Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №613/74/26 — Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/74/26 Провадження № 2/613/1093/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Шалімова Д.В.,

за участю секретаря Герасимюк Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу № 613/74/26, пров. № 2/613/1093/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», представник позивача – Кузьменко М.В. до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

До Богодухівського районного суду Харківської області надійшла позовна заява ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, в якій позивач просить: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 23.11.2024-100002141 від 23 листопада 2024 року в сумі 38 150 грн. та судові витрати.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 23 листопада 2024 року уклали кредитний договір (оферти) № 23.11.2024-100001241. Відповідно до умов договору позичальнику наданий кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту – 23 листопада 2024 року; сума кредиту - 15 000 грн.; строк, на який надається кредит – 155 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту – 26 квітня 2025 року. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 38 150 грн., яка складається з заборгованості: по тілу кредиту - 8 000 грн., по процентам - 18 600 грн., по неустойці – 1 350 грн.; додаткова комісія – 2 700 грн.; неустойка – 7 500 грн.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 24 червня 2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 11 травня 2026 року по даній справі скасовано, визначено розгляд справи проводити в загальному порядку.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 08 липня 2026 року підготовче засідання по даній справі закрито, справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та відзив на позовну заяву. Відповідно до наданого до суду відзиву, відповідач визнала факт укладання кредитного договору на суму 15 000 грн., однак, враховуючи її статус військовослужбовця, прохала відмовити у стягненні штрафів та більшої частини нарахованих відсотків, з урахуванням сплачених нею сум.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якому прохав позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Зазначив, що загальні витрати за споживчим кредитом є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись. При цьому, комісія за обслуговування кредиту пов`язана з наданням ряду послуг, безоплатність надання яких законодавством не встановлена. Договором затверджено, що до складу даної комісії не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства. Своїм підписом на договорі відповідач підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. Вважає, що за відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 23.11.2024-100001241 від 23 листопада 2024 року, за яким позичальнику видано кредит в розмірі 15 000 грн.

Згідно п.3.1. договору кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти, комісію.

Пунктом 3.2. встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 4.1. договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-49XX-XXXX-6741.

Відповідно до копії інформації ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» № 1-3012 від 30 грудня 2025 року, 23листопада 2024 року на номер картки НОМЕР_1 було успішно перераховано кошти в сумі 15 000 грн., призначення платежу: видача за договором кредиту №23.11.2024-100001241 , отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі.

В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим, утворилась заборгованість у розмірі 38 150 грн., яка складається з заборгованості: по тілу кредиту - 8 000 грн., по процентам - 18 600 грн., комісії – 1 350 грн.; по додатковій комісії – 2 700 грн.; неустойці – 7 500 грн.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Щодо розміру заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено та визнано відповідачем факт видачі відповідачу кредитних коштів у сумі 15 000 грн. зокрема інформацією ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» № 1-3012 від 30 грудня 2025 року.

Враховуючи, що вказана сума кредиту ТОВ «Споживчий центр» ОСОБА_1 не повернута, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8 000 грн., яка заявлена позивачем до стягнення.

Щодо стягнення відсотків, суд зазначає наступне.

Загальний розмір заборгованості за відсотками пред`явлений до стягнення позивачем становить 18 600 грн.

Вирішуючи питання про розмір відсотків, який підлягає стягненню з відповідача, суд звертає увагу, що відповідачем до відзиву було долучено докази того, що вона є військовослужбовцем, зокрема копію довідки, видану командиром військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України про проходження ОСОБА_1 військової служби.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України ", введено в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У статті 1, 2 даного Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Згідно з довідкою командира військової частини НОМЕР_2 № 128 від 10 вересня 2025 року, ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України з 27 грудня 2024 року.

Згідно з матеріалами справи, кредитним договором № 23.11.2024-100002141 укладено між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 23 листопада 2024 року.

Відповідно до ч. 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» (в редакції від 29.03.2024, яка була чинна на момент укладення кредитного договору), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Аналізуючи вказану норму, суд доходить висновку, що проценти за користування кредитом не нараховуються: військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову; військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Дослідивши надані відповідачем докази щодо проходження військової служби, суд доходить висновку, що надані докази підтверджують її статус особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», щодо звільнення мобілізованого позичальника від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом.

Враховуючи відомості, які містяться, зокрема у довідці командира військової частини НОМЕР_2 № 128 від 10 вересня 2025 року, ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України з 27 грудня 2024 року, отже, суд вважає, що у позивача відсутні підстави для стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом за період з 27 грудня 2024 року (дата зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України) по 23 грудня 2025 року (останній день нарахування відсотків, відповідно до розрахунку заборгованості за договором №23.11.2024-100001241 від 23 листопада 204 року).

За таких обставин суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки за користування кредитом з 23 листопада 2024 року по 26 грудня 2024 року в сумі 5 100 грн.

Що стосується стягнення неустойки у розмірі 7 500 грн. суд зазначає наступне.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Загальновизнаним є факт, що Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений та продовжує діяти на час розгляду справи.

Таким чином, оскільки кредитний договір №23.11.2024-100001241 був укладений сторонами 23 листопада 2024 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану, то нарахована позивачем неустойка у розмірі 7 500 грн. не може бути стягнута з ОСОБА_1 , оскільки, відповідач нормою закону звільнена від обов`язку такої сплати.

Що стосується стягнення комісії у сумі 1 350 грн. та додаткової комісії у сумі 2 700 грн. суд зазначає наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Разом з тим, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Крім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

У кредитному договорі №23.11.2024-100001241 від 23 листопада 2024 року, укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена комісія, також ТОВ «Споживчий центр» не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За вказаних обставин, вимога про стягнення комісії та додаткової комісії задоволенню не підлягає.

При цьому, надані відповідачем копії квитанцій та платіжних доручень: на суму 4 000 грн. від 12 лютого 2026 року; на суму 2 052 грн. від 16 січня 2026 року; на суму 5 100 грн. віл 01 липня 2025 року; на суму 9 900 грн. від 14 січня 2025 року; на суму 4 014 грн. 05 коп. від 17 червня 2025 року;на суму 5 200 грн. від 11 грудня 2025 року; на суму 3 078 грн. від 11 січня 2026 року; на суму 2 052 грн. від 16 січня 2026 року; на суму 2 052 грн. від 11 лютого 2026 року; на суму 4 000 грн. від 12 лютого 2026 року, суд вважає неналежними доказами, оскільки, вони не підтверджують повне чи часткове виконання зобов`язань за кредитним договором №23.11.2024-100001241, укладеним між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 23 листопада 2024 року.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 8 000 грн. та процентів у сумі 5 100 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов ТОВ «Споживчий центр» задоволено на 34,34 % , відповідно судовий збір підлягає стягненню у розмірі 34,34 % від сплаченої суми, тобто 914 грн. 22 коп.

Рішення виноситься у межах заявлених вимог, на підставі пред`явлених доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 261, 526, 530, 635, 1048, 1049, 1050, 1054, 1082 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 76, 77, 81, 89, 141, 265, 280-284, 354 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 133 А, МФО 305299, р/р НОМЕР_4 ) заборгованість за кредитним договором № 23.11.2024-100001241 від 23 листопада 2024 року в сумі 13 100 (тринадцять тисяч сто) гривень та судовий збір в сумі 914 (дев`ятсот чотирнадцять) гривень 22 копійки, ВСЬОГО: 14 014 ( чотирнадцять тисяч чотирнадцять) гривень 22 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: Акціонерне товариство « Акцент - Банк», розташоване за адресою: 49074 , м. Дніпро, вул. Батумська, 11 рах. № НОМЕР_5 , ЄДРПОУ 14360080, МФО №307770

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Повний текст рішення виготовлений 18 вересня 2026 року.

СУДДЯ