула справу з грубим порушенням права на захист у той самий день, коли матеріали справи надійшли до суду.

Звертає увагу на те, що Акт огляду на стан сп?яніння є єдиним доказом у справі - жодних відеозаписів чи інших підтверджень не існує. При цьому документ містить очевидні суперечності: подія нібито відбулася 09.04.2026 (огляд тривав усього одну хвилину, з 01:40 до 01:41), але фактичною датою складання Акта зазначено 10 травня 2026 року. Складання єдиного доказу через місяць після події та фізично неможливий хронометраж огляду в одну хвилину вказують на те, що документ оформлювався постфактум, що робить його недопустимим доказом».

Додатково зауважує на обставини проведення другого огляду, який відбувся о 10:07 ранку у медичному пункті на території військової частини НОМЕР_3 . Для тестування використовувався газоаналізатор Drager Alcotest 6820. Однак, як вбачається з роздруківки (чека) приладу, його останнє калібрування було здійснено 03 грудня 2024 року (тобто понад рік тому).

Вказує на низку суттєвих порушень у заповненні Акту огляду на стан сп`яніння, які вказують на порушення процедури його складання, зокрема щодо фіксації ознак сп`яніння, щодо результатів огляду, та щодо процедури залучення свідків.

Окремо просить надати критичну оцінку наявності в матеріалах справи заяви, якою він нібито визнав свою провину та погодився на розгляд справи в його відсутності, оскільки даний документ абсолютно не відповідає його волевиявленню, підписання вказаної заяви відбулося внаслідок тиску на нього з боку командування.

Зазначає, що матеріали справи не містять жодних документів (витягу з наказу по стройовій частині тощо), які б доводили, що на момент складання протоколу ОСОБА_2 перебував у статусі т.в.о. командира військової частини. Відтак, за відсутності документального підтвердження статусу т.в.о. або прямого уповноваження, він не міг реалізовувати повноваження командира щодо складання протоколу.

Враховуючи викладене, даний протокол складений неуповноваженою особою, що є істотним порушенням порядку його оформлення та унеможливлює його використання як належного і допустимого доказу вини.

Стверджує, що в порушення вимог інструкції він не отримував другий примірник протоколу, права йому не роз`яснювались, ознаки сп`яніння фактично встановлено не було та про них не зазначено. Посадові особи не викликали на місце пригоди працівників поліції та не доставили до закладу охорони здоров`я для проходження огляду, проігнорували скарги на стан здоров`я.

Позиції учасників апеляційного процесу.

У судовому засіданні захисник Яненко Ю. Ю. підтримав клопотання про поновлення строку та апеляційну скаргу ОСОБА_1 , просив її задовольнити з підстав, викладених в ній.

У судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з`явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду. Клопотань або заяв про відкладення розгляду справи не подавав.

Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб (ч. 6 ст. 294 КУпАП).

Мотиви апеляційного суду.

Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи та заявлене клопотання про поновлення пропущеного строку, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, а також причини пропуску строку на оскарження постанови, дійшов наступного висновку.

Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 05 червня 2026 року за відсутності особи, яка притягається до відповідальності. З матеріалів справи слідує, що апеляційна скарга подана до суду першої інстанції 02 липня 2026 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Враховуючи, що матеріали справи не містять жодної інформації стосовно направлення у строк, передбачений вимогами ст. 285 КУпАП, тобто протягом трьох днів, копії повного тексту постанови суду 1-ої інстанції ОСОБА_1 , а також вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду та позицію колегії суддів Третьої судової палати Верховного Суду, яка викладена у постанові суду від 11 вересня 2019 року при розгляді справи №130/2448/16-к, відповідно до якої без повного тексту судового рішення особа позбавлена можливості надати належне обґрунтування апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин.

Перевіривши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги апеляційний суд доходить наступних висновків.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною дана особа в його вчиненні.

Вказані вимоги закону при розгляді справи в суді першої інстанції не були дотримані в повному обсязі.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Диспозиція ч. 1 ст. 172-20 КУпАП передбачає відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідальність за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП настає за умови вчинення цих дій, якщо вони вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

При цьому для встановлення складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, істотне значення має не лише сам факт отримання певного цифрового показника за результатами тестування, а й дотримання встановленої законодавством процедури проведення огляду та належність і технічна придатність засобу вимірювання, за допомогою якого такий результат отримано.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 266 -1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Як убачається з наявної у матеріалах справи квитанції за результатами тестування на алкоголь, проведеного 10 квітня 2026 року за допомогою спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6820, останнє калібрування приладу здійснювалося 03 грудня 2024 року.

Апеляційний суд враховує, що в матеріалах справи наявний сертифікат повірки зазначеного спеціального технічного засобу. Разом з тим наявність сертифіката повірки не спростовує необхідності дотримання встановленого порядку експлуатації та технічного обслуговування приладу, у тому числі визначеного виробником інтервалу його калібрування.

Згідно з технічною документацією виробника Drager Alcotest 6820 рекомендований інтервал калібрування приладу становить шість місяців. Отже, між датою останнього зазначеного у квитанції калібрування — 03 грудня 2024 року, та датою проведення тестування — 10 квітня 2026 року, минув значно більший строк, ніж передбачений виробником для калібрування приладу.

Таким чином, на момент проведення тестування строк калібрування приладу був істотно перевищений. За таких обставин сам факт проходження приладом повірки не є достатнім для висновку про достовірність конкретного результату вимірювання, отриманого 10 квітня 2026 року, оскільки матеріали справи не містять належного підтвердження того, що прилад на момент проведення огляду експлуатувався з дотриманням установлених виробником вимог щодо періодичності калібрування.

Апеляційний суд виходить із того, що доказове значення має не лише наявність у приладу чинного документа про повірку, а й можливість достовірно встановити, що конкретний результат вимірювання отримано технічно справним та належним чином підготовленим до проведення вимірювання засобом.

За відсутності належного підтвердження дотримання встановленого інтервалу калібрування та з огляду на істотне перевищення такого інтервалу апеляційний суд має обґрунтовані підстави поставити під сумнів достовірність результату тестування, зазначеного у квитанції від 10 квітня 2026 року.

При цьому відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення можуть бути лише ті фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється, зокрема, винність особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Суд, відповідно до статті 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Отже, квитанція за результатами тестування за допомогою Drager Alcotest 6820 за наведених обставин не може бути визнана достатнім та беззаперечним доказом перебування особи у стані алкогольного сп`яніння, оскільки достовірність отриманого результату вимірювання викликає обґрунтовані сумніви, які не усунуті іншими належними та допустимими доказами.

Крім того, апеляційний суд не бере до уваги як належний доказ акт огляду на стан сп`яніння, оскільки його зміст суперечить іншим матеріалам справи.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ставиться у вину вчинення правопорушення 09 квітня 2026 року. Натомість акт огляду на стан сп`яніння датований 10 травня 2026 року, тобто складений через місяць після дати, яка зазначена у протоколі як дата вчинення адміністративного правопорушення. Також наявні розбіжності у часі проведення огляду, а саме 10:07 год. згідно квитанції Драгера та 01:41 год. згідно Акту огляду.

Матеріали справи не містять належного та об`єктивного пояснення такої істотної розбіжності у датах та часі, у зв`язку з чим зазначений акт не може достовірно підтверджувати факт перебування особи у стані алкогольного сп`яніння саме 09 квітня 2026 року.

Крім того, існує істотна суперечність щодо технічного засобу, за допомогою якого проводився огляд.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що огляд проводився за допомогою спеціального технічного засобу Drager, тоді як в акті огляду на стан сп`яніння зазначено інший технічний засіб — «Алкофор 405».

Таким чином, матеріали справи містять суперечливі відомості щодо того, за допомогою якого саме спеціального технічного засобу фактично проводився огляд особи та отримано результат, який покладено в основу висновку про наявність стану алкогольного сп`яніння.

Зазначені суперечності є істотними, оскільки технічний засіб, за допомогою якого здійснювалося вимірювання, є невід`ємною складовою доказу, а тому відомості щодо його найменування, технічного стану, повірки та калібрування мають безпосереднє значення для оцінки достовірності результату огляду.

Відтак наявні у справі докази не є взаємоузгодженими та містять істотні суперечності щодо дати, часу проведення огляду і технічного засобу, за допомогою якого такий огляд проводився.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 266-1 КУпАП під час проведення огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів уповноважена посадова особа застосовує спеціальні технічні засоби відеозапису, а в разі їх відсутності або неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У випадку застосування спеціальних технічних засобів відеозапису матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Так, з матеріалів справи встановлено, що відеозапис під час проведення огляду не застосовувався, у зв`язку з чим відповідно до ч. 6 ст. 266-1 КУпАП огляд мав проводитися у присутності двох свідків.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено двох свідків, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , однак у матеріалах справи наявні письмові пояснення лише ОСОБА_3 .

Отже, матеріали справи не підтверджують проведення огляду у встановленому законом порядку у присутності двох свідків, що є порушенням вимог ч. 6 ст. 266-1 КУпАП та ставить під сумнів достовірність обставин проведення огляду і отриманого за його результатами доказу.

До того ж апеляційний суд звертає увагу на положення п. 14 ч. 1 ст. 255 КУпАП, де зазначено, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 — 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати командири (начальники) військових частин (установ, закладів), командири підрозділів, які уповноважені на те командирами (начальниками) військових частин (установ, закладів) (статті 172-10- 172-20, крім правопорушень, вчинених поліцейськими поліції особливого призначення Національної поліції України під час дії воєнного стану).

Відповідно до ч. 2 розділу І Інструкції зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення протокол про військове адміністративне правопорушення (далі - протокол) (додаток 1) щодо військовослужбовця (військовозобов`язаного) мають право складати:

командири (начальники) військових частин (військових навчальних закладів, установ) (далі - військова частина) щодо підлеглих військовослужбовців (військовозобов`язаних), у тому числі тимчасово;

командири (начальники) підрозділів, які уповноважені на те командиром (начальником) військової частини, щодо підлеглих військовослужбовців (військовозобов`язаних), у тому числі тимчасово.

Командири підрозділів військової частини, уповноважені складати протоколи, визначаються наказами відповідних командирів (начальників) військових частин.

Уповноважені посадові особи органів військового управління, яким надано право складати протоколи, визначаються наказами відповідних начальників органів військового управління.

Апеляційним судом встановлено, що протокол про військове адміністративне правопорушення серії НГУ №707123 від 10.04.2026 складено заступником командира по роботі з особовим складом військової частини НОМЕР_3 підполковником ОСОБА_2 .

Водночас у матеріалах справи відсутній наказ командира (начальника) військової частини або інший належний документ, яким заступника командира по роботі з особовим складом військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_2 було уповноважено на складання протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 172-20 КУпАП.

За відсутності в матеріалах справи належного підтвердження відповідних повноважень особи, яка склала протокол, апеляційний суд не має можливості встановити, що протокол складено уповноваженою на те посадовою особою, а тому він не може бути покладений в основу висновку про доведеність вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Таким чином, встановлені у справі порушення та суперечності в сукупності ставлять під сумнів належність і достовірність доказів, а відтак не дають підстав для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції — скасуванню.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 задовольнити та поновити йому строк апеляційного оскарження постанови Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2026 року.

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя О. П. Піскун

Оригінал: reyestr.court.gov.ua