Вирок від 17 вересня 2026 р. у справі №610/3814/26 — Балаклійський районний суд Харківської області

В И Р О К

Іменем України

№ 610/3814/26 № 1-кп/610/262/2026

м. Балаклія18 вересня 2026 року

Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

судді: ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженця с. Пришиб Балаклійського району Харківської області; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ; громадянина України; з повною загальною середньою освітою; неодруженого; офіційно не працевлаштованого; рнокпп НОМЕР_1 ; в силу ст. 89 КК України судимості не має,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

в с т а н о в и в:

09.02.2023 постановою Комінтернівського районного суду міста Харкова ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення - штраф 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

09.02.2023 постановою Комінтернівського районного суду міста Харкова ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення - штраф 34 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

14.01.2026 постановою Балаклійського районного суду Харківської області ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення - штраф 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Будучи належним чином ознайомлений з крайньою постановою суду від 14.01.2026, яка законної сили набрала 27.01.2026, ігноруючи виконання постанови суду щодо позбавлення його права керування транспортними засобами та маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, діючи умисно, в порушенні ст. 129-1 Конституції України, в частині обов`язковості судових рішень, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, всупереч вищевказаного судового рішення, яким його позбавлено права керування транспортними засобами, вчинив дії щодо умисного невиконання вказаної постанови суду за наступних обставин.

18.05.2026 о 13.08 за адресою: Харківська область, Ізюмський район, м. Балаклія, вул. Перемоги, ОСОБА_4 керував автомобілем марки «Volkswagen» моделі «Golf» р.н. НОМЕР_2 . За цим фактом постановою поліцейського на нього накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, та складено протокол про адміністративного правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.

16.07.2026 близько 14.13 за адресою: Харківська область, Ізюмський район, с. Пришиб, вул. Панченка, ОСОБА_4 керував мотоциклом марки «Viper», був зупинений поліцейським, який постановою наклав на нього адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП.

Обвинувачений винуватим себе визнав повністю та визнав вчинення кримінального правопорушення за вказаних обставин.

Під час допиту в суді обвинувачений пояснив, що судами декілька разів позбавлявся права керування транспортними засобами, приймав участь у розгляді справ про адміністративні правопорушення, з рішеннями судів ознайомлений. Проте двічі продовжував керувати транспортними засобами - автомобілем та мотоциклом, зупинявся поліцейськими, які документували ці факти.

Виконавши вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів на підтвердження події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у його вчиненні.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого за:

ч. 1 ст. 382 КК України - умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Тобто, суд, мотивуючи вид та розмір призначеного ним покарання (основного та додаткового), повинен врахувати всі обставини, які мають значення для його призначення.

Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Тобто, призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме виправленню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність оцінювання представниками судових органів визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду.

Обвинувачений: в силу ст. 89 КК України не судимий; офіційно не працевлаштований; за місцем проживання характеризується посередньо; не перебуває на обліках у нарколога, психіатра; має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації як зайнятий постійним доглядом за хворими батьками.

Згідно досудової доповіді органу пробації ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінено як високий, ризик небезпеки для суспільства та окремих осіб оцінено як середній.

Під час досудового розслідування обвинувачений винуватим себе у вчиненні кримінального правопорушення визнав, що свідчить про надання допомоги у встановленні обставин справи, щиро розкаявся, що на підставі ст. 66 КК України визнається обставинами, що пом`якшують покарання.

Відсутні обставини, що обтяжують покарання.

Передбачене ч. 1 ст. 382 КК України кримінальне правопорушення карається штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

Визначаючи вид та розмір покарання суд також враховує конструктивну процесуальну поведінку обвинуваченого під час досудового розслідування, сприяння кримінальному провадженню, його визнавальні показання також покладені в основу обвинувачення, вчинене є нетяжким злочином.

На основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання його необхідно призначити у виді позбавлення волі, у мінімальному розмірі санкції, при застосуванні ст. 75, 76 КК України - звільнення від відбування покарання з випробуванням, також на мінімальний термін (оскільки йому необхідно здійснювати догляд за матір`ю, офіційно не працевлаштований, тривалі поїздки до органу пробації є ускладненими та дорогими, відберуть гроші та час, залишать без догляду та можливості заробітку), і покладанням обов`язків, вважаючи саме таке покарання необхідним і достатнім в якості кари за скоєне, для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, співмірним характеру вчиненого діяння та його наслідкам, внаслідок чого буде ефективним. Більш суворе покарання суд визнає надмірним.

На підставі викладеного, керуючись ст. 369-378 КПК України,

у х в а л и в:

1)ОСОБА_4 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, призначити йому покарання - 1 (один) рік позбавлення волі.

2)На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання звільнити, якщо він протягом іспитового строку 1 рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

3)У відповідності до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 : 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

4)Початок строку відбування покарання обчислювати з моменту проголошення вироку, а саме з 18.09.2026.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги, через Балаклійський районний суд Харківської області, протягом 30 днів з дня його проголошення, з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинувачений має право подати клопотання про помилування, ознайомитися з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя ОСОБА_1