Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №185/10721/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2411/26 Справа № 185/10721/26 Суддя у 1-й інстанції - Мельник Ю. А. Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Піскун О. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Остапулі Наталії Петрівни в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2026 року стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП),

за участю:

захисника в режимі відеоконференції Остапулі Н. П.

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 3400 (три тисячі чотириста) гривень на користь держави, та стягнуто на користь держави судовий збір у сумі 665,60 гривень.

Згідно з постановою суду першої інстанції, 19.06.2026 о 14:10 годині в м. Павлограді по проспекту Шахтобудівників, 4 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «MAN», державний номерний знак НОМЕР_1 , скоїв дорожньо-транспортну пригоду, а саме здійснив наїзд на автомобіль марки «Volkswagen Golf», державний номерний знак НОМЕР_2 , що стояв. Після чого залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний, чим порушив вимоги п.2.10 А ПДР України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі захисник просить поновити строк апеляційного оскарження, зазначивши, що оскаржувана постанова ОСОБА_1 вручена не була. Захисник ознайомився з її змістом при ознайомленні з матеріалами даної справи 24.07.2026, що підтверджується відповідною розпискою.

По суті просить постанову суду першої інстанції скасувати, закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомленим про місце і час розгляду справи, докази направлення судової повістки в матеріалах справи відсутні. Стверджує, що наявна в матеріалах справи довідка про доставлення ОСОБА_1 . SMS - повідомлення з відомостями про призначення судового засідання не є доказом його належного повідомлення, оскільки відсутня належним чином оформлена заява від ОСОБА_1 про згоду на отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS - повідомлення.

Зазначає, що в протоколі про адміністративне правопорушення вказані технічні засоби відеозапису: 795636, 795472, які до матеріалів справи не долучені.

Вказує, що ОСОБА_1 заперечує факт своєї причетності до ДТП, тобто, що саме його автомобіль зіткнувся з автомобілем потерпілого, що призвело до пошкодження на останньому лівого дзеркала, оскільки він цього ДТП не бачив і не відчув його ознак.

Зауважує, що потерпілий не бачив ДТП, а свідок ОСОБА_2 вказала лише марку причетного до ДТП автомобіля і напис на ньому «Нова пошта». При цьому, автомобілів MAN з написом «Нова пошта» багато, а інших доказів, які б вказували, що автомобіль потерпілого пошкодив саме автомобіль під керуванням ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Таким чином, вважає, що матеріали справи не доводять «поза розумним сумнівом» факт причетності ОСОБА_1 до ДТП. При цьому, зібрані докази не підтверджують, що ОСОБА_1 усвідомлював свою причетність до ДТП та умисне залишення місця ДТП.

Позиції учасників апеляційного процесу.

У судовому засіданні захисник Остапуля Н. П. підтримала клопотання про поновлення строку та апеляційну скаргу, просила її задовольнити з підстав, викладених в ній.

У судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з`явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду. Клопотань або заяв про відкладення розгляду справи не подавав.

Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб (ч. 6 ст. 294 КУпАП).

Мотиви апеляційного суду.

Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи та заявлене клопотання про поновлення пропущеного строку, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, а також причини пропуску строку на оскарження постанови, дійшов наступного висновку.

Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 16 липня 2026 року за відсутності особи, яка притягається до відповідальності. З матеріалів справи слідує, що апеляційна скарга подана до суду першої інстанції 29 липня 2026 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Враховуючи, що матеріали справи не містять жодної інформації стосовно вручення учасникам справи копії повного тексту постанови суду 1-ої інстанції, а також вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду та позицію колегії суддів Третьої судової палати Верховного Суду, яка викладена у постанові суду від 11 вересня 2019 року при розгляді справи №130/2448/16-к, відповідно до якої без повного тексту судового рішення особа позбавлена можливості надати належне обґрунтування апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин.

Перевіривши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги апеляційний суд доходить наступних висновків.

Згідно вимог ст.ст.245,251,252,280 КУпАП суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною дана особа в його вчиненні.

Вказані вимоги закону при розгляді справи в суді першої інстанції не були дотримані в повному обсязі.

Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 122-4 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Відповідно до п.1.10 ПДР України залишення місця дорожньо-транспортної пригоди - дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.

Відповідно до п.2.10 "а" ПДР України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП характеризується наявністю вини у формі умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені Правила дорожнього руху і прагне до цього.

З наявних в матеріалах справи письмових пояснень ОСОБА_1 апеляційним судом встановлено, що 19.06.2026 о 14:00 год. він рухався за кермом автомобіля «MAN», державний номерний знак НОМЕР_1 , по проспекту Шахтобудівників поблизу будинку 4 повертав ліворуч та зачепив припаркований автомобіль марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_2 , проте цього не помітив та поїхав далі. В подальшому через 30 хвилин до нього підійшов чоловік та повідомив, що він зачепив його автомобіль, після чого він прийшов на місце ДТП.

Зазначені обставини були підтверджені захисником Арбузова С. Г. в судовому засіданні під час апеляційного розгляду.

Крім того, апеляційним судом було досліджено диск з відеозаписом, наданий представником іншого учасника ДТП, з якого встановлено, що 19.06.2026 о 14:10 годині в м. Павлограді по проспекту Шахтобудівників, 4 рухався автомобіль марки «MAN», який здійснював поворот ліворуч поблизу припаркованого автомобіля марки «Volkswagen». З поведінки водія автомобіля «MAN» вбачається, що останній не відчув момент наїзду на припаркований автомобіль, не зупинився та не пересвідчився в тому, що ДТП відбулося.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджено факт умисного залишення ОСОБА_1 місця дорожньо-транспортної пригоди, що є обов`язковою складовою об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення за ст.122-4 КУпАП.

Будь яких інших доказів, які підтверджували умисне залишення ОСОБА_1 місця дорожньо-транспортної пригоди, матеріали справи не містять.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України».

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст.62 Конституції України, згідно якого ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

Враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, та те, що ОСОБА_1 не погоджується із складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення за ст.122-4 КУпАП, категорично заперечує факт умисного залишення місця ДТП, суд приходить до висновку, що його вина у вчиненні правопорушення за ст.122-4 КУпАП не доведена достатніми, допустимими та достовірними доказами.

Зазначене свідчить про недоведеність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, що в розумінні п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження по справі.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_3 задовольнити та поновити їй строк апеляційного оскарження постанови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника Остапулі Наталії Петрівни задовольнити.

Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя О. П. Піскун