Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №201/2270/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5786/26 Справа № 201/2270/26 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С. О. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді – Свистунової О.В.,

суддів: Ткаченко І.Ю., Пищиди М.М.,

за участю секретаря – Піменової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 25 лютого 2026 року

у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 , Соборний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, –

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 , Соборний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Заява обґрунтовувалась тим, що вона є дружиною зниклого безвісти військовослужбовця – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 30 січня 2025 року, що підтверджується витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30 січня 2025 року № 30, відповідно до якого рядового ОСОБА_2 , призначеного наказом командира ВЧ НОМЕР_2 (по особовому складу) від 30 січня 2025 року № 29-РС на посаду навідника 1 відділення морської піхоти 3 взводу морської піхоти 1 роти морської піхоти ВЧ НОМЕР_1 , шпк «матрос», ВОС-101281М, який прибув з військової частини НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , з 30 січня 2025 року зараховано до списків особового складу військової частини. Вважати таким, що з 30 січня 2025 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Згідно сповіщення сім`ї № 34/16/3683 від 07 липня 2025 року, складеного ІНФОРМАЦІЯ_2 , рядовий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навідник 1 відділення морської піхоти 3 взводу морської піхоти 1 роти морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , прийнятий (призваний) на військову службу 28 січня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час виконання бойових завдань в районі проведення бойових дій 22 червня 2025 року зник безвісти в районі населеного пункту Яблунівка Краматорського району Донецької області.

За фактом зникнення безвісти під час виконання бойового завдання військовослужбовця ОСОБА_2 , 09 липня 2025 року було відкрито кримінальне провадження № 12025042130000938. Втім в ході досудового розслідування встановити інформацію про його місце перебування не вдалося.

Військовою частиною НОМЕР_1 у відповідь на адвокатський запит № 26/12/25-3 надано копії матеріалів службового розслідування за фактом зникнення безвісти рядового ОСОБА_2 .

Об`єднаним центром з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України у відповідь на адвокатський запит № 05/01/26 повідомлено, що в Об`єднаному центрі наявна інформація про факт зникнення військовослужбовця ОСОБА_2 , втім під час взаємодії з органами, які уповноважені на розшук осіб, зниклих безвісти за особливих обставин міжнародними організаціями, фактичні дані про місцезнаходження ОСОБА_2 , перебування його у полоні держави-агресора, тощо, Об`єднаним центром не отримувалися.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у відповідь на адвокатський запит № 26/12/25-4 фактично відмовив в наданні запитуваних документів зокрема, копій матеріалів службового розслідування обставин зникнення безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 , пославшись на те, що органи ТЦК та СП не є розпорядниками службової інформації, яка надходить до них з військових частин, і не мають права надавати оригінали або копії документів, які надійшли на запит рідних військовослужбовців з військових частин, окрім випадків, коли військовою частиною зазначено конкретну особу, якій необхідно надати документи. Запропонував ОСОБА_1 особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 для повторного написання заяви.

24 червня 2025 року наказом № 940 командира ВЧ НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) призначено службове розслідування за фактом зникнення безвісти військовослужбовця 1 роти морської піхоти ВЧ НОМЕР_1 рядового ОСОБА_2 . Підстава призначення службового розслідування – рапорт від 22 червня 2025 року № 59000 командира 1 роти морської піхоти ВЧ НОМЕР_1 .

Результати службового розслідування оформлено Актом проведення службового розслідування за фактом зникнення безвісти рядового ОСОБА_2 № 6009 від 04 липня 2025, затвердженого командиром ВЧ НОМЕР_1 .

Згідно акту проведення службового розслідування: випадок стався 22 червня 2025 року близько 13 год. 50 хв. Відомості про військовослужбовця: рядовий ОСОБА_2 , навідник 1 відділення морської піхоти 3 взводу морської піхоти 1 роти морської піхоти військової частини НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний ІНФОРМАЦІЯ_4 . Адреса проживання: АДРЕСА_2 . Характеристика об`єкта, дільниці та місця випадку: в околицях н.п. Яблунівка Донецької області. Обставини, за яких стався випадок: рядовий ОСОБА_2 виконував бойове завдання на підставі бойового розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 від 19 червня 2025 року № 84/дск в районі н.п. Яблунівка Донецької області. Зранку 22 червня 2025 року позиції десантно-штурмової роти піддавалися ворожим обстрілам. Противник помітив переміщення рядового ОСОБА_2 та військовослужбовця з позивним «Веселий» і наносив по ним ураження FPV-дронами. Спочатку противник наніс ураження по будівлі, де ховалися військовослужбовці, внаслідок чого вони опинилися під завалами. Після того, як вони вибралися з-під завалів, рядовий ОСОБА_2 та «Веселий» сховалися під деревом. Близько 13 год. 50 хв. 22 червня 2025 противник наніс повторне ураження FPV-дроном по місцю перебування військовослужбовців, внаслідок чого рядовий ОСОБА_2 та «Веселий» отримали несумісні з життям поранення і загинули на місці. Через активні бойові дії наблизитися до місця загибелі військовослужбовців щоб забрати тіла можливості не було, таким чином тіло рядового ОСОБА_2 залишилося на місці загибелі на південних околицях н.п. Яблунівка Донецької області (приблизні координати 48.419508, 37.606575).

Зранку 23 червня 2025 року в ході аеророзвідки (приблизні координати 48.419508, 37.606575) під деревом було виявлено тіла двох загиблих військовослужбовців в формі Збройних Сил України, проте ідентифікувати їх через щільність гілок не було можливим.

В подальшому місце загибелі рядового ОСОБА_2 перейшло під ворожий контроль і станом на липень 2025 року залишається під ворожим контролем, тому евакуювати тіло загиблого військовослужбовця немає можливості.

Хоча рядовий ОСОБА_2 ймовірно загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 , проте в розпорядженні ВЧ НОМЕР_1 відсутні документи, підтверджуючі загибель.

У пункті 5 акту проведення службового розслідування «Висновки комісії щодо осіб, які допустили порушення законодавчих та інших нормативно-правових актів, внаслідок яких стався випадок.» зазначено наступне: Зникнення безвісти рядового ОСОБА_2 відбулося під час виконання бойового завдання із захисту незалежності та територіальної цілісності України в південних околицях н.п. Яблунівка Донецької області внаслідок безпосереднього бойового зіткнення зі збройними силами російської федерації. Порушення законодавчих та інших нормативно-правових актів з боку постраждалого та інших військовослужбовців під час проведення службового розслідування не виявлено.

24 липня 2025 року наказом № 583 командира ВЧ НОМЕР_1 (з основної діяльності) за результатами службового розслідування: вважати рядового ОСОБА_2 таким, що зник безвісти 22 червня 2025 року під час виконання бойового завдання із захисту незалежності та територіальної цілісності України в південних околицях н.п. Яблунівка Донецької області внаслідок безпосереднього бойового зіткнення зі збройними силами російської федерації.

Ураховуючи викладене, заявниця просила суд встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Золотоноша Черкаської області, дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_5 , у віці 41 рік, місце смерті: село Яблунівка Іллінівської сільської громади Краматорського району Донецької області.

Рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 25 лютого 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 – відмовлено.

У поданій 20 березня 2026 року апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України.

Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що суд першої інстанції неналежно оцінив докази, які підтверджують загибель чоловіка заявниці під час виконання бойового завдання. Надані заявницею письмові докази не містять суперечностей і дають можливість зробити не просто вірогідне припущення, а дійти висновку про смерть ІНФОРМАЦІЯ_5 поблизу села Яблунівка Іллінівської сільської громади Краматорського району Донецької області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджуються свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим 11 червня 2019 року Соборним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

ОСОБА_2 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 30 січня 2025 року, що підтверджується витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30 січня 2025 року № 30, відповідно до якого рядового ОСОБА_2 , призначеного наказом командира ВЧ НОМЕР_2 (по особовому складу) від 30 січня 2025 року № 29-РС на посаду навідника 1 відділення морської піхоти 3 взводу морської піхоти 1 роти морської піхоти ВЧ НОМЕР_1 , шпк «матрос», ВОС-101281М, який прибув з військової частини НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , з 30 січня 2025 року зараховано до списків особового складу військової частини. Вважати таким, що з 30 січня 2025 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Згідно сповіщення сім`ї № 34/16/3683 від 07 липня 2025 року, складеного ІНФОРМАЦІЯ_2 , рядовий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навідник 1 відділення морської піхоти 3 взводу морської піхоти 1 роти морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , прийнятий (призваний) на військову службу 28 січня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час виконання бойових завдань в районі проведення бойових дій 22 червня 2025 року зник безвісти в районі населеного пункту Яблунівка Краматорського району Донецької області.

За фактом зникнення безвісти під час виконання бойового завдання військовослужбовця ОСОБА_2 , 09 липня 2025 року було відкрито кримінальне провадження № 12025042130000938.

Об`єднаним центром з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України у відповідь на адвокатський запит № 05/01/26 повідомлено, що в Об`єднаному центрі наявна інформація про факт зникнення військовослужбовця ОСОБА_2 , втім під час взаємодії з органами, які уповноважені на розшук осіб, зниклих безвісти за особливих обставин міжнародними організаціями, фактичні дані про місцезнаходження ОСОБА_2 , перебування його у полоні держави-агресора, тощо, Об`єднаним центром не отримувалися

24 червня 2025 року наказом № 940 командира ВЧ НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) призначено службове розслідування за фактом зникнення безвісти військовослужбовця 1 роти морської піхоти ВЧ НОМЕР_1 рядового ОСОБА_2 . Підстава призначення службового розслідування – рапорт від 22 червня 2025 року № 59000 командира 1 роти морської піхоти ВЧ НОМЕР_1 .

Результати службового розслідування оформлено актом проведення службового розслідування за фактом зникнення безвісти рядового ОСОБА_2 № 6009 від 04 липня 2025, затвердженого командиром ВЧ НОМЕР_1 .

24 липня 2025 року наказом № 583 командира ВЧ НОМЕР_1 (з основної діяльності) за результатами службового розслідування: вважати рядового ОСОБА_2 таким, що зник безвісти 22 червня 2025 року під час виконання бойового завдання із захисту незалежності та територіальної цілісності України в південних околицях н.п. Яблунівка Донецької області внаслідок безпосереднього бойового зіткнення зі збройними силами російської федерації.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що досліджені судом докази у сукупності достовірно не засвідчують смерть чоловіка заявниці, а лише дають підстави для обґрунтованого припущення смерті за обставин, які підтверджені цими доказами та можуть засвідчувати смерть, а тому підстави для задоволення заяви відсутні, оскільки заявниця не надала належних, допустимих і достатніх доказів, на підставі яких суд може достовірно встановити смерть її чоловіка.

Також суд виснував, що за наявності припущення про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які засвідчують цей факт, правильно звертатись до суду із заявою про оголошення особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України).

Оскільки докази у сукупності достовірно не підтверджують смерть сина заявниці, а лише дають підстави для обґрунтованого припущення смерті за обставин, які підтверджені та можуть засвідчувати смерть, заявниця не позбавлена можливості звернутися до суду із заявою про оголошення судом її сина померлим на підставі частини другої статті 46 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Суд розглядає справи про встановлення факту: смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункти 8 і 9 частини першої статті 315 ЦПК України).

Встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно засвідчують смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2026 року у справі № 754/13452/25 (пункт 39)).

Заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника (абзац другий частини першої статті 317 ЦПК України).

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою (пункт 3 частини другої статті 293 ЦПК України).

Фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, – протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру – протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців (частини перша та друга статті 46 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає декілька підстав для оголошення фізичної особи померлою: (1) тривала безвісна відсутність, тобто, якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років; (2) особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом шести місяців; (3) за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру суд може оголосити її померлою протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; (4) якщо особа пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, суд може оголосити її померлою після спливу двох років із дня закінчення воєнних дій; суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2019 року у справі № 490/342/17).

З огляду на викладене у ЦПК України є чотири процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органи державної реєстрації актів цивільного стану можуть видати свідоцтво про смерть:

- встановлення факту смерті особи у певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);

- визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

Вказані процедури відрізняються, мають певні особливості та зумовлюють різні юридичні наслідки (див. mutatis mutandis постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 грудня 2025 року у справі № 132/611/25, від 13 травня 2026 року у справі № 754/13452/25 (пункт 32)).

Підставами для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, які можуть підтвердити ті обставини, про які стверджує заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю (див. mutatis mutandis постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2024 року у справі № 756/5840/23, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2026 року у справі № 754/13452/25).

За наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильно звертатися до суду із заявою про оголошення особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України) (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року у справі № 204/7924/23)

Таким чином, за наявності лише обґрунтованих припущень про загибель, навіть підкріплених свідченнями очевидців бою та матеріалами службових розслідувань, встановлення факту смерті є передчасним і процесуально невірним кроком. Належним інструментом для подолання стану правової невизначеності у таких випадках є саме оголошення особи померлою, що забезпечує стабільність правовідносин та запобігає ризику судової помилки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі № 506/358/22, від 13 березня 2024 року у справі № 204/7924/23, від 30 червня 2026 року у справі № 199/1061/25 та від 29 липня 2026 року у справі № 945/1784/25. Суд касаційної інстанції неодноразово наголошував, що документи, складені командуванням військової частини (акти про настання смерті, акти службових розслідувань) за відсутності тіла загиблого, є доказами, що підтверджують обставини зникнення особи та обставини, що загрожували смертю, але не є беззаперечними доказами самого біологічного факту смерті в розумінні статті 315 ЦПК України. Такі докази дають підстави для обґрунтованого припущення про загибель, що є предметом доказування саме в процедурі оголошення особи померлою.

Окрім національного законодавства, суд враховує практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка є джерелом права в Україні відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував на принципі правової визначеності як одному з основоположних аспектів верховенства права (справа «Brumarescu v. Romania»). Правова визначеність передбачає дотримання чітких процедур, які гарантують стабільність правовідносин. У контексті визнання особи померлою це означає, що держава має право встановлювати спеціальні, більш суворі процедури для випадків, коли факт смерті базується на презумпції.

У рішенні у справі «Zubac v. Croatia» (2018) ЄСПЛ зазначив, що право на доступ до суду (пункт 1 статті 6 Конвенції) не є абсолютним і може підлягати обмеженням; такі обмеження допускаються, якщо вони переслідують легітимну мету та є пропорційними. Вимога національного законодавства щодо розгляду справ про оголошення особи померлою колегіальним складом суду (суддею та двома присяжними) не є надмірним формалізмом, а слугує легітимній меті забезпеченню максимальної об`єктивності та зниженню ризику судової помилки у справах, які мають серйозні правові наслідки, зокрема майнові (справа «Golder v. the United Kingdom»).

Крім того, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції, кожна особа має право на мирне володіння своїм майном. Соціальні виплати сім`ям загиблих військовослужбовців, на які претендують заявники, підпадають під поняття «майно» в розумінні практики ЄСПЛ (справа «Stec and Others v. the United Kingdom»). Держава зобов`язана забезпечити, щоб надання таких виплат відбувалося на підставі законних, чинних судових рішень, які не можуть бути в подальшому скасовані через процедурні порушення. Таким чином, дотримання судом встановленої законом процедури (оголошення померлим замість встановлення факту) є гарантією захисту майнових прав самих заявників від подальшої правової невизначеності та можливого скасування рішення, що відповідає статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту).

Звертаючись до суду із заявою заявниця для підтвердження факту загибелі її чоловіка надала, зокрема, сповіщення сім`ї від ІНФОРМАЦІЯ_2 , витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, витяг із наказу командира військової частини про результати проведення службового розслідування, витяг із журналу бойових дій військової частини, акт службового розслідування військової частини, відповідь на адвокатський запит Об`єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України.

Суди першої інстанції встановив, що зазначені документи вказують на те, що чоловік заявниці зник безвісти, а витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо початку кримінального провадження за частиною першою статті 115 КК України – на існування кримінального провадження за фактом втрати заявницею зв`язку із її чоловіком унаслідок бойових дій, а не на факт смерті. Беззаперечних доказів саме смерті (загибелі) чоловіка заявниці немає. Суд першої інстанції зауважив, що докази, які надала заявниця, у сукупності достовірно не засвідчують смерть її чоловіка 22 червня 2025 року, а лише дають підстави для обґрунтованого припущення про смерть за обставин, які ці докази підтверджують.

З огляду на вказане правильним є висновок суду першої інстанції про те, що заявниця має можливість звернутися до суду із заявою про оголошення її чоловіка померлим.

Таким чином, єдиним законним та ефективним способом захисту прав заявниці за обставин цієї справи є звернення до суду із заявою про оголошення ОСОБА_2 померлим у порядку глави 4 розділу IV ЦПК України. Згідно з частиною другою статті 46 ЦК України, суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу двох років, але не раніше спливу шести місяців, якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували смертю. Оскільки з моменту події (22 червня 2025 року) минуло більше шести місяців, заявники мають повне право на звернення з такою заявою, яка буде розглянута судом у складі судді та двох присяжних.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду.

З урахуванням того, що інші наведені в апеляційній скарзі доводи аналогічні доводам заяви та були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який з дотриманням вимог статей 263, 264 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано спростував, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявниці. При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб заявник надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення – без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 25 лютого 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 18 вересня 2026 року.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: І.Ю. Ткаченко

М.М. Пищида