Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №953/11049/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/11049/26

н/п 3/953/2083/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2026 р. м. Харків

Суддя Київського районного суду м. Харкова Кіндер В.А., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисника Кундіуса І.В., розглянувши у залі суду, матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

27 липня 2026 року о 05 годині 10 хвилин в м. Харкові по вул. Чернишевська, 68 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW X5, державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та проведення огляду в закладі охорони здоров`я водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 провину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав. Надав пояснення, відповідно до яких дійсно керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції. Працівниками поліції було запропоновано пройти огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння. На зазначену пропозицію пройти огляд погодився, однак жодних дій працівниками поліції щодо такого проходження не було вчинено. Працівником поліції був наданий протокол, який ОСОБА_1 підписав.

Захисником ОСОБА_1 адвокатом Кундіусом І.В. заявлене клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Клопотання мотивоване тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в підтвердження вини ОСОБА_1 . До протоколу про адміністративне правопорушення не додано відеозапису, який би був повний та безперервний та зміг би підтвердити всі обставини події. Сам протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю природою він не є самостійним та беззаперечним доказом, а обставини в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, докази наявні в ній та оцінивши їх в сукупності, дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За змістом вимог ст. 256, ч. 1 ст. 257 КУпАП питання наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення суд вирішує лише в межах протоколу, складеного відносно конкретної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується у статті 251 КУпАП.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст.130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Винна ОСОБА_1 належним чином підтверджена: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 729983 від 27.07.2026, в якому, зокрема, безпосередньо зафіксовано факт вчинення адміністративного правопорушення (відмова від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння); долученими до протоколу відеозаписами «ЕПР1729983», «export-3ppo2»; рапортом поліцейського, відповідно до якого виклад обставин правопорушення узгоджується з відомостями відеозаписів та протоколу.

Оцінюючи наведені докази, суд керується положеннями ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015р. (зі змінами) (далі Інструкція), якими унормовано правову процедуру огляду водіїв на стан сп`яніння, встановлено гарантії захисту прав і законних інтересів водія, а також процесуальні запобіжники можливим зловживанням з боку працівників поліції.

Суд зважає на те, що згідно із п. 2 розділу І Інструкції підставою для висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння є суб`єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані сп`яніння, яке ґрунтується на наявності у особи однієї чи декількох ознак алкогольного сп`яніння, передбачених п. 3 розділу І Інструкції.

З матеріалів справи, зокрема, даних протоколу вбачається, що поліцейським у водія ОСОБА_1 були виявлені наступні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук.

За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу або забезпечує доставку особи до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для проведення огляду (п.п. 1,9 Розділу ІІ інструкції).

Положеннями п. 2.5 Правил дорожнього руху України визначено обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Проте, ОСОБА_1 в порушення п. 2.5. Правил дорожнього руху України від проходження огляду на стан сп`яніння в належному порядку відмовився.

Судом встановлено, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини підтверджуються відеозаписом з нагрудної відеокамери (відеореєстраторів), використання якої передбачено ст. 40 Закону України "Про національну поліцію" та Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 №100, що був досліджений судом.

Суб`єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - спеціальний, зокрема, особа, яка керувала транспортним засобом.

З відеозапису «ЕПР1729983», відзнятого на камеру автомобіля працівників поліції, вбачається рух транспортного засобу BMW X5, номерний знак НОМЕР_2 , за яким слідує службовий автомобіль. З відеозапису «export-3ppo2», відзнятого на камеру працівника поліції, вбачається, що за кермом транспортного засобу BMW X5 знаходився ОСОБА_1 , який виконував вимоги працівника поліції, які адресувались останньому, як до водія. Зважаючи на встановлені обставини та визнавальні пояснення ОСОБА_1 суд дійшов висновку, що останній є особою, яка здійснювала керування BMW X5, номерний знак НОМЕР_2 .

З відеозапису «export-3ppo2» вбачається, що підставою зупинки був проїзд транспортного засобу на заборонний знак: в`їзд заборонений «кірпіч» (проміжок часу 00:34- 00:36 зазначеного відеозапису). Відтак, суд дійшов висновку, що зупинка транспортного засобу здійснена відповідно до вимог ч. 1 ст. 35 закону України «Про національну поліції».

В частині взаємодії працівників поліції із ОСОБА_1 в матеріалах справи наявний виключно відеозапис «export-3ppo2», який відзнятий на камеру працівника поліції, який стояв на віддалі від працівника поліції та ОСОБА_1 , що безпосередньо спілкувалися, а тому зазначений відеозапис є нечітким, фрагментарним.

Зважаючи на визнавальні покази ОСОБА_1 , надані в залі судового засідання, судом встановлено, що працівником поліції було запропоновано пройти огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння.

Відмова ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння підтверджується відомостями протоколу ЕПР1 № 729983 від 27.07.2026, в якому безпосередньо зафіксовано факт вчинення адміністративного правопорушення, відмова від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння. Зазначений протокол містить чотири підписи безпосередньо ОСОБА_1 без зазначення будь-яких відомостей щодо наявності заперечень останнього із змістом протоколу.

Відтак, суд визнає відомості викладені в протоколі про адміністративне правопорушення належними доказами факту відмови ОСОБА_3 щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Відомості протоколу ЕПР1 № 729983 від 27.07.2026, відеозаписів ЕПР1729983», «export-3ppo2», рапорту поліцейського є взаємоузгоджувальними та взаємодоповнюючими.

Суд зважає, що ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення щодо відмови у проходженні огляду на стан алкогольного сп`яніння. Водночас, з відеозапису «export-3ppo2» вбачається ствердне спілкування працівника поліції із ОСОБА_1 щодо вживання останнім алкоголю (проміжок часу: 01:58 -03:00).

Зважаючи на встановлені обставини, суд розцінює позицію ОСОБА_1 , як обраний спосіб захисту для уникнення адміністративної відповідальності. Доводи адвоката щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, суддя дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення є доведеною належним чином та в його діях є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, а тому на нього необхідно накласти стягнення, визначене у санкції даної статті.

Санкція частини 1 статті 130 КУпАП передбачає накладення на водіїв штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та не містить альтернатив застосування адміністративного стягнення.

З довідки поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 , згідно із обліковими даними ІПНП отримував посвідчення водія НОМЕР_3 .

Відтак, ОСОБА_1 має нести відповідальність як «водій», тобто у виді накладення штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

При накладенні на особу стягнення, суддя відповідно до вимог ст. ст. 33-35 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, яке є умисним і грубим порушенням ПДР України, особу ОСОБА_1 , який вперше притягується до адміністративної відповідальності.

Згідно ст. 34, ст. 35 КУпАП обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не встановлено.

Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні дані, які б підтверджували звільнення особи, що притягується до адміністративної відповідальності від сплати судового збору, а відтак з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.

Керуючись ст. 284, ст. 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення (ч.1 ст.307 КУпАП).

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, якщо інше не встановлено законодавством України (ч.3 ст.307 КУпАП).

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України (ст.308 КУпАП).

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня винесення до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова.

Повний текст постанови складено 17.09.2026

Суддя: Кіндер В. А.